04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58
"12" лютого 2014 р. Справа№ 910/8624/13
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Майданевича А.Г.
суддів: Гаврилюка О.М.
Федорчука Р.В.
за участю представників сторін: згідно з протоколом судового засідання від 12.02.2014 року
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Галерея-Алекс» на рішення господарського суду міста Києва від 09.09.2013 року (повний текст підписано 23.09.2013 року)
у справі №910/8624/13 (суддя Мельник В.І.)
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Галерея-Алекс»
до товариства з обмеженою відповідальністю «Лампа Алладіна»
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Деніскін Владислав Борисович
про стягнення 131 144,60 грн.,-
Рішенням господарського суду міста Києва від 09.09.2013 року у справі №910/8624/13 відмовлено повністю у задоволенні позову товариства з обмеженою відповідальністю «Галерея-Алекс» до товариства з обмеженою відповідальністю «Лампа Алладіна» про стягнення 131 144,60 грн.
Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, товариство з обмеженою відповідальністю «Галерея-Алекс» звернулося до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати в частині відмови у задоволенні позову та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити повністю. В своїх доводах заявник посилався на те, що рішення суду першої інстанції прийняте із неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, неправильним застосуванням норм матеріального права, та висновки суду є такими, що не відповідають обставинам справи.
Ухвалою від 27.11.2013 року Київським апеляційним господарським судом прийнято до провадження вказану вище апеляційну скаргу та призначено розгляд справи №910/8624/13 у судовому засіданні за участю повноважних представників сторін.
Для повного, всебічного та об'єктивного розгляду справи та з метою з'ясування всіх обставин справи Київським апеляційним господарським судом ухвалою від 11.12.2013 року було залучено до участі у справі в якості третьої особи без самостійних вимог на боці відповідача - Деніскіна Владислава Борисовича.
Товариством з обмеженою відповідальністю «Лампа Алладіна» на підставі ст.96 ГПК України надано суду відзив на апеляційну скаргу, в якому відповідач просить у задоволенні апеляційної скарги товариства з обмеженою відповідальністю «Галерея-Алекс» на рішення господарського суду міста Києва від 09.09.2013 року у справі №910/8624/13 відмовити, рішення суду залишити без змін.
Представник позивача приймав участь в судових засіданнях 27.11.2013 року, 22.01.2014 року та 10.02.2014 року, в яких надав свої пояснення в яких підтримав доводи, що викладені в апеляційній скарзі та просив апеляційну скаргу задовольнити, а рішення господарського суду міста Києва від 09.09.2013 року скасувати та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити.
Представник відповідача приймав участь в судових засіданнях 18.12.2013 року, 22.01.2014 року, 03.02.2014 року та 10.02.2014 року, в яких надав свої пояснення та заперечив проти доводів, що викладені в апеляційній скарзі та просив рішення господарського суду міста Києва від 09.09.2013 року залишити без змін, а апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Галерея-Алекс» - без задоволення.
Третя особа - Деніскін Владислав Борисович в судове засідання апеляційної інстанції не з'явився, повноважних представників не направив, своїм процесуальним правом, передбаченим ст.ст. 22, 27 ГПК України, не скористався. Враховуючи те, що в матеріалах справи містяться докази належного повідомлення всіх учасників судового процесу про час та місце проведення судового засідання про розгляд апеляційної скарги, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає за можливе розглянути справу без участі в судовому засіданні представників третьої особи.
Відповідно до ст. 99 Господарського процесуального кодексу України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі.
Статтею 101 ГПК України встановлено, що у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі. В апеляційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Судова колегія Київського апеляційного господарського суду, розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення і доводи представників сторін, дослідивши представлені докази в їх сукупності, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права встановила наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, 01.12.2011 року між товариством з обмеженою відповідальністю «Галерея-Алекс» та фізичною особою Деніскіним Владиславом Борисовичем було укладено договір оренди №01122011.
Згідно з п. 1.1 договору, Деніскін В.Б. у відповідності з умовами договору передав, а позивач прийняв в оренду, тобто в тимчасове і платне користування, нежилі приміщення за адресою: м. Київ, 01004, вул. Червоноармійська 48, загальною площею 220,2 кв.м, для використання в господарській діяльності позивача.
Відповідно до п. 2.1 договору, приміщення вказане в п. 1.1 договору, передається позивачу з інженерними та іншими технічними комунікаціями 01.01.2012 року, за умовою виконання часткової передплати в розмірі 111 538,00 грн. до 10.12.2011 року згідно з вимогами п. 8.2 договору.
Додатками №№1, 2 до договору оренди узгоджено розмір орендної плати та графік платежів на 2013 рік (а.с. 17).
Строк дії договору відповідно до п. 7.1 договору становить два роки з 01.01.2012 року по 01.01.2014 року.
18.03.2013 року між Деніскіним Владиславом Борисовичем (продавець) та товариством з обмеженою відповідальністю «Лампа Алладіна» (покупець) укладено договір купівлі-продажу нежитлового приміщення, за умовами якого продавець передає у власність покупця нежитлове приміщення, що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Червоноармійська, 48, загальною площею 220,2 кв.м. (а.с. 146-149).
Отже, 18.03.2013 року на підставі договору купівлі-продажу нежитлового приміщення, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Латанюк І.А., відбулась зміна власника цього приміщення.
18.03.2013 року між товариством з обмеженою відповідальністю «Галерея-Алекс» (орендар) та товариством з обмеженою відповідальністю «Лампа Алладіна» (орендодавець) укладено додатковий договір №1 до договору №01122011 оренди нежитлового приміщення від 01.12.2011 року, за умовами якого сторони погодили, що з моменту підписання даного додаткового договору вважати орендодавцем за договором товариство з обмеженою відповідальністю «Лампа Алладіна» (а.с. 20).
Листом від 28.03.2013 року №27/03-02 товариство з обмеженою відповідальністю «Лампа Алладіна» повідомило позивача про дострокове розірвання договору №01122011 оренди нежилого приміщення від 01.12.2011 року відповідно до ст. 783 ЦК України та п. 7.3 зазначеного договору оренди з вимогою звільнити орендоване приміщення протягом 10 календарних днів з моменту отримання даного повідомлення (а.с. 25).
У відповідь на вищезазначене повідомлення позивач листом від 05.04.2013 року №39 просив відповідача не пізніше 7 календарних днів з дати отримання цієї вимоги сплатити на поточний рахунок ТОВ «Галерея-Алекс» суму передоплаченого за останній місяць оренди користування в розмірі 111 538,00 грн., 15 612,90 грн., сплачених за користування з 28.03.2013 року по 31.03.2013 року та 500 000 грн. в якості компенсації за дострокове розірвання договору (а.с. 26-27).
12.04.2013 року товариством з обмеженою відповідальністю «Галерея-Алекс» орендоване нежитлове приміщення, що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Червоноармійська, 48, загальною площею 220,2 кв.м., було повернуто товариству з обмеженою відповідальністю «Лампа Алладіна», про що свідчить акт повернення орендованого нежитлового приміщення (а.с. 29).
У квітні 2013 року товариство з обмеженою відповідальністю «Галерея-Алекс» звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Лампа Алладіна» про стягнення боргу в сумі 127 150,90 грн. та збитків в сумі 3 993,70 грн. завданих неправомірним розірванням в односторонньому порядку договору оренди нежитлового приміщення.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що через необґрунтоване розірвання відповідачем договору оренди з 28.03.2013 року у останнього утворилась заборгованість по оплаченій наперед орендній платі в розмірі 111 538,00 грн. за останній місяць оренди за договором та 15 612,90 грн. сплачених ТОВ «Лампа Алладіна» за користування приміщенням з 28.03.2013 року по 31.03.2013 року.
Також позивач посилається на те, що відповідачем було порушено умови договору оренди №01122011 від 01.12.2011 року та додатку №1 до нього, внаслідок чого позивачу завдано збитків в розмірі 3 993,70 грн. нарахованої працівникам заробітної плати за період простою з 28.03.2013 року по 11.04.2013 року, які останній просить стягнути з позивача.
При прийнятті оскаржуваного рішення, місцевий господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю «Галерея-Алекс» є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.
Колегія суддів апеляційного господарського суду, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, дійшла висновку про те, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду слід скасувати з наступних підстав.
Згідно з ст. 11 ЦК України підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є дії осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також, дії, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. На перше місце серед підстав виникнення цивільних прав та обов'язків законодавець ставить договори, як складний юридичний факт побудований на основі волевиявлення сторін.
Відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України, в силу зобов'язання одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Частиною 7 статті 179 ГК України передбачено, що господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.
Матеріали справи свідчать про те, що між позивачем та відповідачем у справі виникли зобов'язання, які мають ознаки договору оренди, згідно з яким та в силу ст. 759 ЦК України, ст. 283 ГК України орендодавець передає або зобов'язується передати орендарю майно у користування за плату на певний строк.
За змістом даних норм Цивільного та Господарського кодексів України договір оренди - реальний, двосторонній та оплатний договір. Договір оренди є двостороннім, оскільки кожна із сторін цього договору несе обов'язки на користь іншої сторони.
Згідно з ст. 761 ЦК України, орендодавцем може бути власник речі або особа, якій належать майнові права, а також особа, уповноважена на укладення договору оренди.
Якщо підчас дії договору орендодавець передає свої права на користування третій особі, то з моменту такої передачі первісний орендодавець вибуває з правовідношення оренди, а його місце заступає третя особа - носій цього права. Отже, має місце окремий випадок заміни сторони у зобов'язанні в силу закону. При цьому до третьої особи переходять права колишнього орендодавця в обсязі та на умовах, які існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Матеріали справи свідчать, що 18.03.2013 року на підставі договору купівлі-продажу нежитлового приміщення, відбулась зміна власника цього приміщення.
За умовами додаткового договору №1 до договору №01122011 оренди нежитлового приміщення від 01.12.2011 року орендодавцем за договором оренди є новий власник - товариство з обмеженою відповідальністю «Лампа Алладіна».
Відповідно до ст. 770 ЦК України у разі зміни власника речі, переданої у найм, до нового власника переходять права та обов'язки наймодавця. Сторони можуть встановити у договорі найму, що у разі відчуження наймодавцем речі договір найму припиняється.
Новий власник речі автоматично набуває прав та обов'язків наймодавця за договором найму та повинен їх виконувати до закінчення строку дії договору або до моменту його припинення з будь-яких інших підстав. Тобто в результаті переходу права власності на найману річ має місце заміна наймодавця в договорі найму.
Частиною 3 статті 291 ГК України визначено, що договір оренди може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний з підстав, передбачених Цивільним кодексом України для розірвання договору найму, в порядку, встановленому статтею 188 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 1-4 ст. 188 ГК України зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором.
Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором.
Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду.
Згідно з п. 7.3 договору оренди даний договір достроково розривається у випадку відмови від договору орендодавця у наступних випадках: у випадку використання орендарем приміщення не за призначенням; порушення орендарем вимог п. 4.3 договору; якщо сума боргу по договору за будь-якими платежами складає або перевищує 300 000,00 грн.; якщо порушення умов договору з боку орендаря загрожують нанесенням шкоди приміщенню договір розривається негайно; в інших випадках передбачених ЦК України або за рішенням суду.
Договір вважається розірваним з моменту одержання орендарем повідомлення орендодавця про розірвання. Якщо орендар відмовляється отримати таке або інше повідомлення орендодавця, орендар вважається повідомленим з моменту відмови отримати повідомлення (ч. 2 п. 7.3 договору оренди).
Під час розгляду справи було встановлено факт дострокового розірвання договору №01122011 оренди нежилого приміщення від 01.12.2011 року на вимогу товариства з обмеженою відповідальністю «Лампа Алладіна» від 28.03.2013 року №27/03-02.
Пунктом 7.5 договору оренди передбачено, що у разі, розірвання договору, закінчення строку його дії або припинення його дії орендар зобов'язаний повернути орендодавцю приміщення на умовах, зазначених у даному договорі.
У зв'язку з достроковим розірванням договору №01122011 оренди нежилого приміщення від 01.12.2011 року позивач вимагає відповідача сплатити суму оплаченого за останній місяць оренди користування в розмірі 111 538,00 грн., 15 612,90 грн., сплачених за користування з 28.03.2013 року по 31.03.2013 року та збитків в сумі 3 993,70 грн. завданих неправомірним розірванням в односторонньому порядку договору оренди нежитлового приміщення.
Пунктом 2.3 додатку №1 до договору оренди передбачено графік і суму платежів за періодами. Зокрема, за грудень 2013 року передбачено часткову передплату в грудні 2011 року в розмірі 111 538,00 грн.
З наявного в матеріалах справи платіжного доручення №42 від 12.12.2011 року вбачається, що на користь орендодавця було перераховано 93 048,02 грн. та 18 841,52 грн. утриманого прибуткового податку з доходів фізичних осіб згідно платіжного доручення №41 від 09.12.2011 року.
Отже, з наведеного вбачається, що у грудні 2011 року позивачем було здійснено часткову передплату за грудень 2013 року в загальному розмірі 111 889,54 грн., що перевищує обумовлену договором суму.
Відповідно до пояснень представника позивача вказане перевищення розміру сплаченої суми виникло внаслідок бухгалтерської помилки.
Проте, відповідно до позовних вимог позивач просить суд стягнути з відповідача суму передоплати за грудень 2013 року, яка передбачена у мовами п. 2.1 договору оренди та п. 2.3 додатку №1 до договору оренди в розмірі 111 538,00 грн.
Крім того, на виконання умов договору оренди згідно графіку платежів за 2013 рік, які передбачені п. 2.3 додатку №1 до договору оренди, позивач сплатив на рахунок орендодавця Деніскіна В.Б. авансом суму орендної плати за березень 2013 року в загальному розмірі 120 000,00 грн., що підтверджується платіжними дорученнями від 07.03.2013 року №7933 на суму 35 000,00 грн., №7934 на суму 35 000,00 грн., №7935 на суму 30 397,12 грн. та №7936 на суму 20 286,88 грн. утриманого прибуткового податку з доходів фізичних осіб.
Згідно з розрахунком позивача заборгованість відповідача по сплачених позивачем авансових орендних платежів за користування приміщенням з 28.03.2013 року по 31.03.2013 року складає 15 483,87 грн. (120 000 грн. : 31 календарний день = 3 870,97 грн. орендна плата за один день х 4 дні).
Відповідно до ст. 526 ЦК України та п. 1 ст. 193 ГК України зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до закону та договору.
В силу ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Таким чином, на переконання судової колегії, місцевий господарський суд дійшов передчасного висновку про необґрунтованість позовних вимог ТОВ «Галерея-Алекс» про стягнення з ТОВ «Лампа Алладіна» заборгованості по оплаченій наперед орендній платі в розмірі 111 538,00 грн. за останній місяць оренди за договором та 15 483,87 грн. сплачених орендодавцю за користування приміщенням з 28.03.2013 року по 31.03.2013 року.
Разом з цим, судова колегія вважає висновок суду першої інстанції про те, що Деніскін В.Б. залишив за собою обтяження щодо сум попередньої орендної оплати неправильним, оскільки вказаному зобов'язальному праву притаманне право слідування, тобто воно зберігається при переході права власності на майно до іншої особи, в даному випадку - до ТОВ «Лампа Алладіна».
При цьому слід зазначити, що поняття обтяження наведено у ст. 2 ЗУ «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», за змістом якого, обтяження - це заборона розпоряджатися та/або користуватися нерухомим майном, яка встановлена або законом, або актами уповноважених на це органів державної влади, їх посадових осіб або яка виникає на підставі договорів.
З аналізу вищезазначеної норми вбачається, що під обтяженням майна розуміють обставини, що носять індивідуальний (ненормативний) характер та звужують визначені законодавством межі свободи (повноваження) носія суб'єктивного речового права.
Враховуючи викладене, судова колегія дійшла висновку, що у зв'язку із зміною суб'єктного складу у правовідносинах оренди щодо приміщення, загальною площею - 220,2 кв.м. за адресою - м. Київ, вул. Червоноармійська, 48, позивач має суб'єктивне порушене право і, відповідно, право на задоволення позову про стягнення з відповідача заборгованості по оплаченій наперед орендній платі в розмірі 111 538,00 грн. за останній місяць оренди за договором (грудень 2013 року) та 15 483,87 грн. сплачених орендодавцю за користування приміщенням з 28.03.2013 року по 31.03.2013 року.
У зв'язку з чим судова колегія не погоджується з висновком суду першої інстанції, що позовні вимоги про повернення сплачених за грудень 2013 року коштів, як попередня оплата за оренду приміщення не можуть бути задоволені за рахунок нового власника приміщення.
Крім того, згідно з частиною першою статті 1 ГПК та частиною першою статті 21 ГПК сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути лише юридичні особи та громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності.
Це правило встановлено лише для сторін спору в судовому процесі і не стосується третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору. Отже, такими особами можуть бути і громадяни, які не мають статусу суб'єкта підприємницької діяльності. Залучення до участі у справі такої третьої особи не впливає на підвідомчість спору господарському суду (п. 9 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 20.10.2006 року №01-8/2351).
Так, для повного, всебічного та об'єктивного розгляду справи та з метою з'ясування всіх обставин справи Київським апеляційним господарським судом ухвалою від 11.12.2013 року було залучено до участі у справі в якості третьої особи без самостійних вимог на боці відповідача - Деніскіна Владислава Борисовича.
З огляду на вищезазначене, висновки суду першої інстанції не ґрунтуються на нормі закону.
Відповідно до ст. 33 ГПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
Згідно із ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Нормами статті 43 ГПК України визначено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.
Позивачем - товариством з обмеженою відповідальністю «Галерея-Алекс» надано докази та належним чином доведено правомірність вимог апеляційної скарги про скасування рішення місцевого господарського суду від 09.09.2013 року в частині відмови у задоволенні позову про стягнення з відповідача заборгованості по оплаченій наперед орендній платі в розмірі 111 538,00 грн. за останній місяць оренди за договором та 15 483,87 грн. за користування приміщенням з 28.03.2013 року по 31.03.2013 року.
З огляду на викладене, апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, а оскаржене рішення - у зв'язку з невідповідністю його висновків фактичним обставинам справи - скасуванню щодо відмови у задоволенні позову про стягнення з відповідача заборгованості по оплаченій наперед орендній платі в розмірі 111 538,00 грн. за останній місяць оренди за договором та 15 483,87 грн. сплачених за користування приміщенням з 28.03.2013 року по 31.03.2013 року.
Щодо інших доводів апеляційної скарги, колегія не бере їх до уваги, оскільки прийшла висновку про їх необґрунтованість. Інших належних доказів на підтвердження своїх доводів та заперечень викладених в поданій апеляційній скарзі, апелянтом не було надано суду апеляційної інстанції.
На переконання колегії суддів апеляційного господарського суду позовні вимоги ТОВ «Галерея-Алекс» про стягнення з ТОВ «Лампа Алладіна» збитків в розмірі 3 993,70 грн. нарахованої працівникам заробітної плати за період простою з 28.03.2013 року по 11.04.2013 року є необґрунтованими, недоведеними та такими, що не підлягають задоволенню, враховуючи наступне.
У відповідності до вимог ст. 22 ЦК України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Відповідно до ст. 224 ГКУ учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.
Згідно з ч.1 ст.225 ГК України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.
Важливим елементом доказування наявності реальних збитків є встановлення причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками потерпілої сторони. Слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, які виникли у потерпілої особи, - наслідком такої протиправної поведінки.
Крім того, відшкодування збитків є заходом цивільно-правової відповідальності, а його застосування можливе лише за наявності умов відповідальності, передбачених законом.
Для застосування такої міри відповідальності як стягнення збитків необхідна наявність всіх елементів складу цивільного правопорушення: протиправної поведінки, збитків, причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника і збитками, вини.
Такий елемент, як наявність збитків, полягає у будь-якому знеціненні блага, що охороняється законом.
Наявність такої умови цивільно-правової відповідальності, як причинний зв'язок між протиправною поведінкою і шкодою (збитками), зумовлена необхідністю встановлення факту, що саме протиправна поведінка конкретної особи, на яку покладається така відповідальність, є тією безпосередньою причиною, що з необхідністю та невідворотністю спричинила збитки.
Вина є суб'єктивним елементом відповідальності і полягає у психічному ставленні особи до вчинення нею протиправного діяння і проявляється у вигляді умислу або необережності.
За змістом пункту 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» від 27.03.1992 року №6 та беручи до уваги пункт 6 Роз'яснення Вищого Арбітражного суду України «Про деякі питання практики вирішення спорів пов'язаних з відшкодуванням шкоди» від 01.04.1994 року №02-5/215 стягнення збитків може вважатись законним та обґрунтованим в разі встановлення судом наявності в обставинах справи одночасно чотирьох умов. Ними є наявність правила поведінки, встановленого законом або договором; наявність факту порушення такого правила поведінки винною особою; наявність збитків у потерпілої особи; наявність безпосереднього причинно-наслідкового зв'язку між протиправною поведінкою особи, яка завдала шкоду, та збитками потерпілої сторони.
Враховуючи вищезазначене, на переконання судової колегії, відсутні підстави для з ТОВ «Лампа Алладіна» збитків в розмірі 3 993,70 грн. нарахованої працівникам заробітної плати за період простою з 28.03.2013 року по 11.04.2013 року.
Статтею 103 ГПК України визначені повноваження суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги, відповідно до якої суд апеляційної інстанції має право: 1) залишити рішення місцевого господарського суду без змін, а скаргу (подання) без задоволення; 2) скасувати рішення повністю або частково і прийняти нове рішення; 3) скасувати рішення повністю або частково і припинити провадження у справі або залишити позов без розгляду повністю або частково; 4) змінити рішення.
Відповідно до ст. 104 ГПК України підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи а також неправильне застосування норм матеріального права та процесуального права, якщо це порушення призвело до прийняття неправильного рішення.
З огляду на вищенаведене, апеляційний господарський суд вважає, що зазначеним вище обставинам місцевий господарський суд не надав належної оцінки, що призвело до прийняття невірного рішення. Зокрема, рішення господарського суду міста Києва від 09.09.2013 року у справі №910/8624/13 прийнято після неповного з'ясування обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими, а також у зв'язку з неправильним застосуванням норм матеріального права, і є таким що не відповідає нормам закону.
Таким чином, апеляційна скарга товариства з обмеженою відповідальністю «Галерея-Алекс» підлягає задоволенню частково, а оскаржуване рішення суду слід скасувати та прийняти нове рішення суду, яким задовольнити частину позовних вимог про стягнення з відповідача заборгованості по оплаченій наперед орендній платі в розмірі 111 538,00 грн. за останній місяць оренди за договором (грудень 2013 року) та 15 483,87 грн. сплачених за користування приміщенням з 28.03.2013 року по 31.03.2013 року, в решті позовних вимог відмовити.
Судові витрати розподіляються відповідно до вимог ст. 49 ГПК України
Керуючись ст. ст. 49, 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -
1. Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Галерея-Алекс» на рішення господарського суду міста Києва від 09.09.2013 року у справі №910/8624/13 задовольнити частково.
2. Рішення господарського суду міста Києва від 09.09.2013 року у справі №910/8624/13 скасувати та прийняти нове рішення суду, яким позов задовольнити частково.
Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Лампа Алладіна» на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Галерея-Алекс» заборгованість по оплаченій наперед орендній платі в розмірі 111 538,00 грн. за останній місяць оренди (грудень 2013 року) за договором та 15 483,87 грн. сплачених за користування приміщенням з 28.03.2013 року по 31.03.2013 року, 2 539,57 грн. судового збору за розгляд справи в суді першої інстанції, 1 269,78 грн. судового збору за розгляд справи в суді апеляційної інстанції.
В решті позовних вимог відмовити.
3. Видачу відповідних наказів доручити господарському суду міста Києва.
4. Матеріали справи №910/8624/13 повернути до господарського суду міста Києва.
Головуючий суддя А.Г. Майданевич
Судді О.М. Гаврилюк
Р.В. Федорчук