11 лютого 2014 р. Справа № 902/1694/13
за позовом: Військової частини НОМЕР_1
до: Фізичної особи-підприємця Золіна Олександра Івановича
про визнання недійсним договору № 8 від 30.07.2011р., стягнення 29 417,92 грн.
Господарський суд Вінницької області у складі
Головуючого судді Говор Н.Д.
Cекретар судового засідання Логінов А.О.
Представники
позивача : Чунаков Р. В. (довіреність № б/н від 07.01.14р.)
відповідача : Шимотюк О. В. (адвокат)
Військова частина НОМЕР_1 звернулась з позовом до Господарського суду Вінницької області про визнання недійсним договору № 8 від 30.07.2011р укладеного між Військовою частиною НОМЕР_1 та Фізичною особою-підприємцем Золіним О.І. та про стягнення з Фізичної особи-підприємця Золіна Олександра Івановича на користь Військової частини НОМЕР_1 29 417,92 грн.
Позовні вимоги мотивовані тим, що Територіальним Центральним управління внутрішнього аудиту та фінансового контролю Департаменту внутрішнього аудиту та фінансового контролю Міністерства оборони України було проведено внутрішній аудит та аудит відповідності Військової частини НОМЕР_1 за період з 014.04.2009р. по 08.10.2012р., результатом якого став звіт № 234/3/2/57/А від 14.12.2012 року, яким встановлено порушення щодо завищення вартості отриманих послуг (з перевезення вантажів) з боку ФОП Золіна О. І. на суму 29417,92 грн.
Відповідач у відзиві на позов та його повноважний представник у судовому засіданні проти позову заперечив з тих підстав, що 30.06.2011 року було укладено договір № 8, згідно з яким відповідачем було надано послуги позивачу (в/ч А-3814) по перевезенню спеціалізованим автомобільним транспортом негабаритних вантажів.
За надані послуги в/ч А- 3814 оплатила рахунок відповідачу платіжним дорученням № 487 від 15.07.2011 р. в сумі 99900,00 грн.
Пунктом 2.1 договору сторони визначили вартість перевезень.
Згідно з ст.627 ЦК України сторони є вільними в укладені договору, виборі контрагента та визначені умов договору. Ст. 632 ЦК України встановлює, що ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін, зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах встановлених договором або законом. Зміна ціни після його виконання не допускається.
Договором № 8 від 30.06.2011 р. ціна за договором передбачалась в вигляді договірної ціни. Пунктом 7.3 договору зазначено, що «Додаток № 1 є невід'ємною частиною цього Договору». В даному додатку вказано розрахунок вартості надання послуг перевезення. Даний Додаток містить ціну договору, що є істотною умовою даного Договору. Тому вказаний додаток, як і договір, обов'язково узгоджується між сторонами договору. Підписання даного Додатку сторонами договору, а саме, відповідачем та позивачем, свідчить про узгодження і прийняття обома сторонами ціни договору саме в такій сумі.
Підписуючи розрахунок вартості надання послуг перевезення, Замовник (позивач) погодив вартість робіт.
Зазначає, що відповідачем були здійснені всі роботи, передбачені договором, а позивачем прийняті та оплачені ці роботи.
До недійсного правочину застосовуються наслідки, передбачені ст. 216 ЦК України. Які саме наслідки позивач просить застосувати в позові не вказано. До того ж не вказано підстави недійсності договору № 8 від 30.06.2011 р.
Таким чином, враховуючи, що фактичні обставини справи та дії сторін, зокрема підписання розрахунку за послуги перевезення, свідчать про схвалення сторонами договору, фактичну вартість робіт зафіксовано сторонами в актах приймання виконаних робіт, підписаних сторонами без будь-яких зауважень, відповідач вважає, що позовні вимоги про визнання договору недійсним та стягнення коштів є необґрунтованими та такими, що задоволенню не підлягають.
Розглянувши матеріали справи, оцінивши подані сторонами докази, заслухавши представників сторін, суд встановив наступне.
30.06.2011р. Військова частина НОМЕР_1 (замовник) та ФОП Золін О.І. (виконавець) уклали договір № 8 про перевезення спеціалізованим автомобільним транспортом негабаритних вантажів.
За вказаним договором Виконавець зобов'язується доставити довірений йому Замовником вантаж спеціалізованим автомобільним транспортом (перевезення негабаритних вантажів) до пункту призначення, а Замовник зобов'язується прийняти та оплатити послуги з перевезення вантажу спеціалізованим автомобільним транспортом (перевезення негабаритних вантажів) виходячи з фактично наданих послуг.
Відповідно до умов вказаного договору відповідач надав послуги, які були прийняті позивачем згідно Актів прийому-здачі виконаних робіт, зокрема № 1 від 08.08.2011р. на суму 49950 грн., № 2 від 10.08.2011р. на суму 49950 грн. (а.с. 35-36).
Позивач повністю оплатив надані послуги, що стверджується платіжними дорученнями № 486 від 15.08.2011р. на суму 49950 грн., № 487 від 15.08.2011р. на суму 49950 грн. (а.с. 20).
З матеріалів справи вбачається, що Територіальним Центральним управління внутрішнього аудиту та фінансового контролю Департаменту внутрішнього аудиту та фінансового контролю Міністерства оборони України було проведено внутрішній аудит та аудит відповідності Військової частини НОМЕР_1 за період з 014.04.2009р. по 08.10.2012р., результатом якого став звіт № 234/3/2/57/А від 14.12.2012 року, яким встановлено порушення щодо завищення вартості отриманих послуг (з перевезення вантажів) з боку ФОП Золіна О. І. на суму 29417,92 грн.
Під час перевірки питання повноти виконання умов укладеного із ФОП Золіним О. І. договору було встановлено безпідставне завищення вартості отриманих послуг з перевезення вантажів.
Відповідно до планової калькуляції надання послуг з перевезення вантажів спеціалізованим автомобільним транспортом витрати ФОП Золін О.І. на здійснення витрат пов'язаних з оформлення документів по перевезенню негабаритних вантажів (плати за проїзд автошляхами України) становили 25580,80 грн., а з урахуванням безпідставно нарахованого прибутку з даної суми в розмірі 15% (3 837,12 грн.) загальна сума завищення складає 29417,92 грн.
Позовні вимоги обґрунтовуються обставинами завищення вартості наданих послуг, встановленими у звіті № 234/3/2/57/А від 14.12.2012 року, при цьому, правовою підставою для повернення цих коштів, позивач визначив положення статті 1212 ЦК України.
Частина перша ст. 193 ГК України передбачає, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно зі ст. 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до ст. 909 ЦК України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.
Відповідно до статті 632 ЦК України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. Зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом. Зміна ціни в договорі після його виконання не допускається.
З матеріалів справи вбачається, що у даному випадку правовідносини між сторонами виникли на підставі договору № 8 від 30.06.2011р., в якому сторони вільно на власний розсуд визначили об'єм послуг, що підлягають наданню, та їх вартість, оскільки відповідно до вимог чинного законодавства ці умови є обов'язковими для сторін, тому вони були ними виконані.
Позивач у позовній заяві не вказав підстав недійсності договору № 8 від 30.06.2011р., укладеного із ФОП Золіним О. І.
Відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Частинами 1-3, 5, 6 ст. 203 ЦК України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.
Пунктом 7 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06.11.2009 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" роз'яснено, що правочин може бути визнаний недійсним лише з підстав, визначених законом, та із застосуванням наслідків недійсності, передбачених законом.
Зобов'язання за договором сторонами виконані повністю, приймання-передачу послуг оформлено без будь-яких зауважень і претензій відповідними актами, які підписано та скріплено печатками сторін. Позивач повністю оплатив вартість наданих відповідачем послуг, які були визначені сторонами в укладеному між ними договорі.
Судом відхиляється твердження позивача про те, що підставою для повернення коштів є ті обставини, що Службою внутрішнього аудиту позивача під час проведення внутрішнього фінансового аудиту та аудиту відповідності в/ч А 3814 встановлено завищення вартості виконаних робіт згідно з договором на суму 29417,92 грн.
Виявлені контролюючим органом порушення не впливають на умови укладеного між сторонами договору і не можуть їх змінювати.
Отже кошти, які позивач просить стягнути з відповідача, отримані останнім як оплата за надані на підставі договору послуги, тобто за наявності правової підстави, що виключає можливість застосування ст. 1212 ЦК України.
Аналогічну правову позицію висловлено Верховним Судом України у своїй постанові від 02.07.2012 р. у справі № 5006/18/13/2012.
З огляду на викладене, у задоволені позовних вимог про визнання недійсним договору № 8 від 30.07.2011р укладеного між Військовою частиною НОМЕР_1 та Фізичною особою-підприємцем Золіним О.І. та про стягнення з Фізичної особи-підприємця Золіна Олександра Івановича на користь Військової частини НОМЕР_1 29 417,92 грн. слід відмовити.
Керуючись ст. ст. 32, 33, 34, 43, 49, 69, 82-85, 115 Господарського процесуального кодексу України
В позові відмовити.
Повне рішення складено 17 лютого 2014 р.
Суддя Говор Н.Д.
віддрук.2 прим.:
1 - до справи
2 - позивачу ( вул. Житомирська 150, м. Новоград - Волинський, Житомирська область, 11700)