Іменем України
04 лютого 2014 р. м. Чернівці Справа № 824/170/14-а
Чернівецький окружний адміністративний суд в складі колегії суддів: головуючого судді Спіжавки Г.Г., суддів Григораша В.О., Анісімова О.В., розглянувши в порядку письмового провадження матеріали адміністративної справи за позовом прокурора Заставнівського району Чернівецької області до Заставнівської районної ради Чернівецької області про визнання протиправним дій, -
Прокурор Заставнівського району району Чернівецької області звернувся до Чернівецького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Заставнівської районної ради Чернівецької області про визнання протиправним дій щодо включення до порядку денного XX позачергової сесії VІ скликання Заставнівської районної ради від 30.01.2014 року питання "Про визнання Народної Ради України як колегіального органу, уповноваженого представляти інтереси народу України" та голосування.
Позовні вимоги мотивовані наступним.
Прокуратурою Заставнівського району за результатами перевірки Заставнівської районної ради, проведеної на підставі постанови про проведення перевірки в порядку нагляду за додержанням та застосуванням законів від 30.01.2014 року, встановлено невідповідність вимогам Конституції України та чинним Законам порядок прийняття рішення XX позачергової сесії VІ скликання Заставнівської районної ради від 30.01.2014 року "Про визнання Народної Ради України як колегіального органу, уповноваженого представляти інтереси народу України".
Так, вказаним рішенням рада вирішила:
1. Визнати Народну Раду України органом, уповноваженим представляти інтереси народу України.
2. Визнати Чернівецьку обласну Народну раду органом, уповноваженим представляти інтереси буковинської громади.
3. Рекомендувати сільським, селищній, міській радам Заставнівського району невідкладно скликати позачергові сесії відповідних рад для розгляду та вирішення питання визнання Народної Ради України колегіальним органом, уповноваженим представляти інтереси народу України.
4. Звернутися до Ради Європи, Європейського Союзу, ОБСЄ та міжнародного співтовариства з проханням допомогти Українському народові зберегти демократичний устрій і не допускати остаточного встановлення в Україні диктатури та узурпації влади Президентом України.
5. Встановити, що на території Заставнівського району не можуть проводитися заходи за участю особового складу Збройних Сил України, Міністерства внутрішніх справ України, інших правоохоронних органів з використанням спеціальних засобів, зброї та військової техніки, спрямовані на обмеження прав громадян на проведення мирних зібрань.
Згадана у рішенні Заставнівської районної ради Народна рада України, пояснює позивач, не підпадає під жодну з гілок влади і не може представляти інтереси народу України.
Зазначає, що повноважень Заставнівської районної ради в сфері міжнародних відносин та з питань формування і реалізації зовнішньої політики держави Конституцією України (розділ ІХ) та Законом України "Про місцеве самоврядування в Україні" за органами місцевого самоврядування не передбачено.
Крім того, вказує, що в ході прийняття такого рішення порушено Закон України "Про доступ до публічної інформації", так як районна рада не дотрималась встановленого порядку попереднього оприлюднення проекту рішення, яке підлягає обговоренню на сесії.
Отже, позивач вважає, що приймаючи оскаржуване рішення, рада вирішила питання, які не відносяться до її компетенції, а також враховуючи, що на даний час рішення не підписано, наявні підстави для визнання дій по винесенню вищевказаних питань на розгляд сесії протиправними.
В судове засідання представник позивача не з'явився, надав до суду клопотання про розгляд справи без його участі та зазначив, що позивач підтримує позовні вимоги в повному обсязі.
Від відповідача надійшла заява про визнання позову та розгляд справи без участі його представника.
З огляду на дані обставини, суд, керуючись статтею 122 КАС України, вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження.
Перевіривши матеріали адміністративної справи, проаналізувавши законодавство, що регулює спірні відносини, суд дійшов до висновку про задоволення позовних вимог.
Судом встановлено, що до порядку денного XX позачергової сесії VІ скликання Заставнівської районної ради від 30.01.2014 року включено рішення "Про визнання Народної Ради України як колегіального органу, уповноваженого представляти інтереси народу України".
Згідно Регламенту Заставнівської районної ради Чернівецької області, затвердженого Рішенням 1-ї сесії Заставнівської районної ради VІ скликання від 24 листопада 2010 року № 4-1/2010, проекти розпоряджень голови районної ради, які мають ознаки нормативно-правового акту, та проекти рішень районної ради підлягають оприлюдненню не пізніше як за 20 робочих днів до дати їх розгляду з метою прийняття.
В свою чергу, Законом України "Про доступ до публічної інформації" від 13.01.2011 № 2939-VI в статті 15 закріплено обов'язок розпорядників інформації оприлюднювати нормативно-правові акти, акти індивідуальної дії (крім внутрішньоорганізаційних), прийняті розпорядником, проекти рішень, що підлягають обговоренню, інформацію про нормативно-правові засади діяльності; плани проведення та порядок денний своїх відкритих засідань. У разі наявності у розпорядника інформації офіційного веб-сайту така інформація оприлюднюється на веб-сайті із зазначенням дати оприлюднення документа і дати оновлення інформації (ч.2 ст.15). Частиною третьої статті передбачено, що проекти нормативно-правових актів, рішень органів місцевого самоврядування, розроблені відповідними розпорядниками, оприлюднюються ними не пізніш як за 20 робочих днів до дати їх розгляду з метою прийняття.
Оскільки, Регламентом ради визначено, що проект рішення включається до порядку денного після його оприлюднення, вказане свідчить про порушення відповідачем процедури його внесення до порядку денного.
Крім того, за змістом даного рішення відповідачем вирішено: визнати Народну Раду України органом, уповноваженим представляти інтереси народу України; визнати Чернівецьку обласну Народну раду органом, уповноваженим представляти інтереси буковинської громади; рекомендувати сільським, селищній, міській радам Заставнівського району невідкладно скликати позачергові сесії відповідних рад для розгляду та вирішення питання визнання Народної Ради України колегіальним органом, уповноваженим представляти інтереси народу України; звернутися до Ради Європи, Європейського Союзу, ОБСЄ та міжнародного співтовариства з проханням допомогти Українському народові зберегти демократичний устрій і не допускати остаточного встановлення в Україні диктатури та узурпації влади Президентом України; встановити, що на території Заставнівського району не можуть проводитися заходи за участю особового складу Збройних Сил України, Міністерства внутрішніх справ України, інших правоохоронних органів з використанням спеціальних засобів, зброї та військової техніки, спрямовані на обмеження прав громадян на проведення мирних зібрань.
Відповідно до статті 6 Конституції України, державна влада в Україні здійснюється на засадах її поділу на законодавчу, виконавчу та судову. Органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України.
Конституційний суд України в рішенні від 01.04.2008 року в справі №1-8/2008 наголосив, що поділ державної влади є структурною диференціацією трьох рівнозначних основних функцій держави: законодавчої, виконавчої, судової. Він відображає функціональну визначеність кожного з державних органів, передбачає не тільки розмежування їх повноважень, а й їх взаємодію, систему взаємних стримувань та противаг, які мають на меті забезпечення їх співробітництва як єдиної державної влади.
Принцип поділу державної влади набуває сенсу лише за тієї умови, коли всі органи державної влади діють у межах єдиного правового поля. Це означає, що органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених Конституцією України межах і відповідно до законів України.
Статтею 7 Конституції України визначено, в Україні визнається і гарантується місцеве самоврядування.
Виходячи з вказаних конституційних положень в їх системному зв'язку з положеннями статті 6 Конституції України, Конституційний Суд України у своєму рішенні від 26.03.2002 року у справі №1-9/2002 вказав на те, що гарантоване державою місцеве самоврядування здійснюється територіальною громадою через сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи і передбачає правову, організаційну та матеріально-фінансову самостійність, яка має певні конституційно-правові межі, встановлені, зокрема, приписами статтей 19, 140, 143, 144, 146 Основного Закону України. З аналізу вказаних конституційних положень вбачається, що ці органи місцевого самоврядування, здійснюючи владу і самостійно вирішуючи питання місцевого значення, віднесені законом до їх компетенції, та приймаючи рішення, які є обов'язковими до виконання на відповідній території, зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Такі ж положення закріплені у статті 4 Європейської хартії місцевого самоврядування, яка встановлює, що головні повноваження і функції органів місцевого самоврядування визначаються конституцією або законом; органи місцевого самоврядування в межах закону мають повне право вільно вирішувати будь-яке питання, яке не вилучене із сфери їхньої компетенції і вирішення якого не доручене жодному іншому органу.
Таким чином, для вирішення тих чи інших питань орган місцевого самоврядування повинен бути наділений відповідними повноваженнями Конституцією України та законами України.
Закон України "Про місцеве самоврядування в Україні" від 21.05.1997 року за №280/97-ВР, зі змінами та доповненнями (надалі - Закон №280/97-ВР) відповідно до Конституції України визначає систему та гарантії місцевого самоврядування в Україні, засади організації та діяльності, правового статусу і відповідальності органів та посадових осіб місцевого самоврядування.
Відповідно до частини 1 статті 2 Закону №280/97-ВР місцеве самоврядування в Україні - це гарантоване державою право та реальна здатність територіальної громади - жителів села чи добровільного об'єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища, міста - самостійно або під відповідальність органів та посадових осіб місцевого самоврядування вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України.
Частиною 2 цієї ж статті визначено, що місцеве самоврядування здійснюється територіальними громадами сіл, селищ, міст як безпосередньо, так і через сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи, а також через районні та обласні ради, які представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст.
Згідно частини 2 статті 10 Закону №280/97-ВР районна рада є органом місцевого самоврядування, що представляє спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст, у межах повноважень, визначених Конституцією України, цим та іншими законами, а також повноважень, переданих їм сільськими, селищними, міськими радами.
Статтею 43 Закону № 280/97-ВР встановлено вичерпний перелік питань, що вирішуються, зокрема, районними радами, виключно на їх пленарних засіданнях та визначено питання виключної компетенції районних рад.
Аналіз вичерпного переліку повноважень, визначених у даній статті, свідчить проте, що не передбачено утворення районними радами таких органів як Народна Рада України, а також Народні ради областей, міст, районів чи інші територіальні органи Народної Ради України.
Окрім того, з наведених вище законодавчих норм вбачається, що органи місцевого самоврядування не наділені повноваженнями на створення інших не передбачених Конституцією та законами України органів державної влади чи інших представницьких органів наділених владними повноваженнями.
Згідно з нормами Конституції України та Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" органи місцевого самоврядування здійснюючи владу і самостійно вирішуючи питання місцевого значення, віднесені законом до їх компетенції, та приймаючи рішення, які є обов'язковими до виконання на відповідній території, зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. До відання відповідача належить вирішення питань виключно місцевого значення, які пов'язані з життєдіяльністю місцевої територіальної громади. Законом України "Про місцеве самоврядування в Україні" і Конституцією України, до повноважень органів місцевого самоврядування не віднесено вирішення питань, вказаних у оскаржуваному рішенні.
Відтак, дії Заставнівської районної ради Чернівецької області щодо винесення на розгляд ради, обговорення на пленарному засіданні сесії районної ради 30 січня 2014 року та прийняття рішення ради "Про визнання Народної Ради України як колегіального органу, уповноваженого представляти інтереси народу України" вчиненні всупереч встановленому чинним законодавством порядку створення та функціонування органів державної влади та місцевого самоврядування в Україні.
Щодо вимоги позивача визнати протиправними дії Заставнівської районної ради Чернівецької області щодо голосування, слід зазначити наступне.
Відповідно до Регламенту, рішення ради приймається відкритим, в тому числі і поіменним, або таємним голосуванням.
З урахуванням порушення відповідачем процедури включення до порядку денного питання "Про визнання Народної Ради України як колегіального органу, уповноваженого представляти інтереси народу України", відсутності у відповідача повноважень включати в порядок денний питання, що не належать до Заставнівської районної ради Чернівецької області, - відсутнє і право районної ради голосувати за прийняття такого рішення.
Крім того, у відповідності до ст. 136 КАС України позивач може відмовитися від адміністративного позову, а відповідач - визнати адміністративний позов протягом всього часу судового розгляду, зробивши усну заяву. Якщо відмову від адміністративного позову чи визнання адміністративного позову викладено в адресованій суду письмовій заяві, ця заява приєднується до справи. судове рішення у зв'язку з відмовою від адміністративного позову, визнанням адміністративного позову чи примиренням сторін ухвалюється за правилами, встановленими статтями 112, 113 цього Кодексу.
З огляду на вищевикладене, суд вважає, що визнання позову відповідачем не суперечить закону та не порушує чиї-небудь права, свободи або інтереси, а тому приймає його та задовільняє позовні вимоги в повному обсязі.
Відповідно до ч. 3 ст. 112 КАС України у разі повного визнання відповідачем адміністративного позову і прийняття його судом приймається постанова суду про задоволення адміністративного позову.
Керуючись ст. ст. 11, 71, 76, 79, 112, 122, 136, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
1. Адміністративний позов задовольнити.
2. Визнати протиправними дії Заставнівської районної ради щодо включення до порядку денного XX позачергової сесії VІ скликання Заставнівської районної ради від 30.01.2014 року питання "Про визнання Народної Ради України як колегіального органу, уповноваженого представляти інтереси народу України" та голосування.
Порядок і строки оскарження постанови визначаються ст.ст. 185, 186 Кодексу адміністративного судочинства України.
Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Головуючий суддя Г.Г. Спіжавка
Судді В.О. Григораш
О.В. Анісімов