ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1
м. Київ
14 лютого 2014 року № 826/19788/13-а
В приміщенні Окружного адміністративного суду міста Києва за адресою у м. Києві по вул. Хрещатик, 10, Окружний адміністративний суд міста Києва у складі:
головуючого Бояринцевої М.А., розглянувши в порядку письмового провадження справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ДСК-ХХІВ"
до Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві
про скасування податкових повідомлень-рішень,
Товариство з обмеженою відповідальністю "ДСК-ХХІВ" звернулося до суду з позовом про скасування податкових повідомлень-рішень Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві від 15 серпня 2013 року № 0000202203 та № 0000192203.
В обгрунтування заявлених вимог позивач посилається на Податковий кодекс України, Цивільний кодекс України, Господарський кодекс України, закони України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" та зазначає, що Державною податковою інспекцією у Святошинському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві при проведенні перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю "ДСК-ХХІВ" неправомірно зроблений висновок про те, що правочини вчинені за участю Товариства з обмеженою відповідальністю "ДСК-ХХІВ" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Сітілайт Плюс" не спричинили реального настання правових наслідків, оскільки господарські взаємовідносини між позивачем та його контрагентом підтверджуються необхідними первинними документами.
Представник відповідача заперечила по суті заявлених позовних вимог з огляду на положення Податкового кодексу України, Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України, Кримінального кодексу України, Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88, Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 21 грудня 2010 року № 969, та зазначила, що Державною податковою інспекцією у Святошинському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві правомірно винесено податкові повідомлення-рішення від 15 серпня 2013 року № 0000202203 та № 0000192203, оскільки реальність здійснення операцій за участю Товариства з обмеженою відповідальністю "ДСК-ХХІВ" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Сітілайт Плюс" не підтверджується первинними документами.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких грунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.
Товариство з обмеженою відповідальністю "ДСК-ХХІВ" є юридичною особою та перебуває на обліку в Державній податковій інспекції у Святошинському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві.
В період з 19 липня 2013 року по 25 липня 2013 року Державною податковою інспекцією у Святошинському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві на підставі направлення від 19 липня 2013 року № 71/22-50П, підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75, підпункту 78.1.1 пункту 78.1 статті 78, статті 81, пункту 82.2 статті 82 Податкового кодексу України, на підставі постанови старшого слідчого СВ Державної податкової інспекції у Святошинському районі м. Києва Державної податкової служби майора податкової міліції Гришина С.М. від 13 червня 2013 року та наказу № 111 від 19 липня 2013 року проведена документальна позапланова виїзна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю "ДСК-ХХІВ" з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з Товариством з обмеженою відповідальністю "Сітілайт Плюс" за період з 1 січня 2012 року по 31 грудня 2012 року.
За результатами проведеної перевірки Державною податковою інспекцією у Святошинському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві складено акт від 31 липня 2013 року № 45/22-509/31814348, яким встановлено порушення Товариством з обмеженою відповідальністю "ДСК-ХХІВ":
- підпункту 14.1.228 пункту 14.1 статті 14, пункту 138.1, пункту 138.2, пункту 138.8 статті 138, підпункту 139.1.1 та підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України, пунктів 1 та 2 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", підпункту 2.5 пункту 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затверджене наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88, що призвело до заниження податку на прибуток на загальну суму 160 798 грн., в тому числі: за 3 квартали 2012 року в сумі 160 798 грн.;
- пункту 44.1 статті 44, пункту 201.1, пункту 201.6 та пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, наказу Міністерства фінансів України від 01.11.2011 № 1379 "Про затвердження форми податкової накладної та Порядку заповнення податкової накладної", пунктів 1 та 2 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", підпункту 2.5 пункту 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затверджене наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88, що призвело до заниження податкового зобов'язання по податку на додану вартість на загальну суму 153 141 грн., в тому числі за серпень 2012 року на суму 153 141 грн.
На підставі складеного акту перевірки 15 серпня 2013 року Державною податковою інспекцією у Святошинському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві винесено податкові повідомлення-рішення:
- № 0000202203, яким збільшено Товариству з обмеженою відповідальністю "ДСК-ХХІВ" суму грошового зобов'язання в розмірі 191 426,25 грн., з якої: за основним платежем - 153 141 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 38 285,25 грн. за платежем: податок на додану вартість, код платежу: 14010100;
- № 0000192203, яким збільшено Товариству з обмеженою відповідальністю "ДСК-ХХІВ" суму грошового зобов'язання в розмірі 200 997,50 грн., з якої: за основним платежем - 160 798 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 40 199,50 грн. за платежем: податок на прибуток підприємств, код платежу: 11021000.
Як встановлено під час розгляду справи, Державна податкова інспекція у Святошинському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві під час проведення перевірки прийшла до висновку про неправомірність віднесення до складу податкового кредиту суми ПДВ та до валових витрат витрати по взаємовідносинам з Товариством з обмеженою відповідальністю "Сітілайт Плюс", оскільки правочини вчинені за участю позивача та його контрагента не спричинили настання реальних правових наслідків.
Щодо визначення позивачем податкових зобов'язань з податку на додану вартість та з податку на прибуток суд зазначає про наступне.
Відповідно до підпункту 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України господарська діяльність - це діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.
Згідно зі статтею 200 Податкового кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 статті 200 Кодексу, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені розділом V Кодексу (пункт 200.2 статті 200 Кодексу).
Згідно пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті, інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу, крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.
У відповідності до пункту 138.2 статті 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.
Відповідно до пункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.
Якщо результатом розрахунку об'єкта оподаткування платника податку з числа резидентів за підсумками податкового року є від'ємне значення, то сума такого від'ємного значення підлягає включенню до витрат першого календарного кварталу наступного податкового року. Розрахунок об'єкта оподаткування за наслідками півріччя, трьох кварталів та року здійснюється з урахуванням зазначеного від'ємного значення попереднього року у складі витрат таких податкових періодів наростаючим підсумком до повного погашення такого від'ємного значення (пункт 150.1 статті 150 Податкового кодексу України).
Підпунктом 14.1.181. пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України встановлено, що податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.
Пунктом 198.1. статті 198 Податкового кодексу України встановлено право суб'єкта підприємницької діяльності на віднесення сум сплаченого податку на додану вартість до податкового кредиту у разі здійснення операцій з:
а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;
б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);
в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;
г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.
Згідно пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:
- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;
- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Виходячи з системного аналізу наведених норм права суд приходить до висновку, що необхідними підставами для включення позивачем до складу податкового кредиту відповідних сум податку на додану вартість є: придбання ним товарів, робіт та послуг з метою його подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності; сплата чи нарахування сум податку на додану вартість у зв'язку з таким придбанням, з врахуванням рівня звичайних цін.
Податковий кодекс України визначає лише окремі випадки, за яких неможливе включення витрат по сплаті податку на додану вартість до податкового кредиту звітного періоду.
Відповідно до пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.
Податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс) (пункт 201.7 статті 201 Податкового кодексу України).
Згідно пункту 201.8 статті 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.
Підставою для нарахування податкового кредиту, відповідно до пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України є податкова накладна, яка видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача.
Відповідно до статті 9 розділу 3 Закону України від 16.07.1999 № 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (в редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин) підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.
Частиною другою статті 9 даного Закону передбачено, що первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд виходить з наступного.
31 травня 2012 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "ДСК-ХХІВ", як замовником, та Товариством з обмеженою відповідальністю "Сітілайт Плюс", як підрядником, укладено договір № 8, за умовами якого підрядник зобов'язується виконати за завданням замовника з його матеріалів, а замовник зобов'язується прийняти і оплатити наступні роботи: виготовлення елементів стійок зі сталі згідно додатком № 1 до договору. В договорі зазначено про те, що всі роботи виконуються згідно з кресленнями розробленими представниками замовника. Пунктом 2.1 договору визначено, що вартість робіт визначається згідно з додатком № 1 до договору та складає 151 260 грн.
Специфікацією до договору (додаток № 1) визначений наступний перелік робіт: виготовлення стійки атріумної зі сталі в кількості 62 штуки, виготовлення стійки фасадної зі сталі в кількості 53 штуки, виготовлення стійки сходової зі сталі в кількості 23 штуки, виготовлення закладної атріумної зі сталі в кількості 3 штуки, виготовлення закладної фасадної зі сталі в кількості 1 штуки, виготовлення верхнього елемента стійки зі сталі в кількості 5 штук.
29 серпня 2012 року та 30 серпня 2012 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "ДСК-ХХІВ" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Сітілайт Плюс" підписані акти приймання-здавання виконаних робіт по договору № 8 від 31 травня 2012 року.
На виконання умов договору Товариство з обмеженою відповідальністю "Сітілайт Плюс" виписало на користь позивача податкові накладні:
- № 139 від 29 серпня 2012 року на загальну суму 57 960 грн., в тому числі ПДВ - 9 660 грн.,
- № 260 від 30 серпня 2012 року на загальну суму 93 300 грн., в тому числі ПДВ - 15 550 грн.
1 червня 2012 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "ДСК-ХХІВ", як замовником, та Товариством з обмеженою відповідальністю "Сітілайт Плюс", як підрядником, укладено договір № 9, за умовами якого підрядник зобов'язується виконати за завданням замовника з його матеріалів, а замовник зобов'язується прийняти і оплатити наступні роботи: виготовлення елементів кріплення скла, згідно додатку № 1 до договору. В договорі зазначено, що всі роботи виконуються згідно з кресленнями розробленими представниками замовника. Пунктом 2.1 договору визначено, вартість робіт визначається згідно з додатком № 1 до договору і складає 235 690 грн.
Специфікацією до договору (додаток № 1) визначений наступний перелік робіт: вироблення кріплення скла спайдерне з нержавіючої сталі L=25мм в кількості 58 штук, виготовлення кріплення скла спайдерне з нержавіючої сталі L=35мм в кількості 248 штук, виготовлення кріплення скла спайдерне з нержавіючої сталі бокове в кількості 20 штук, виготовлення кріплення скла спайдерне з нержавіючої сталі подвійне в кількості 6 штук, виготовлення кріплення скла спайдерне з нержавіючої сталі одинарне в кількості 15 штук, виготовлення підтримувача скла в кількості 1 штуки, виготовлення підтримувача скла бокового в кількості 2 штук.
29 серпня 2012 року та 30 серпня 2012 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "ДСК-ХХІВ" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Сітілайт Плюс" підписані акти приймання-здавання виконаних робіт по договору № 9 від 1 червня 2012 року.
На виконання умов договору Товариство з обмеженою відповідальністю "Сітілайт Плюс" виписало на користь позивача податкові накладні:
- 138 від 29 серпня 2012 року на загальну суму 38 860 грн., в тому числі ПДВ - 6 476,67 грн.,
- № 265 від 30 серпня 2012 року на загальну суму 196 830 грн., в тому числі ПДВ - 32 805 грн.
4 червня 2012 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "ДСК-ХХІВ", як замовником, та Товариством з обмеженою відповідальністю "Сітілайт Плюс", як підрядником, укладено договір № 10, за умовами якого постачальник зобов'язується поставити за завданням замовника, а замовник зобов'язується прийняти і оплатити матеріали, згідно додатку № 1 до договору. Пунктом 2.1 договору визначено, що вартість договору складає 156 820 грн. Згідно пункту 5.1.1 договору, постачальник зобов'язаний своїми силами і засобами поставити увесь товар, передбачений даним договором, і передати його замовнику.
Специфікацією до договору (додаток № 1) визначений наступний перелік товару: шліфувальна шкурка 14АР150 в кількості 1 000 м., шліфувальна шкурка 54СР601400 в кількості 1 000 м., круг полірувальний прорезинений в кількості 200 штук, круг шліфувальний крупнозернистий в кількості 160 штук, круг відрізний по металу в кількості 1 000 штук, круг шліфувальний по металу в кількості 101 штуки.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Сітілайт Плюс" поставило позивачу товар, згідно видаткової накладної № 275 від 30 серпня 2012 року.
На виконання умов договору Товариство з обмеженою відповідальністю "Сітілайт Плюс" виписало на користь позивача податкову накладну № 275 від 30 серпня 2012 року на загальну суму 156 820 грн., в тому числі ПДВ - 26 136,67 грн.
12 червня 2012 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "ДСК-ХХІВ", як замовником, та Товариством з обмеженою відповідальністю "Сітілайт Плюс", як підрядником, укладено договір № 12, за умовами якого підрядник зобов'язується виконати за завданням замовника з його матеріалів, а замовник зобов'язується прийняти і оплатити наступні роботи: виготовлення елементів стійок з нержавіючої сталі, згідно додатку № 1 до договору. В договорі зазначено, що всі роботи виконуються згідно з кресленнями розробленими представниками замовника. Пунктом 2.1 договору визначено, вартість робіт визначається згідно з додатком № 1 до договору і складає 240 940 грн.
Специфікацією до договору (додаток № 1) визначений наступний перелік робіт: виготовлення перехідного елементу з нержавіючої сталі в кількості 317 штук, виготовлення перехідної стійки з нержавіючої сталі в кількості 1 штуки, виготовлення закладної атріумної зі сталі в кількості 95 штук, виготовлення закладної фасадної зі сталі в кількості 112 штук, виготовлення стійки сходової зі сталі в кількості 71 штуки, виготовлення стійки фасадної зі сталі в кількості 20 штук, виготовлення верхнього елемента стійки зі сталі в кількості 301 штуки, виготовлення закладної сходової зі сталі в кількості 106 штук.
29 серпня 2012 року та 30 серпня 2012 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "ДСК-ХХІВ" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Сітілайт Плюс" підписані акти приймання-здавання виконаних робіт по договору № 12 від 12 червня 2012 року.
На виконання умов договору Товариство з обмеженою відповідальністю "Сітілайт Плюс" виписало на користь позивача податкові накладні:
- № 137 від 29 серпня 2012 року на загальну суму 44 520 грн., в тому числі ПДВ - 7 420 грн.,
- № 260 від 30 серпня 2012 року на загальну суму 196 420 грн., в тому числі ПДВ - 32 736,67 грн.
18 червня 2012 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "ДСК-ХХІВ", як замовником, та Товариством з обмеженою відповідальністю "Сітілайт Плюс", як підрядником, укладено договір № 16, за умовами якого підрядник зобов'язується виконати за завданням замовника з його матеріалів, а замовник зобов'язується прийняти і оплатити наступні роботи: виготовлення елементів стійок зі сталі, згідно додатку № 1 до договору. В договорі зазначено, що всі роботи виконуються згідно з кресленнями розробленими представниками замовника. Пунктом 2.1 договору визначено, вартість робіт визначається згідно з додатком № 1 до договору і складає 95 736 грн.
Специфікацією до договору (додаток № 1) визначений наступний перелік робіт: виготовлення стійки атріумом зі сталі в кількості 36 штук, виготовлення стійки фасадної зі сталі в кількості 40 штук, виготовлення стійки сходової зі сталі в кількості 12 штук, виготовлення верхнього елемента стійки зі сталі в кількості 11 штук.
29 серпня 2012 року та 31 серпня 2012 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "ДСК-ХХІВ" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Сітілайт Плюс" підписані акти приймання-здавання виконаних робіт по договору № 16 від 18 червня 2012 року.
На виконання умов договору Товариство з обмеженою відповідальністю "Сітілайт Плюс" виписало на користь позивача податкові накладні:
- № 140 від 29 серпня 2012 року на загальну суму 56 316 грн., в тому числі ПДВ - 9 386 грн.,
- № 282 від 31 серпня 2012 року на загальну суму 39 420 грн., в тому числі ПДВ - 6 570 грн.
18 червня 2012 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "ДСК-ХХІВ", як замовником, та Товариством з обмеженою відповідальністю "Сітілайт Плюс", як підрядником, укладено договір № 17, за умовами якого підрядник зобов'язується виконати за завданням замовника з його матеріалів, а замовник зобов'язується прийняти і оплатити наступні роботи: виготовлення елементів сходів зі сталі, згідно додатку № 1 до договору. В договорі зазначено, що всі роботи виконуються згідно з кресленнями розробленими представниками замовника. Пунктом 2.1 договору визначено, вартість робіт визначається згідно з додатком № 1 до договору і складає 38 400 грн.
Специфікацією до договору (додаток № 1) визначений наступний перелік робіт: виготовлення проступів сходів зі сталі в кількості 32 штуки, виготовлення площадок сходів зі сталі в кількості 4 штуки.
30 серпня 2012 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "ДСК-ХХІВ" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Сітілайт Плюс" підписаний акт приймання-здавання виконаних робіт по договору № 17 від 18 червня 2012 року.
На виконання умов договору Товариство з обмеженою відповідальністю "Сітілайт Плюс" виписало на користь позивача податкову накладну № 272 від 30 серпня 2012 року на загальну суму 38 400 грн., в тому числі ПДВ - 6 400 грн.
На підтвердження оплати поставленого Товариством з обмеженою відповідальністю "Сітілайт Плюс" товару та виконаних робіт позивачем надано виписки по рахунку у відділенні № 830 АТ "УкрСиббанк".
Отже, під час розгляду справи встановлено, що Товариством з обмеженою відповідальністю "ДСК-ХХІВ" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Сітілайт Плюс" вчинені дії згідно укладених договорів, що підтверджується відповідними первинними документами.
Разом з тим, проаналізувавши надані позивачем первинні документи, судом встановлено їх відповідність вимогам Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".
Позивачем на підтвердження реальності виконання Товариством з обмеженою відповідальністю "Сітілайт Плюс" робіт по виготовленню елементів стійок зі сталі та нержавіючої сталі, виготовленню елементів кріплення скла та виготовленню елементів сходів зі сталі надані копії креслень Товариства з обмеженою відповідальністю "ДСК-ХХІВ", згідно яких виконувались роботи підрядником.
На підтвердження придбання позивачем матеріалу, з якого Товариством з обмеженою відповідальністю "Сітілайт Плюс" виготовлялися елементи стійок зі сталі та нержавіючої сталі, елементи кріплення скла та елементи сходів зі сталі позивачем надано копії видаткових накладних.
На підтвердження реальності поставки товару, придбаного позивачем у Товариства з обмеженою відповідальністю "Сітілайт Плюс", згідно умов договору від 4 червня 2012 року № 10, позивачем надано копію товарно-транспортної накладної від 30 серпня 2012 року.
Під час розгляду справи представник позивача зазначив, що Товариство з обмеженою відповідальністю "ДСК-ХХІВ" укладало договори з Товариством з обмеженою відповідальністю "Сітілайт Плюс" з метою належного виконання своїх зобов'язань перед Товариством з обмеженою відповідальністю "ЖОК" щодо виготовлення то монтажу металевих конструкцій зі сталі та з нержавіючої сталі.
На підтвердження своєї позиції представником позивача надано копію договору від 29 вересня 2011 року № 29/9/11, укладеного з Товариством з обмеженою відповідальністю "ЖОК", копії актів приймання виконаних підрядних робіт за серпень 2012 року, довідки про вартість виконаних підрядних робіт за серпень 2012 року, податкових накладних та виписок по рахунку у відділенні № 290 АТ "УкрСиббанк".
Також позивачем надано копії фотознімків, як доказ на підтвердження фактичного виконання робіт щодо виготовлення то монтажу металевих конструкцій зі сталі та з нержавіючої сталі на замовлення Товариства з обмеженою відповідальністю "ЖОК".
З огляду на встановлене та враховуючи, що позивачем надано первинні документи, що стосуються господарських операцій за участю Товариства з обмеженою відповідальністю "Сітілайт Плюс", які фактично підтверджують реальне здійснення правочинів і досягнення позивачем законної мети їх здійснення, висновки відповідача про те, що первинні документи складені за участю позивача та його контрагента не підтверджують факт здійснення господарських операцій, судом до уваги не приймаються.
Відносно висновків відповідача, викладених в акті перевірки, суд зазначає про наступне.
Як вбачається з акту перевірки Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві, висновки податкового органу щодо неправомірності віднесення до складу податкового кредиту суми ПДВ та до валових витрат витрати по взаємовідносинам з Товариством з обмеженою відповідальністю "Сітілайт Плюс" грунтуються на висновках акту Державної податкової інспекції у Вишгородському районі Київської області Державної податкової служби від 12 листопада 2012 року № 1894/22-00/38085080 про неможливість проведення невиїзної позапланової перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю "Сітілайт Плюс" з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських відносин з Товариством з обмеженою відповідальністю "Конкордія ЛТД" за липень 2012 року, акту Державної податкової інспекції у Вишгородському районі Київської області Державної податкової служби від 30 листопада 2012 року № 2102/22-00/38085080 про неможливість проведення зустрічної звірки Товариства з обмеженою відповідальністю "Сітілайт Плюс" щодо підтвердження господарських відносин з контрагентами, з якими сформовано податкові зобов'язання та кредит за травень, червень, серпень, вересень, жовтень 2012 року та на показаннях ОСОБА_2, який повідомив, що зареєстрував на своє ім'я Товариство з обмеженою відповідальністю "Сітілайт Плюс" без мети здійснення підприємницькою діяльності та на показаннях ОСОБА_3, який повідомив, що він з травня 2012 року займав посаду директора Товариства з обмеженою відповідальністю "Сітілайт Плюс" без мети заняття підприємницькою діяльністю.
Разом з тим, суд зазначає, що матеріали досудового розслідування не можуть бути виключними доказами вини у вчиненні злочину, оскільки жоден доказ не має наперед встановленої сили, як це передбачено частиною другою статті 94 Кримінально-процесуального кодексу України. Згідно частини четвертої статті 95 Кримінально-процесуального кодексу України суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 цього Кодексу. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них. При цьому, статтею 62 Конституції України встановлено, що особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.
Крім того, відповідно до статті 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер, тому позивач не може нести відповідальності за можливі протиправні дії інших юридичних осіб.
При цьому, суд звертає увагу, що згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців за станом на червень 2012 року, керівником Товариства з обмеженою відповідальністю "Сітілайт Плюс" значиться Люльченко С.М.
Тобто, у позивача були відсутні підстави вважати, що особа, яка представляє контрагента, є недоброчесним та неповноважним керівником зазначеної юридичної особи.
Разом з тим, як встановлено під час розгляду справи, постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 23 жовтня 2013 року у справі № 810/2880/13-а за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Сітілайт Плюс" до Державної податкової інспекції у Вишгородському районі Київської області Державної податкової служби про визнання протиправними дій визнано протиправними дії Державної податкової інспекції у Вишгородському районі Київської області Державної податкової служби щодо проведення зустрічної звірки Товариства з обмеженою відповідальністю "Сітілайт Плюс", результати якої оформлені актом від 30 листопада 2012 року № 2102/22-00/38085080 про неможливість проведення зустрічної звірки Товариства з обмеженою відповідальністю "Сітілайт Плюс" щодо підтвердження господарських відносин з контрагентами, з якими сформовано податкові зобов'язання та кредит за травень, червень, серпень, вересень, жовтень 2012 року.
При цьому суд зазначає, що при дотриманні контрагентом законодавчо встановлених вимог щодо оформлення відповідних документів підстави для висновку про недостовірність або суперечливість відомостей, зазначених у таких податкових накладних, відсутні, якщо не встановлені обставини, що свідчать про обізнаність покупця про зазначення продавцем недостовірних відомостей.
Аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 12 вересня 2013 року у справі № К/800/15523/13.
Разом з тим, поняття "добросовісний платник", яке вживається у сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у платника додаткового обов'язку з контролю за дотриманням його контрагента правил оподаткування, а сам платник не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, а тому не може володіти інформацією відносно виконання контрагентами податкових зобов'язань.
Аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 26 вересня 2012 року у справі № К/9991/5398/12.
Суд також зазначає, що чинне законодавство України не ставить в залежність виникнення у платника ПДВ права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання, зокрема тим, який не був постачальником товарів (послуг), на вартість яких нарахований ПДВ, що включений платником податку до податкового кредиту.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 31 січня 2011 року у справі № 21-47а10.
Судом також враховуються рішення Європейського суду з прав людини у справах Інтерсплав проти України (2007 рік, заява № 803/02), "Булвес" АД проти Болгарії (2009 рік, заява № 3991/03) і Бізнес Супорт Центр проти Болгарії (2010 рік, заява № 6689/03), у яких визначено, що платника податку не може бути позбавлено права на бюджетне відшкодування ПДВ за відсутності доказів того, що його було залучено до протиправної діяльності, пов'язаної з незаконним отриманням бюджетного відшкодування; при цьому платник ПДВ не повинен нести відповідальність за зловживання, вчинені його постачальниками, якщо платник ПДВ не знав про такі зловживання і не міг про них знати.
Крім того, суд зазначає, що для вирішення спору важливе значення має факт реєстрації та перебування контрагента платника податку на додану вартість в стані платника податку на додану вартість, що надає право такому платнику видавати податкові накладні, які є підставою для формування податкового кредиту.
Як встановлено під час розгляду справи, на момент складання податкових накладних позивач та його контрагент були зареєстровані як платники податку на додану вартість та мали свідоцтва платника податків на додану вартість.
Крім того, згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців видами діяльності Товариства з обмеженою відповідальністю "ДСК-ХХІВ" є: виробництво будівельних металевих конструкцій, виробництво будівельних металевих виробів, будівництво будівель, монтаж систем пожежної та охоронної сигналізації, монтаж антен, інші види оптової торгівлі.
Згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців видами діяльності Товариства з обмеженою відповідальністю "Сітілайт Плюс" є: інші спеціалізовані будівельні роботи, н.в.і.у, неспеціалізована оптова торгівля продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами, оптова торгівля деревиною, будівельними матеріалами та санітарно-технічним обладнанням, оптова торгівля залізними виробами, водопровідним і опалювальним устаткуванням і приладдям до нього, неспеціалізована оптова торгівля, будівництво житлових і нежитлових будівель.
Представником позивача на підтвердження можливості виконання Товариством з обмеженою відповідальністю "Сітілайт Плюс" господарської діяльності у будівництві, пов'язаної із створенням об'єктів архітектури надано копію ліцензії, виданої Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у м. Києві.
З урахуванням наведеного суд зазначає про відповідність здійснених господарських операцій статутній діяльності позивача та його контрагента.
Відповідно до статті 69 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.
Частиною четвертою статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.
Згідно статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
В контексті наведеного суд зазначає, що під час розгляду справи відповідач не навів жодних обставин та доказів, які б свідчили про незвичність цін за спірними операціями, або про невідповідність господарських операцій цілям та завданням статутної діяльності сторін цих операцій, незвичності цих операцій для цих осіб, збитковості здійснених операцій, або інших обставин, які б в сукупності могли свідчити про фіктивність вчинення операцій, а також того, що вчинення зазначених правочинів не було обумовлено розумними економічними причинами (цілями ділового характеру), а дії позивача та його контрагента були спрямовані на отримання необґрунтованої податкової вигоди чи заволодіння майном держави.
З огляду на встановлене суд зазначає, що позивачем правомірно віднесено до складу податкового кредиту суми ПДВ та до складу валових витрат витрати по взаємовідносинам з Товариством з обмеженою відповідальністю "Сітілайт Плюс", тому податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві від 15 серпня 2013 року № 0000202203 та № 0000192203 визнаються судом протиправними та такими, що підлягають скасуванню.
За таких обставин суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог, тому позов визнається таким, що підлягає задоволенню повністю.
Відповідно до частини першої 1 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).
Керуючись статтями 98, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -
1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "ДСК-ХХІВ" задовольнити повністю.
2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві від 15 серпня 2013 року № 0000202203.
3. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві від 15 серпня 2013 року № 0000192203.
4. Присудити з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ДСК-ХХІВ" судові витрати у розмірі 458 (чотириста п'ятдесят вісім) грн. 81 коп.
Покласти на відповідний підрозділ Державної казначейської служби України виконання постанови суду в частині стягнення судових витрат за рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві.
Постанова набирає законної сили в порядку, встановленим статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України. Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими статтями 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.
Суддя М.А. Бояринцева