Господарський суд
Житомирської області
10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65
Від "12" лютого 2014 р. Справа № 906/1807/13
Господарський суд Житомирської області у складі:
судді Прядко О.В.
за участю представників сторін:
від позивача: Квятковський О.Ю. - паспорт ВМ142783 від 09.04.1996;
від відповідача: Древіцька І.М. - довір. №03/6 від 08.01.2014;
від третьої особи: Пархомчук Л.М. - довір. №335-НЮ від 24.01.2014
розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу
за позовом Приватної фірми "Житомир-Вестагрегатресурс" (м. Житомир)
до Регіонального відділення Фонду державного майна України по Житомирській області (м. Житомир)
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Державного територіально-галузевого об'єднання "Південно-Західна залізниця"
про усунення перешкод, щодо повернення майна за договором оренди №957 від 30.10.2009 та зобов'язання вчинення певних дій
У відповідності до ст.77 ГПК України, в судовому засіданні 06.02.2014 було оголошено перерву до 14:30 12.02.2014.
Згідно ч.3 ст.69 ГПК України, строк розгляду спору було продовжено на п'ятнадцять днів.
Позивач подав до суду позов, згідно якого просить зобов'язати Регіональне відділення Фонду державного майна України по Житомирській області усунути перешкоди для повернення орендованого ПФ "Житомир-Вестагрегатресурс" майна за договором оренди №957 від 30.10.2009, шляхом звільнення відповідачем під'їзних шляхів до орендованого майна для подальшої передачі об'єкта оренди орендодавцю.
Ухвалою господарського суду Житомирської області від 11.12.2013 було залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Державне територіально-галузеве об'єднання "Південно-Західна залізниця".
Представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві, зокрема зазначив, що з червня місяця 2013 року орендар на виконання п.10.9 договору оренди від 30.10.2009, не має можливості звільнити орендоване майно, оскільки орендодавець створив орендарю певні перешкоди, а саме, загородив обладнанням та будівельними матеріалами доступ до орендованого майна на території якого зберігається товарний запас, що є предметом підприємницької діяльності позивача. Також позивач вказав, що у зв'язку з неповерненням орендованого майна після закінчення терміну дії договору оренди, орендодавець на підставі п.3.11 договору оренди від 30.10.2009 нарахував до стягнення з орендаря орендну плату в розмірі 5153,79грн. З огляду на вищевикладене, позивач вважає, що відповідачем незаконно використано договір оренди від 30.10.2009 в частині сплати орендної плати за орендоване майно та штучно створено перешкоди щодо звільнення орендарем об'єкта оренди за актом приймання-передавання, що стало підставою звернення позивача до суду з даним позовом. На підтвердження викладених обставин, в судовому засіданні 06.02.2014 представником позивача було надано для долучення до матеріалів справи копію акту обстеження державного майна, переданого в оренду згідно договору №957 від 30.10.2009 (а.с.102-103).
Представник відповідача проти позовних вимог заперечив з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву за №03/5282 від 23.12.2013 (а.с.23-24), доводи позивача вважає безпідставними та такими, що не підтверджуються належними доказами з посиланням на те, що після закінчення терміну дії договору оренди регіональне відділення неодноразово заявляло орендарю про припинення орендних відносин та необхідність повернення об'єкта оренди вцілому за актом прийому-передачі; що ПФ "Житомир-Вестагрегатресурс" не зверталася до регіонального відділення з листами щодо неможливості повернення орендованого майна та наявністю перешкод до цього, а навпаки зверталось з листами про продовження строку дії договору на 6, 3 або 2 місяці.
Представник третьої особи позовні вимоги вважає необґрунтованими з підстав, викладених у поясненнях №93 від 06.02.2014 (а.с.79-82). Зокрема зазначає, що доводи позивача про неможливість звільнення орендованого майна спростовуються листами до ФДМ, доданими до позовної заяви, актами перевірки звільнення приміщення. Вважає, що на фотознімках, доданих позивачем до позову, видно, що прохід від воріт до пров.Новогоголівському до складу позивача має значні розміри і є достатнім для проходження вантажних автомобілів та іншої техніки, необхідних для демонтажу приміщення позивача. Пояснює, що на теперішній час залишається незвільненою частина орендованого майна - територія на якій розміщений тимчасовий залізобетонний склад орендаря площею 185 кв.м., в той час як Актом обстеження території ремонтного тупика від 30.01.2014 підтверджується відсутність будь-яких перешкод щодо повернення орендарем майна за договором оренди від 30.10.2009 №957 та можливість доступу позивача до свого майна по теперішній час, на підтвердження чого представником третьої особи було надано копії документів.
В судовому засіданні 12.02.2014 судом оглядалися матеріали господарської справи №906/1033/13 за позовом Регіонального відділення Фонду державного майна України по Житомирській області до Приватної фірми "Житомир-Вестагрегатресурс", за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача: ДГТО "Південно-Західна залізниця" в особі відокремленого підрозділу Житомирська дистанція сигналізації та зв'язку, про стягнення 7007,44грн та повернення майна, копії яких частково були долучені до матеріалів справи.
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, господарський суд встановив наступне.
30.10.2009 між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Житомирській області (орендодавець/відповідач) та Приватною фірмою "Житомир-Вестагрегатресурс" (орендар/позивач) був укладений договір оренди №957 нерухомого майна, що належить до державної власності.
Згідно акту приймання-передачі орендованого державного майна від 30.10.2009 (а.с.14), орендодавець та балансоутримувач (Житомирська дистанція сигналізації та зв'язку Південно-Західної залізниці/третя особа) передали, а орендар прийняв в строкове платне користування нерухоме майно - частину ремонтного тупика площею 835,0 кв.м (надалі-майно), що перебувало на балансі Житомирської дистанції сигналізації та зв'язку Південно-Західної залізниці та знаходилося за адресою: м. Житомир, пров.Новогоголівський,1.
Пунктом 10.1 договору від 30.10.2009 сторони погодили, що останній укладено строком на 2 роки 364 дні, що діє з 31.10.2009 до 28.10.2012 включно.
В подальшому, додатковим договором №1 від 21.11.2012 термін дії договору оренди від 30.10.2009 було продовжено до 01.05.2013 включно (а.с.15).
Судом встановлено, що листами орендодавця №09/1403 від 04.04.2013, №09/1712 від 23.04.2013 та балансоутримувача №431 від 29.03.2013 орендаря було повідомлено про припинення дії договору з 01.05.2013 та необхідність повернення орендованого майна після закінчення його дії (а.с.25,129-130).
Листом №09/1906 від 14.05.2013 орендодавець нагадав орендарю про необхідність повернення орендованого майна орендодавцю, у зв'язку з закінченням строку дії договору №957 від 30.10.2009, та підписання акту приймання-передачі за участю балансоутримувача (а.с.27).
Суд зазначає, що станом на час розгляду справи в суді договір оренди №957 нерухомого майна, що належить до державної власності від 30.10.2009 припинив свою дію з 02.05.2013.
Як вбачається з погодженого сторонами п.5.10 договору оренди, у разі припинення або розірвання договору відповідач зобов'язується повернути позивачу або підприємству/товариству, указаному позивачем, орендоване майно в належному стані, не гіршому, ніж на момент передачі його в оренду.
Приписами п.10.9 договору встановлено, що у разі припинення або розірвання цього договору майно повертається відповідачем позивачу протягом трьох днів за участю балансоутримувача. Майно вважається повернутим позивачу та балансоутримувачу з моменту підписання сторонами акта приймання-передавання. Обов'язок щодо складання акта приймання-передавання при поверненні майна покладається саме на орендаря (п.10.10).
Як зазначає позивач у своїх поясненнях, орендар неодноразово ініціював передачу орендодавцеві звільненої території (частини орендованого майна, в т.ч. листом №54 від 27.08.2013, а.с.29), однак акти прийому-передачі залишались не підписаними. Вказує, що звільнена позивачем територія орендованого майданчика зайнята матеріалами та обладнанням залізничного призначення балансоутримувача, що призвело до заблокування під'їзних шляхів до тимчасового залізобетонного складу орендаря, який необхідно демонтувати, а тому, остаточне звільнення орендованого майна технічно неможливе, доказом чого вважає надані під час судового розгляду справи фотознімки, зроблені ним в присутності певних осіб та завізовані печаткою ПФ "Житомир-Вестагрегатресурс". При цьому, згідно усних пояснень представника позивача, для здійснення робіт з демонтажу тимчасової будівля складу та повернення всієї орендованої площі позивачу необхідно забезпечити під'їздні шляхи для проїзду вантажної техніки через територію, що не є об'єктом оренди за договором оренди №957 від 30.10.2009 згідно доданої схеми проїзду на кадастровому плані території ремонтного тупика (а.с.103,67).
Згідно ч.2 ст.35 ГПК України факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.
Судом встановлено, що рішенням господарського суду Житомирської області від 26.09.2013 у справі №906/1033/13 (а.с.30-33), залишеним без змін постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 11.12.2013 (а.с.34-37) задоволено позовні вимоги Регіонального відділення Фонду державного майна України по Житомирській області до Приватної фірми "Житомир-Вестагрегатресурс" про повернення орендованого згідно договору №957 від 30.10.2009 майна та частково задоволено позовні вимоги про стягнення неустойки.
Суд зазначає, що питання повернення (звільнення) орендарем майна було предметом розгляду у справі №906/1033/13, при вирішенні спору у якій відповідач в обґрунтування своїх заперечень посилався на вчинення йому перешкод для звільнення орендованого майна.
При розгляді справи №906/1033/13 судами було встановлено порушення орендарем умов укладеного сторонами договору оренди щодо порядку та строків повернення майна, а фотознімкам, долученим на підтвердження наявності перешкод до повернення майна, була надана правова оцінка Рівненським апеляційним господарським судом в постанові від 11.12.2013 (а.с.36, абз.17 на звороті).
Суд також зазначає, що фотознімки в розумінні ст.ст.33, 34 ГПК України не є належними і допустимими доказами вчинення відповідачем перешкод в користуванні майном, оскільки за ними не можна встановити факт приналежності майна будь-якій особі, місце розташування майна та часу виготовлення фотознімків.
При цьому матеріалами справи підтверджується, що вперше про наявність перешкод до звільнення та повернення орендованого майна, позивачем було повідомлено відповідача у відповіді на претензію вих. № 67 від 11.11.2013 року (а.с.52), тобто шість місяців по закінченню дії договору та під час розгляду справи №906/1033/13.
Поряд з цим, суд зазначає, що Акт обстеження державного майна від 05.02.2014, наданий позивачем на підтвердження неможливості проведення демонтажно-будівельних робіт на орендованій ділянці, є одностороннім документом, складеним без повідомлення та без залучення представників відповідача та третьої особи, а отже не є належним доказом у справі
Приписами ст.33 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
Згідно ст.43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Отже, за результатами оцінки поданих сторонами та наявних у справі доказів суд прийшов до висновку про те, що позовні вимоги є необґрунтованими, тому у їх задоволенні відмовляє за безпідставністю.
Судові витрати покладаються на позивача.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст.32,33,34,49,69,77,82-85 ГПК України, господарський суд,-
У задоволенні позову відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня його оголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.
Повне рішення складено: 14.02.14
Суддя Прядко О.В.
Віддрукувати:
1 - в справу
2 - третій особі - рек. з повід.