номер провадження справи 13/121/13
05.02.2014 Справа № 908/3937/13
За позовом Концерну "Міські теплові мережі" в особі філії Концерну "МТМ" Ленінського району, м. Запоріжжя
до: Приватного підприємця ОСОБА_1, м. Запоріжжя
про стягнення 1 929, 93 грн.
Суддя Серкіз В.Г.
Представники сторін:
Від позивача: Давиденко Т.Є., довіреність № 9123/27 від 30.12.2013р.
Від відповідачів: ОСОБА_3, довіреність № 1938 від 04.12.2013р.
Розглядається позовна заява Концерну "Міські теплові мережі" в особі Філії Концерну "Міські теплові мережі" Ленінського району про стягнення з Приватного підприємця ОСОБА_1 вартості безпідставно набутої теплової енергії за період з квітня 2011 року по квітень 2012 року, з жовтня 2012 року по квітень 2013 року в сумі 1 929,93 грн.
Ухвалою господарського суду Запорізької області від 04.12.2013р. позовну заяву прийнято до розгляду, порушено провадження у справі № 908/3937/13, справі присвоєно номер провадження 13/121/13, справу призначено до розгляду на 16.12.2013р.
У зв'язку з неявкою представника відповідача в судові засідання 16.12.2013р. та 21.01.2014р. на підставі ст. 77 ГПК України розгляд справи відкладено відповідно на 21.01.2014р. та 30.01.2014р.
Ухвалою суду від 21.01.2014р. продовжено розгляд справи до 17.02.2014р. та відкладено розгляд справи на 05.02.2014р.
05.02.2014р. справу розглянуто, спір вирішено, прийнято рішення у справі, вступну та резолютивну частини якого оголошено в судовому засіданні згідно із приписами ст. 85 ГПК України.
Представник позивача в судових засіданнях підтримав позовні вимоги з підстав зазначених в позовній заяві № 3636-ю від 17.10.2013р. та просить суд стягнути з Приватного підприємця ОСОБА_1 1 929,93 грн. основного боргу за безпідставно набуту теплову енергію за період з квітня 2011 року по квітень 2012 року, з жовтня 2012 року по квітень 2013 року. Позов мотивований ст.ст. 387, 530, 1212, 1213 ЦК України, ст.. 19 Закону України "Про теплопостачання", п. 3 ст. 20 .Закону України « Про житлово-комунальні послуги», ст. 1, 2, 54 ГПК України.
Відповідач проти позову заперечив в повному обсязі та зазначає, що Договір оренди № 1921/13 від 28.12.2006р. нежитлового приміщення в будинку АДРЕСА_2, укладеного між Управлінням житлового господарства Запорізької міської ради (Орендодавець) та Приватним підприємцем ОСОБА_1 (Орендар) та КП «ВРЕЖО № 13» (Балансоутримувач), останній раз був продовжений 12.02.2009р. строком на два роки, до 28.12.2011р. відповідно до п. 1 Додаткової угоди до вищевказаного Договору оренди. Додаткова угода про продовження Договору оренди № 1921/13 від 28.11.2006р. у січні 2012 року не була підписана сторонами, Договір оренди був розірваний 28.12.2011р., що підтверджується листом № 138 від 23.01.2012р., яким Приватний підприємець ОСОБА_1 відмовилась від підписання Додаткової угоди про зміну орендодавця з Управлінням житлового господарства Запорізької міської ради на Департамент комунальної власності та приватизації, у зв'язку з відсутністю у доступі до приміщення. Таким чином, враховуючи, що Договір оренди № 1921/13 від 28.11.2006р. був розірваний 28.12.2011р. та між позивачем і відповідачем не укладався договір про надання послуг з теплопостачання у нежитлове приміщення в будинок АДРЕСА_2 представник відповідача просить суд відмовити позивачу в задоволені позову.
Розглянувши та дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд
Відповідно до п.п. 2.1, 2.2, 2.4 Статуту Концерну "Міські теплові мережі", згідно з яким здійснює свою діяльність Філія Концерну "МТМ" Ленінського району, основною метою діяльності Концерну є здійснення виробничо-технічної діяльності, спрямованої на надійне та безперебійне забезпечення споживачів тепловою енергією. Предметом діяльності підприємства є, зокрема, виробництво теплової енергії, розподілення теплової енергії для обігріву житла і побутової потреби населення та на комунально-побутові потреби підприємств, організацій, установ і її збут. Основними функціями Концерну є: - забезпечення розвитку теплофікаційного господарства та забезпечення тепловою енергією для комунально-побутових потреб населення, бюджетних установ і організацій, госпрозрахункових підприємств, інших об'єктів, розташованих в зоні діяльності Концерну; - збір коштів за послуги теплопостачання зони діяльності Концерну (територія міста Запоріжжя) з метою централізованих розрахунків за енергоресурси.
Статтею ст. 1 Закону України "Про теплопостачання" визначено, що теплова енергія - товарна продукція, що виробляється на об'єктах сфери теплопостачання для опалення, підігріву питної води, інших господарських і технологічних потреб споживачів, призначена для купівлі-продажу; система централізованого теплопостачання - сукупність джерел теплової енергії, магістральних та місцевих (розподільчих) теплових мереж, що об'єднані між собою та використовуються для теплозабезпечення споживача, населеного пункту, яка включає системи децентралізованого та помірно-централізованого теплопостачання.
Відповідно до ст.ст. 13, 16 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" централізоване опалення належить до житлово-комунальних послуг, порядок надання, якісні та кількісні показники яких мають відповідати умовам договору та вимогам законодавства.
Згідно з ч. 2 ст. 275 ГК України відпуск енергії без оформлення договору енергопостачання не допускається.
Отже, споживання теплової енергії можливо лише на підставі договору.
Відповідно до договору оренди нежитлового приміщення № 1921/13 від 28.12.2006р., Управління житлового господарства Запорізької міської ради (Орендодавець), на підставі рішення виконавчого комітету Запорізької міської ради від 22.11.2006р. за № 427/28 передає, а Приватний підприємець ОСОБА_1 (Орендар), приймає в строкове платне користування нежитлове підвальне приміщення загальною площею 58,40 кв.м. за адресою: АДРЕСА_2, яке значиться на балансі КП «ВРЕЖО № 13».
Згідно п. 11.1 Договору оренди, цей договір діє з 28.12.2006р. до 28.12.2009р.
На підставі п. 1 додаткової угоди від 12.02.2009р. до вищевказаного договору оренди, строк договору був продовжений на два роки до 28.12.2011р.
13.04.2011р. Приватний підприємець ОСОБА_1 звернувся до Концерну «МТМ» з заявою про укладення договору на відпуск теплової енергії в приміщення яке знаходиться в будинку АДРЕСА_2.
Листом № 962 від 06.05.2011р. Концерну «МТМ» надіслав на адресу Приватного підприємця ОСОБА_1 два примірника підписаних і відповідним чином оформлених договору купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді НОМЕР_2 від 01.04.2011р. з додатками.
Однак, договір між сторонами укладений не був.
Таким чином, на сьогоднішній день між Концерном «МТМ» в особі філії Концерну «МТМ» Ленінського району та Приватним підприємцем ОСОБА_1 відсутні врегульовані відповідним договором правовідносини з постачання теплової енергії у гарячій воді.
Наказом Мінбуду України № 4 від 22.11.2005р. «Про порядок відключення окремих приміщень житлових будинків від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води» зі змінами, внесеними Наказом Мінжитлокомунгоспу за № 169 від 06.10.2007р., визначено процедуру надання дозволу на відключення від мереж централізованого опалення (ЦО) та гарячого водопостачання (ГВП) житлового будинку при відмові споживачів від ЦО і ГВП.
Позивач наголосив на тому, що внесені Наказом № 169 від 06.10.2007р. зміни роблять неможливим відключення від теплопостачання окремих приміщень багатоквартирного будинку і передбачають можливість відключення від теплопостачання будинку в цілому за рішенням загальних зборів всіх власників (уповноважених осіб власників) приміщень у житловому будинку (гуртожитку).
Позивач також пояснив, що, враховуючи технічну сторону питання, відключення окремих приміщень від мереж централізованого теплопостачання неодмінно вплине на безперебійну роботу інженерного устаткування житлового будинку (гуртожитку) в цілому й на санітарно-гігієнічні умови інших квартир (кімнат) та суміжних приміщень, адже порушується гідравлічний і тепловий режими.
У зв'язку із цим, з метою недопущення порушення конституційного права громадян - мешканців будинку АДРЕСА_2 - на користування теплом і забезпечення збереження їх здоров'я, позивач був змушений постачати відповідачу теплову енергію в нежитлове приміщення яке знаходиться в будинку АДРЕСА_2.
Подача теплоносія до житлового будинку АДРЕСА_2, у т.ч. і до приміщення Приватного підприємця ОСОБА_1, підтверджується представленими суду Актами приймання-передачі теплової енергії за період з квітня 2011 року по квітень 2012 року та з жовтня 2012 року по квітень 2013 року (копії додано до позову).
Таким чином, за період з квітня 2011 року по квітень 2012 року та з жовтня 2012 року по квітень 2013 року позивачем було відпущено відповідачу теплової енергії на загальну суму 1 929,93 грн.
Направлені на адресу Приватного підприємця ОСОБА_1 Акти приймання-передачі теплової енергії останній не підписував та не повертав, виставлені рахунки на оплату теплової енергії не сплачував (докази направлення актів та рахунків - реєстри за період з квітня 2011 року по квітень 2013 року - містяться в матеріалах справи).
Статтею 19 Закону України "Про теплопостачання" визначено обов'язок споживача щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.
Згідно зі ст.ст. 11, 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають з договору або інших підстав, зокрема, юридичного факту, внаслідок заподіяння шкоди іншій особі, а так само внаслідок придбання або збереження майна за рахунок коштів іншої особи без достатніх підстав.
Відповідно до ст.ст. 1212, 1213 глави 83 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. У разі неможливості повернути в натурі потерпілому безпідставно набуте майно відшкодовується його вартість, яка визначається на момент розгляду судом справи про повернення майна.
Із матеріалів справи слідує, що оскільки система опалення нежитлового приміщення, яке належить Приватному підприємцю ОСОБА_1 відповідно до Договору оренди № 1921/13 від 28.12.2006р., не відособлена від системи опалення житлового будинку за адресою: АДРЕСА_2, Концерн «МТМ» у період з квітня 2011 року по квітень 2012 року та з жовтня 2012 року по квітень 2013 року здійснював подачу теплової енергії у вказані нежитлові приміщення та щомісячно на адресу відповідача направляв акти приймання-передачі теплової енергії, а також рахунки на їх оплату, що підтверджується відповідними реєстрами. У зв'язку з відсутністю укладеного між сторонами договору купівлі-продажу теплової енергії, нарахування за відпущену відповідачу теплову енергію проводилося згідно з його особовим рахунком НОМЕР_2.
Акти приймання-передачі теплової енергії відповідачем підписані не були та на адресу позивача не повернуті, будь-яких письмових заперечень/зауважень стосовно нарахування суми за оплату теплової енергії в спірний період відповідач позивачу не направляв.
Пунктом 23 Правил користування тепловою енергією, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 03.10.2007 р. № 1198, визначено, що розрахунки за спожиту теплову енергію здійснюються на межі продажу, яка є межою балансової належності (відповідальності), відповідно до договору на підставі показів вузла обліку згідно з діючими тарифами (цінами), затвердженими в установленому порядку. У споживачів, що не мають приладів комерційного обліку, обсяг фактично спожитої теплової енергії розраховується відповідно до теплового навантаження, визначеного у договорі, з урахуванням середньомісячної фактичної температури теплоносія в теплових мережах теплопостачальної організації, середньомісячної температури зовнішнього повітря та кількості годин (діб) роботи тепловикористального обладнання в розрахунковому періоді.
Таким чином, позивачем було здійснено розрахунок теплового потоку на опалення підвального приміщення Приватного підприємця ОСОБА_1, на підставі похідних даних, прийнятих згідно розрахунку витрат тепла на опалення і гаряче водопостачання підвального приміщення по АДРЕСА_2, який виконаний в 2010 р. НВФ «Стройіндустрія-Л»
Згідно з актами приймання-передачі теплової енергії та виставлених рахунків за спірний період загальна сума, нарахована відповідачу за спожиту теплоенергію, склала 1 929,93 грн.
Сума заборгованості фактично спожитої відповідачем теплової енергії за період з квітня 2011 року по квітень 2012 року та з жовтня 2012 року по квітень 2013 року включно складає суму 1 929,93 грн.
Однак, відповідно п. 1 до Додатакової угоди від 12.02.2009р. до договору оренди № 1921/13 нежитлового приміщення від 28.12.2006р., продовжено строк дії договору оренди № 1921/13 нежитлового приміщення від 28.12.2006р. строком на 2 роки до 28.12.2011р.
Згідно листа № 138 від 23.01.2012р., Приватний підприємець ОСОБА_1 відмовилась від підписання Додаткової угоди про зміну орендодавця з Управлінням житлового господарства Запорізької міської ради на Департамент комунальної власності та приватизації, у зв'язку з відсутністю у доступі до приміщення. Таким чином, Приватний підприємець ОСОБА_1 не продовжила строк дії договору оренди № 1921/13 нежитлового приміщення від 28.12.2006р., який був продовжений на 2 року (до 28.12.2011р.) відповідно до додаткової угоди від 12.02.2009р.
В Акті обстеження нежитлового приміщення № 97 в підвалі будинку АДРЕСА_2, який затверджено начальником КП «ВРЕЖО № 13» від 15.01.2013р. зазначається, що згідно п. 11.8 договору оренди договір припиняється у зв'язку із закінченням строку, на який був укладений. У зв'язку із відмовою підпису щодо укладення додаткової угоди про зміну орендодавця та закінчення строку договору, на підстав п. 11.8 договору оренди він вважається розірваний.
Таким чином, договір оренди № 1921/13 нежитлового приміщення від 28.12.2006р. був розірваний сторонами 28.12.2011р. відповідно до п. 11.8 даного договору.
Враховуючи вищевикладене, дослідженими судом матеріалами справи підтверджується факт набуття, збереження майна (теплової енергії) Приватним підприємцем ОСОБА_1 без достатньої правової підстави лише з квітня 2011 року по грудень 2011року. Теплова енергія є специфічною товарною продукцією, яку неможливо повернути в натурі, отже відшкодуванню підлягає її вартість.
Згідно з ст. 129 Конституції України, ст. 4-3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Відповідно до ст. 22 ГПК України сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.
За таких обставин, суд приходить до висновку, що позовні вимоги про стягнення з Приватного підприємця ОСОБА_1 підлягають частковому задоволенню, а саме стягнення заборгованості за безпідставно набутої теплової енергії за період з квітня 2011 року по грудень 2011 року в сумі 458,68 грн.
Відповідно до вимог ст. 49 ГПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.
Сплачений в більшому розмірі, ніж встановлено законом, судовий збір в розмірі 8 062,20 грн. згідно платіжному дорученню № 7477 від 11.05.2012р. на загальну суму 9 782,70 грн. підлягає поверненню позивачу.
Керуючись ст.ст. 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд
Позов задовольнити частково.
Стягнути з Приватного підприємця ОСОБА_1 (69096, АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1) на користь концерну "Міські теплові мережі" (69091, м. Запоріжжя, бул. Гвардійський, 137, ЄДРПОУ 32121458) на п/р зі спеціальним режимом використання № 26030301001951 у Філії Запорізьке обласне управління ПАТ «Державний ощадний банк», МФО 313957) вартість безпідставно набутої теплової енергії за період з квітня 2011 року по грудень 2011 року в сумі 458 (чотириста п'ятдесят вісім) грн. 68 коп. та 408 (чотириста вісім) грн. 90 коп. судового збору. Видати наказ.
Повернути Концерну "Міські теплові мережі" (69091, м. Запоріжжя, бульв. Гвардійський, 137, код ЄДРПОУ 32121458, п/р № 26030301001951 у філії ЗОУ ВАТ "Державний ощадний банк України", МФО 313957) надміру сплачений судовий збір в сумі 8 062 (вісім тисяч шістдесят дві) грн. 20 коп., сплачений платіжним дорученням № 7477 від 11.05.2012р.
Суддя В.Г.Серкіз
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.
Рішення оформлено і підписано згідно з вимогами ст. 84 ГПК України 11.02.2014р.