Іменем України
25.10.06 Справа №9/288-26/199/06
Колегія суддів Запорізького апеляційного господарського суду у складі:
Головуючий суддя Радченко О.П. судді Радченко О.П. , Кагітіна Л.П. , Шевченко Т. М.
при секретарі: Акімова Т.М.
За участю представника:
позивача:Арестова Л.Д., довіреність № 08/06 від 23.10.2006р.,
відповідача: Семеняк Д.В. , довіреність б/н від 01.08.2005р.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Дочірнього підприємства “Автосистем» Товариства з обмеженою відповідальністю “Агросистем» м. Запоріжжя
на рішення господарського суду Запорізької області від 04.09.2006 р. у справі № 9/288-26/199/06
про стягнення суми
встановив:
11.08.2005р. Товариство з обмеженою відповідальністю “Управління інженерної забудови» м. Запоріжжя (далі-позивач) звернулось в господарський суд Запорізької області з позовом до Дочірнього підприємства “Автосистем» Товариства з обмеженою відповідальністю “Агросистем» м. Запоріжжя (далі-відповідач) про стягнення 3.297,00 грн., які складаються з 2.463,20 грн. основного боргу за договором підряду №41 від 08.10.2003р., 416,52 грн. пені за неналежне виконання умов договору, 75,60 грн. - 3% річних та 341,68 грн. втрат від інфляції.
Розглянувши справу по суті, господарський суд Запорізької області своїм рішенням від 23.11.2005р. у справі №9/288 (суддя Нечипуренко О.М.) позов задовольнив частково, з відповідача на користь позивача стягнуто 2.463,20 грн. основного боргу, 56,59 грн. пені, 75,60 грн. - 3% річних, 341,68 грн. втрат від інфляції, 90,86 грн. держмита і 105,11 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Зазначене рішення оскаржене відповідачем до Вищого господарського суду України. Постановою Вищого господарського суду України від 22.03.2006р. у справі №9/288 касаційна скарга ДП “Автосистем» ТОВ “Агросистем» задоволена, рішення скасовано, справа передана до господарського суду Запорізької області на новий розгляд.
Розпорядженням голови господарського суду Запорізької області №420 від 26.04.2006р. справу передано судді Зубкова Т.П., присвоєно номер 9/288-26/199/06.
В процесі нового розгляду справи позивач двічі уточнював позовні вимоги (т.1, а.с. 132,137), у зв'язку з чим, сума позовних вимог, прийнята судом до розгляду склала 2.855,90 грн., в тому числі: 2.463,20 грн. основного боргу, 312,11 грн. втрат від інфляції і 113,37 грн. 3% річних.
Рішенням господарського суду Запорізької області від 04.09.2006р. у справі №9/288-26/199/06 позов задоволено: з ДП “Автосистем» ТОВ “Агросистем» на користь позивача стягнуто 2.463,20 грн. основного боргу, 312,11 грн. втрат від інфляції, 113,37 грн. 3% річних та судові витрати 102,00 грн. державного мита і 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Суд визнав доведеним факт виконання підрядником робіт в повному обсязі за період з жовтня 2003р. по червень 2004р. на загальну суму 30.644,40 грн. Судом також встановлено, що відповідач виконані позивачем роботи сплатив частково, в сумі 28.181,20 грн., решту оплати в сумі 2.463,20 грн. не здійснив. Враховуючи, що в атах виконаних робіт не зазначені дати їх підписання сторонами, суд, посилаючись на ст.530 ЦК України (ст.165 ЦК УРСР), визнав направлену відповідачу претензію від 26.01.2005р. вимогою здійснити оплату боргу. Оскільки відповідач вказану вимогу залишив без задоволення, суд стягнув з останнього 2.463,20 грн. Крім того, суд визнав обґрунтованими і задовольнив вимоги позивача щодо стягнення витрат від інфляції і 3% річних.
Не погоджуючись з рішенням господарського суду, відповідач оскаржив його до Запорізького апеляційного господарського суду.
В апеляційній скарзі вказує, що з прийнятим рішенням не згоден вважає, что воно прийняте з порушенням норм матеріального права. На думку заявника апеляційної скарги суд порахував, що претензія позивача от 26.01.2005р. №01/03, отримана відповідачем 01.02.2006р. є вимогою, відповідно до ст.530 ЦК України, у зв'язку з чим, строк виконання зобов'язання відповідачем сплив 08.02.2006 г., На підставі цього суд порахував обгрунтованими вимоги позивача в частині стягнення основного боргу за виконані роботи, а також втрат від інфляції і 3 % річних. Разом з тим зазначає, що судом не враховано, що претензію не можливо вважати вимогою кредитора в розумінні ст.530 ГК Украины. Вважає, що відповідно до ст.6 ГПК України підприємства і організації, чиї права порушені, з ціллю безпосереднього врегулювання спору з порушником цих прав і інтересів, звертаються до нього з письмовою претензією. Аналогична норма міститься в ст.222 ГК України. Виходячи з наведеного вважає, що претензія направляєтся в разі прострочки боржником виконання зобов'язання і направлена на досудове врегулювання спору, в той час як вимога кредитора заявляється для встановлення строку виконання зобов'язання. Однак, до направлення боржнику вимоги кредитора і сливу встановленого ст.530 ЦК України семиденного строку на його виконання, боржник не вважається прострочившим, а права кредитора не вважаються порушеними, у зв'язку з чим пред'явлення ним претензії не має під собою підстав. Зазначає, що оскільки позивач направив відповідачу не вимогу кредитора, а претензію, останній обґрунтовано залишив її без задоволення, у зв'язку з тим, що на момент пред'явлення претензії права позивача не були порушені. До теперішнього часу позивач не направив відповідачу вимоги кредитора про сплату вартості виконаних робіт, у зв'язку з чим строк виконання вказаного зобов'язання на момент прийняття судом рішення не наступив. Крім того, вважає, що у зв'язку з невизначеністю строку сплати виконаних робіт, твердження позивача про прострочення виконання грошового зобов'язання з боку відповідача є неправомірним, а тому вимоги позивача про сплату суми основного боргу з урахуванням втрат від інфляції, а також 3% річних за користування чужими грошовими коштами є безпідставними.
Зазначає, що ці обставини не були прийняті до уваги судом першої інстанції, що, на думку заявника, є підставою для задоволення апеляційної скарги, скасування оскаржуваного рішення і відмови у задоволенні позовних вимог.
Апеляційна скарга прийнята до провадження, її розгляд призначений на 25.10.2006р.
Розпорядженням Заступника Голови Запорізького апеляційного господарського суду №3007 від 24.10.2006р. розгляд скарги передано колегії суддів у складі: головуючий - Радченко О.П. (доповідач), суддів - Кагітіна Л.П., Шевченко Т.М.
Відповідач у відзиві на апеляційну скаргу (№07/06 від 18.10.2006р.) просить рішення господарського суду Запорізької області від 04.09.2006р. у справі №9/288-26/199/06 залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення, зазначивши, що відповідач в апеляційній скарзі послався на норми, які регулюють взаємовідносини сторін у випадках, коли законодавством передбачено обов'язковість пред'явлення претензії. Що стосується договірних відносин сторін, то в них не передбачено обов'язкове пред'явлення претензії. Вважає, що судом досліджені всі обставини справи, а тому відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги і скасування рішення.
Представники сторін відмовилися від здійснення фіксації судового процесу, в засіданні підтримали свої доводи і заперечення, викладені в апеляційній скарзі і відзиві на неї.
За клопотанням представників сторін в судовому засіданні були оголошені тільки вступна і резолютивна частини постанови.
Сутність спору: 08.10.2003р. сторони уклали договір підряду №41, відповідно до якого Замовник (відповідач у справі) доручив, а Підрядник (позивач у справі) зобов'язався виконати загально будівельно-монтажні роботи по газопостачанню авто центру ДП “Автосистем» ТОВ “Агросистем», по вул. Космічна, 121в у м. Запоріжжі та земляні роботи (т.1, а.с.10).
Вартість робіт по договору, згідно кошторисної документації - 16.024,00 грн.
Оплата за виконані роботи, відповідно до п.4 договору проводиться за фактично виконані об'єми робіт. Остаточний розрахунок здійснюється Замовником на протязі 7 днів з моменту підписання актів виконаних робіт. Також п.5 договору передбачено, що в підтвердження виконання робіт сторони складають і підписують на протязі 5 днів з дня отримання акти виконаних робіт Форми № КБ-2 і КБ-3.
Строк дії договору, відповідно до п. 3 - з моменту підписання і до повного проведення розрахунків і виконання усіх зобов'язань.
Як зазначив Позивач у позовній заяві, на виконання умов договору ним в період з жовтня 2003р. по березень 2004р. виконано для відповідача підрядні роботи на загальну суму 30.644,40грн., що підтверджено актами в довідками Форми № КБ-2 і КБ-3. Замовником (відповідачем) проведені розрахунки частково, в сумі 28.181,20 грн., заборгованість склала 2.463,20 грн.
Предметом розгляду в суді першої інстанції стало стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за виконані роботи в сумі 2.463,20 грн. та нарахованих на суму боргу збитків від інфляції 312,11 грн. і 113,37 грн. 3% річних
Відповідно до ст.99 ГПК України апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами наданими суду першої інстанції.
Згідно зі ст.101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого суду у повному обсязі.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення місцевого господарського суду, вивчивши матеріали справи та проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального і процесуального права при винесенні оскаржуваного рішення, колегія суддів зазначає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення - скасуванню, виходячи з наступного:
На час укладення договору підряду №41 від 08.10.2003р. і виконання зобов'язань по ньому діяли норми Цивільного кодексу Української РСР в редакції 1963р.
Відповідно до п.4 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України від 16.01.2003р., Цивільний кодекс України застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності.
Щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності Цивільним кодексом України, положення цього Кодексу застосовуються до тих прав і обов'язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності.
Оскільки відносини щодо погашення заборгованості за спірним договором продовжують існувати після набрання чинності Цивільним кодексом України (з 01.01.2004р), відповідач не надав доказів їх погашення до спірних відносин слід застосовувати положення Цивільного кодексу України від 16.01.2003р. та норми Господарського кодексу України, відповідно до п.4 Прикінцевих положень Господарського кодексу України.
Правовідносини сторін врегульовані договором №41 від 08.10.2003р., який за своєю правовою природою є договором підряду, а тому до правовідносин сторін слід застосовувати главу 61 Цивільного кодексу України та відповідні норми ГК України.
За змістом ст.837 ЦК України, яка кореспондується зі ст. 318 ГК України, за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.
Відповідно до ст.854 ЦК України якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк.
Матеріали справи свідчать, що позивач надав до сплати 5 актів приймання виконаних робіт (Форми КБ-2в і Довідки вартості виконаних робіт Форми №КБ-3) на загальну суму 30.644,40грн.
Відповідач прийняті на себе зобов'язання щодо сплати вартості робіт виконав частково. Залученими до справи платіжними документами підтверджується перерахування відповідачем позивачу грошових коштів у сумі 28.181,20 грн. Таким чином, не сплаченими залишилися виконані роботи в сумі 2.463,20 грн.
26.01.2005р. позивач направив на адресу відповідача претензію №01/03 (т.1, а.с. 72-73), в якій, посилаючись на ст.530 ЦК України, запропонував в семиденний термін перерахувати заборгованість за виконані роботи, згідно договору № 41 від 08.10.2003р., та попередив що в разі невиконання цієї вимоги, він буде змушений звернутися в господарський суд за примусовим стягненням боргу 2.463,20 грн. Претензія відповідачем отримана 01.02.2005р, однак залишена без відповіді і задоволення.
Враховуючи всі обставини справи, колегія суддів зазначає, що господарський суд обґрунтовано задовольнив позовні вимоги в частині стягнення 2.463,20 грн. боргу, а відтак правомірним є стягнення з відповідача нарахованих збитків від інфляції у сумі 312,11 грн. і 113,37 грн. 3% річних, оскільки згідно до ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Доводи відповідача спростовуються наведеним та наступним:
За змістом ст.530 ЦК України (ст.165 ЦК УРСР) якщо строк виконання зобов'язання не встановлений або визначений моментом витребування, кредитор вправі вимагати, а боржник вправі провести виконання в будь-який час і боржник повинен виконати таке зобов'язання в семиденний строк з дня пред'явлення вимоги кредитором, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із закону, договору або із змісту зобов'язання. Цивільним законодавством не встановлено форми, змісту та порядку пред'явлення кредитором вимоги до боржника, а тому пред'явлена позивачем претензія, яка містить посилання на договір, суму боргу, та статтю Цивільного кодексу України слід вважати належно пред'явленою вимогою щодо сплати боргу у розумінні ст.530 ЦК України
Враховуючи зазначене, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу Дочірнього підприємства “Автосистем» Товариства з обмеженою відповідальністю “Агросистем» м. Запоріжжя слід залишити без задоволення, а рішення господарського суду Запорізької області від Запорізької області від 04.09.2006р. у справі №9/288-26/199/06 - без змін.
.Відповідно до ст.49 ГПК України судові витрати по апеляційній інстанції покладаються на Дочірнє підприємство “Автосистем» Товариства з обмеженою відповідальністю “Агросистем» м. Запоріжжя - заявника апеляційної скарги.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 101 - 105 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд
Апеляційну скаргу Дочірнього підприємства “Автосистем» Товариства з обмеженою відповідальністю “Агросистем» м. Запоріжжя залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Запорізької області від 04.09.2006 р. у справі № 9/288-26/199/06 залишити без змін.
Головуючий суддя Радченко О.П.
судді Радченко О.П.
Кагітіна Л.П. Шевченко Т. М.