"13" травня 2009 р.
Справа № 26/70-09-1479
Господарський суд Одеської області у складі :
судді Никифорчука М.І.
при секретареві Войтенко С.М.
за участю представників сторін :
від позивача : Тригуб О.В. за довіреністю від 16.04.2008 р.
від відповідача : Клочко Н.В. за довіреністю від 08.01.2009 р.
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
за позовом : Приватного малого підприємства „ВІДЗЕВ”
до відповідача : державного підприємства „Одеська залізниця”
про стягнення 14765,81 грн., -
Приватним малим підприємством „ВІДЗЕВ” ( далі -позивач) заявлені вимоги про стягнення з державного підприємства „Одеська залізниця” ( далі -відповідач ) -вартості недостачі вантажу - тонколистової сталі на суму 14765,81 грн. посилаючись на наступне.
По залізничній накладній № 49646473 від 04.05.2007 р., яка відповідно до приписів ст. 6 Статуту залізниць України ( далі -Статут) та ст. 909 ЦК України є договором перевезення вантажу, ВАТ „Маріупольський металургійний комбінат ім. Ілліча” відпустив у вагоні № 66632365 зі станції відправлення Маріуполь -Сортировочний Донецької залізниці до станції призначення Миколаїв Одеської залізниці на адресу позивача у справі вантаж -сталь тонколистову гарячекатану у кількості 8 пачок масою 57230( далі -вантаж)
Відповідно до розділу 1 вказаної залізничної накладної вказаний вантаж закріплено і розміщено, згідно п.4.2.4 гл.3 додатку 14к до СМГС збірника № 21 технічних умов правильно.
29.05.2007 р. вказаний вагон прибув до станції Миколаїв де 30.05.2007 року складений комерційний акт БК № 045086 /97яким було зафіксовано відсутність однієї пачки вантажу з 8-ми завантажених. Згідно цього ж акту вказаний вагон у технічному стані є справним.
Позивачем було заявлено відповідачеві претензію на суму недостачі вантажу, яка відповідачем визнана в розмірі 14765,81 грн.
Свої вимоги позивач ґрунтує приписами ст. 909 ЦК України і ст. 307 ГК України.
Позивач вважає, що відповідач порушив взяті на себе зобов'язання щодо схоронності вантажу, тому просить позов задовольнити.
Представник відповідача вимоги не визнає, про що надав відзив, згідно якого, зокрема, ним не визнається вина залізниці у несхоронності вказаного вантажу під час перевезення, оскільки, вказаний вагон прибув на станцію призначення у технічно справному стані, що свідчить про те, що залізниця прийняла вантаж у стані, у якому він був переданий для перевезення, доставила і видала його у схороненому стані.
Дослідивши надані сторонами докази, господарський суд прийшов до наступного висновку.
Згідно вимог ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
Відповідно до ст. 110 Статуту, перевізник несе відповідальність за збереження вантажу з моменту його прийняття до перевезення і до видачі його вантажоодержувачу, якщо не доведе, що недостача виникла по незалежним від перевізника причинам.
Згідно ст.ст. 114, 115 Статуту, залізниця відповідає за незбереження прийнятого до перевезення вантажу у розмірі дійсної вартості втраченого вантажу чи в розмірі тієї суми, на яку було знищено його вартість. Вартість вантажу визначається на підставі загальної суми рахунка або іншого документа відправника, який підтверджує кількість і вартість відправленого вантажу, зокрема договору або контракту купівлі-продажу, специфікації на вантаж, довідки відправника про кількість, ціну і вартість відправленого вантажу, підписаної головним (старшим) бухгалтером.
За незбереження (втрату, недостачу, псування і пошкодження) прийнятого до перевезення вантажу, залізниця несе відповідальність у розмірі фактично заподіяної шкоди, якщо не доведе, що недостача виникла з незалежних від неї причин (ст. 113 Статуту).
Вказані вище обставини справи підтверджуються наявними у справі доказами: вказаної накладною та комерційним актом.
Крім того, з наявного у справі акта загальної форми № 1068 від 27 травня 2007 року випливає, що у вказаному вагоні по документам значиться 8 пачок, а в наявності 7 пачок.
Це ж випливає і з приведеного комерційного акта БК № 045086*/97 складеного 30 травня 2007 року на станції Миколаїв Одеської залізниці.
Аналізуючи вищевказані акти загальної форми та комерційний акт, суд вважає, що з їх змісту випливає, що у несхоронності перевозимого вантажу винна залізниця, яка не забезпечила зберігання вантажу при перевезені.
З приведених підстав суд відхиляє заперечення відповідача про відсутність ознак втрати вантажу, оскільки це заперечення суперечить вказаним вище акту загальної форми та комерційного акту.
Крім того, із змісту вказаних актів випливає, що вони складені по формі відповідно до правил складання актів та тому сумнівів у господарського суду не викликають.
Зазначення відповідача про справність вагону суд приймає до уваги, оскільки це підтверджується вищевказаним комерційним актом.
З приведеного випливає, що відсутність однієї пачки вантажу у вагоні у який ця пачка була завантажена, свідчить про незабезпечення перевізником схоронності перевозимого вантажу. Отже, у виникненні недостачі винна залізниця.
Відповідачем відсутність вини у недостачі вантажу позивача при перевезенні не доведено.
Таким чином, аналізуючи вищевикладене у сукупності, господарський суд вважає, що позов підлягає задоволенню.
Враховуючи викладене і, керуючись статтями 82 - 84 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -
Позов - задовольнити.
Стягнути з державного підприємства „Одеська залізниця” ( 65012, м. Одеса, вул.Пантелеймонівська, 19; код ЄДРПОУ 01071315, п/р 26003000001 в ОФ АБ „Експрес-Банк” м. Одеса, МФО 328801 ) на користь Приватного малого підприємства „ВІДЗЕВ” (54028, м. Миколаїв, вул. Гмирьова, 1; код ЄДРПОУ 20866186, п/р 2600010728 у МОД „Райффайзен Банк Аваль”, МФО 326182): вартість нестачі вантажу в розмірі 14765 (чотирнадцять тисяч сімсот шістдесят п'ять) грн. 81 коп., державного мита в сумі 147 (сто сорок сім) грн. 66 коп. та витрат на інформаційно -технічне забезпечення судового процесу в розмірі 118 (сто вісімнадцять) грн.
Рішення господарського суду набирає законної сили згідно зі ст. 85 ГПК України, після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.
Суддя Никифорчук М.І.