ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА
01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел.230-31-34
Справа № 1/250
15.05.09
За позовом Закритого акціонерного товариства «Горлівськтепломережа»
до Державного підприємства «Газ-Тепло»Національної акціонерної компанії
«Нафтогаз України»
про стягнення 24 134,17 грн.
Суддя Мельник В.І.
Представники:
від позивача: Удачина Е.А., довіреність № 06/4181 від 21.04.2008р.
від відповідача: Галанський Д.П., довіреність № 09/63 від 29.04.2009 р.
До Господарського суду міста Києва звернулось з позовом Закрите акціонерне товариство «Горлівськтепломережа»(далі позивач) до Державного підприємства «Газ-Тепло»Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» (далі відповідач) про стягнення з останнього 24 134,17 грн.
Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач не виконав належним чином свої зобов'язання відповідно до умов договору № 12/05-471 від 01.10.2005р.
Ухвалою суду від 02.04.2009 р. справу прийнято до свого провадежння суддею Мельник В.І. та призначено розгляд на 15.05.2009.
15.05.2009 року представник позивача підтримав свої позовні вимоги у повному обсязі та надав документи на вимогу ухвали суду.
Представник відповідача проти позову заперечив, підстави свого невизнання позовних вимог позивача виклав у відзиві, який надав у судовому засіданні.
Розглянувши подані документи та матеріали, заслухавши пояснення позивача та відповідача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -
01.10.2005 року між позивачем та відповідачем був укладений договір комісії № 12/05-471 від 01.10.2005р., згідно з яким позивач здійснює продаж теплової енергії від свого імені, в інтересах та за рахунок відповідача.
Пунктом 4.9 договору встановлено, що позивач приймає на себе поруку (делькредере) перед відповідачем за невиконання споживачем своїх зобов'язань за правочинами, укладеними між комісіонером та споживачем. Сторони домовились, що забезпеченням поруки є сума винагороди комісіонеру, визначена сторонами в п.5.2 договору.
Згідно п.5.2 договору комісійна плата становить 0,1% від вартості фактично реалізованої теплової енергії.
Загальний розмір комісійної плати (за умови делькредере) становить 0,2 % від вартості реалізованої теплової енергії.
Відповідно до умов договору комісіонер приймав від комітента теплову енергію на підставі актів прийому-передачі до договору та відповідно звітам комісіонера реалізував її .
Відповідно до п.5.2 договору комітент мав сплатити комісіонеру винагороду за за реалізовану споживачам теплову енергію, проте відповідач вимог даного пункту не виконав.
В своїй позовній заяві позивач просить стягнути з відповідача 24134,17 грн. -боргу.
Укладений між сторонами договір за своєю юридичною природою є договором комісії.
Стаття 1011 ЦК України передбачає, що за договором комісії одна сторона (комісіонер) зобов'язується за дорученням другої сторони (комітента) за плату вчинити один або кілька право чинів від свого імені, але за рахунок комітента.
Згідно ч.1 ст. 1013 ЦК України, комітент повинен виплатити комісіонерові плату в розмірі та порядку, встановлених у договорі комісії.
Відповідно до ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання.
Відповідно до ч. 2 ст.193 ГК України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язань, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Відповідно до ст. 173 ГК України, один суб'єкт господарського зобов'язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб'єкта, а інший суб'єкт має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Відповідач у судовому засіданні заперечив проти позовних вимог позивача посилаючись на наступне.
Порядок виплати комісійної винагороди був встановлений пунктом 5.3 договору. За умовами договору комітент (відповідач у справі) повинен сплатити комісійну винагороду після отримання 100% грошових коштів за відповідний період.
До матеріалів справи додано звіти комісіонера, які у відповідно до ст. 1022 ЦК України є єдиним належним документом, яким комісіонер звітує перед комітентом про стан виконання комісійного доручення.
У всіх звітах зафіксовані факти невиконання позивачем комісійного завдання на 100%, тобто у кожному місяці, згідно звітів, позивач мав борг перед відповідачем, а отже не виконував свої договірні зобов'язання у повному обсязі.
А отже умова в залежність від настання якої поставлений обов'язок відповідача оплачувати комісійну винагороду позивачу не настала. При цьому така умова знаходиться в прямій залежності від правомірної поведінки позивача, щодо виконання своїх обов'язків за договором комісії.
Виходячи з усього вищенаведеного суд прийшов до висновку про те, що позивач є комісіонером за договором, який не виконав комісійне завдання (доручення), за виконання якого, крім всього іншого, поручився по делькредере, відповідно такий комісіонер не має права на отримання комісійної винагороди.
Згідно ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини справи, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Вина відповідача в порушенні зобов'язань за договором комісії не доведена матеріалами справи.
Враховуючи викладене, вимоги позивача про стягнення з відповідача 24 134,17 грн. -боргу не підлягають задоволенню.
Витрати по сплаті державного мита, інформаційно-технічного забезпечення судового процесу згідно ст.49 ГПК України, при відмові в задоволенні позовних вимог покладаються на позивача.
Керуючись ст.ст. 173, 193 ГК України, ст.ст. 525, 526, 530, 1011, 1013 ЦК України, ст.ст. 22, 33, 49, 81-1, 82-85 ГПК України, -
1. В позові відмовити повністю.
Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання рішення, оформленого відповідно до ст. 84 ГПК України.
Суддя В.І.Мельник
(Рішення виготовлене та підписане 25.05.2009р.)