13 травня 2009 р.
№ 8/195
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Гончарука П.А. (головуючого),
Малетича М.М.,
Остапенка М.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу спільного українсько-французького підприємства з іноземними інвестиціями "Основа-Солсиф" у формі товариства з обмеженою відповідальністю на постанову Київського апеляційного господарського суду від 24 лютого 2009 року у справі № 8/195 за позовом закритого акціонерного товариства "Трансмост" до спільного українсько-французького підприємства з іноземними інвестиціями "Основа-Солсиф" у формі товариства з обмеженою відповідальністю про стягнення суми, за зустрічним позовом про стягнення суми, -
Встановив:
У червні 2008 року закрите акціонерне товариство "Трансмост" звернулось до господарського суду м. Києва з позовом до спільного українсько-французького підприємства з іноземними інвестиціями "Основа-Солсиф" у формі товариства з обмеженою відповідальністю про стягнення 206941,59 грн. основного боргу, 34969,65 грн. пені, 53057,45 грн. інфляційних, 5697,83 грн. 3 % річних, посилаючись на порушення відповідачем умов договору субпідряду № 06/06-07 від 6 травня 2007 року в частині проведення розрахунків за виконані роботи.
11 вересня 2008 року відповідач подав до суду зустрічний позов про стягнення 80000 грн. збитків, посилаючись на недоліки виконаних позивачем робіт.
Рішенням господарського суду м. Києва від 18 грудня 2008 року первісний позов задоволено частково. В частині вимог щодо стягнення 206941,59 грн. основного боргу провадження у справі припинено. Стягнуто з відповідача на користь позивача 28413,78 грн. пені, 40841,16 грн. інфляційних, 4751,35 грн. 3 % річних, 2059,48 грн. державного мита, 80,83 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В іншій частині вимог за первісним позовом та в задоволенні зустрічного позову відмовлено.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від 24 лютого 2009 року рішення місцевого суду змінено. Первісний позов задоволено частково. Припинено провадження в частині стягнення 131941,59 грн. основного боргу. Стягнуто з відповідача на користь позивача 28413,78 грн. пені, 40841,16 грн. інфляційних, 4751,35 грн. 3 % річних, 2059,48 грн. державного мита, 80,83 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В задоволенні первісних позовних вимог в частині стягнення 75000 грн. відмовлено. В іншій частині рішення місцевого господарського суду залишено без змін.
У касаційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення попередніми судовими інстанціями норм матеріального і процесуального права, просить постановлені у справі судові рішення змінити в частині стягнення 28413,78 грн. пені, 40841,16 грн. інфляційних, 4751,35 грн. 3 % річних та зменшити суму штрафних санкцій на 50 %, а саме -14206,89 грн. пені, 20420,58 грн. інфляційних, 2375,67 грн. 3 % річних.
Сторони не скористались правом на участь в судовому засіданні.
Вивчивши матеріали справи, обговоривши доводи касаційної скарги, суд вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Як встановлено місцевим господарським судом та вбачається з матеріалів справи, 6 травня 2007 року сторонами у справі укладено договір підряду № 06/06-07, відповідно до умов якого відповідач доручив, а позивач зобов'язався власними або залученими силами та засобами, з власних матеріалів виконати у відповідності до правил та здати у встановлений договором строк закінчені роботи. При цьому, відповідач зобов'язався надати позивачу будівельний майданчик, передати дозвільну документацію, а також затверджену у встановленому порядку проектну документацію, фронт робіт, своєчасно прийняти закінчений комплекс робіт та оплатити виконані роботи.
На виконання умов договору позивачем за період з червня по листопад 2007 року виконані роботи на загальну суму 25782135,60 грн.
Відповідач розрахувався за виконані роботи не в повному обсязі, сплативши позивачу 25711563,78 грн.
Разом з тим, відповідач, в рахунок погашення заборгованості, поставив позивачу бетон на суму 70571,82 грн., що підтверджено матеріалами справи та не спростовується позивачем, а тому, встановивши зазначене, місцевий господарський суд дійшов висновку про відсутність основного боргу відповідача перед позивачем в розмірі 206941,59 грн. та необхідність припинення провадження у справі в даній частині первісного позову на підставі п. 11 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України.
Господарським судом першої інстанції встановлено, що після звернення позивача до суду за захистом своїх прав та інтересів і порушення провадження у справі відповідач сплатив заборгованість перед позивачем в сумі 131941,59 грн.
При цьому, оскільки відповідачем було допущено прострочення виконання грошового зобов'язання за договором підряду, станом на 2 грудня 2007 року заборгованість відповідача перед позивачем існувала в сумі 2053850,27 грн., на підставі ст.ст. 549, 625 Цивільного кодексу України та п. 13.2 договору підряду, господарським судом першої інстанції вимоги позивача щодо стягнення пені, інфляційних та 3 % річних задоволені частково, а саме, стягнуто з відповідача на користь позивача 28413,78 грн. пені, 40841,16 грн. інфляційних, 4751,35 грн. 3 % річних.
В задоволенні зустрічного позову місцевим господарським судом відмовлено, оскільки відповідачем не підтверджено документально факту виконання робіт за жовтень 2007 року з відхиленнями від проектної документації, стандартів, будівельних норм та правил, а також без дотримання технічних умов, а вказані відповідачем недоліки не відображені у відповідних документах.
При розгляді даної справи в апеляційному порядку господарський суд другої інстанції змінив рішення місцевого суду, дійшовши наступних висновків:
Оскільки послуги екскаватора на суму 75000 грн. позивачем відповідачу не надавались, загальна вартість робіт в листопаді 2007 року визначена в сумі 1081941,54 грн., тому позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 75000 грн. заборгованості не підлягають задоволенню, так як на день звернення позивача до суду не існувало порушення його права щодо отримання від відповідача 75000 грн. за надані послуги екскаватора на підставі договору підряду № 06/06-07 від 6 травня 2007 року.
У зв'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань заборгованість перед позивачем на дату подачі позовної заяви склала 131941,59 грн.
В матеріалах справи міститься платіжне доручення № 4600, з якого вбачається, що відповідач 3 липня 2008 року, після звернення позивача з позовом до суду, сплатив у добровільному порядку на користь позивача суму основного боргу в розмірі 131941,59 грн., а тому, відповідно до п. 11 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України, провадження у справі в даній частині позовних вимог за первісним позовом підлягає припиненню у зв'язку з відсутністю предмету спору.
При цьому, апеляційний господарський суд погодився з судом першої інстанції стосовно наявності правових підстав для задоволення первісного позову в частині стягнення з відповідача 28413,78 грн. пені, 40841,16 грн. інфляційних і 4751,35 грн. 3 % річних та залишення без задоволення зустрічного позову в зв'язку з його недоведеністю.
Вказані висновки господарського суду другої інстанції є законними, обґрунтованими, відповідають нормам матеріального і процесуального права, фактичним обставинам та наявним матеріалам справи, а доводи касаційної скарги їх не спростовують.
З огляду на викладене, підстав для зміни або скасування постанови апеляційного господарського суду у справі не вбачається.
Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України -
Касаційну скаргу спільного українсько-французького підприємства з іноземними інвестиціями "Основа-Солсиф" у формі товариства з обмеженою відповідальністю залишити без задоволення, а постанову Київського апеляційного господарського суду від 24 лютого 2009 року у справі № 8/195 -без змін.
Головуючий Гончарук П.А.
Судді Малетич М.М.
Остапенко М.І.