Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"14" травня 2009 р. Справа № 29/148-09
вх. № 2295/5-29
Суддя господарського суду Тихий П.В.
при секретарі судового засідання Михайлюк В.Ю.
за участю представників сторін:
позивача - Кузнецова Н.А. за довіреністю №09/09 від 23.02.2009р.; відповідача - 1 - не з"явився; відповідача 2 - не з"явився;
розглянувши справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Гудвіл", м. Київ
до Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробничого підприємства "РоДаН", с. Кулиничі та до Товариства з обмеженою відповідальністю "Холдингова компанія "Київінвестбуд", м. Київ,
про стягнення 386757,99 грн.
Позивач просить суд стягнути з відповідачів 386757,99 грн. боргу з урахування індексу інфляції, річних та пені.
До початку судового засідання позивач заявив клопотання про забезпечення позову, але оскільки суду не було надано доказів, що підтверджують наявність обставин, які ускладнюють або роблять неможливим виконання рішення, суд відмовив позивачеві у задоволенні вказаного клопотання.
Перший відповідач 13.04.2009р. надав суду відзив на позовну заяву в якому проти позову заперечує. В обгрунтування своїх заперечень, перший відповідач посилається на те, що відповідно до договору поруки, він повинен виконати свої обов"язки в 10 денний термін з дня отримання від позивача вимоги, однак, позивач з такою вимогою не звертався, на підставі чого, перший відповідач просить суд відмовити в позові до ТОВ НВП "РоДаН".
Позивач надав суду заяву про збільшення позовних вимог, відповідно до якої просить суд стягнути з відповідачів 339745,76 грн. боргу, 39807,30 грн. інфляції, 6297,21 грн. річних та 40211,06 грн. штрафних санкцій.
Враховуючи, що згідно ст. 22 ГПК України позивач вправі до прийняття рішення по справі змінити підставу або предмет позову, збільшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог, суд прийняв заяву позивача як таку, що не суперечить інтересам сторін та діючому законодавству та продовжує розгляд справи з урахуванням цих змін.
Позивач 10.04.2009р. надав до суду документи, на виконання ухвали господарського суду Харківської області від 26.03.2009р.
У судовому засіданні позивач підтримує позовні вимоги повністю.
Другий відповідач у судове засідання не з'явився, але 27.04.2009р. надав через канцелярію суду відзив на позовну заяву (вх. 4186), в якому проти позовних вимог заперечує та просить суд відмовити в позові, посилаючись на те, що підприємство відповідача другого за продукцію поставлену за договором №25-10/07 від 25.10.2007р. розрахувалось, на підтвердження чого надає для залучення до матеріалів справи копії банківських виписок.
Надані сторонами докази були досліджені судом та залучені до матеріалів справи.
Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідно до ч. 1 ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Розглянувши надані суду докази, вислухавши пояснення представників позивача та першого відповідача суд встановив, що 25 жовтня 2007року між Позивачем та Відповідачем-2 було підписано договір № 25-10/07.Відповідно до умов договору, позивач зобов'язався поставити 2-му відповідачеві товар, а відповідач зобов'язався прийняти та оплатити його вартість протягом, що указаний в договорі, тобто до 01 січня 2008 року. Після закінчення строку дії договору сторони продовжували керуватися умовами договору. Цей висновок суд робить, виходячи з наступного: Відповідач-2 отримував товар в асортименті, кількості та по цінах, які були зазначені в рахунках фактурах, які в свою чергу, були сформовані на підставі заявок Відповідача-2( п.1.1 2.1 договору) ;в довіреностях на отримання товару, Відповідач-2 зазначав, що матеріальні цінності втримуються за рахунками фактури, виписаними Позивачем; в видаткових накладних, згідно з якими повноважні представники Відповідача-2 отримували товар, зазначався саме договір № 25-10/7 от 25.10.07р. Також 07.10.08р. за № 316/1 та 12.12.08р. за № 596/1 на адресу Відповідача-2 були направлені листи-вимоги про сплату заборгованості, в яких зазначено, що підставою для відвантаження товару та його оплати є саме договір № 25-10/07 від 25.10.07р. Листом від 10.10.2007р за № 226 у відповідь на лист -вимогу від 07.10.08р. Відповідач-2 визнав суму заборгованості за відвантажений і отриманий їм товар по договору № 25-10/7 от 25.10.07р. та звернувся з пропозицією до Позивача погодити порядок погашення заборгованості за договором поставки №25-10/07 від 25.10.07р.
01.07.08 між позивачем та першим відповідачем було підписано договір поруки, відповідно до умов якого, перший відповідач поручився перд позивачем за виконання 2-м відповідачем зобов"язань по договору №25-10/07 від 25.10.2007р.
Позивач свої зобов'язання за договором поставки від 25.10.2007р. виконав, передав відповідачеві товар на суму 706157,21 грн. та були надані транспортні послуги на суму 4800,0грн., які підтверджуються матеріалами справи, а 2-й відповідач товар отримав, що підтверджується матеріалами справи, але оплату його вартості здійснив лише частково.
Після часткової сплати заборгованості сума основного боргу 2-го відповідача перед позивачем за отриманий товар становить 339745,76 грн.
Судом встановлено, що заборгованість Відповідача 2 рахується за товар відвантажений за видатковою накладною СК-003066 від 17.07.2008р. на суму 175 720,80 грн. ,СК-003300 від 05.08.08р. на суму 147 318,30 грн. та СК-003390 від 13.08.08р. на суму 92 051,41 грн.
Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов”язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Як вбачається з матеріалів справи сума заборгованості відповідачем не сплачена та не оспорена, відповідач не надав суду доказів про погашення боргу. За таких обставин та враховуючи доведеність факту порушення відповідачем умов діючого законодавства, суд знаходить позовні вимоги обгрунтованими та такими що підлягають задоволенню в сумі основної заборгованості у розмірі 339745,76 грн.
Правові наслідки порушення зобов'язання встановлені статтею 611 Цивільного кодексу України. Відповідно до частини 1 вказаної статті, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.
Пунктом 6.3 вказаного договору сторони встановили відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань, а саме за прострочення платежу відповідач зобов"язаний сплатити пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми боргу за кожен день прострочення. Приймаючи до уваги, що 2-й відповідач не виконав свої зобов'язання по оплаті у термін, встановлений договором, заявлена вимога щодо стягнення пені, з урахуванням заяви позивача про збільшення позовних вимог, відповідає умовам договору та вимогам законодавства і підлягає стягненню з другого відповідача на користь позивача, в розмірі 40211,06грн.
Відповідно до ч.2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов”язання, на вимогу кредитора зобов”язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Зважаючи на вищевикладене, позовні вимоги позивача в частині стягнення 3% річних, що становить суму у розмірі 6297,21 грн. та інфляційні у сумі 39807,30 грн., підтверджуються матеріалами справи та відповідають діючому законодавству, у зв'язку з чим підлягають задоволенню.
Відповідно до договору поруки, 1-й відповідач повинен виконати свої обов"язки в 10 денний термін з дня отримання від позивача вимоги. Позивач з такою вимогою до 1-го відповідача не звертався, у зв"язку з чим, у 1-го відповідача не виникло обов"язку щодо виконання договору поруки. За таких обставин, в задоволенні позову відносно першого відповідача слід відмовити.
Судові витрати, відповідно до ст. 44 та ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, підлягають віднесенню на сторін пропорційно задоволених вимог.
Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 526, 530, 611, 625 Цивільного кодексу України, статтею 3 Декрету Кабінету Міністрів України “Про державне мито”, Постановою Кабінету Міністрів України від 29.03.2002р. № 411, статтями 1, 5, 6, 12, 32, 33, 43, 44, 49, 75, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України суд, -
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Гудвіл" до Товариства з обмеженою відповідальністю Холдингова компанія "Київінвестбуд" задовольнити.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Холдингова компанія "Київінвестбуд" (04116, м. Київ, вул. Шолуденко, 3, оф. 205, код 32776576) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Гудвіл" (02099, м. Київ, вул. Ялтинська, 5-Б, код 32769087) - 339745,76 грн. основного боргу, 40211,06грн. пені; інфляційні витрати у розмірі 39807,30грн. 3% річних у розмірі 6297,21грн., 3867,58грн. державного мита та 118 грн. витрат на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу.
Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.
В позові Товариства з обмеженою відповідальністю "Гудвіл" до Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробничого підприємства "РоДаН" відмовити.
Суддя Тихий П.В.