ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА
01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел.230-31-34
Справа № 41/160
22.05.09
За позовом
Державного будівельного комбінату Управління справами Верховної Ради України
до
Товариства з обмеженою відповідальністю «Будуй Дім»
про
стягнення 74 976,00 грн.
Суддя Спичак О.М.
Представники сторін:
від позивача: Собур О.А. -дов.№ 245 від 21.04.2009 року;
від відповідача: Гончаренко В.В. - директор;
Обставини справи:
Державний будівельний комбінат Управління справами Верховної Ради України звернувся до Господарського суду м. Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Будуй Дім»про стягнення суми боргу в розмірі 74 976,00 грн.
Крім того, позивач просить стягнути з відповідача сплачене державне мито в розмірі 750,00 грн. та витрати за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем не виконані в повному обсязі зобов'язання, щодо поставки товару внаслідок чого у нього виникла заборгованість на суму 74 976,00 грн.
Ухвалою суду від 31.03.2009 року порушено провадження у справі розгляд справи призначено на 21.04.2009 року.
В судовому засіданні 21.04.2009 року представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги та надав додаткові докази по справі.
Відповідач в судовому засіданні подав відзив на позовну заяву, в якому факт не поставки цегли на суму 74 976,00 грн. визнав, однак повідомив. Що кошти повернути не може у зв'язку з тяжким фінансовим становищем.
Відповідно до ст. 77 ГПК України 21.04.2009 року в судовому засіданні було оголошено перерву до 22.05.2009 року.
В судовому засіданні 22.05.2009 року представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги в повному обсязі.
Представник відповідача 22.05.2009 року не заперечував проти наявності у нього передплати відповідача, однак повідомив, що кошти у нього відсутні.
Відповідно до положень статті 75 ГПК України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.
В судовому засіданні 22.05.2009 року на підставі ст. 85 ГПК України за згодою представників сторін оголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.
Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, Господарський суд міста Києва, -
Відповідно до рахунку № 45 від 5 травня 2008 року та рахунку № 48 від 21 травня 2008 року, згідно платіжних доручень №1095 від 5 травня 2008 року та № 1302 від 22 травня 2008 року, які долучені до матеріалі справи, позивач оплатив поставку цегли на суму у розмірі 153480,00 грн.
За накладними № 40 від 13 травня 2008 року на суму 18 480,00 грн., № 41 від 22 травня 2008 року на суму 11 424,00 грн., № 42 від 28 травня 2008 року на суму 17 550,00 грн., № 50 від 18 червня 2008 року на суму 10 800,00 грн., №84 від 29 серпня 2008 року на суму 10 800,00 грн. та № БД-0000174 від 15 жовтня 2008 року на суму 9450,00 грн., відповідач частково виконав свої зобов'язання та поставив позивачу цегли лише на суму 78 504,00 грн., товар на суму 74 976,00 грн. поставлений не був, що не заперечувалось сторонами.
20 січня 2009 року позивачем була направлена претензія відповідачу з вимогою сплатити борг у сумі 74 976,00 грн., яка залишена останнім без задоволення.
Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконану роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання обов'язку.
Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу
Згідно до ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини; створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності; завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі; інші юридичні факти.
Статтею 207 Цивільного кодексу України визначено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.
Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.
Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою(ч.2 ст. 207).
Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Статтею 527 Цивільного кодексу України визначено, що боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.
Відповідно до 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Частиною другою статті 530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Відповідно до частин 1 та 2 статті 693 Цивільного кодексу України, якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу. Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.
Як вбачається з матеріалів справи, сторони вчинили правочин, згідно якого позивач оплатив кошти, тобто передплату, а у відповідача, у свою чергу виникло зобов'язання, щодо поставки цегли.
Разом з тим, сторони не обумовили конкретні строки виконання взаємних зобов'язань за даним правочином, в тому числі і не встановили граничних строків поставки оплаченої цегли, з вимогами про поставку в порядку ст. 530 ЦК України позивач до відповідача не звертався.
Враховуючи те, що фактично прострочення відповідача в частині поставки цегли не відбулось, позивач не набув відповідно до ст. 693 ЦК України права вимагати від відповідача повернення передплати в сумі 74 976,00 грн.
Крім того, слід зазначити, що позивач просить стягнути з відповідача не передплату, а борг, що за своїм змістом та правовою природою є абсолютно різними поняттями.
Розглянувши матеріали справи, зважаючи на встановлені факти та вимоги вищезазначених правових норм, господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги передчасні, нормативно та документально не доведені, а тому задоволенню не підлягають.
Керуючись ст.ст. 33, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд -
1. В позові відмовити повністю.
Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до ст. 84 ГПК України.
Суддя О.М. Спичак
Дата підписання рішення
25.05.2009 року