79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128
14.05.09 Справа№ 9/58
Господарський суд Львівської області у складі судді Данко Л.С.,
При секретарі Марочканич І.О.
Розглянув у відкритому судовому засіданні справу за позовом
Позивача: Приватного підприємства „Термобуд стандарт”, м. Рава-Руська, Львівська обл.,
До відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю „Кондитерська фабрика „Львівські солодощі”, м. Пустомити, Львівська обл.,
Про стягнення заборгованості в розмірі 4 928 грн. 45 коп. в т.ч., 3 816 грн. 00 коп. -основний борг, 454 грн. 16 коп. -пеня, 227 грн. 08 коп. -штрафні санкції, 431 грн. 21 коп. -інфляційні витрати та стягнення судових витрат.
За участю представників:
Від позивача: Муляревич В.Л. -представник, за довіреністю № 05/17 від 18.03.2009 року,
Від відповідача: не прибув.
Представнику роз”яснено права та обов”язки визначені статтею 22 ГПК України.
Представник сторони не наполягає на фіксації судового процесу технічними засобами.
Суть спору: розглядається справа за позовом Приватного підприємства „Термобуд стандарт”, м. Рава - Руська, Львівська обл., до Товариства з обмеженою відповідальністю „Кондитерська фабрика „Львівські солодощі”, м. Пустомити, Львівська обл., про стягнення 3 816 грн. 00 коп. -основного боргу, 559 грн. 54 коп. -пені, 279 грн. 77 коп. - штрафних санкцій, 492 грн. 26 коп. -інфляційних витрат, згідно заяви про уточнення позовних вимог від 23.04.09р. вхідний № 8257, та стягнення судових витрат.
Ухвалою суду від 20.03.2009 року порушено провадження у справі та розгляд справи призначено на 14.04.2009 року, про що сторони були належним чином, під розписку: повідомлені: Позивач -23.03.09р., а Відповідач -25.03.09р., про день, час та місце розгляду даної справи рекомендованими кореспонденціями відповідно № 4110210, № 4110201 (оригінали повідомлень про вручення поштових відправлень -в матеріалах справи).
У зв'язку з неявкою представника відповідача в судове засідання 14.04.2009р. розгляд справи відкладався на 23.04.2009р.
23.04.2009 року Позивачем, через канцелярію господарського суду Львівської області, за вхідним № 8257, подано, в порядку статті 22 ГПК України, заяву за реєстр. № 07-09/12 від 23.04.2009 року, про уточнення позовних вимог, в якій позивач просить, стягнути з відповідача на свою користь основний борг в сумі 3 816 грн. 00 коп., пеню в сумі 559 грн. 54 коп., інфляційні витрати в сумі 492 грн. 26 коп. та штрафні санкції у відсотках за час користування чужими коштами в сумі 279 грн. 77 коп. та судові витрати, подав докази надсилання відповідачеві заяви про уточнення позовних вимог, доплати державного мита за заявою про уточнення позову -не вимагається, так як позивач вчинив переплату державного мита у розмірі 390 грн. 85 коп.
Представник позивача уточнені позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просить уточнені позовні вимоги задовільнити повністю, подав документи, які вимагалися судом (оригінали -для огляду, копії -у справі), просить судові витрати покласти на відповідача.
Відповідач, в судове засідання, втретє, повноважного представника не направив, відзиву на позовну заяву не надав, вимог ухвали суду -не виконав, про причини неприбуття представника в судове засідання суд, належним чином, не повідомив.
Суд, заслухав пояснення представника позивача, оглянув подані позивачем докази, оцінив їх в сукупності, прийшов до висновку, що у справі достатньо доказів для розгляду справи без участі представника відповідача.
Справа розглядається згідно вимог статті 75 ГПК України -за наявними у ній матері.
В ході розгляду справи суд ВСТАНОВИВ:
Між Товариством з обмеженою відповідальністю „Кондитерська фабрика „Львівські солодощі” (Відповідачем -у справі) та Приватним підприємством „Термобуд стандарт” (Позивачем -у справі) 07 липня 2008 року було укладено договір підряду, а саме: Договір підряду № 18/10 ВР.
Зазначений договір за своєю правовою природою, основними так і неосновними (другорядними) ознаками є договором підряду, який укладено відповідно до статті 837 ЦК України.
Статтею 837 ЦК України передбачено, що за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.
Згідно умов цього договору, Підрядник (позивач -у справі) зобов'язується виконати роботи по виготовленню та монтажу холодильних одностворчастих дверей з сандвіч панелей (м. Пустомити, вул. Глинська, 56), а Замовник зобов'язується прийняти цю роботу і оплатити її (п. 1.1. договору).
Згідно п. 5.2 Договору передбачено, що остаточна оплата виконаних робіт, яка складає 3 816,00 грн. здійснюється в триденний термін після підписання повноважними представниками Сторін акту виконаних робіт.
Отже, Позивач свої зобов”язання за даним договором виконав, що підтверджується матеріалами даної справи: виготовив, змонтував та здав „двері спеціальні утеплені, холодильні” на загальну суму 3 816 грн. 00 коп. відповідно до акту прийому-передачі матеріалів від 30.07.2008 року, Акту приймання виконаних підрядних робіт форми № КБ-2в та Довідки вартості виконаних підрядних робіт форми № КБ-3 від 31.07.2008 року. (оригінали документів оглянуто в судовому засіданні, копії - в матеріалах справи).
Строки та порядок оплати за цим договором визначено у п. 5.1. -5.2. договору підряду № 18/10 ВР.
Отже, відповідач зобов'язаний був здійснити оплату за виконання підрядних робіт на суму 3 816 грн. 00 коп. з 01.08.2008р. по 05.08.2008р.
Однак, Відповідач, в порушення вищевказаних умов договору, за виконані роботи по виготовленню та монтажу холодильних одностворчастих дверей з сандвіч панелей (м. Пустомити, вул. Глинська, 56) на загальну суму 3 816 грн. 00 коп. -не розрахувався.
З метою врегулювання спору у досудовому порядку, 22.10.2008 року позивач звернувся до Відповідача з вимогою, у якій клопотав про сплату відповідачем боргу в добровільному порядку.
Вимога позивача залишений відповідачем без реагування.
В судовому засіданні встановлено та підтверджується матеріалами даної справи, основний борг відповідача перед позивачем, на час розгляду даної справи, складає 3 816 грн. 00 коп.
Отже, вимога позивача в частині стягнення з відповідача основного боргу в сумі 3 916 грн. 00 коп. підлягає задоволенню.
Абзац 2 ч. 1 ст. 530 Цивільного Кодексу України передбачає виконання зобов'язання після настання події (в нашому випадку -виконання робіт по облицюванню стін і підлоги в приміщеннях заводу ЗАТ „Галичина” в м. Радехові на вул. Б.Хмельницького, 120), зобов'язання підлягає виконанню з настанням цієї події.
Статтею 173 ГК України передбачено, що господарським визнається зобов'язання, що вини кає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з під став, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зо бов'язаний вчинити певну дію господарського чи управ лінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від пе вних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому чи слі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сто рони виконання її обов'язку.
Частиною 2 цієї статті визначено, що основними видами господарських зобов'язань є майново-господарські зобов'язання та організаційно-го сподарські зобов'язання, а частиною 3, що сторони можуть за взаємною згодою конкретизу вати або розширити зміст господарського зобов'язання в процесі його виконання, якщо законом не встановле но інше.
Спірне зобов”язання виникло в силу укладеного між сторонами договору, що відповідає вимогам частини 1 статті 174 ГК України.
Відповідно до статті 175 ГК України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками го сподарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчи нити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодек сом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Частиною 2 цієї статті передбачено, що суб'єктами майново-господарських зобов'язань можуть бути суб'єкти господарювання, зазначені у стат ті 55 цього Кодексу, негосподарюючі суб'єкти -юри дичні особи, а також органи державної влади, органи місцевого самоврядування, наділені господарською ком петенцією. Якщо майново-господарське зобов'язання виникає між суб'єктами господарювання або між суб'єк тами господарювання і негосподарюючими суб'єкта ми -юридичними особами, зобов'язаною та управленою сторонами зобов'язання є відповідно боржник і кредитор, а частиною 4 цієї статті визначено, що суб'єкти господарювання у випадках, передбаче них цим Кодексом та іншими законами, можуть добро вільно брати на себе зобов'язання майнового характеру на користь інших учасників господарських відносин (благодійництво тощо). Такі зобов'язання не є підставою для вимог щодо їх обов'язкового виконання.
Відповідно до вимог ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору, ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Частиною 1. ст. 530 ЦК України, передбачено, що якщо у зобов”язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Статтею 216 ГК України передбачено, що учасники господарських відносин несуть гос подарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до право порушників господарських санкцій на підставах і в по рядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
Частиною 2 цієї статті визначено, що застосування господарських санкцій повинно га рантувати захист прав і законних інтересів громадян, організацій та держави, в тому числі відшкодування зби тків учасникам господарських відносин, завданих внас лідок правопорушення, та забезпечувати правопорядок у сфері господарювання.
Частиною 3 цієї ж статті, що господарсько-правова відповідальність базується на принципах, згідно з якими:
потерпіла сторона має право на відшкодування зби тків незалежно від того, чи є застереження про це в до говорі; передбачена законом відповідальність виробни ка (продавця) за недоброякісність продукції застосовує ться також незалежно від того, чи є застереження про це в договорі;
сплата штрафних санкцій за порушення зобов'язан ня, а також відшкодування збитків не звільняють право порушника без згоди другої сторони від виконання прий нятих зобов'язань у натурі;
у господарському договорі неприпустимі застере ження щодо виключення або обмеження відповідально сті виробника (продавця) продукції.
Статтею 217 ГК України передбачено, що господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають не сприятливі економічні та/або правові наслідки.
Частиною 2 цієї статті, що у сфері господарювання застосовуються такі ви ди господарських санкцій: відшкодування збитків; штраф ні санкції; оперативно-господарські санкції.
Стаття 218 ГК України передбачає, що підставою господарсько-правової відповідальнос ті учасника господарських відносин є вчинене ним пра вопорушення у сфері господарювання, частиною 2 зазначеної статті встановлено, що учасник господарських відносин відповідає за не виконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення госпо дарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господар ського правопорушення. У разі якщо інше не передба чено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе госпо дарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможли вим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обста винами, зокрема, порушення зобов'язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для ви конання зобов'язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.
Статтею 219 ГК України чітко визначено, що за невиконання або неналежне виконання госпо дарських зобов'язань чи порушення правил здійснення господарської діяльності правопорушник відповідає на лежним йому на праві власності або закріпленим за ним на праві господарського відання чи оперативного упра вління майном, якщо інше не передбачено цим Кодек сом та іншими законами.
Статтею 230 ГК України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (не устойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відно син зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Згідно зі статтею 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
П. 3 ст. 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Відповідно до статті 546 ЦК України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов'язання.
Згідно зі статтею 549 ЦК України - неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Позивач просить стягнути з відповідача на свою користь пеню у розмірі 559 грн. 54 коп., яка нарахована відповідно до пункту 12.7. Договору підряду № 2838, у якому передбачено, що Замовник за несвоєчасну оплату сплачує пеню за кожний прострочений день у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період за який нараховується пеня (Розрахунок пені приведений у додатку до заяви про уточнення позовних вимог).
Правильність розрахунку пені була перевірена в судовому засіданні, розрахунок пені відповідає вимогам частини 6 статті 232 ГК України та частині 2 статті 343 ГК України.
Пеня нарахована відповідно до частини 6 статті 232 ГК України, якою передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов»язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов»язання мало бути виконано.
Частиною 2 статті 343 ГК України передбачено, що платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Крім того, позивач просить стягнути з відповідача на свою користь штрафні санкції у сумі 279 грн. 77 коп., які нараховано відповідно до ч. 6 ст. 231 ГК України.
Частиною 6 ст. 231 Господарського кодексу України передбачено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
Правильність розрахунку штрафних санкцій було перевірено в судовому засіданні, відповідає розрахунку наведеному у додатку до заяви про уточнення позовних вимог.
Разом з тим, позивач просить стягнути з відповідача на свою користь інфляційні витрати в сумі 492 грн. 26 коп. які нараховано відповідно до статті 625 ЦК України.
Частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов”язання, на вимогу кредитора зобов”язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Розрахунок суми боргу з врахуванням інфляційних процесів за весь час прострочення складає 492 грн. 26 коп.
Правильність розрахунку інфляційних витрат була перевірена в судовому засіданні, відповідає розрахунку наведеному позивачем у додатках до позовної заяви, від так позовні вимоги позивача в частині стягнення з відповідача на свою користь інфляційних витрат у розмірі 492 грн. 26 коп. підлягає до задоволення.
Таким чином, загальний борг відповідача, враховуючи суму основного боргу, пеню, штрафні санкції та інфляційні витрати, згідно заяви про уточнення позовних вимог, складає 5 147 грн. 57 коп., з них: 3 816 грн. 00 коп. - сума основного боргу; 559 грн. 54 коп. - пеня; 279 грн. 77 коп. -штрафні санкції, 492 грн. 26 коп. - інфляційні витрати.
Суд, заслухав пояснення представника позивача, який прибув в дане судове засідання, оглянув та дослідив подані докази, оцінив їх в сукупності, прийшов до висновку, що позов документально та нормативно обґрунтований, відповідачем не спростований, підлягає до задоволення повністю.
Позивач при поданні позовної заяви сплатив державне мито в сумі 492 грн. 85 коп., згідно п.п. «а»п. 2 статті 3 Декрету КМ України «Про державне мито від 21.01.93р. № 7-93 (з наступними змінами і доповненнями) мав сплатити 102 грн. 00 коп., так як за майновим спором розмір державного мита не має бути нижчим за 102 грн. 00 коп. та не більшим 1500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (1500,00 грн. х17), тому надмірно сплачене позивачем державне мито в сумі 390 грн. 85 коп. (492,85 грн. -102,00 грн.) підлягає поверненню позивачу з державного бюджету України.
Судові витрати покласти на сторони пропорційно задоволених позовних вимог, відповідно до статті 49 ГПК України.
На підставі вищенаведеного та керуючись статтями 1, 2, 4-3 -4-7, 12, 15, 22, 32, 33, 34, 43, 44 - 49, 69, 75, 77, 82 -85, 116 -117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -
1. Позов задовільнити повністю.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Кондитерська фабрика „Львівські солодощі” (п. і. 81100, Львівська область, місто Пустомити, вулиця Глинська, 56, код ЄДРПОУ 32060170) на користь Приватного підприємства „Термобуд стандарт” (юридична адреса: п. і. 80316, Львівська область, місто Рава-Руська, вулиця Коновальця, 14, кв. 31; фактична адреса: п. і. 79035, місто Львів, вулиця Зелена, 253, код ЄДРПОУ 33361762) 3 816 грн. 00 коп. - основного боргу; 559 грн. 54 коп. - пені; 279 грн. 77 коп. -штрафних санкцій, 492 грн. 26 коп. -інфляційних витрат, 102 грн. 00 коп. державного мита та 118 грн. 00 коп. витрат за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
3. В порядку статті 47 ГПК України, повернути позивачеві - Приватному підприємству „Термобуд стандарт” (юридична адреса: п. і. 80316, Львівська область, місто Рава-Руська, вулиця Коновальця, 14, кв. 31; фактична адреса: п. і. 79035, місто Львів, вулиця Зелена, 253, код ЄДРПОУ 33361762) 390 грн. 85 коп. надмірно сплаченого ним державного мита з Державного бюджету України.
4. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Суддя