21 травня 2009 р.
№ 18/101
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Головуючого судді:
Кота О.В.,
суддів:
Владимиренко С.В.,
Шевчук С.Р.
розглянув касаційне подання
Заступника прокурора Чернігівської області в інтересах
держави в особі
1) Чернігівського районного бюро технічної інвентаризації
2) Киселівської сільської ради
на рішення
господарського суду Чернігівської області від 17.03.2008р.
у справі
№18/101
за позовом
Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма "СК-Сервіс"
до
Товариства з обмеженою відповідальністю "Агропромислове підприємство "Ресскі"
про
визнання договору дійсним,
за участю прокурора: Попенко О.С., посв.№203 від 17.12.2008р.;
представників:
- Чернігівського районного бюро технічної інвентаризації: не з'явилися;
- Киселівської сільської ради: не з'явилися;
- позивача: Бучковський І.В., дов. від 18.05.2009р. №18-05/09;
- відповідача: не з'явилися.
У лютому 2008р. Товариство з обмеженою відповідальністю "Фірма "СК-Сервіс" звернулося до господарського суду Чернігівської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агропромислове підприємство "Ресскі" про визнання дійсним договору купівлі -продажу від 15.01.2008р., укладеного між сторонами.
Рішенням господарського суду Чернігівської області від 17.03.2008р. у справі №18/101 (суддя Сидоренко А.С.) позов задоволено повністю. Визнано дійсним договір від 15.01.2008р. купівлі-продажу наступних об'єктів нерухомості, які розташовані по вул. Заводській, 1 в с. Киселівка Чернігівського району Чернігівської області: адміністративно-побутового корпусу А-3, загальною площею 2271,8м2; виробничого корпусу А1-1, загальною площею 8219,1м2; цеху утилізації В-3, загальною площею 3635,1м2; котельні, загальною площею 811м2; димової труби Г-1, загальною площею 12,2м2; трансформаторної підстанції І-1, загальною площею 79,6м2; резервуарів для води м1, м2, загальною площею 288м2; водонапірної башти Н-1, загальною площею 5,1м2, укладений між товариством з обмеженою відповідальністю "Фірма "СК-Сервіс" та товариством з обмеженою відповідальністю "Агропромислове підприємство "Ресскі". Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Агропромислове підприємство "Ресскі" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма "СК-Сервіс" 85грн. державного мита та 118грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
В апеляційному порядку рішення місцевого господарського суду оскаржено не було.
Не погоджуючись з рішенням місцевого господарського суду, заступник прокурора Чернігівської області у порядку ст.107 ГПК України звернувся до Вищого господарського суду України з касаційним поданням в інтересах держави в особі Киселівської сільської ради, Чернігівського районного бюро технічної інвентаризації, в якому, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просив скасувати рішення суду першої інстанції та передати справу на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.
В судове засідання представники Киселівської сільської ради, Чернігівського районного бюро технічної інвентаризації, відповідача не з'явилися. Враховуючи, що про час, дату та місце розгляду справи учасники судового процесу та прокурор були повідомлені своєчасно та належним чином, Вищий господарський суд України вважає за можливе розглянути касаційне подання за відсутності Киселівської сільської ради, Чернігівського районного бюро технічної інвентаризації, відповідача.
Водночас Чернігівським районним бюро технічної інвентаризації подано до Вищого господарського суду України листа з проханням розглядати дану справу за відсутності його представників.
Позивач скористався правом, наданим статті 1112 ГПК України, та надіслав до Вищого господарського суду України відзив на касаційне подання, в якому просить оскаржений судовий акт залишити без змін, а касаційне подання -без задоволення.
Розглянувши матеріали справи, касаційне подання, відзив на нього, заслухавши суддю-доповідача, прокурора, представника позивача, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційне подання підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як встановлено місцевим господарським судом, за нотаріально посвідченим договором купівлі -продажу від 31.03.2004р., укладеним ВАТ "Киселівський льонозавод" в особі ліквідатора Горбача С.Ф. з відповідачем у даній справі, останній набув право власності на цілісний майновий комплекс, призначений для здійснення підприємницької діяльності по переробці льону, розташований за адресою: вул. Заводська, 1, с.Киселівка Чернігівського району Чернігівської області, до складу якого увійшли всі види майна, призначені для його діяльності, в т.ч.: адміністративно-побутовий корпус А-3, площею 2271,8м2; виробничий корпус А1-1, площею 8219,1м2; цех утилізації костри, площею 3635,1м2; котельня, площею 811м2; димова труба г-1, площею 12,2м2; трансформаторна підстанція І-1, площею 79,6м2; резервуари для води м1, м2, площею 288м2; водонапірна башта Н-1, площею 5,1м2.
При цьому, судом першої інстанції вказано, що право власності відповідача на зазначені об'єкти нерухомого майна підтверджується копією витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно Чернігівського районного бюро технічної інвентаризації від 07.04.2004р. №3285497.
За умовами п.12.4 цього договору, відповідач зобов'язався відповідно до рішення конкурсної комісії з продажу активів ВАТ "Киселівський льонозавод" (протокол №2 засідання конкурсної комісії від 13.01.2004р.) виконувати додаткові зобов'язання по утриманню, модернізації майна та обладнання, зокрема, зберігати профіль цілісного майнового комплексу ВАТ "Киселівський льонозавод" протягом 5 років та не продавати об'єкти нерухомого майна протягом 3 років з моменту підписання цього договору.
19.12.2007р. позачерговими загальними зборами учасників відповідача (протокол №1) було прийнято рішення про продаж позивачу нерухомого майна., розташованого за адресою: вул.Заводська, 1, с. Киселівка Чернігівського району Чернігівської області, яке належить відповідачу на праві власності, а саме: адміністративно-побутового корпусу А-3, площею 2271,8м2 -100000грн.; цеху утилізації костри, площею 3635,1м2 -106907грн.; котельні, площею 811м2 -51439грн.; димової труби г-1, площею 12,2м2 -4077грн.; трансформаторної підстанції І-1, площею 79,6м2 -694грн.; резервуарів для води м1, м2, площею 288м2 -7438грн.; водонапірної башти Н-1, площею 5,1м2 -2625грн.; виробничого корпусу А1-1, площею 8219,1м2 -381111грн., надання директору відповідача Козаченку В.М. згоди на продаж (вчинення правочину) позивачу вказаного нерухомого майна на суму понад 500000грн, а також для визначення ринкової вартості об'єктів нерухомості, перед укладенням договору купівлі-продажу, вирішено здійснити експертну оцінку ринкової вартості та здійснити відчуження об'єктів нерухомості за ціною, що не нижче за вартість, визначену суб'єктом оціночної діяльності.
Разом з тим, судом першої інстанції також вказано, що за умовами цього договору передання об'єкта здійснюється продавцем покупцю в строк двох місяців після набрання чинності цим договором і посвідчується відповідним актом, продавець зобов'язується сплатити продавцеві з моменту підписання даного договору передоплату в розмірі 1 відсотка від вартості, визначеної у п.1.5 договору, а суму, яка залишилась несплаченою, покупець зобов'язується сплатити продавцеві протягом 10 днів з дня укладення цього договору.
Поряд з цим, судом з'ясовано, що листом №17 від 17.01.2008р. позивач звернувся до відповідача з пропозицією про нотаріальне посвідчення договору купівлі-продажу від 15.01.2008р., взяття на себе витрат по сплаті нотаріальних послуг та державного мита за вчинення нотаріальних дій, вказавши, що позивач гарантує відповідачу здійснити попередню оплату вартості нерухомого майна та подальшу оплату в повному обсязі.
Натомість відповідач листом від 25.01.2008р. №25-01/08 повідомив позивача про відмову від нотаріального посвідчення договору купівлі-продажу від 15.01.2008р. у зв'язку з наявністю зобов'язань перед ВАТ "Киселівський льонозавод", за договором купівлі-продажу від 31.03.2004р. щодо зберігання профілю цілісного майнового комплексу протягом 5 років, одночасно запропонувавши позивачу посвідчити спірний договір купівлі-продажу після спливу 5 річного строку, тобто починаючи з квітня 2009р., не відмовляючись від продажу цього нерухомого майна саме позивачу.
Водночас судом встановлено, що 25.01.2008р. позивач платіжним дорученням №5 перерахував на рахунок відповідача передоплату в розмірі 1% від вартості нерухомого майна, що становить 8010,1грн., згідно п.1.5 та п.3.1 договору купівлі-продажу від 15.01.2008р.
Водночас, судом першої інстанції з урахуванням положень ч.1 ст.173, ч.1 ст.175, ч.1 ст. 179, ст.202, ч.ч.3, 4 205 ГК України не прийняті до уваги заперечення відповідача в обґрунтування відсутності підстав для визнання дійсним спірного договору, із зазначенням, що ухвалою господарського суду Чернігівської області від 21.12.2004р. по справі №9/123-б/45-б/89-б/27-б затверджено ліквідзвіт ліквідатора та ліквідаційний баланс ВАТ "Киселівський льонозавод", ухвалено ліквідувати банкрута ВАТ "Киселівський льонозавод" як юридичну особу, вважати погашеними незадоволені вимоги всіх кредиторів, провадження у справі припинити, вказавши, що статутні документи відповідача не містять будь-яких застережень чи положень щодо правонаступництва відповідача прав і обов'язків ВАТ "Киселівський льонозавод".
Разом з тим, судом першої інстанції з урахуваннями положень ст.205 ГК України, зазначено, що будь-які зобов'язання щодо виконання в майбутньому договору купівлі-продажу від 31.03.2004р., укладеного між відповідачем та ВАТ "Киселівський льонозавод", в т.ч. щодо збереження профілю цілісного майнового комплексу ВАТ "Киселівський льонозавод" протягом п'яти років, з моменту ліквідації ВАТ "Киселівський льонозавод" як юридичної особи припинилися, вказавши, що вони не існують на даний час, суд першої інстанції дійшов висновку, що відсутні підстави стверджувати відповідачу, що продажем об'єктів нерухомості відповідач не зможе забезпечити збереження профілю ВАТ "Киселівський льонозавод" як перешкоди для нотаріального посвідчення договору купівлі-продажу від 15.01.2008р.
Враховуючи вищевикладене, пославшись на приписи ст.ст.209, 220, 657 Цивільного кодексу України, зазначивши, що сторони домовилися щодо усіх істотних умов договору, відбулося часткове виконання договору, однак відповідач ухилився від його нотаріального посвідчення, місцевий господарський суд дійшов висновку про можливість визнання дійсним спірного договору купівлі-продажу від 15.01.2008р. та задовольнив заявлені позовні вимоги.
Проте колегія суддів касаційної інстанції не може погодитись з такими висновками суду першої інстанції щодо визнання дійсним спірного договору купівлі-продажу від 15.01.2008р. та вважає їх передчасними з наступних підстав.
Відповідно до приписів статті 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
За приписами ст.203 ЦК України встановлені загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, згідно частин 1-5 цієї норми зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Відповідно до ч.1 ст.209 Цивільного кодексу України правочин, який вчинений у письмовій формі, підлягає нотаріальному посвідченню лише у випадках, встановлених законом або домовленістю сторін. Нотаріальне посвідчення правочину здійснюється нотаріусом або іншою посадовою особою, яка відповідно до закону має право на вчинення такої нотаріальної дії, шляхом вчинення на документі, в якому викладено текст правочину, посвідчувального напису.
Відповідно до ст. 657 Цивільного кодексу України договір купівлі-продажу нерухомого майна укладається в письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації.
Дана стаття встановлює виключний перелік договорів купівлі-продажу, які укладаються в письмовій формі і підлягають нотаріальному посвідченню та державній реєстрації.
Разом з тим, якщо правочин повністю або частково виконаний однією зі сторін, а інша ухиляється від його нотаріального посвідчення, суд відповідно до частини другої статті 220 ЦК України за вимогою сторони, що виконала правочин (або її правонаступника), може визнати його дійсним. У цьому випадку наступне нотаріальне посвідчення договору не потрібно.
Це правило не застосовується, якщо є передбачене законодавчими актами обмеження (заборона) на здійснення такого правочину або сторони не дійшли згоди щодо всіх істотних його умов.
Зі змісту частини 3 статті 640 ЦК України вбачається, що договір, який підлягає нотаріальному посвідченню або державній реєстрації, є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення або державної реєстрації, а в разі необхідності і нотаріального посвідчення, і державної реєстрації -з моменту державної реєстрації.
Отже, за частиною 1 статті 210 ЦК України такі правочини є вчиненими з моменту їх державної реєстрації.
Однак чинним Цивільним кодексом України не передбачено можливості визнання судом дійсним правочину в разі недодержання сторонами вимоги закону про його обов'язкову державну реєстрацію.
Відповідно до частини 2 статті 215 Цивільного кодексу України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним.
Проте, вирішуючи спір, щодо дійсності укладеного сторонами правочину, господарський суд не досліджував обставин щодо дотримання сторонами вимог, які є необхідними для чинності правочину, зокрема, щодо змісту правочину та відповідності цього договору чинному законодавству, не перевірив наявність у осіб, які підписали спірний договір, відповідних повноважень, і чи немає підстав для визнання правочину нікчемним (невідповідність умовам законодавства).
Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази надаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
Крім того, при розгляді спору по суті суд першої інстанції всупереч приписів ст.43 ГПК України не з'ясовував наявності обставин, з якими закон пов'язує право на відчуження зазначеного у договорі майна (відсутність заборони на відчуження або арешт зазначеного майна, відсутність податкової застави та заставної за даними Державного реєстру обтяжень нерухомого майна), а також, чи був у сторін за договором взагалі намір нотаріально оформляти вказаний договір у відповідності до норм чинного законодавства України, чи дійсно був наявний факт ухилення однієї з сторін від нотаріального посвідчення даного договору купівлі-продажу - в даному випадку відповідача (продавця).
Згідно ст.107 ГПК України сторони у справі мають право подати касаційну скаргу, а прокурор касаційне подання на рішення місцевого господарського суду, що набрало законної сили, та постанову апеляційного суду. Касаційну скаргу мають право подати також особи, яких не було залучено до участі у справі, якщо суд прийняв рішення чи постанову, що стосується їх прав і обов'язків.
До суду касаційної інстанції заступником прокурора Чернігівської області у порядку ст.107 ГПК України подано касаційне подання в інтересах Киселівської сільської ради, Чернігівського районного бюро технічної інвентаризації з посиланням на приписи ст.377 Цивільного кодексу України, із зазначенням, що суд при прийнятті оскарженого рішення не залучив до участі у справі орган бюро технічної інвентаризації та не витребував інвентаризаційну справу на об'єкти нерухомості, а також не з'ясував, кому і на якій підставі належить земельна ділянка, розташована під спірними об'єктами нерухомості, із зазначенням, що фактичне визнання за позивачем права власності на нерухомість згідно з приписами ст.377 ЦК України надає позивачу і право на оформлення прав на землю, на якій розташований спірний об'єкт, чим порушуються інтереси Киселівської сільської ради, не залученої до участі у справі у певному процесуальному статусі.
Так, згідно статті 13 Конституції України земля є об'єктом права власності Українського народу, від імені якого права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.
Відповідно до пункту 12 Перехідних положень Земельного кодексу України (в ред. на момент прийняття судового рішення) до розмежування земель державної та комунальної власності повноваження щодо розпорядження землями в межах населених пунктів, крім земель, переданих у приватну власність, здійснюють відповідні сільські, селищні, міські ради, а за межами населених пунктів - відповідні органи виконавчої влади.
Згідно статті 116 Земельного кодексу України (в ред. на момент прийняття судового рішення) громадяни та юридичні особи набувають право власності та право користування земельними ділянками з земель державної та комунальної власності за рішеннями органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування та державних органів приватизації щодо земельних ділянок, на яких розташовані об'єкти, що підлягають приватизації, в межах їх повноважень, визначених Земельним кодексом України.
Водночас статтею 377 ЦК України передбачені випадки переходу права на земельну ділянку при придбанні будівлі, що розміщені на ній. Зокрема, зазначено, що до особи, яка придбала будівлю, переходить право власності на земельну ділянку, на якій вона розміщена без зміни її цільового призначення у розмірах, встановлених договором. Якщо будівля розміщена на землі, наданій в користування, то до покупця будівлі переходить право користування тією частиною земельної ділянки, на якій вони розміщені, та частиною ділянки, яка необхідна для обслуговування будівлі.
Тоді як, з метою уникнення можливого порушення прав та інтересів власника чи користувача земельної ділянки, на якій розташоване спірне нерухоме майно, місцевий господарський суд повинен був у відповідності до приписів ст.43 ГПК України з'ясувати особу, яка є власником чи користувачем земельної ділянки, на якій знаходиться придбана нерухомість за спірним договором, та залучити її до участі у справі у певному процесуальному статусі.
Натомість, при розгляді спору по суті суд першої інстанції не надав належної правової оцінки змісту розділу 1 спірного договору щодо знаходження будівлі цілісного майнового комплексу придбаного відповідачем у ВАТ "Киселівський льонозавод", та в послідуючому проданого позивачу, на земельній ділянці переданій ВАТ "Киселівський льонозавод" в постійне користування за Державним актом на право постійного користування землею серії ЧН №000122, виданого Чернігівською районною радою народних депутатів 01.09.1995р. за рішенням Чернігівської районної ради народних депутатів від 20.07.1995р. №76, зареєстрованим в Книзі записів в реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею №68.
Вищенаведене свідчить про неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, а також про порушення вимог ст.43 Господарського процесуального кодексу України щодо всебічного, повного та об'єктивного розгляду всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Оскільки передбачені ст.ст.1115, 1117 ГПК України межі перегляду справи в касаційній інстанції не дають їй права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені попередніми судовими інстанціями чи відхилені ними, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази, рішення у справі підлягає скасуванню з передачею справи на новий розгляд до господарського суду першої інстанції у зв'язку з чим, касаційне подання заступника прокурора Чернігівської області підлягає задоволенню.
Під час нового розгляду справи, господарському суду необхідно врахувати викладене, з'ясувати суб'єктивний склад сторін у даній справі та залучити у певному процесуальному статусі осіб, на права та обов'язки яких може вплинути рішення у даній справі, з метою забезпечення можливості реалізації процесуальних прав усіх учасників процесу, перевірити та надати належну правову оцінку викладеним заступником прокурора у касаційному поданні доводам, всебічно і повно з'ясувати і перевірити всі фактичні обставини справи, витребувати та залучити до матеріалів справи усі документи, які стосуються предмету даного спору, дати їм належну правову оцінку, об'єктивно оцінити докази, що мають юридичне значення для її розгляду і вирішення спору по суті, і в залежності від встановленого, правильно визначити норми матеріального права, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин, та прийняти обґрунтоване і законне судове рішення з дотриманням норм процесуального права.
Відповідно до ст.11112 ГПК України вказівки, що містяться у постанові касаційної інстанції, є обов'язковими для суду першої інстанції під час нового розгляду справи.
Керуючись ст.ст. 107, 1115, 1117, 1119-11112 ГПК України, Вищий господарський суд України
Касаційне подання Заступника прокурора Чернігівської області задовольнити.
Рішення господарського суду Чернігівської області від 17.03.2008р. у справі №18/101 скасувати.
Справу №18/101 передати на новий розгляд до господарського суду Чернігівської області в іншому складі суду.
Головуючий суддя:
О. Кот
Судді:
С. Владимиренко
С. Шевчук