20 травня 2009 р.
№ 11/158
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого
Подоляк О.А.
суддів :
Грека Б.М.,
Міщенка П.К.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу
ДК "Газ України" НАК "Нафтогаз України"
на постанову
Луганського апеляційного
господарського суду від 29.01.2009 р.
у справі
№ 11/158
за позовом
ДК "Газ України" НАК "Нафтогаз України"
(надалі -Компанія)
до
ВАТ по газопостачанню та
газифікації "Луганськгаз"
(надалі -Товариство)
про
стягнення 8167000 грн.
за участю представників:
від позивача
- Лебедюк Ю.А.
від відповідача
- Кузьмін Ю.Л.
У серпні 2008 Компанія звернулася до господарського суду з позовом до Товариства про стягнення штрафу у розмірі 8167000 грн. за неналежне виконання умов договору № 04/01-839 про користування державним майном, яке не підлягає приватизації від 28.12.2001 р.
Рішенням господарського суду Луганської області від 28.10.2008 р. (суддя Москаленко М.О.) позов задоволено.
Рішення мотивовано тим, що відповідачем не виконані умови договору № 04/01-839 від 28.12.2001 р., а тому вимоги позивача є обґрунтованими та підлягають задоволенню
Постановою Луганського апеляційного господарського суду від 29.01.2009 р. (судді: Єжова С.С., Бойченко К.І., Журавльова Л.І.) рішення скасовано, в позові відмовлено.
Постанова мотивовано тим, що згідно умов договору № 04/01-839 від 28.12.2001 р. відрахування на розвиток майна здійснюються з прибутку Товариства отриманого від використання державного майна, переданого у користування, а оскільки у Товариства у 2007 р. відсутній прибуток, то у позивача відсутні правові підстави вимагати стягнення з відповідача штрафу за невиконання умови вказаного договору.
Не погоджуючись з постановою, Компанія звернулась до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить постанову суду апеляційної інстанції скасувати, а рішення місцевого господарського суду залишити без змін, мотивуючи скаргу порушенням і неправильним застосуванням апеляційним господарським судом норм матеріального та процесуального права.
Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши матеріали справи, оцінивши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального і процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України прийшла до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи із наступного.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами, 28.12.2001 р. між Компанією та Товариством укладено договір № 04/01-839 про користування державним майном, яке не підлягає приватизації (надалі -Договір), згідно умов якого позивач надав, а відповідач прийняв у тимчасове користування на умовах, визначених цим договором, державне майно, яке не підлягає приватизації і використовується для забезпечення транспортування та розподілу природного газу, а саме: розподільні газопроводи, споруди на них і транспортні засоби спеціального призначення, які передані позивачеві у користування згідно з Переліком (додаток № 3 до постанови Кабінету Міністрів України від 25.05.1998 р. № 747 "Про утворення Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України").
27.12.2006 р. Компанією та Товариством укладено додаткову угоду до Договору № 2, згідно умов якої сторони домовились викласти Преамбулу та статті 1-12 основного договору в іншій редакції.
Відповідно до п. 5.2 Договору, у редакції, викладеній у додатковій угоді № 2 до нього, відрахування на розвиток майна здійснюються у розмірі, що складає 50% від чистого прибутку, отриманого від використання майна відповідачем протягом року, і який залишається після сплати податків та обов'язкових зборів, але не менше 4% від його залишкової вартості.
Судами встановлено, що згідно звіту про виконання Договору про користування державним майном, яке не підлягає приватизації, за 2007 рік Товариство повинно було відрахувати 7450800 грн. на відновлення та розвиток даного майна. Відповідачем на користь позивача перераховано 3367300 грн. Отже, згідно даного звіту заборгованість відповідача перед позивачем склала 4083500 грн.
Відповідно до умов пункту 6.4 Договору у редакції, викладеній у додатковій угоді № 2 до нього, у разі невиконання (неповного виконання) плану відновлення та розвитку майна відповідач сплачує на користь позивача штраф у розмірі двократної суми недовиконання плану відновлення та розвитку майна.
Позивачем заявлено позов про стягнення з відповідача штрафу у розмірі двократної суми заборгованості згідно звіту про виконання Договору про користування державним майном, яке не підлягає приватизації, за 2007 рік.
В силу ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Згідно ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Врахувавши, що згідно умов Договору та додаткової угоди № 2 від 27.12.2006 р. відрахування на розвиток майна здійснюється за наявності чистого прибутку, отриманого від використання державним майном, яке не підлягає приватизації, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що виконання плану відрахувань та застосування відповідальності за його невиконання залежить від наявності у балансоутримувача чистого прибутку.
В силу ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
Отже, позивач мав довести факт наявності у відповідача прибутку, як підставу своїх вимог. Позивачем факт наявності у відповідача прибутку не доведено. У той же час, згідно звіту відповідача за 2007 рік, прибуток у нього відсутній.
Крім того, судами встановлено, що вказане у Договорі державне майно передано Компанії для виконання функцій оперативного управління.
Стаття 137 ГК України визначає, що правом оперативного управління визначається речове право суб'єкта господарювання, який володіє, користується і розпоряджається майном, яке закріплено за ним власником (уповноваженим органом) для здійснення некомерційної господарської діяльності, у межах, встановлених цим Кодексом та іншими законами, а також власником майна (уповноваженим органом).
Отже, врахувавши приписи ст. 137 ГК України, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованих висновків, що оскільки позивачем не доведено надання йому власником майна права використовувати державне майно на комерційній основі, то вимоги позивача щодо стягнення штрафних санкцій на свою користь є безпідставними.
Відповідно до п. 1 ст. 1119 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити постанову суду апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.
Касаційна скарга залишається без задоволення, коли суд визнає, що постанова апеляційного господарського суду прийнята з дотриманням вимог матеріального та процесуального права.
Згідно з положеннями ч. 2 ст. 1115 ГПК України та частин 1, 2 статті 1117 ГПК України, касаційна інстанція на підставі вже встановлених фактичних обставин справи перевіряє судові рішення виключно на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в рішенні та постанові господарських судів. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.
Посилання оскаржувача на інші обставини не приймаються колегією суддів до уваги з огляду на положення ст. 1117 ГПК України та з підстав їх суперечності матеріалам справи.
Твердження оскаржувача про порушення і неправильне застосування апеляційним господарським судом норм матеріального та процесуального права при прийнятті постанови не знайшли свого підтвердження, в зв'язку з чим підстав для зміни чи скасування законного та обґрунтованого судового акту колегія суддів не вбачає.
Керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119, 11111 ГПК України, суд
Касаційну скаргу ДК "Газ України" НАК "Нафтогаз України" залишити без задоволення.
Постанову Луганського апеляційного господарського суду від 29.01.2009 р. у справі № 11/158 залишити без змін.
Головуючий, суддя О. Подоляк
С у д д і Б. Грек
П. Міщенко