"12" березня 2009 р.
Справа № 31-11/128-08-3338
Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
Головуючого : Михайлова М.В.
Суддів: Тофана В.М.,
Журавльова О.О.
При секретарі: Павленко Н.А.
за участю представників сторін:
від позивача: Олійнічук О.В., за довіреністю;
від відповідача: не з'явився, повідомлений належним чином;
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Київському районі м. Одеси
на ухвалу господарського суду Одеської області від 27 січня 2009 року
про припинення провадження
у справі № 31-11/128-08-3338
за позовом Державної податкової інспекції у Київському районі м. Одеси, м. Одеса, вул. Ак. Глушка, 17/2
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Лотос", м. Одеса, вул. Гайдара, 24а
про стягнення 1 492,50 грн.,-
13.08.2008 року Державна податкова інспекція у Київському районі м. Одеси звернулась до господарського суду Одеської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Лотос" про стягнення 1 492,50 грн.
Провадження у справі було порушено 18.08.2008 року суддею Власовою С.Г., справі присвоєно №11/128-08-3338.
10.10.2008 року позивач надав уточнену позовну заяву, в якій просив стягнути залишок коштів за самостійно реалізоване майно в сумі 3 482, 50 грн.
Ухвалою господарського суду Одеської області від 27 жовтня 2008 року по справі № 11/128-08-3338 (суддя Власова С.Г.) позовну заяву залишено без розгляду.
Не погоджуючись з ухвалою господарського суду Державна податкова інспекція у Київському районі м. Одеси подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу господарського суду Одеської області від 27 жовтня 2008 року по справі № 11/128-08-3338 та передати справу на новий розгляд до господарського суду Одеської області, але з іншим складом суду.
Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 02.12.2008 року по справі № 11/128-08-3338 апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Київському районі м. Одеси на ухвалу господарського суду Одеської області від 27 жовтня 2008 року по справі № 11/128-08-3338 про залишення позову без розгляду задоволено, ухвалу господарського суду скасовано, справу передано на розгляд до господарського суду Одеської області.
Справу було прийнято до свого провадження 23.12.2008 року суддею Лєсогоровим В.М., справі присвоєно №31-11/128-08-3338.
Ухвалою господарського суду Одеської області від 27 січня 2009 року по справі № 31-11/128-08-3338 (суддя Лєсогоров В.М.) провадження у справі за позовом ДПІ у Київському районі м. Одеси до ТОВ "Лотос" про стягнення 3 482,50 грн. припинено.
Не погоджуючись з ухвалою господарського суду Державна податкова інспекція у Київському районі м. Одеси подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу господарського суду Одеської області від 27 січня 2009 року по справі № 31-11/128-08-3338 та передати справу на новий розгляд до господарського суду Одеської області, але з іншим складом суду.
Свої вимоги скаржник мотивує тим, що зазначена ухвала не обґрунтована, незаконна порушує вимоги матеріального та процесуального законодавства та не відповідає обставинам справи.
Сторони, згідно приписів ст. 98 ГПК України, були належним чином повідомлені про день, час і місце розгляду апеляційної скарги, про що свідчать поштові повідомлення, а матеріали справи дають можливість розглянути справу за відсутності представника відповідача.
Відповідач не скористався своїм правом надання відзиву на апеляційну скаргу позивача.
Від відповідача, представник якого не з'явився у судове засідання апеляційної інстанції, ніякого клопотання не надходило.
В судовому засіданні апеляційної інстанції представником позивача було надано витребуваний ухвалою суду оригінал конверту, в якому надійшла ухвала суду від 27.01.2009 року. Даний конверт було досліджено судовою колегією та повернуто позивачу.
Дослідивши доводи апеляційної скарги, наявні матеріали справи та обставини на які посилається скаржник, а також перевіривши додержання та правомірність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, заслухавши представника позивача, апеляційний господарський суд дійшов до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Суд в обґрунтування свого рішення посилається на те, що спір підлягає вирішенню в адміністративному суді в порядну КАС України і не підлягає вирішенню в господарському суді в порядку ГПК України.
Відповідно до п.4 ч.1 ст. 17 Кодексу адміністративного судочинства України компетенція адміністративних судів поширюється, зокрема, на спори за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках, встановлених законом.
Якщо б у спірних правовідносинах позивач, з урахуванням приписів п.4 ч.1 ст. 17 Кодексу адміністративного судочинства України, діяв не як суб'єкт господарських відносин, а як суб'єкт владних повноважень, тоді б вирішення даного спору не відносилося б до компетенції господарських судів.
Але судова колегія вважає за необхідне зазначити наступне.
Згідно з ч.1 ст. 12 ГПК України господарським судам підвідомчі:
1)справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні господарських договорів, у тому числі щодо приватизації майна, та з інших підстав, крім:
спорів про приватизацію державного житлового фонду;
-спорів, що виникають при погодженні стандартів та технічних умов;
спорів про встановлення цін на продукцію (товари), а також тарифів на послуги (виконання робіт), якщо ці ціни і тарифи відповідно до законодавства не можуть бути встановлені за угодою сторін;
-спорів, що виникають із публічно-правових відносин та віднесені до компетенції Конституційного Суду України та адміністративних судів;
-інших спорів, вирішення яких відповідно до законів України та міжнародних договорів України віднесено до відання інших органів;
2)справи про банкрутство;
3)справи за заявами органів Антимонопольного комітету України, Рахункової палати з питань, віднесених законодавчими актами до їх компетенції;
4)справи, що виникають з корпоративних відносин у спорах між господарським товариством та його учасником (засновником, акціонером), у тому числі учасником, який вибув, а також між учасниками (засновниками, акціонерами) господарських товариств, що пов'язані із створенням, діяльністю, управлінням та припиненням діяльності цього товариства, крім трудових спорів.
На підставі п.12 ст.10 Закону України "Про державну податкову службу в України" працівники податкової служби мають право проводити роботу, пов'язану з виявленням, обліком, оцінкою та реалізацією у встановленому законом порядку, безхазяйного майна, майна, що перейшло за правом успадкування до держави, скарбів і конфіскованого майна.
Як вбачається із матеріалів справи ДПІ у Київському районі м. Одеси та ТОВ "Лотос" мають дійсну на даний момент укладену угоду про зберігання та реалізацію безхазяйного та іншого майна, що належить або переходить у власність держави за № 41/07 від 06.06.2007 року та є учасниками господарських відносин, а згідно п.7 ст.179 ГК України господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.
Відповідно до ст.626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору. Також згідно ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
У відповідності з пп.2.2.2., п.2.2., розділу 2 Угоди про зберігання та реалізацію безхазяйного та іншого майна, що належить або переходить у власність держави від 06 червня 2007 року № 41/07, при виконанні вимог зазначеної угоди виконавець, а саме ТОВ "Лотос", зобов'язаний забезпечити власними силами зберігання майна, а згідно вимог п 8.1. розділу 8 зазначеної вище угоди з моменту прийому майна представником Виконавця, відповідальність за його цілісність і збереження несе Виконавець.
Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно п.1, п.2 ст.222 ГК України, в яких зазначено, що учасники господарських відносин, що порушили майнові права або законні інтереси інших суб'єктів, зобов'язані поновити їх, не чекаючи пред'явлення їм претензії чи звернення до суду; у разі необхідності відшкодування збитків або застосування інших санкцій суб'єкт господарювання чи інша юридична особа - учасник господарських відносин, чиї права або законні інтереси порушено, з метою безпосереднього врегулювання спору з порушником цих прав або інтересів має право звернутися до нього з письмовою претензією, якщо інше не встановлено, ДПІ у Київському районі м. Одеси 19.02.2008р. за № 3989/24-01 направила ТОВ "Лотос" Претензію №1.
19.02.2008р. ТОВ "Лотос" повідомило ДПІ у Київському районі м.Одеси (лист від 19.02 2008р. за №11 (вхідн. ДШ №1574/10 від 19.02.2008 р.), що мазут в кількості 12 тн. проданий без погоджувальної процедури з ДПІ у Київському районі м.Одеси.
Відповідно до ст.216 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором. Застосування господарських санкцій повинно гарантувати захист прав і законних інтересів громадян, організацій та держави, в тому числі відшкодування збитків учасникам господарських відносин, завданих внаслідок правопорушення, та забезпечувати правопорядок у сфері господарювання.
Господарсько-правова відповідальність базується на принципах, згідно з якими: потерпіла сторона має право на відшкодування збитків незалежно від того, чи є застереження про це в договорі; передбачена законом відповідальність виробника (продавця) за недоброякісність продукції застосовується також незалежно від того, чи є застереження про це в договорі.
Відповідно до ст. 218 ГК України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.
У відповідності до ст. 224 ГК України за порушення Угоди № 41/07 від 06.06.2007р. ДПІ у Київському районі м. Одеси має право на відшкодування збитків - учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.
Зважаючи на вищевикладене, відповідно до ст. 1 ГПК України судова колегія дійшла до висновку, що у ДПІ у Київському районі м. Одеси виникло право на звернення до господарського суду.
Господарський суд згідно ст. 2 ГПК України порушує справи за позовними заявами державних та інших органів, які звертаються до господарського суду у випадках, передбачених законодавчими актами України.
Предметом спору по даній справі є стягнення залишку коштів за самостійно реалізоване майно, тобто притягнення сторони до господарсько-правової відповідальності в зв'язку з невиконанням господарського зобов'язання, яке витікає із укладеного господарського договору.
Таким чином сторони по справі виступають як суб'єкти господарських відносин, а отже даний спір повинен розглядатися саме господарським судом.
З огляду на викладене, ухвалу господарського суду Одеської області від 27 січня 2009 року по справі № 31-11/128-08-3338 не можна визнати законною, обґрунтованою та прийнятою у відповідності з нормами матеріального та процесуального права, фактичними обставинами справи, а тому вона підлягає скасуванню.
Відповідно до роз'яснень Пленуму Верховного суду України, що викладені в п.1 Постанови від 29.12.1976 року № 11 "Про судове рішення", рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.
Обґрунтованим визнається рішення, в якому повністю відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими у судовому засіданні.
Відповідно до п.4 ч.1 ст. 104 ГПК України, підставою для скасування рішення місцевого господарського суду є порушення або неправильне застосування норм матеріального та процесуального права.
Відповідно до ч.2 ст. 104 ГПК України, порушення або неправильне застосування норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення лише за умови, якщо це порушення призвело до прийняття неправильного рішення.
З урахуванням наведеного колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, ухвала господарського суду скасуванню.
Керуючись ст. ст. 99, 101, 103-106 ГПК України, апеляційний господарський суд -
Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Київському районі м. Одеси на ухвалу господарського суду Одеської області від 27 січня 2009 року по справі № 31-11/128-08-3338 про припинення провадження задовольнити, ухвалу господарського суду скасувати.
Справу передати на розгляд до господарського суду Одеської області у іншому складі суду.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого господарського суду України.
Головуючий суддя: М.В. Михайлов
Суддя: В.М. Тофан
Суддя: О.О. Журавльов