Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 203
Іменем України
25.05.2009
Справа №2-29/941-2009
За позовом - Відкритого акціонерного товариства «Кримм'ясо», (вул. Київська, 73, м. Сімферополь, 95017).
До відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофуршпродукт», (вул. Маршала Жукова, 15/163, м. Сімферополь, 95000).
Про стягнення 517 361,80 грн.
Суддя О.І. Башилашвілі
Від позивача - Павленко В.І. - директор
Від відповідача - Корольова Л. В., довіреність б/н від 01.04.2009р.
Суть спору: Відкрите акціонерне товариство «Кримм'ясо», звернулося до господарського суду Автономної Республіки Крим із позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофуршпродукт», в який просить суд стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість 517 361,80 грн., у тому числі: 336790,00 грн. заборгованості, 20595,00 грн. пені, 101037,00 грн. не отриманої вигоди, 17849,87 грн. збитків від знецінення коштів внаслідок інфляції, 2525,93 грн. штрафних санкцій.
Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач не виконує договірні зобов'язання в частині оплати вартості отриманого товару.
Відповідач проти позову заперечує, посилається на те, що поставка позивачем товару за накладними № 185 та 189 здійснена позивачем не на підставі договору купівлі-продажу № 55, оскільки у цих накладних відсутнє посилання на вказаний договір, тому на думку відповідача у позивача відсутні правові підстави стверджувати, що відповідачем порушенні строки оплати, передбачені вказаним договором та застосовувати штрафні санкції за порушення не встановлених строків.
Крім того, відповідач посилається на те, що накладна № 185 від 17.08.2008р. підписна не генеральним директором ТОВ «Агрофуршпродукт», а іншою особою, що підтверджує не отримання ТОВ «Агрофуршпродукт» товару за вказаною накладною.
Відповідач також вказує на те, що за накладною № 189 від 19.10.2008р. його заборгованість складає не 280534,00 грн., а 250534,00 грн., оскільки 24.10.2008р. відповідач перерахував позивачу передплату в сумі 30000,00 грн.
Так, відповідач вважає, що позов не підлягає задоволенню в частині стягнення 86256,00 грн. вартості товару, 17849,87 грн. індексу інфляції, 3% річних в сумі 2525,93 грн., пені в сумі 20595,00 грн. та не отриманої вигоди у сумі 101037,00 грн.
Заявою від 09.04.2009р. відповідач заявив клопотання про призначення у справі почеркознавчої та технічної експертизи накладної № 185 від 17.10.2008р. в частині визначення особи як підписувала накладну з боку відповідача та визначення належності відтиску печатки на накладній, печатці ТОВ «Агрофуршпродукт».
Суд залишив клопотання відповідача без задоволення, у зв'язку з тим, що позивач не заперечує проти того, що накладна № 185 від 17.10.2008р. підписана не генеральним директором ТОВ «Агрофуршпродукт», а іншою особою.
22.05.2009р. позивач в судовому засіданні подав заяву про обґрунтування позовних вимог, у якій зазначив, що сума пені, яка підлягає стягненню з відповідача складає - 25480,00 грн.; збитків (упущена вигода) - 101037 грн.; збитків від знецінення коштів внаслідок інфляції - 17849,87 грн.
В судовому засіданні оголошувалась перерва, розгляд справи відкладався відповідно до ст. 77 ГПК України.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши сторін, суд -
встановив:
15.10.2008р. між ВАТ «Кримм'ясо» (продавець) та ТОВ «Агрофуршпродукт» (покупець), укладений договір купівлі-продажу м'ясних продуктів (далі договір, а.с. 17-18).
Пунктом 1.1 договору передбачено, що продавець зобов'язується продати, а покупець прийняти та оплатити товару обсязі відповідно до специфікацій, які є невід'ємною частиною договору.
Відповідно до п. 1.3 договору, єдиною та достатньою підставою для передачі товару є вказівка про це у специфікації до договору або у письмовому розпорядженні покупця.
Згідно п. 2.1 договору, ціна на товар оговорюється у специфікаціях до договору.
У пункті 3.1 договору, сторони встановили, що оплата за товар здійснюється на умовах передплати або по факту поставки.
Позивач посилається на те, що він поставив відповідачу товар за накладними: від 17.10.2008р. № 185 на суму 86256,00 грн. та від 19.10.2008р. № 189 на суму 280534,00 грн. При цьому вказує на те, що відповідача оплатив товар частково лише в сумі 30000,00 грн. 24.10.2008р., у зв'язку з чим позивач на підставі п. 6.3 договору та ст. 625 ЦК України розрахував пеню в сумі 25480,00 грн., індекс інфляції в сумі 17849,87 грн., 3% річних в сумі 2525,93 грн. Крім того, внаслідок не оплати відповідачем вартості за отриманий товар, позивач розрахував суму збитків у вигляді не отриманих доходів в сумі 134716,00 грн., що підтверджується розрахунками (а.с. 10-12).
Розглянувши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню, у зв'язку з наступним.
Суд встановив, що сторони не оформлювали на підставі договору, відповідні специфікації на товар, що поставлявся за договором. У підтвердження передачі товару позивач складав накладні, які підписувалися представником відповідача у якості підтвердження отримання товару.
Посадовою особою, яка має право підписувати документи, зокрема про отримання товару за договорами купівлі-продажу, є генеральний директор ТОВ «Агрофуршпродукт» А.С. Красовський на підставі наказу № 17-К від 01.08.2007р.
Однак, судом встановлено та проти цього не заперечує позивач, що накладна від 17.10.2008р. № 185 на суму 86256,00 грн. з боку ТОВ «Агрофуршпродукт» підписана не генеральним директором відповідача - А.С. Красовський, а іншою особою - Куліковим Олександром Сергійовичем, якій є засновником ТОВ «Агрофуршпродукт», при цьому не є посадовою особою виконавчого органу товариства, яка має повноваження на прийняття товарів із підписанням відповідних документів за договорами купівлі-продажу.
При цьому суд враховує, що відповідач наполягає на тому, що він не отримував товар за накладною від 17.10.2008р. № 185 на суму 86256,00 грн.
Таким чином, відсутні підстави для стягнення з відповідача суми 86 256,00 грн., оскільки фактично, товар на цю суму - м'ясо яловичини охолоджене, отримано Куліковим Олександром Сергійовичем та не передано відповідачу, відповідно у останнього відсутнє зобов'язання оплачувати вказану суму.
При цьому, слід зазначити, що позивач не позбавлений можливості звернутися до відповідного суду загальної юрисдикції із позовом про стягнення суми 86 256,00 грн. з особи, яка фактично отримала м'ясо за накладною від 17.10.2008р. № 185.
Щодо заборгованості за накладною від 19.10.2008р. № 189, то суд вважає за необхідне зазначити наступне.
Згідно ст. 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.
У відповідності зі ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.
Суд не приймає посилання відповідача на те, що поставка товару за накладною від 19.10.2008р. № 189 здійснена не на підставі вказаного договору купівлі-продажу від 15.10.2008р., у зв'язку з наступним.
По-перше, в матеріалах справи відсутні належні докази: договори, листи, факсограми, телеграми, телефонограми тощо, які б підтверджували існування між сторонами будь-яких інших відносин відносно поставки м'ясних продуктів, ніж ті, що передбачені вказаним вище договором купівлі-продажу.
По-друге, зіставляючи дати укладення договору купівлі-продажу (15.10.2008р.) та складення накладної № 189 (19.10.2008р.), суд приходить до висновку, що поставка за цією накладною здійснювалась саме у виконання цього договору.
Крім того, відповідач у відзиві на позов відносить передплату у сумі 30000,00 грн. в рахунок оплати за отриманий товар, саме за накладною № 189 від 19.10.2008р., при цьому посилається на те, що передплата ним здійснювалась на підставі договору купівлі-продажу від 15.10.2008р.
Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.
Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.
Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Частина 1 ст. 232 ГК України передбачає, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Згідно ч. 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
У пункті 6.2. договору, сторони передбачили відповідальність за порушення грошових зобов'язань у вигляді сплати пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочки.
Так, враховуючи попередню оплату відповідача у сумі 30000,00 грн., заборгованість останнього за накладною № 189 від 19.10.2008р., складає 250534,00 грн.
На підставі п. 3.1 договору, відповідач повинен був оплатити накладну № 189 в день отримання товару, тобто 19.10.2008р., однак не виконав цього обов'язку, у зв'язку з чим позивач розрахував пеню в сумі 25480 грн.
Суд встановив, що позивач розрахував пеню виходячи з суми заборгованості у розмірі 336790,00 грн. та за період з 20.10.2008р. по 12.02.2009р. (115 днів).
Враховуючи викладені вище обставини та те, що заборгованість відповідача складає 250534,00 грн., а не 336790,00 грн., розрахунок пені повинен бути наступним:
Постановою від 21.04.2008 № 107 Національний банк України з 30.04.2008р. встановив розмір облікової ставки на рівні 12 %.
Пеня від суми заборгованості 250534,00 грн. за період з 20.10.2008р. по 12.02.2009р. (115 днів) складає 18944,48 грн. (250534,00 грн. х 2 х 12% х 115 день : 365 днів).
Відповідно до ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Позивачем збитки від знецінення коштів внаслідок інфляції розраховані від суми заборгованості 336790,00 грн. у розмірі 17849,87 грн., із застосуванням індексу інфляції за період з жовтня по грудень 2008р., однак це розрахунок суд вважає, також необґрунтованим, у зв'язку з наступним.
Як встановлено судом вище, заборгованість відповідача складає 250534,00 грн.
Враховуючи рекомендації Верховного суду України викладені в листі N 62-97р від 03.04.1997р., а саме: «Оскільки індекс інфляції застосовується не на кожну дату місяця, а у середньому на місяць, то умовно слід вважати, що коли строк платежу настав до 15 числа місяця, така сума заборгованості повинна бути проіндексована з урахуванням індексу інфляції за цей місяць».
Відповідач не сплатив 20.10.2008р. у повному обсязі, суму коштів за придбаний товар по накладній № 189 у розмірі 250534,00 грн., тому має застосовуватися індекс інфляції за листопад та грудень 2008р.
За повідомленням Державного комітету статистки України, індекс споживчих цін (індекс інфляції) за листопад 2008р. становив - 101,5 відсотка, за грудень 2008р. - 102,1 відсотка.
Так, розрахунок збитків від знецінення коштів внаслідок інфляції повинен бути наступний:
- сума збитків від знецінення коштів в наслідок інфляції за листопад 2008р. складає - 3758,01 грн. (250534,00 х 101,5 / 100 - 250534,00);
- сума збитків від знецінення коштів в наслідок інфляції за грудень 2008р. складає - 5261,21 грн. (250534,00 х 102,1 / 100 - 250534,00).
Таким чином, суми збитків від знецінення коштів внаслідок інфляції, яка підлягає стягненню, складає - 9019,22 грн.
Суд також не може погодитися з розрахунком позивача 3 % річних у сумі 2525, 93 грн., оскільки ця сума розрахована позивачем від суми 336790,00 грн. за три місяця, тоді як сума боргу складає 250534,00 грн.
Так, 3 % річних від суми 250534,00 грн., за період три місяця (90 дні), складає 1853,26 грн. (250534,00 грн. х 3% х 90 : 365).
Щодо вимоги позивача про стягнення збитків у виді упущеної вигоди в сумі 101037,00 грн., то суд вважає, що підстави для задоволення цієї вимоги також відсутні, у зв'язку з наступним.
Відповідно до ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.
Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.
Якщо особа, яка порушила право, одержала у зв'язку з цим доходи, то розмір упущеної вигоди, що має відшкодовуватися особі, право якої порушено, не може бути меншим від доходів, одержаних особою, яка порушила право.
Аналогічна норма закріплена в ст. 224 ч. 1 ГК України, відповідно до якої, учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.
Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу вимог та заперечень.
В обґрунтування вимоги про стягнення упущеної вигоди, позивач посилається на те, що за період жовтень-грудень 2008р. він міг би отримати дохід у розмірі 10% від суми боргу у розмірі 336790,00 грн., однак був позбавлений такої можливості, у зв'язку з тим, що цими коштами користувався відповідач. При цьому позивача надав суду таблицю (а.с. 49-50), у якій зазначив ціни за які він придбає товар та ціни по яким він такий товар реалізує.
Згідно ст.. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими і речовими доказами, висновками судових експертів; поясненнями представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі. В необхідних випадках на вимогу судді пояснення представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі, мають бути викладені письмово.
Відповідно до ст.. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Згідно ст.. 43 ГПК України Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.
Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковим.
Враховуючи викладене, суд не приймає як доказ упущеної вигоди позивачем, вказану таблицю, оскільки позивач не представив суду документальні докази існування між ним та юридичними особами зазначеними у цій таблиці, договірних відносин, щодо купівлі-продажу м'яса. Позивач також не представив суду належні докази того, що він був позбавлений можливості, внаслідок відсутності саме цих коштів, що йому заборгував відповідач, здійснювати закупівлю м'яса для подальшої реалізації іншім суб'єктам господарювання.
Таким чином, вказана таблиця та доводи позивача, можуть підтверджувати можливість ведення позивачем господарської діяльності та не можуть підтверджувати того факту, що позивач одержав би реально дохід в розмірі 10% від суми боргу відповідача, яка як встановлено вище складає не 336790,00 грн., а 250534,00 грн., за звичайних обставин, якби його право не було порушено.
Кредитор, який вимагає відшкодування збитків, має довести факт порушення зобов'язання контрагентом, наявність і розмір понесених збитків, а також причинний зв'язок між правопорушенням і збитками.
Так, позивачем не доведено суду причинно - наслідковий зв'язок між порушенням зобов'язанням відповідача і збитками у вигляді упущеної вигоди.
За викладених обставин, позов підлягає частково задоволенню, а саме: в частині стягнення заборгованості в сумі 250534,00 грн., пені в сумі 18944,48 грн., збитків від знецінення коштів внаслідок інфляції в сумі - 9019,22 грн., 3% річних в сумі 1853,26 грн.
Витрати по сплаті держмита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу суд покладає на відповідача пропорційно задоволеним вимогам в порядку ст. 49 ГПК України.
Вступна та резолютивна частини рішення оголошені в судовому засіданні - 25.05.2009р.
Повний текст рішення оформлено та підписано - 25.05.2009р.
На підставі викладено, керуючись ст. ст. 49, ст.82 - 85 ГПК України, суд -
1. Прийняти заяву - Відкритого акціонерного товариства «Кримм'ясо» від 22.05.2009р. про обґрунтування позовних вимог.
2. Позов задовольнити частково.
3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофуршпродукт», (вул. Маршала Жукова, 15/163, м. Сімферополь, 95000, код в ЄДРПО України 33918079) на користь Відкритого акціонерного товариства «Кримм'ясо», (вул. Київська, 73, м. Сімферополь, 95017, код в ЄДРПО України 00450660) заборгованість в сумі 250534,00 грн., пеню в сумі 18944,48 грн., збитки від знецінення коштів внаслідок інфляції в сумі - 9019,22 грн., 3% річних в сумі 1853,26 грн.
4. В частині позивних вимог про стягнення заборгованості в сумі 86256,00 грн., пені в сумі 6535,52 грн., збитків від знецінення коштів внаслідок інфляції в сумі 8830,65 грн., 3% річних в сумі 672,67 грн. та упущеної вигоди в сумі 101037,00 грн., в задоволенні позову - відмовити.
5. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофуршпродукт», (вул. Маршала Жукова, 15/163, м. Сімферополь, 95000, код в ЄДРПО України 33918079) на користь Відкритого акціонерного товариства «Кримм'ясо», (вул. Київська, 73, м. Сімферополь, 95017, код в ЄДРПО України 00450660) судові витрати по сплаті держаного мита в сумі 2803,51 грн. та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 63,94 грн.
3. Накази видати після набрання рішенням суду законної сили.
Суддя Господарського суду
Автономної Республіки Крим Башилашвілі О.І.