Справа № 524/9860/13-к
Номер провадження 11-кп/786/154/14
Категорія: ч.1 ст. 122 С.Т. Головуючий у 1-й інстанції ОСОБА_1
Доповідач ап. інст. ОСОБА_2
13 лютого 2014 року м. Полтава
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справах Апеляційного суду Полтавської області в складі:
головуючого, судді ОСОБА_2
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4
з участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_5
прокурора ОСОБА_6
обвинуваченого ОСОБА_7
потерпілого ОСОБА_8
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві кримінальну справу за апеляцією потерпілого ОСОБА_8 на вирок Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 02 грудня 2013 року.
Цим вироком:
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Кременчука, Полтавської області, проживаючого за адресою АДРЕСА_1 , -
визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого за ч.1 ст. 122 КК України та призначено покарання у виді 1 року 6 місяців обмеження волі.
На підставі ст.75 КК України звільнено ОСОБА_7 від відбування покарання з іспитовим строком на 1 рік поклавши на нього передбачені ст.76 КК України обов'язки: повідомляти органи кримінально-виконавчої інспекції про зміну місця проживання та роботи, не виїжджати за межі України на постійне місце проживання без дозволу органу кримінально-виконавчої інспекції.
Заявлений потерпілим цивільний позов про відшкодування матеріальної та моральної шкоди задоволений частково. Стягнуто з ОСОБА_7 на користь ОСОБА_8 1059 (одну тисячу п'ятдесят дев'ять) грн. 28 коп. матеріальної, та 10000 (десять тисяч) грн. моральної шкоди.
Згідно з вироком суду ОСОБА_7 визнаний винуватим та засуджений за злочин проти життя та здоров'я особи, а саме:
21.10.2012 року приблизно 00 год. 20 хв. ОСОБА_7 , знаходячись в під'їзді буд. АДРЕСА_2 при з'ясуванні відносин з ОСОБА_8 умисно наніс тому удари кулаками по обличчю, внаслідок чого той впав на сходи, скотившись з них. Вибігши на подвір'я біля під'їзду буд. 17-А кварталу 304, ) ОСОБА_7 наздогнав ОСОБА_8 , та наніс тому удари кулаками по голові та ногами по його ногах, від чого ОСОБА_8 впав на землю, а ОСОБА_7 продовжив наносити удари ногами по тулубу.
Згідно висновку судово-медичної експертизи №1319 від 23.10.2013 року у потерпілого ОСОБА_8 виявлені тілесні ушкодження у вигляді двобічного перелому нижньої щелепи в області кута зліва та в області другого та третього зуба справа зі зміщенням кісткових уламків; закритої травми грудної клітини, перелому дев'ятого ребра зліва по задній підпахвовій лінії; закритої черепно-мозкової травми, струсу головного мозку, які утворилися від дії тупих твердих предметів з обмеженою контактуючою поверхнею, якими цілком могли бути рука або нога сторонньої людини, які відносяться до тілесних ушкоджень середнього ступеню тяжкості, що потягли тривалий розлад здоров'я.
В апеляційній скарзі потерпілий просить, вирок суду скасувати в зв'язку з призначенням надто м'якого покарання ОСОБА_9 . Вважає, що при винесенні вироку суд призначив покарання яке не відповідає ступеню тяжкості вчиненого кримінального правопорушення та особі обвинуваченого внаслідок його м'якості. Так, встановлюючи фактичні обставини по справі суд першої інстанції не звернув увагу на той факт, що злочин ОСОБА_9 був вчинений в стані алкогольного сп'яніння, що відповідно до п. 13 ч.1 ст. 67 КК України, є обтяжуючою покарання обставиною. В зв'язку з цим він просить скасувати вирок в частині призначеного покарання та призначити йому покарання у виді трьох років позбавлення волі.
Інші учасники судового розгляду вирок суду не оскаржили.
Заслухавши доповідача, потерпілого, який підтримав подану ним апеляцію, прокурора, який не підтримав мотиви апеляційної скарги потерпілого та просив вирок суду залишити без змін, обвинуваченого, який просив відмовити у задоволенні апеляції, дослідивши матеріали кримінальної справи в межах поданої апеляції, колегія суддів апеляційного суду вважає, що апеляційна скарга потерпілого ОСОБА_8 підлягає частковому задоволенню.
Згідно ч.2 ст.409 КПК України підставою для скасування або зміни вироку суду першої інстанції може бути невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого.
Не зважаючи на часткове визнання вини обвинуваченим ОСОБА_7 , його вина у вчиненні інкримінованого правопорушення ґрунтується на зібраних у провадженні та всебічно, повно і об'єктивно досліджених в судовому засіданні доказами, наданими стороною обвинувачення, які детально приведені у вироку і ніким з учасників судового розгляду не оспорюються.
Разом з тим, призначаючи покарання обвинуваченому, суд першої інстанції не в повній мірі виконав вимоги ст. 65 КК України та вимоги абзацу першого п.4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2003 року №7 «Про практику призначення судами кримінального покарання».
Так, визнаючи в якості пом'якшуючих покарання обставин, які не передбачені ст. 66 КК України, а саме, вчинення злочину вперше та часткове визнання ним вини, суд належним чином не навів мотиви свого рішення.
Крім цього, як свідчить запис судового засідання, суд достатньо і повно встановив, що ОСОБА_7 безпосередньо перед вчиненням злочину святкував свій день народження в компанії із 4-х чоловік, під час якого він вживав спиртні напої. Як заявив у судовому засіданні сам обвинувачений він випив приблизно 200-250 гр. горілки. Тому суд безпідставно не зазначив у вироку в якості обтяжуючої покарання обставини, вчинення злочину в стані алкогольного сп'яніння, а зазначив, що таких обставин не встановив.
Неповне з'ясування судом всіх обставин справи та невиконання в повній мірі вимог ст. 65 КК України призвело до неправильного застосування покарання яке не відповідає ступеню тяжкості вчиненого злочину та особі винного внаслідок його м'якості та встановлення йому незначного іспитового строку.
Звільняючи обвинуваченого від відбування покарання на підставі ст. 75 КК України на 1 рік, суд не в повній мірі врахував обставини справи та особу обвинуваченого, в результаті чого встановив занадто малий іспитовий строк та поклав не всі обов'язки передбачені ст. 76 КК України.
Тому колегія суддів вважає, що вирок суду в частині призначення обвинуваченому ОСОБА_7 покарання із звільненням його від відбуття покарання з випробуванням на 1 рік та покладенням на нього обов'язків передбачених ст. 76 КК України, підлягає скасуванню з постановленням в цій частині нового вироку.
Призначаючи покарання обвинуваченому, колегія суддів бере до уваги, що пом'якшуючі покарання обставини відсутні. Обставиною, яка обтяжує покарання обвинуваченому є вчинення злочину в стані алкогольного сп'яніння. Також враховує позицію потерпілого та прокурора, особу обвинуваченого, який вперше притягується до кримінальної відповідальності, характеризується за місцем проживання посередньо, ніде не працює, наслідки вчинення злочину та вважає можливим призначити обвинуваченому покарання у виді обмеження волі в межах санкції статті та призначити більш тривалий іспитовий строк.
В решті вирок є законним, обґрунтованим та не оскаржується в апеляції, тому в іншій частині вирок належить залишити без змін.
Керуючись ст.ст. 405, 407, 409 КПК України, колегія суддів Апеляційного суду Полтавської області.
Апеляційну скаргу потерпілого ОСОБА_8 задовольнити частково.
Вирок Автозаводського районного суду м. Кременчука від 2 грудня 2013 року в частині призначення ОСОБА_7 покарання за ч.1 ст.122 КК України у виді 1 року 6 місяців обмеження волі та в частині застосування до нього ст.ст.75, 76 КК України про звільнення від відбуття покарання з випробуванням скасувати.
Ухвалити новий вирок, яким ОСОБА_7 призначити покарання за ч.1 ст.122 КК України у виді 3 роки обмеження волі.
На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_10 від відбування покарання звільнити з випробуванням з іспитовим строком 2 роки.
На підставі ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_7 обов'язки:
- періодично з'являтися для реєстрації в кримінально-виконавчу інспекцію;
- не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції;
- повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця проживання.
В іншій частині вирок Автозаводського районного суду м. Кременчука від 2 грудня 2013 року залишити без змін.
Вирок набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржений учасниками судового провадження протягом трьох місяців з дня його проголошення шляхом подання касаційної скарги до Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних та кримінальних справ України, а засудженим який тримається під вартою, в той же строк з дня вручення йому копії вироку.
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4