36000, м.Полтава, вул.Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua
17.04.2009 Справа № 10/20-09
за позовом Відкритого акціонерного товариства "Полтавський турбомеханічний завод", 36000, м. Полтава, вул. Зіньківська, 6
до Приватного підприємця Хникіна Сергія Олексійовича, 36022, м. Полтава, вул. Пролетарська, 29
Октябрського відділу Державної виконавчої служби Полтавського міського управління юстиції, 36023, м. Полтава, вул. Стешенка, 6
про : (1) зобов'язання Октябрського відділу Державної виконавчої служби Полтавського міського управління юстиції звільнити з-під арешту нежитлове приміщення, розташоване за адресою : м. Полтава, вул. Зенківська, 11/31 в будинку під літ. "А-5" на першому поверсі загальною площею 70,5 кв.м.,
(2) зобов'язання Октябрського відділу Державної виконавчої служби Полтавського міського управління юстиції скасувати заборону на відчуження нежитлового приміщення, розташованого за адресою : м. Полтава, вул. Зенківська, 11/31 в будинку під літ. "А-5" на першому поверсі загальною площею 70,5 кв.м.,
Суддя Ківшик О.В.
Представники :
від позивача: Рой С.В., довіреність № 1/16-1052 від 17.02.2009 р.;
від відповідача 1: Хникін С.О., свідоцтво про державну реєстрацію № 3450 від 03.01.2001 р.;
від відповідача 2 : Нога А.П., довіреність № 60 від 09.01.2009 р..
Рішення приймається після перерви, оголошеної в силу ст. 77 ГПК України в судовому засіданні 17.03.2009 р. та 16.04.2009 р. для надання сторонами додаткових документальних доказів.
Суть спору : розглядається позов Відкритого акціонерного товариства "Полтавський турбомеханічний завод" про зобов'язання Октябрського відділу Державної виконавчої служби Полтавського міського управління юстиції звільнити з-під арешту нежитлове приміщення, розташоване за адресою : м. Полтава, вул. Зенківська, 11/31 в будинку під літ. "А-5" на першому поверсі загальною площею 70,5 кв.м. та скасувати заборону на відчуження нежитлового приміщення, розташованого за адресою : м. Полтава, вул. Зенківська, 11/31 в будинку під літ. "А-5" на першому поверсі загальною площею 70,5 кв.м..
Відповідач 1 - Приватний підприємець Хникін С.О. -позов не визнає за мотивами відзиву вх. № 03614 від 16.03.2009 р., посилаючись на відсутність у позивача права звернення до суду з даним позовом з огляду на те, що останній не є власником спірного приміщення, а тому при накладенні арешту на нежитлове приміщення, розташоване за адресою : м. Полтава, вул. Зінківська, 11/31 в будинку під літ. "А-5" на першому поверсі права його не порушені.
Відповідач 2 - Октябрський відділ Державної виконавчої служби Полтавського міського управління юстиції - позов не визнає за мотивами відзиву № 8163 від 16.03.2009 р.. В обґрунтування заперечення останній посилається на той факт, що спірне приміщення належить на праві власності ПСТ "Сільбуд", а не позивачу.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, оцінивши надані докази,
встановив:
Постановою від 17.11.2004 року Державного виконавця ВДВС Октябрського районного управління юстиції накладено арешт на все нерухоме майно, що належить Полтавському споживчому товариству "Сільбуд" та заборонено здійснювати відчуження будь-якого нерухомого майна, яке належить Полтавському споживчому товариству "Сільбуд".
При цьому накладено заборону на 239/1000 частини домоволодінь по вул. Зіньківській, 11/31 в м. Полтаві, що належить ПСТ "Сільбуд" на підставі свідоцтва про право власності № 137 від 04.04.2001 р., видане ПУЖКГ.
Відповідно до положень ст. 1 Господарського процесуального Кодексу України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.
Згідно ст. 21 Господарського процесуального Кодексу України сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути підприємства та організації, зазначені у статті 1 цього Кодексу. Позивачами є підприємства та організації, що подали позов або в інтересах яких подано позов про захист порушеного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу.
Відповідно до частини першої статті 59 Закону України "Про виконавче провадження" особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права на майно і про звільнення майна з-під арешту.
У пункті 4 роз'яснення президії Вищого господарського суду України від 28.03.2002 р. № 04-5/365 "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України" зазначено, що відповідно до статті 59 Закону України "Про виконавче провадження" особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутись до суду з позовом про визнання права на майно і про звільнення майна з-під арешту. Відповідачами у справах за цими позовами є стягувач і боржник.
Згідно з п. 2 та п. 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27.08.1976 р. № 6 "Про судову практику в справах про виключення майна з опису" при розгляді позовів про виключення майна з опису суди зобов'язані всебічно і повно з'ясовувати обставини, наведені позивачем на підтвердження своїх вимог, додержуючись при цьому неухильно як правових норм, що гарантують права осіб, які беруть участь у справі, так і правил про належність і допустимість доказів, за правилами, встановленими для розгляду позовів про виключення майна з опису, розглядаються вимоги громадян і організацій, що ґрунтуються на праві власності на описане майно або на праві володіння ним, відповідачами в справі цієї категорії має бути боржник, особа, в інтересах якої накладено арешт на майно, і в необхідних випадках - особа, якій передано майно, якщо воно було реалізоване.
За приписами статті 334 Цивільного Кодексу України право власності у набувача за договором виникає з моменту передання майна, якщо інше не встановлено договором або законом. Право власності на майно за договором, який підлягає нотаріальному посвідченню, виникає у набувача з моменту такого посвідчення або з моменту набрання законної сили рішенням суду про визнання договору, не посвідченого нотаріально, дійсним. Якщо договір про відчуження майна підлягає державній реєстрації, право власності у набувача виникає з моменту такої реєстрації.
Обов'язковій державній реєстрації підлягає право власності на нерухоме майно, що знаходиться на території України, фізичних та юридичних осіб, держави, територіальних громад, іноземців та осіб без громадянства, іноземних юридичних осіб, міжнародних організацій, іноземних держав (ст. 4 Закону України № 1952-IV від 01.07.2004 р. "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень").
Зареєстровані речові права та їх обмеження згідно з п. 7 ст. 3 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень" мають пріоритет над незареєстрованими в разі спору щодо нерухомого майна.
Відповідно до пункту 6.1 Тимчасового положення про порядок державної реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженого наказом Міністерства юстиції України № 7/5 від 7 лютого 2002 року оформлення права власності на об'єкти нерухомого майна провадиться з видачею свідоцтва про право власності.
Рішення постійно діючого третейського суду при асоціації підприємств альтернативної енергетики "Альтернатива" від 21.07.2008 р. по справі № 2-56, на яке позивач посилається в обґрунтування права власності на спірне приміщення, суд не приймає як допустимий доказ, оскільки згідно з частиною 2 ст. 35 ГПК України факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони, а частиною 10 статті 38 Закону України "Про третейські суди" (зі змінами та доповненнями) визначено, що обставини, встановлені рішенням третейського суду, підлягають обов'язковому доказуванню при розгляді цивільних, господарських та інших справ, в яких беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлені ці обставини.
У матеріалах даної справи відсутні докази того, що позивач у встановленому законом порядку набув право власності на спірне майно, вимога щодо визнання права власності на спірне майно позивачем у даному позові не заявлялася.
Слід зазначити, що за Прикінцевими та перехідними положеннями Закону України № 1076-VI від 05.03.2009 р. "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо діяльності третейських судів та виконання рішень третейських судів" не підлягають примусовому виконанню рішення третейських судів, прийняті до набрання чинності цим Законом і не виконані на день набрання чинності цим Законом, у справах, які відповідно до цього Закону не підвідомчі третейським судам. З кола спорів, підвідомчих третейським судам, за приписами даного Закону виключено спори щодо нерухомого майна, включаючи земельні ділянки.
Крім того, позовні вимоги пов'язані з нежитловим приміщенням, розташованим за адресою : м. Полтава, вул. Зенківська, 11/31, а арешт та заборона на відчуження накладені на нежитлове приміщення, розташоване за адресою : м. Полтава, вул. Зінківська, 11/31.
Згідно ст. 33, ст. 34 Господарського процесуального Кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Враховуючи викладене, позивачем не доведено право звернення з даним позовом, заперечення відповідачів щодо неналежності позивача є правомірними, а тому у позові слід відмовити.
Судові витрати відповідно до ст. 49 ГПК України покладаються на позивача.
На підставі матеріалів справи та керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 49, 82-85 ГПК України, суд -
1. У позові відмовити.
2. Рішення надіслати сторонам за адресами, зазначеними у його вступній частині.
СУДДЯ КІВШИК О.В.
Примітка : Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття, а у разі, якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення, воно набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу. Рішення може бути оскаржено протягом десяти днів з дня прийняття рішення, а у разі якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення - з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу. У разі подання апеляційної скарги або внесення апеляційного подання рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційною інстанцією.