29 січня 2014 р. Справа № 2а-5073/11/1423
Категорія: 10.3.1 Головуючий в 1 інстанції: Чернієнко С.А.
Колегія суддів Одеського апеляційного адміністративного суду
у складі:
головуючого - Лук'янчук О.В.
суддів - Зуєвої Л.Є.
- Шевчук О.А.
розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на ухвалу Центрального районного суду м. Миколаєва від 15 лютого 2012 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України у Центральному районі м. Миколаєва про стягнення недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги "дітям війни",-
05 квітня 2011 року позивач звернувся до Центрального районного суду м. Миколаєва з адміністративним позовом до Управління пенсійного фонду України в Центральному районі м. Миколаєва. Просив суд визнати бездіяльність відповідача щодо не нарахування та невиплати щомісячної доплати до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, передбаченої до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», неправомірними та зобов'язати відповідача нарахувати і виплатити вказану доплату за період з 01 січня 2006 року до 05 квітня року.
Ухвалою Центрального районного суду м. Миколаєва від 15 лютого 2012 року у поновленні строку на звернення ОСОБА_2 до суд із адміністративним позовом до Управління пенсійного фонду України в Центральному районі м. Миколаєва про визнання неправомірною бездіяльності відповідача щодо ненарухування та невиплати щомісячної доплати до пенсії, передбаченої ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», з 01 січня 2006 року по 05 жовтня 2010 року - відмовлено.
Адміністративний позов ОСОБА_2 до Управління пенсійного фонду України в Центральному районі м. Миколаєва про визнання неправомірною бездіяльність відповідача щодо ненарухування та невиплати щомісячної доплати до пенсії, передбаченої ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», у період з 01 січня 2006 року до 05 жовтня 2010 року - залишено без розгляду.
Не погоджуючись з ухвалою судді, ОСОБА_2 в апеляційній скарзі зазначає, що суддею районного суду невірно застосовано ст.ст. 99,100 КАС України щодо визначення початку перебігу процесуального строку і, крім того, не прийнято до уваги причини пропуску строку звернення до суду, які на думку апелянта є поважними. У зв'язку з викладеним в апеляційній скарзі ставиться питання про скасування ухвали судді про залишення позовної заяви без розгляду і винесення нової ухвали про поновлення строку звернення до суду з відповідним позовом.
Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції не знаходить підстав для її задоволення.
Залишаючи позовну заяву позивача без розгляду, суддя районного суду обґрунтовано виходив з того, що позивачем пропущено строк звернення до суду за період з 01 січня 2006 року до 05 квітня 2010 року без поважних причин.
Так, відповідно до ч. 2 ст. 99 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Згідно з ч. 1 ст. 100 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд на підставі позовної заяви та доданих до неї матеріалів не знайде підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, про що постановляється ухвала.
Як вбачається з матеріалів провадження, позивач звернувся за захистом порушеного права за період з 01.01.2006 року по 2011 рік лише 05 квітня 2011 року, тобто з пропуском строку, встановленого ч. 2 ст. 99 КАС України. Будь-яких поважних причин пропуску строку звернення до суду позивачем в позовній заяві не наведено.
За таких даних висновок судді районного суду про пропуск позивачем строку звернення до суду без поважних причин є правильним.
Оскільки суддею районного суду винесено ухвалу з додержанням норм процесуального права, суд апеляційної інстанції, відповідно до ст. 200 КАС України, залишає апеляційну скаргу без задоволення, а ухвалу судді Центрального районного суду м. Миколаєва - без змін.
Керуючись ст. ст. 195, 197, 199, 200, 205, 206, 254 КАС України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення, а ухвалу Центрального районного суду м. Миколаєва від 15 лютого 2012 року - без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.
Головуючий:
Судді: