ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1
м. Київ
29 січня 2014 року № 826/20401/13-а
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Гарника К.Ю., суддів Донця В.А., Шрамко Ю.Т. при секретарі судового засідання Непомнящій А.О. розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1
до третя особа Міністерства оборони України Київського міського військового комісаріату Дарницький районний суд міста Києва
провизнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії
23 грудня 2013 року (відповідно до відмітки служби діловодства суду) ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач) звернулась до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративного позову до Міністерства оборони України (далі по тексту - відповідач-1), ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі по тексу - відповідач-2), за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, Дарницького районного суду міста Києва (далі по тексту - третя особа) в якому просить суд: визнати протиправними дії відповідачів щодо відмови у виплаті позивачу грошової допомоги відповідно до частини 13 статті 37 Закону України «Про державну службу»; зобов'язати Міністерство оборони України та Київській міський військовий комісаріат нарахувати та виплатити позивачу одноразову грошову допомогу відповідно до частини 13 статті 73 Закону України «Про державну службу».
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивач має право на отримання грошової допомоги при звільненні в розмірі 10 посадових окладів відповідно до частини 2 статті 37 Закону України «Про державну службу».
За змістом письмових заперечень відповідача-2 обов'язковою умовою для отримання грошової винагороди державному службовцю у разі виходу на пенсію є припинення повноважень на займаній посаді у зв'язку з виходом на пенсію (досягнення граничного віку) та наявність страхового стажу державної служби 10 років. Враховуючи, що ОСОБА_1 звільнено із займаної посади, на думку відповідача, позивач не має права на отримання спірної винагороди.
Представники відповідача-1 та третьої особи у судове засідання 23 січня 2014 року не з'явились, хоча про дату, час та місце судових засідань були повідомлені належним чином. Заперечень проти позову не надали.
Керуючись приписами частини 6 статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, надавши можливість присутнім учасникам судового розгляду у повній мірі реалізувати свої процесуальні права, та враховуючи відсутність потреби заслухати свідка чи експерта, суд завершив розгляд справи в порядку письмового провадження.
Після розгляду адміністративного позову та доданих до нього матеріалів, всебічного і повного встановлення всіх фактичних обставин, на яких ґрунтується позов, об'єктивної оцінки доказів, що мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд зазначає наступне.
Як встановлено судом, ОСОБА_1 з 12 вересня 1983 року по 30 травня 2013 року перебувала на державній службі (копія трудової книжки міститься в матеріалах справи)
30 травня 2013 року позивача звільнено з посади провідного спеціаліста мобілізаційного відділення Дарницького районного у місті Києві військового комісаріату на підставі пункту 1 частини 1 статті 40 Кодексу законів про працю України у зв'язку із скороченням штату працівників.
Управлінням Пенсійного фонду України в Дарницькому районі міста Києва взято позивача на облік та призначено пенсію державного службовця.
Згідно матеріалів адміністративної справи, загальний стаж на момент встановлення права на пенсію становить - 40 років 6 місяців 28 днів, з якого стаж державної служби складає 29 років 7 місяців 19 днів.
Позивач зазначає, що 22 липня 2013 року звернулась до Київського міського військового комісаріату із довідкою Управління Пенсійного фонду України в Дарницькому районі міста Києва про призначення пенсії згідно Закону України «Про державну службу».
Враховуючи письмову відмову ІНФОРМАЦІЯ_1 у виплаті грошової допомоги у розмірі 10 посадових окладів, позивач повторно звернулась до відповідача із аналогічною вимогою.
Листом Київського міського військового комісаріату від 01 листопада 2013 року № 6566 позивачу повідомлено, що обов'язковою умовою для виплати цієї допомоги є звільнення працівника з посади державного службовця у зв'язку з виходом на пенсію державного службовця, у зв'язку з чим, останній відмовлено у виплаті грошової допомоги у розмірі 10 посадових окладів.
Позивач не погоджується із такими доводами відповідача, додатково обґрунтовує позовну заяву листами Міністерства соціальної політики України від 05 вересня 2013 року № 748/13/155-13, Департаменту фінансів Міністерства оборони України від 17 жовтня 2013 року № 248/3/9/3/322, Верховної Ради України від 14 листопада 2013 року № 04-28/17-786, заступника голови Верховної Ради України від 19 листопада 2013 року № 03/7-718 (276142), отриманими позивачем у відповідь на її звернення, якими повідомлено, що для виплати вищезазначеної грошової допомоги визначальним має бути факт виходу державного службовця на пенсію та припинення ним трудових відносин, а не підстава звільнення.
Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши встановлені обставини справи, колегія суддів Окружного адміністративного суду міста Києва зазначає наступне.
Відповідно до частини 2 статті 37 Закону України «Про державну службу» на одержання пенсії державних службовців мають право особи, які досягли встановленого законодавством пенсійного віку, за наявності страхового стажу для чоловіків - не менше 25 років, для жінок не менше 20 років, у тому числі стажу державної служби - не менше 10 років, та які на час досягнення пенсійного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менше 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, - незалежно від місця роботи на час досягнення пенсійного віку. Пенсія державним службовцям призначається в розмірі 80 відсотків від сум їх заробітної плати, на які нараховуються страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, а особам, які на час звернення за призначенням пенсії не є державними службовцями, - у розмірі 80 відсотків заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та рангу за останнім місцем роботи на державній службі.
Частиною 13 статті 37 вищенаведеного Закону передбачено, що державним службовцям у разі виходу на пенсію при наявності стажу державної служби не менше 10 років виплачується грошова допомога в розмірі 10 місячних посадових окладів.
Згідно статті 21 Закону України «Про основні засади соціального захисту ветеранів праці та інших громадян похилого віку в Україні» встановлено, що особам передпенсійного віку, трудовий договір з якими було розірвано з ініціативи власника або уповноваженого ним органу у зв'язку зі змінами у організації виробництва і праці, а також у зв'язку з виявленою невідповідністю працівника за станом здоров'я, гарантується право на достроковий вихід на пенсію за півтора року до встановленого законодавством строку, якщо вони мають страховий стаж для чоловіків - 25 років, для жінок - 20 років, а для осіб, які мають право на пенсію на пільгових умовах - стаж роботи що дає право на даний вид пенсії.
Як встановлено судом, позивач звільнена з посади провідного спеціаліста мобілізаційного відділення Дарницького районного у місті Києві військового комісаріату у зв'язку з реорганізацією та скороченням зазначеної посади відповідно до пункту 1 статті 40 Кодексу законів про працю України. Під час призначення пенсії до позивача застосовано положення статті 21 Закону України «Про основні засади соціального захисту ветеранів праці та інших громадян похилого віку в Україні», якою передбачено додаткову соціальну гарантію з боку держави для певної категорії громадян, а саме: право на достроковий вихід на пенсію за півтора року до встановленого законодавством строку за певних умов.
Відповідно до довідки Управління пенсійного фонду України в Дарницькому районі міста Києва від 29 січня 2014 року № 862067 позивачу призначена пенсія відповідно до Закону України «Про державну службу» з 03 червня 2013 року (оригінал зазначеної довідки міститься в матеріалах справи).
Разом з цим, згідно висновку викладеному в рішенні Конституційного Суду України від 26 листопада 2013 року № 11-рп/2013 у справі за конституційним зверненням ОСОБА_2 щодо офіційного тлумачення положення частини тринадцятої статті 37 Закону України «Про державну службу» в системному зв'язку з положеннями пункту 2 частини першої, частини другої статті 40 Кодексу законів про працю України, статті 21 Закону України «Про основні засади соціального захисту ветеранів праці та інших громадян похилого віку в Україні» необхідно розуміти так, що у разі дострокового виходу на пенсію державного службовця з посади в органах державної влади відповідно до чинного законодавства державний службовець за наявності стажу державної служби не менше 10 років і страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченого абзацом першим частини першої статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», має право на отримання грошової допомоги в розмірі 10 місячних посадових окладів, яке не пов'язане з досягненням пенсійного віку, визначеного в частині першій статті 37 Закону України «Про державну службу».
Відповідно до частини 1 статті 49 Закону України «Про зайнятість населення» працівникам, трудовий договір з якими було розірвано з ініціативи роботодавця у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідацією, реорганізацією, банкрутством, перепрофілюванням підприємств, установ, організацій, скороченням чисельності або штату працівників, та військовослужбовцям, звільненим з військової служби у зв'язку із скороченням чисельності або штату без права на пенсію, яким на день вивільнення залишилося не більше півтора року до встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" пенсійного віку або віку, що дає право на призначення пенсії відповідно до законів України "Про державну службу", "Про статус народного депутата України", "Про прокуратуру", "Про наукову і науково-технічну діяльність", за умови їх реєстрації в територіальному органі центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, та відсутності підходящої роботи гарантується право на достроковий вихід на пенсію, якщо вони мають страховий стаж, необхідний для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбачений абзацом першим частини першої статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Цією нормою закону встановлена додаткова соціальна гарантія з боку держави для певної категорії громадян, а саме: право на достроковий вихід на пенсію за півтора року до встановленого законодавством строку за певних умов. Використання особою такої додаткової гарантії не може бути підставою для позбавлення особи інших належних їй соціальних гарантій, встановлених іншими законами. У даному випадку - права на встановлену статтею 37 Закону України „Про державну службу» грошову допомогу у розмірі 10 місячних посадових окладів у разі виходу такої особи на пенсію за наявності стажу державної служби 10 років, в тому числі і дострокову.
Виплата здійснюється органом виконавчої влади, з якого звільнено особу.
Вищенаведене дає підстави вважати, що позивач має права на отримання одноразової грошової допомоги у розмірі 10 місячних посадових окладів відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу», оскільки її стаж державної служби на момент звільнення складав 29 років 7 місяців 19 днів.
Матеріали справи містять копію довідку Київського міського військового комісаріату від 30 травня 2013 року № 269, згідно якої посадовий оклад ОСОБА_1 становить 1147,00 грн. Отже на користь позивача підлягає стягненню загальна сума у розмірі 11470,00 грн. (1147,00*10= 11470,00 грн.).
Таким чином, суд вважає позовні вимоги обґрунтованим та такими, що підлягають задоволенню в частині визнання протиправними дій Київського міського військового комісаріату щодо відмови у виплаті позивачу грошової допомоги відповідно до частини 13 статті 37 Закону України «Про державну службу» та зобов'язання ІНФОРМАЦІЯ_1 нарахувати та виплатити позивачу одноразову грошову допомогу відповідно до частини 13 статті 73 Закону України «Про державну службу».
Водночас, вимоги позивача в частині визнання протиправними дій Міністерства оборони України є необґрунтованими з огляду на наступне.
Як встановлено частиною 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.
Тобто, спірним правовідносинам, що можуть бути предметом розгляду в адміністративних справах, повинні бути притаманні такі ознаки як порушення прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, що вчинені обов'язково у сфері публічно-правових відносин.
Пунктом 6 частини 1 статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України під поняттям адміністративний позов визначено - звернення до адміністративного суду про захист прав, свобод та інтересів або на виконання повноважень у публічно-правових відносинах.
З огляду на приписи пункту 6 частини 1 статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України, з урахуванням частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, що відносяться до сфери публічно-правових відносин та порушують права, свободи та інтереси фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.
Слід зазначити, що право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб гарантується кожному (в тому числі юридичним особам) статтею 55 Конституції України.
Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань. Відповідно до частини 2 статті 124 Конституції України, юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.
Згідно зі статті 2 Закону України “Про судоустрій і статус суддів” суд здійснює правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує захист гарантованих Конституцією України та законами прав і законних інтересів юридичних осіб. Частиною 3 статті 3 вказаного Закону встановлено, що судова система забезпечує доступність правосуддя для кожної особи в порядку, встановленому Конституцією України та законами.
Відповідно до частини 1 статті 6 цього ж Закону усім суб'єктам правовідносин гарантується захист їх прав і законних інтересів незалежним і неупередженим судом.
Зазначений принцип полягає у захисті порушеного права від порушення, що вже відбулося, тобто в наявності матеріально - правового інтересу позивача відносно дій (бездіяльності) суб'єкта владних повноважень.
Суд зазначає, що позивачем не надано належних обґрунтувань наявності порушення його прав на отримання одноразової грошової допомоги Міністерством оборони України оскільки матеріали справи не містять доказів звернення позивача із аналогічними вимогами до Міністерства оборони України та отримання відмови.
Крім цього, суд зазначає, що виплата здійснюється органом (установою), з якого звільнено особу, яким, в даному випадку, є саме Київський міський військовий комісаріат.
Відповідно до статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.
Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, Окружний адміністративний суд міста Києва, з урахуванням вимог встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, виходячи з аналізу положень чинного законодавства та доказів, наявних у матеріалах справи, вважає адміністративний позов таким, що підлягає частковому задоволенню.
Враховуючи викладене, керуючись статтями 69, 70, 71, 128, 158 - 163, Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
1. Адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити частково.
2. Визнати протиправними дії Київського міського військового комісаріату щодо відмови у виплаті позивачу грошової допомоги відповідно до частини 13 статті 37 Закону України «Про державну службу».
3. Зобов'язати Київській міський військовий комісаріат нарахувати та виплатити позивачу одноразову грошову допомогу відповідно до частини 13 статті 73 Закону України «Про державну службу» у розмірі 11470,00 грн. (одинадцять тисяч чотириста сімдесят гривень).
4. В решті вимог відмовити.
Постанова набирає законної сили в строки та порядку, встановленому статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.
Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя К.Ю. Гарник
Судді: В.А. Донець
Ю.Т. Шрамко