ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1
м. Київ
03 лютого 2014 року 10:54 № 826/488/14
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Гарника К. Ю., при секретарі судового засідання Непомнящій А.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальність "Стар Медіа"
до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва Головного управління Міністерства доходів і зборів
про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішеннь від 11.09.2013
Товариство з обмеженою відповідальністю «Стар Медіа» (далі по тексту - позивач) звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у місті Києві (далі по тексту - відповідач) в якому просить суд: визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення ДПІ в Шевченківському районі м. Києва від 11.09.2013 року № 0004422204, № 0004432204.
Позивач не погоджується з висновками Акта перевірки та прийнятими на його підставі податковими повідомленнями-рішеннями, вважаючи, що за наслідками проведеної перевірки відповідач не врахував дійсних обставин, проігнорував наявність у позивача всіх необхідних первинних документів, пояснень, викладених у запереченнях на Акт перевірки, у зв'язку з чим дійшов до необґрунтованих, хибних та незаконних висновків, що базуються виключно на суб'єктивних припущеннях перевіряючи посадових осіб та не мають підтвердження належними доказами, а реальність господарських операцій між позивачем та ТОВ «Біта Мюзік» підтверджується належним чином оформленими документами.
Представник відповідача позовні вимоги не визнав з посиланням на їх безпідставність, просив суд відмовити у їх задоволенні. Так, відповідач при обґрунтуванні позиції стосовно реальності здійснення господарських операцій позивача з ТОВ «Біта Мюзік» посилається на акт від 22.05.2013 року № 1054/22-2/32068714 про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Біта Мюзік» щодо підтвердження господарських відносин із ТОВ «Еліс» за період з 01.06.2012 року по 30.06.2012 року, з 01.07.2012 року по 31.07.2012 року, з 01.08.2012 року по 31.08.2012 року та з 01.09.2012 року по 30.09.2012 року, відповідно до якого перевіркою встановлено відсутність об'єктів оподаткування по операціях з придбання та продажу товарів (послуг) за період з 01.06.2012 року по 30.06.2012 року, з 01.07.2012 року по 31.07.2012 року, з 01.08.2012 року по 31.08.2012 року та з 01.09.2012 року по 30.09.2012 року в розумінні ст. 138, п. 185.1 ст. 185, п. 188.1 ст. 188 Податкового кодексу України.
Відповідач вважає обставини, викладені в акті перевірки, рішеннях та запереченнях, належними, достатніми та допустимими доказами правомірності винесення податкових повідомлень - рішень.
Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши адміністративний позов та додані до нього матеріали, всебічно і повно встановивши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд зазначає наступне.
Товариство з обмеженою відповідальністю «Стар Медіа» зареєстроване Шевченківською районною у м. Києві державною адміністрацією та перебуває на податковому обліку в ДПІ в Шевченківському районі ГУ Міндоходів у м. Києві.
В період з 20.08.2013 по 27.08.2013 року посадовими особами відповідача проведено документальну невиїзну позапланову перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинам з ТОВ «Біта Мюзік» за період серпень - вересень 2012 року, за результатами якої складено акт перевірки від 27.08.2013 року № 740/22-04/34001604.
Як висновок проведеної перевірки встановлено порушення позивачем вимог податкового законодавства за серпень - вересень 2012 року з ПДВ та податку на прибуток:
- п. 198.3, 198.6 ст. 198, п. 200.1 ст. 200 Податкового кодексу України, внаслідок чого позивачем зменшено суму залишку від'ємного значення ПДВ по рядку 24 декларації з ПДВ за період серпень - вересень 2012 року на загальну суму 187744 грн., у тому числі по періодам: серпень 2012 року - 42774,12 грн., вересень 2012 року - 144969,68 грн.
- п. 138.2 ст. 138, п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, в результаті чого позивачем занижено податок на прибуток підприємств на 197131 грн. за період 9 місяців 2012 року.
На підставі Акту перевірки та за результатами розглянутих заперечень позивача податковим органом прийняті наступні податкові повідомлення-рішення:
- податкове повідомлення-рішення ДПІ в Шевченківському районі м. Києва від 11.09.2013 року № 0004422204, яким позивачу в порушення вимог пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14, п. 198.2, 198.3, 198.6 ст. 198, п. 200.1 ст. 200, п. 201.4 ст. 201 Податкового кодексу України зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 42774,12 грн. за серпень 2012 року та 144969,68 грн. за вересень 2012 року;
- податкове повідомлення-рішення від 11.09.2013 року № 0004432204, яким позивачу в порушення вимог п. 138.2, 138.4 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на загальну суму 246414 грн., у тому числі за основним платежем - 197131 грн. та за штрафними санкціями - 49283 грн.
На думку позивача, висновок акту перевірки спростовуються первинною документацією, наявною в матеріалах справи, а спірні податкові повідомлення - рішення є неправомірними та підлягають скасуванню.
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши встановлені обставини справи, Окружний адміністративний суд міста Києва зазначає наступне.
Як зазначив Вищий адміністративний суд України в листі від 02.06.2011 року №742/11/13-11, з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясовувати, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції; установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції та установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.
Таким чином, в межах даного спору слід встановити факт здійснення (реальність) господарських операцій між позивачем та ТОВ «Біта Мюзік», обставини використання придбаних товарів, послуг у власній господарській діяльності позивача, встановити спеціальну податкову правосуб'єктність учасників господарської операції (зокрема, чи були платниками податку на додану вартість).
Згідно наявної в матеріалах справи довідки з ЄДРПОУ позивач має право займатися наступними видами діяльності за КВЕД: виробництво кіно- та відеофільмів, телевізійних програм; видання журналів та періодичних видань; надання в оренду офісних машин та устаткування, у тому числі комп'ютерів; надання в оренду інших машин, устаткування і товарів, н.в.і.у.; надання в оренду та експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна; розповсюдження кіно- та відеофільмів, телевізійних програм.
Позивачем здійснювалося виробництво масштабного проекту «МайDан'S» (третій сезон), що транслювалося в прямому ефірі телеканалу Інтер. В процесі виробництва були залучені підрядники, в тому числі і ТОВ «Біта Мюзік».
Як вбачається з матеріалів справи, господарська діяльність між позивачем (Замовник) та контрагентом ТОВ «Біта Мюзік» (Виконавець) здійснювалась на підставі укладеного письмового договору про надання послуг від 18.07.2012 року № 18/07/12-54, відповідно до умов якого Замовник замовляє Виконавцю надання послуг з художнього оформлення майданчика для зйомок передачі під назвою «МайDан'S» (третій сезон) (далі - Передача) відповідними технічними елементами, а Замовник оплачує послуги Виконавця в порядку та на умовах, визначених у цьому Договорі та додатках до нього. Надання послуг з художнього оформлення майданчика для зйомок передачі відповідними технічними елементами здійснюється за вказівками Замовника, силами персоналу Виконавця з використанням технічних засобів, обладнання та елементів, що належать Викоанвцю на законних підставах (у тому числі використовуються Виконавцем на підставі договорів оренди), без переходу права володіння, користування та розпорядження ними до Замовника. Перелік технічних елементів оформлення узгоджується Додатком до Договору.
Додатком від 18.07.2012 року № 1 до Договору обумовлені дати надання послуг (18.08.2012 року, 25.08.2012 року, 01.09.2012 року, 08.09.2012 року, 22.09.2012 року, 29.09.2012 року, 06.10.2012 року, 13.10.2012 року, 20.10.2012 року), вид послуг (прямий ефір, 9 випусків передачі кожної суботи, окрім 15.09.2012 року) та перелік матеріалів, технічних засобів, обладнання, елементів Виконавця, з використанням яких Виконавцем надаються послуги за Договором, кількість змін надання послуг (світлодіодні екрани, світлодіодні лінійні модулі, відео мікшер, комплект силової, сигнальної і оптичної комутації, DVI сплітери, екстендери, конвертер відеосигналу, електричні та ручні ланцюгові лебідки та комплекти такелажного обладнання; кількість змін - 9).
Додатковою угодою від 14.09.2012 року № 1 кількість ефірів було зменшено до 7 18.08.2012 року, 25.08.2012 року, 01.09.2012 року, 08.09.2012 року, 22.09.2012 року, 29.09.2012 року, 06.10.2012 року), вид послуг (прямий ефір, 7 випусків передачі кожної суботи, окрім 15.09.2012 року) та перелік матеріалів, технічних засобів, обладнання, елементів Виконавця, з використанням яких Виконавцем надаються послуги за Договором, кількість змін надання послуг (світлодіодні екрани, світлодіодні лінійні модулі, відео мікшер, комплект силової, сигнальної і оптичної комутації, DVI сплітери, екстендери, конвертер відеосигналу, електричні та ручні ланцюгові лебідки та комплекти такелажного обладнання, кількість змін - 7).
На підтвердження реальності здійснення господарських операцій згідно договору з Додатком та додаткової угоди позивачем долучено до матеріалів справи копії актів здачі приймання виконаних послуг, відповідно до яких ТОВ «Біта Мюзік» були надані послуги по забезпеченню художнього оформлення майданчика для зйомок передачі під назвою «МайDан'S» (третій сезон) відповідним технічним обладнанням в період проведення зйомок Передачі, випуски якої виходили в прямому ефірі щосуботи 18.08.2012 року, 25.08.2012 року, 01.09.2012 року, 08.09.2012 року, 22.09.2012 року, 29.09.2012 року, 06.10.2012 року. Виконані роботи по встановленню, монтажу та технічному обслуговуванню вищевказаного обладнання за 7 ефірів. Крім того, позивачем долучено до матеріалів справи розкадровки телетрансляції випусків шоу-проекту «МайDан'S» (третій сезон), яка містить скріншоти відео зображень з ефіру з листом Іноземного підприємства «ГКФ Юкрейн» на підтвердження достовірності телетрансляції випусків проекту, в тому числі на яких зображені світлодіодні екрани, розміщення яких відбувалося на виконання умов договору між позивачем та ТОВ «Біта Мюзік». Також позивачем в судовому засіданні надані для доручення до матеріалів справи роздруківки фото, на яких зображені світлодіодні екрани, розміщення яких відбувалося на виконання умов договору між позивачем та ТОВ «Біта Мюзік» та роздруківка схеми їх встановлення.
Позивачу контрагентом ТОВ «Біта Мюзік» виписано податкові накладні, що стали підставою для включення відповідних сум ПДВ до складу податкового кредиту. Оплата за отримані послуги здійснювалась в порядку безготівкового розрахунку, що підтверджують копії виписок, оборотно-сальдові відомості по рахунку 3711, картка рахунку 631 по ТОВ «Біта Мюзік», надані позивачем.
Згідно з підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит - це сума, на яку платник. податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.
Відповідно до п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.
Пункт 198.3 статті 198 Податкового кодексу України встановлює, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
З аналізу вказаних правових норм та обставин справи суд приходить до висновку, що необхідними та достатніми підставами для включення позивачем до складу податкового кредиту відповідних сум податку на додану вартість є: придбання ним товару, робіт чи послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності; сплата чи нарахування сум податку на додану вартість у зв'язку з таким придбанням.
Як вбачається з обставин справи, позивачем задекларовано податкового кредиту з ПДВ за серпень 2012 року - 42774,12 грн., вересень 2012 року - 144969,68 гн. на підставі податкових накладних, виписаних контрагентом ТОВ «Біта Мюзік» у зв'язку з придбанням послуг з тхнічного забезпечення майданчика для зйомок передачі «МайDан'S», що підтверджується долученими до матеріалів справи копіями податкових декларацій з ПДВ за відповідні періоди.
Відповідно до пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
Згідно з пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.
Податковий кодекс України передбачає тільки один випадок не включення до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг) - це не підтвердження податковими накладними або оформлення з порушенням вимог чи не підтвердження митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу) (пункт 198.6 статті 198).
Згідно з пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.
За приписом пункту 201.8 статті 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.
Як встановлено судом, на момент складання податкових накладних контрагент позивача - ТОВ «Біта Мюзік» було зареєстроване як платник податку на додану вартість у встановленому законодавством порядку, а тому мало право нараховувати податок на додану вартість та складати податкові накладні на кожну поставку послуг. В свою чергу, податкові накладні, на підставі яких позивач формував податковий кредит, та копії яких знаходяться в матеріалах справи, відповідають вимогам, встановленим пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України.
Вирішуючи питання про реальність операцій з поставки товару та робіт й питання використання їх у власній господарській діяльності, суд звертає увагу на наступне.
Відповідно до визначення частини першої статті 3 Господарського кодексу України під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.
Підпункт 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визначає господарську діяльність як діяльність особи, що пов'язану з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямовану на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.
На підтвердження реальності здійснення господарських операцій між позивачем та контрагентом ТОВ «Біта Мюзік» в матеріалах справи містяться докази подальшого використання отриманих у контрагентів товарів, дослідивши які, судом встановлено наступне.
Укладення договору від 18.07.2012 року № 18/07/12-54 між позивачем ТОВ «Біта Мюзік» здійснювалась на виконання умов договору про виконання робіт (надання послуг) по виробництву телевізійного шоу-проекту від 27.06.2012 року № 27062012-М3, укладеного між позивачем (Виконавець) та ТОВ «Студія Квартал-95» (Замовник). Договір із замовником виробництва проекту «МайDан'S» (третій сезон) був укладений в межах здійснення позивачем господарської діяльності. Відповідно до п. 2.2.7 вказаного договору одним з обов'язків позивача було оформлення екранами головного знімального майданчика в м. Київ. Крім того, в судовому засіданні представник позивача пояснив, що матеріали, технічні засоби, обладнання, елементи, з використанням яких ТОВ «Біта Мюзік» надавались послуги (світлодіодні екрани, світлодіодні лінійні модулі, відео мікшер, комплект силової, сигнальної і оптичної комутації, DVI сплітери, екстендери, конвертер відеосигналу, електричні та ручні ланцюгові лебідки та комплекти такелажного обладнання) згідно договору від 18.07.2012 року № 18/07/12-54, є специфічними, а ТОВ «Біта Мюзік» є одним з декількох підприємств в Україні, яке може надавати відповідні послуги.
В подальшому придбані у ТОВ «Біта Мюзік» послуги з виробництва телевізійного шоу-проекту були передані ТОВ «Студія Кваратл-95» актами прийому-передачі виконаних робіт/послуг та виключних майнових авторських прав на випуски проекту, про що також свідчать оборотно-сальдові відомості по рахунку 361, наявні в матеріалах справи.
Крім того, позивачем долучено до матеріалів справи копії договору від 31.07.2012 року № 31/07/2013-М3, укладеного між позивачем та ТОВ «Ай-Ван Івент Технолоджі» про надання послуг з додатками, додатковими угодами та актами здачі-прийняття робіт (надання послуг), відповідно до умов якого останнє виконувало роботи по виготовленню сценічного конструктивну та його встановленню на головному знімальному майданчику в м. Києві. Саме на цьому конструктиві були закріплені світлодіодні екрани, розміщення яких здійснювало ТОВ «Біта Мюзік» за договором від 18.07.2012 року № 18/07/12-54.
Також в матеріалах справи наявні договір від 24.07.2012 року № 2012051650, укладений між позивачем та КП «Київблагоустрій» Виконавчого комітету Київської міської ради про надання послуг, акт наданих послуг, відповідно до умов якого останній надавав послуги в процесі оформлення контрольної картки на тимчасове порушення благоустрою та його відновлення у зв'язку із встановленням на головному знімальному майданчику в м. Києві технічних конструкцій (а саме: сценічного конструктивну, на якому були закріплені світлодіодні екрани розміщення яких здійснювало ТОВ «Біта Мюзік» за договором від 18.07.2012 року № 18/07/12-54).
Крім того, позивачем долучено до матеріалів справи копії договорів, додаткових угод, актів прийому-здачі на підтвердження надання послуг з охорони громадського порядку в місці проведення проекту, виготовлення декоративних елементів на сценічний конструктив, операторських послуг, послуг звуку, спец ефектів, прибирання території в місці проведення проекту.
Таким чином, суд приходить до висновку, що операції позивача з ТОВ «Біта Мюзік» здійснені в межах господарської діяльності, є реальними, відповідають дійсному економічному змісту та підтверджуються необхідними документами, що є свідченням добросовісності позивача при здійсненні вказаних операцій.
При вирішенні даного спору суд притримується позиції, що у разі якщо на час здійснення господарських операцій, за якими податковий орган не визнає обґрунтованим віднесення позивачем до податкового кредиту сум податку на додану вартість, постачальник був включений до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а також мав свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість, покупець не може нести відповідальність ні за несплату податків продавцями, ні за можливу недостовірність відомостей про них, наведених у зазначеному реєстрі, за умови необізнаності щодо неї.
Судом також враховано вимоги статті 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців», яка встановлює: якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін; якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними; якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, не були до нього внесені, вони не можуть бути використані в спорі з третьою особою, крім випадків, коли третя особа знала або могла знати ці відомості.
Так, судом встановлено, що на момент здійснення спірних господарських операцій ТОВ «Біта Мюзік» було зареєстроване як юридичні особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.
Доказів на підтвердження того, що контрагенти позивача не мали адміністративно-господарських можливостей на виконання господарських зобов'язань по спірним операціям, та доказів відсутності фактичних дій, спрямованих на виконання взятих зобов'язань, відповідачем до суду не надано.
Фактичне здійснення господарських операцій підтверджується дослідженими судом належним чином оформленими первинними документами, які повністю відповідають вимогам, встановленим статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 року № 996-ХІV - містять назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, скріплені печатками контрагентів.
Крім того, суд звертає увагу, що ймовірні порушення податкового законодавства з підприємств по ланцюгу постачання не можуть бути підставою для обмеження права покупця на податковий кредит за умови реальності господарської операції.
Доказів на підтвердження того, що контрагенти позивача не мали можливості на виконання господарських зобов'язань по наданню послуг та доказів відсутності фактичних дій останніх, спрямованих на виконання взятих зобов'язань, відповідачем до суду не надано.
На думку суду, позивач, як Замовник послуг, не може нести відповідальність ні за несплату податків виконавцями, ні за можливу недостовірність відомостей про них, наведених у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, за умови необізнаності щодо неї.
Суд звертає увагу, що дані податкової звітності контрагентів про відсутність основних засобів не можуть бути підставою для обмеження права покупця на податковий кредит за умови реальності господарської операції.
Відповідно до ч. 2 ст. 8 КАС України суд застосовує принципи верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.
Вищевказана позиція Окружного адміністративного суду м. Києва узгоджується із практикою Європейського суду з прав людини. Так, основним висновком у рішенні від 22.01.2009 у справі «БУЛВЕС» АД проти Болгарії» № 3991/03 Європейський суд з прав людини зазначив, що у разі якщо національні органи за відсутності будь-яких вказівок на безпосередню участь фізичної або юридичної особи у зловживанні, пов'язаним зі сплатою податку на додану вартість, який нараховується у ланцюгу поставок, або будь-яких вказівок на обізнаність про таке порушення, все ж таки застосовують негативні наслідки до отримувача оподатковуваної податком на додану вартість поставки, який повністю виконав свої зобов'язання, за дії або бездіяльність постачальника, який перебував поза межами контролю отримувача і у відношенні якого у нього не було засобів перевірки та забезпечення його виконання, то такі владні органи порушують справедливий баланс, який має підтримуватися між вимогами суспільних інтересів та вимогами захисту права власності.
В порушення положень ст. 7, Глави 6, ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства, відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не довів правомірності прийнятих ним спірних рішень з урахуванням всіх встановлених фактичних обставин та вимог законодавства.
Що ж стосується посилання відповідача на неможливість формування даних податкового обліку на підставі первинних документів, підписаних від імені спірних контрагентів невстановленими особами, то слід зазначити, що платник не має можливості встановлювати автентичність та приналежність підписів на кожному документі, представленому контрагентом, а також проводити почеркознавчу експертизу під час здійснення підприємницької діяльності; на нього не може бути покладено надмірний тягар доказування своєї добросовісності.
При дотриманні контрагентом законодавчо встановлених вимог щодо оформлення відповідних документів підстави для висновку про недостовірність або суперечливість відомостей, зазначених у таких податкових накладних, відсутні, якщо не встановлені обставини, що свідчать про обізнаність покупця про зазначення продавцем недостовірних відомостей.
З урахуванням викладеного висновок податкового органу про безтоварний характер спірних операцій є безпідставним, а відтак не може бути визнаний об'єктивним та правомірним.
Враховуючи викладене, суд вважає, що позивачем правомірно сформовано податковий кредит з податку на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ «Біта Мюзік», а висновки Акта перевірки про порушення позивачем норм Податкового кодексу України є помилковими, а відтак збільшення суми грошового зобов'язання з ПДВ на загальну суму 165454 грн. є протиправним.
Таким чином, податкове повідомлення-рішення ДПІ в Шевченківському районі м. Києва податкове повідомлення-рішення ДПІ в Шевченківському районі м. Києва від 11.09.2013 року № 0004422204, яким позивачу в порушення вимог пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14, п. 198.2, 198.3, 198.6 ст. 198, п. 200.1 ст. 200, п. 201.4 ст. 201 Податкового кодексу України зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 42774,12 грн. за серпень 2012 року та 144969,68 грн. за вересень 2012 року є протиправним та підлягає скасуванню.
Щодо обґрунтованості прийняття податкового повідомлення-рішення від 11.09.2013 року № 0004432204, яким позивачу в порушення вимог п. 138.2, 138.4 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на загальну суму 246414 грн., у тому числі за основним платежем - 197131 грн. та за штрафними санкціями - 49283 грн., суд зазначає наступне.
У відповідності до ч. 2 ст. 8 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 року № 996-XIV (далі по тексту - Закон № 996-XIV) питання організації бухгалтерського обліку на підприємстві належать до компетенції його власника (власників) або уповноваженого органу (посадової особи) відповідно до законодавства та установчих документів.
Відповідно до частини 1, 2 статті 9 Закону № 996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.
Первинні облікові документи можуть бути складені на паперових носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
В свою чергу, стаття 135 Податкового кодексу України встановлює порядок визначення доходів та їх склад, який є основою класифікації доходів платника податку, відображається у розрахунках до декларації з податку на прибуток підприємства і є уніфікованим переліком, яким керуються як платники податку, так і податкові органи.
До числа доходів, що враховуються для визначення об'єкта оподаткування, відносяться доходи від операційної діяльності та інші доходи. Вони визначаються на основі первинних документів, що підтверджують отримання платником доходів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку та інших документів, визначених Податковим кодексом у розділі II.
Пунктом 135.2. статті 135 Податкового кодексу України встановлено, що доходи платника податків визначаються на основі первинних документів, завданням яких у податкових відносинах є підтвердження факту отримання доходів. Порядок ведення та зберігання таких документів визначається правилами ведення бухгалтерського обліку. Головними документами при цьому виступають рахунки-фактури, накладні, товарно-транспортні накладні, акти виконання робіт, виписки із банківських рахунків, прибуткові касові ордери та ін. статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 17.06.1999 р. № 996 встановлює, що первинним документом є «документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення». Відповідальність за організацію бухгалтерського обліку та звітність несе власник або уповноважений орган (посадова особа), що здійснює керівництво підприємством.
Первинні документи для надання їм юридичної сили повинні мати обов'язкові реквізити, передбачені статті 9 Закону № 996-XIV.
Судом вже детально вивчені та проаналізовані первинні документи на підтвердження реальності виконання умов вищезазначених договорів, укладених та підписаних позивачем та ТОВ «Біта Мюзік».
За таких обставин, аналізуючи наведені норми чинного законодавства та наявні в матеріалах справи докази, суд приходить до висновку про безпідставність збільшення позивачу податку на прибуток на суму 246414 грн., а отже повідомлення-рішення від 11.09.2013 року № 0004432204, яким позивачу в порушення вимог п. 138.2, 138.4 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на загальну суму 246414 грн., у тому числі за основним платежем - 197131 грн. та за штрафними санкціями - 49283 грн. також є протиправним та підлягає скасуванню.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Таким чином, відповідачем не доведена правомірність та обґрунтованість прийняття спірних податкових повідомлень-рішень з урахуванням вимог встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Стар Медіа» підлягає задоволенню.
Згідно ч. 1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України Якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).
Пунктом 19 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2011р. №845, визначено, що безспірне списання коштів державного та місцевих бюджетів і їх перерахування на рахунок, зазначений у виконавчому документі про стягнення надходжень бюджету та/або заяві про виконання рішення про стягнення надходжень бюджету, здійснюються органами Казначейства з відповідного рахунка, на який такі кошти зараховані, шляхом оформлення розрахункових документів.
Зі змісту листа Вищого адміністративного суду України від 21.11.2011 року №2135/11/-11 вбачається, що якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, з урахуванням принципу пріоритетності законів над підзаконними актами, судам у резолютивній частині такого судового рішення слід зазначати обов'язок органу Державної казначейської служби України стягнути судові витрати із Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання із рахунка суб'єкта владних повноважень - відповідача. Відповідно, у виконавчому листі за таким судовим рішенням як боржника слід вказувати Державний бюджет України в особі суб'єкта владних повноважень - відповідача.
Тому, з Державного бюджету України на користь позивача має бути присуджено витрати по сплаті судового збору саме у розмірі 487,20 грн.
Враховуючи викладене, керуючись статтями 69, 70, 71, 94, 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
1. Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Стар Медіа» задовольнити повністю.
2. Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Шевченківському районі міста Києва від 11.09.2013 року № 0004422204 та від 11.09.2013 року № 0004432204.
3. Судові витрати в сумі 487,20 грн. присудити на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Стар Медіа» за рахунок Державного бюджету України.
Постанова набирає законної сили в строки та порядку, встановленому статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.
Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя К.Ю. Гарник