"24" січня 2007 р.
Справа № 10/244-4600
Господарський суд Тернопільської області
у складі судді Півторака М.Є.
Розглянув справу
За позовом : Відкритого акціонерного товариства «Тернопільський комбайновий завод», м. Тернопіль вул. Лук'яновича,8
До відповідача: Комунального підприємства «Тернопільміськтеплокомуенерго», м. Тернопіль, вул. І.Франка, 1
За участю представників :
Позивача: Міринович У.А. -представника, довіреність № 92/2039 від 06.09.2006 року
Відповідача : Решетуха А.В. -начальник юридичного відділу КП теплових мереж «Тернопільміськтеплокомуненерго», довіреність №1598/1 від 15.09.2006р.
В судовому засіданні присутнім представникам сторін роз'яснено їх процесуальні права та обов'язки, передбачені статтями 20,22,27,28,81-1 Господарського процесуального кодексу України .
За відсутністю відповідного клопотання сторін технічна фіксація судового процесу не здійснюється.
Суть справи:
До господарського суду Тернопільської області звернулося з позовною заявою від 22 листопада 2006 року Відкрите акціонерне товариство «Тернопільський комбайновий завод», м. Тернопіль до Комунального підприємства «Тернопільміськтеплокомуненерго», м. Тернопіль про:
- визнання недійсним з моменту укладання додатки № 1 до договору № 40 та № 5040, укладених 01.11.2004р. між Комунальним підприємством «Тернопільміськтеплокомуенерго»та ВАТ «Тернопільський комбайновий завод», як правочин, що вчинений під впливом помилки.
Свої вимоги Позивач обґрунтовує тим , що відповідно до ч. 1 ст. 229, ст. 236 Цивільного кодексу України, укладаючи додатки №1 до договору № 40 та № 5040, діяв під впливом помилки, а саме - не розуміючи, що розподіл площ в гуртожитку та інші приміщення призведе до неправильної тарифікації отриманих населенням послуг.
Позивач зазначає, що розподіл площ проведений Відповідачем з метою різної тарифікації послуг, що надаються, а саме: на частину площ гуртожитків нарахована плата по тарифах для населення, а на іншу частину площ, яка зазначена відповідачем як інші площі, нарахована плата по тарифах для виробничих приміщень, що суперечить вимогам законодавства та порушує права і законні інтереси підприємства та громадян, якими споживається теплова енергія. Так як згаданий об'єкт -це гуртожиток в цілому, який належить ВАТ «Тернопільський комбайновий завод»і призначений для тимчасового проживання громадян, які пов'язані трудовими відносинами з товариством. Відповідач надає послуги теплопостачання для населення, а отже, і тарифи, згідно яких проводиться нарахування плати мають відповідати тарифам для населення, які діють в м. Тернополі, а не тарифам для виробничих приміщень.
Також зазначає , що згідно Закону України «Про тимчасову заборону стягнення з громадян України пені за несвоєчасну оплату за житлово-комунальні послуги», заборонено нарахування пені за несвоєчасну оплату за послуги теплопостачання населенню.
У поясненнях по справі №10/244-4600 від 20.12.2006 року КП «Тернопільміськтеплокомуненерго»заперечує позовні вимоги повністю, вважає, що оспорювані позивачем договори №40 та №5040 від 01.11.2004р., а так само і додатки до них, які є невід'ємною частиною договору, були укладені без будь-яких помилок та з врахуванням всіх обставин, які існували на момент укладення договорів. Отже, вимоги позивача є необґрунтованими та безпідставними. В позові просить відмовити.
У судовому засіданні оголошувалася перерва до 11 годин 00 хвилин 09 січня 2006 року , 12 годин 30 хвилин 23 січня , 09 годин 50 хвилин 24 січня 2007 року в порядку статті 77 Господарського процесуального кодексу України .
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача та заперечення представників відповідача, дослідивши представлені документи, суд встановив наступне :
Згідно статті 1 ГПК України підприємства, установи, організації мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом свої порушених або оспорюваних і охоронюваних законом інтересів .
Згідно статті 2 ГПК України господарський суд порушує провадження у справі за позовами, зокрема, підприємств і організацій, які звертаються до суду за захистом своїх прав і охоронюваних законом інтересів.
За змістом положень вказаних норм, правом на пред'явлення позову до господарського суду наділені, зокрема, юридичні особи, а суд шляхом вчинення провадження у справі здійснює захист осіб, права і охоронювані законом інтереси яких порушені або оспорюються .
Статтею 20 Господарського Кодексу України визначено, що кожен суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб'єктів захищаються, зокрема, шляхом визнання недійсними господарських угод з підстав, передбачених законом .
Відповідно до ч. 1, 3 ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою -третьою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Згідно ч. 1 ст. 229 ЦК України, якщо особа, яка вчинила правочин, помилилася щодо обставин, які мають істотне значення, такий правочин може бути визнаний судом недійсним. Істотне значення має помилка щодо природи правочину, прав та обов'язків сторін, таких властивостей і якостей речі, які значно знижують її цінність або можливість використання за цільовим призначенням.
Отже, оскільки помилка є суб'єктивна дія у вигляді сприйняття, то за змістом ст.229 ЦК України помилятись щодо обставин, що мають істотне значення, може сторона відповідного правочину.
Як вбачається з досліджених документів, 01листопада 2004 року між Відкритим акціонерним товариством «Тернопільський комбайновий завод»( Позивач ) та Комунальним підприємством «Тернопільміськтеплокомуненерго»було укладено Договори про постачання теплової енергії в гарячій воді № 40 та № 5040 (надалі -договір № 40 та № 5040).
Згідно умов Договорів № 40 (надання послуг у житлові приміщення) та № 5040 (надання послуг в інші приміщення) Енергопостачальна організація (КП «Тернопільміськтеплокомуненерго») бере на себе зобов'язання постачати Споживачеві (ВАТ «Тернопільський комбайновий завод») теплову енергію в гарячій воді в потрібних йому обсягах, а Споживач зобов'язується оплачувати одержану теплову енергію за встановленими тарифами в терміни передбачені цим договором.
Пунктом 2.1. Договорів визначено, що теплова енергія постачається Споживачу в обсягах згідно з додатком №1 до цього договору у вигляді гарячої води на такі потреби:
- опалення та вентиляція -в період опалювального сезону;
- гаряче водопостачання -протягом року;
- технологічні потреби;
- кондиціювання повітря.
Невід'ємною частиною договору № 5040 є додаток № 1 , яким визначено вартість послуг, що надаються відповідачем. При такому визначені, зокрема, враховується тип приміщень, їх площа, тариф на надання послуг. Так, згідно вказаного додатку №1 об'єктом, який постачається тепловою енергією є інші приміщення по вул. К.Савури, 7 площею 3970, 97 кв. м.
Згідно додатку №1, що є невід'ємною частиною договору № 40, об'єктом який постачається тепловою енергією гуртожиток №4 площею 322,03 кв. м.
Таким чином, об'єкт, який постачається тепловою енергією за адресою: м. Тернопіль, вул. К.Савури, 7, складає -322,03 кв. м гуртожитку та 3970,97 кв .м -інших приміщень.
Крім того, згідно умов договору №5040 (надання послуг в інші приміщення) за несвоєчасну оплату наданих послуг проводиться нарахування пені.
Відповідно до п. 67 Переліку майна переданого до статутного фонду ВАТ «Тернопільський комбайновий завод», затвердженого регіональним відділенням Фонду державного майна України по Тернопільській області і Наказу Міністерства машинобудування, військовопромислового комплексу і конверсії України №70 від 04.04.1994р., (долучені до матеріалів справи) у статутний фонд ВАТ «Тернопільський комбайновий завод»входить один із об'єктів нерухомого майна, як: гуртожиток №3, розташований у м. Тернополі, по вул. К.Савури, 7.
Відповідач в заперечення позовних вимог зазначає , що твердження позивача є помилковими щодо включення площі гуртожитку по вул. К.Савури, 7 в додаток №1 до договору №5040, так як на момент укладення оспорюваних договорів у зазначеному гуртожитку проводилась реконструкція і мешканці проживали лише на першому поверсі. В зв'язку з цим, площа першого поверху (322,03 кв.м) цього гуртожитку, на якій проживали люди, була включена у додаток №1 до договору №40. Решту площі цього гуртожитку (3970,97 кв. м ), де проводилась реконструкція і на якій ніхто не проживав, була включена у додаток №1 до договору №5040. Проведення реконструкції підтверджується листом житлово-експлуатаційного відділу ВАТ «Тернопільський комбайновий завод»від 30.10.2003р.та рішенням виконавчого комітету Тернопільської міської ради №1242 від 12.10.2005р. «Про затвердження акта державної технічної комісії».
Даний висновок вважається судом не обґрунтованим та спростовується наступним.
Відповідно до статті 6 Житлового кодексу Української РСР, жилі будинки і жилі приміщення призначаються для постійного проживання громадян, а також для використання у встановленому порядку як службових жилих приміщень і гуртожитків. Надання приміщень у жилих будинках для потреб промислового характеру забороняється.
Згідно статті 127 Житлового кодексу Української РСР, для проживання робітників, службовців, студентів, учнів, а також інших громадян у період роботи або навчання можуть використовуватись гуртожитки. Для тимчасового проживання осіб, які відбували покарання у виді обмеження волі або позбавлення волі на певний строк і потребують поліпшення житлових умов або жила площа яких тимчасово заселена чи яким повернути колишнє жиле приміщення немає можливості, а також осіб, які потребують медичної допомоги у зв'язку із захворюванням на туберкульоз, використовуються спеціальні гуртожитки. Під гуртожитки надаються спеціально споруджені або переобладнані для цієї мети жилі будинки. Жилі будинки реєструються як гуртожитки у виконавчому комітеті районної, міської, районної в місті Ради народних депутатів.
У відповідності до рішення «Про затвердження акта державної технічної комісії»Виконавчого комітету Тернопільської міської ради від 12.10.2005р. №1242 у зв'язку з закінченням будівельних, виконавчий комітет міської ради вирішив: затвердити акт державної технічної комісії про прийняття в експлуатацію реконструкції та капремонту гуртожитку за адресою: вул. К.Савури, 7 під 127-квартирний житловий будинок для малосімейних загальною площею 6618,5 кв. м, житловою площею 2831,44 кв. м. проведену ВАТ «Тернопільський комбайновий завод»(ідн. код 057545019187) на підставі рішення виконавчого комітету від 11.08.1999р. №376.
Згідно п. 20 Постанови Ради Міністрів Української РСР від 03.06.1986р. №208 Про затвердження Примірного положення про гуртожитки (надалі Положення) експлуатація гуртожитку здійснюється житлово-експлуатаційною організацією, а при її відсутності - відповідним підприємством, установою, організацією, у віданні якої перебуває гуртожиток, відповідно до єдиних правил і норм експлуатації та ремонту житлового фонду.
У відповідності до п. 23 Положення капітальний ремонт гуртожитків провадиться за рахунок коштів підприємств, установ, організацій, у віданні яких перебувають гуртожитки. При проведенні капітального ремонту гуртожитку, коли ремонт не може бути проведений без виселення мешканців, громадянам на час ремонту адміністрацією підприємства, установи, організації надається жила площа в тому ж або іншому гуртожитку чи інше жиле приміщення. Після закінчення капітального ремонту зазначеним особам надається жила площа, яку вони займали раніше.
Отже, відповідно до вищевказаного, приміщення, яке знаходиться по вул. К.Савури, 7 у м. Тернополі -має статус гуртожитку (жиле приміщення), призначене для проживання робітників, службовців, студентів, учнів, а також інших громадян у період роботи або навчання.
Згідно Закону України від 13.11.1996р. №486/96-ВР «Про тимчасову заборону стягнення з громадян України пені за несвоєчасне внесення плати за житлово-комунальні послуги», у зв'язку з невиконанням державою зобов'язань по виплаті заробітної плати, пенсій, стипендій, інших грошових виплат населенню тимчасово забороняється нараховувати по розрахунках з 1 жовтня 1996 року та стягувати з громадян України пеню за несвоєчасне внесення квартирної плати та за житлово-комунальні послуги (водопостачання, газ, електрична енергія, теплова енергія, водовідведення, утримання і експлуатація житла та прибудинкових територій, сміттєзбирання, ліфтове господарство).
У відповідності з пунктом 4 частини третьої статті 129 Конституції України та статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
Позивач при розгляді справи довів належними та допустимими доказами, що при укладанні Договорів №40 та №5040 про постачання теплової енергії в гарячій воді та додатків №1 до даних договорів від 01.11.2004р., вчинивши правочин, помилився щодо обставин, які мають істотне значення, а тому позовні вимоги ВАТ «Тернопільський комбайновий завод», підлягають до задоволення, як обґрунтовано заявлені.
Витрати по сплаті державного мита та за інформаційно -технічне забезпечення судового процесу в сумі 118 грн. згідно статті 49 ГПК України, покладається на відповідача .
На підставі наведеного , керуючись, статтями 229, 236 Цивільного Кодексу Української РСР , статтями 6, 127 Житлового кодексу Української РСР, статтями 43,49,82,84,85 Господарського процесуального Кодексу України господарський суд ,-
1.Позов задовольнити.
2.Визнати недійсним з моменту укладення додатки № 1 до договорів № 40 та №5040. укладених 01.11.2004р. між Комунальним підприємством «Тернопільміськтеплокомуненерго»та Відкритим акціонерним товариством «Тернопільський комбайновий завод», як правочин, що вчинений під впливом помилки.
3. Стягнути з Комунального підприємства «Тернопільміськтеплокомуненерго», м. Тернопіль, вул. І.Франка, 16, код ЭДРПОУ 14034534 на користь відкритого акціонерного товариства «Тернопільський комбайновий завод», м. Тернопіль, вул. Лук'яновича, 8, код ЄДРПОУ 05754502 85 грн. в повернення сплаченого державного мита , 118 грн. витрат за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Видати наказ.
4.Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.
На рішення господарського суду, яке не набрало законної сили, сторони мають право подати апеляційну скаргу, а прокурор апеляційне подання протягом десяти днів з дня прийняття (підписання) рішення через місцевий господарський суд.
Суддя М.Є. Півторак