Справа № 242/6056/13-ц
Провадження № 2/242/98/14
(заочне)
12 лютого 2014 року Селидівський міський суд Донецької області у складі головуючого судді Моцного О.С., при секретарі Відоновій О.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Селидове цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила право користування домоволодінням,
Позивач ОСОБА_1 05.12.2013 року звернулася до суду з позовною заявою до ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила право користування домоволодінням, в якій зазначив, що йому на праві власності належить домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1. Це домоволодіння належить йому на підставі договору купівлі-продажі будинку та земельної ділянки від 11.07.2006 року. В лютому 2007 року зі згоди позивача в будинку з ним та сином проживала та була зареєстрована співмешканка позивача ОСОБА_2 З листопада 2012 року відповідач вибув з даного домоволодіння і по теперішній час там не проживає, спільно вони не мешкають. Добровільно відповідач відмовляється подати заяву про зняття з реєстрації. Просить суд, визнати ОСОБА_3 такою, що втратила право користування домоволодінням, що розташоване за адресою: м АДРЕСА_1, а також зобов'язати ОСОБА_3 подать заяву про зняття її з реєстрації за даною адресою.
Позивач ОСОБА_1 в судовому засіданні просив задовольнити позовні вимоги у повному обсязі, проти винесення заочного рішення по справі не заперечував.
Відповідач в судове засідання не з'явився. Про день, час та місце слухання справи повідомлений належним чином.
Відповідно до вимог ст. 224 ЦПК України, у випадку неявки до судового засідання відповідача, належним чином повідомленого та такого, що не повідомив про причини неявки, суд може прийняти заочне рішення на підставі доказів, що маються в справі, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
Суд вважає, можливим розглянути справу з постановленням заочного рішення в порядку с т. ст. 224-225 ЦПК України.
Суд дослідивши матеріали справ, вивчивши законодавство, що регулює спірні правовідносини встановив наступне.
Згідно договору купівлі-продажу будинку та земельної ділянки від 11.07.2006 року, посвідченого Приватним нотаріусом Селидівського нотаріального округу ОСОБА_4., ОСОБА_1 купив у ОСОБА_5 домоволодіння, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1.
Згідно витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно № 11542053 від 15.08.2006 року, право власності на будинок що розташований за адресою: АДРЕСА_1 зареєстрований за ОСОБА_1.
Відповідно довідки, виданої головою вуличного комітету ОСОБА_6, ОСОБА_3 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1, але з 11.11.2012 року проживає за адресою: АДРЕСА_2
Відповідно до довідки 29.10.2013 року, виданої КП «Комунальник» ОСОБА_7 мешкає за адресою: м АДРЕСА_1, за даною адресою, також зареєстровані: ОСОБА_1 та ОСОБА_2
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Згідно частини 1 статті 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Відповідно до частини 4 статті 9 ЖК України ніхто не може бути виселений із займаного жилого приміщення або обмежений у праві користування жилим приміщенням інакше як з підстав і в порядку, передбачених законом.
Статтею 191 ЖК України закріплено, що житлові спори вирішуються відповідно до закону.
Відповідно до частини 1 статті 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.
Згідно статті 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.
Відповідно до ч. 1 ст. 156 ЖК України, з урахуванням вимог ст. 405 ЦК України, за якими члени сім'ї власника житла, які проживають разом з ним у будинку, що йому належить, користуються жилим приміщенням у обсязі, визначеному відповідно до угоди з власником.
Відповідно до ч. 2 ст. 405 ЦК України член сім'ї власника житла втрачає право на користування цим житлом у разі відсутності члена сім'ї без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником житла або законом.
Згідно ч. 8. ст. 8 ЦПК України якщо спірні відносини не врегульовані законом, суд застосовує закон, що регулює подібні за змістом відносини, (аналогія закону), а за відсутності такого - суд виходить із загальних засад законодавства (аналогія закону).
Суд вивчивши матеріали справи, оцінивши представлені в силу ст. 60 ЦПК України докази, законодавство, що регулює спірні правовідносини, дійшов до висновку, що позов підлягає задоволенню, оскільки відповідач не проживає у спірному житловому приміщенні понад один рік.
Керуючись ст. ст. 9, 156, 191 Житлового кодексу України, ст. ст. 321, 405 ЦК України, ст.ст. 11, 60, 213-218, 224 ЦПК України, суд
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила право користування домоволодінням - задовольнити у повному обсязі.
Визнати ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_3, такою, що втратила право користування домоволодінням, розташованим за адресою: АДРЕСА_1
Зобов'язати ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_3, подати заяву про зняття її з реєстрації за адресою: АДРЕСА_1
Заява про перегляд заочного рішення може бути подана до місцевого суду протягом десяти днів з дня отримання його копії.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Суддя