1-кп/254/54/2014
254/8052/13-к
6 лютого 2014 року Будьоннівський районний суд міста Донецька у складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
при секретарі ОСОБА_2 ,
за участю прокурора ОСОБА_3 ,
обвинуваченого ОСОБА_4 ,
потерпілого ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі суду в м. Донецьку кримінальне провадження №12013050860001554 від 30.05.2013 року по обвинуваченню
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця міста Донецька, українця, громадянина України, із середньо - спеціальною освітою, не одруженого, раніше не судимого, який мешкає за адресою АДРЕСА_1 ,
у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.190 КК України, з угодою про примирення, -
29 травня 2013 року приблизно о 13 годині обвинувачений ОСОБА_4 , будучи в стані алкогольного сп'яніння, знаходячись у дворі житлового будинку, розташованого за адресою АДРЕСА_2 , під мотивом здійснення дзвінка, попросив у потерпілого ОСОБА_5 мобільний телефон марки «Samsung GT 3530», на що потерпілий ОСОБА_5 , передав йому вказаний мобільний телефон, вартість якого згідно висновку експерта №616 від 23.08.2013 року становить 501,06 гривень, в якому перебувала карта пам'яті ємкістю 4гб, вартістю 80 гривень і сім карта оператора мобільного зв'язку МТС, що не представляє матеріальної цінності. Далі обвинувачений ОСОБА_4 вийшов з двору вказаного будинку і надалі здійснював телефонний дзвінок. Однак, у потерпілого виникли підозри про протиправні дії обвинуваченого ОСОБА_4 , він вийшов на вулицю до останнього, де обвинувачений ОСОБА_4 , керуючись корисливими спонуканнями, з метою заволодіння чужим майном, шляхом обману, попросив потерпілого ОСОБА_5 повернутися у двір вказаного будинку і покликати знайомого ОСОБА_6 , на що він погодився і пішов. Після чого, обвинувачений ОСОБА_4 , з цим мобільним телефоном зник, та надалі викраденим майном розпорядився за власним розсудом, заподіявши потерпілому ОСОБА_5 матеріальний збиток на загальну суму 581,06 гривень.
Дії обвинуваченого ОСОБА_4 кваліфіковано як заволодіння чужим майном, шляхом обману та зловживання довірою (шахрайство), відповідальність за яке передбачена ч.1 ст.190 КК України.
До суду разом з обвинувальним актом надійшла угода про примирення, укладена 4 вересня 2013 року між підозрюваним ОСОБА_4 та потерпілим ОСОБА_5 .
Згідно даної угоди ОСОБА_4 повністю визнав свою винуватість у скоєнні вказаного злочину та повністю відшкодував шкоду потерпілому. Між сторонами досягнуто згоду на призначення покарання ОСОБА_4 за ч.1 ст.190 КК України у вигляді штрафу у розмірі 850 гривень.
В підготовчому судовому засіданні ОСОБА_4 вину у скоєній шахрайства визнав повністю та просив суд затвердити укладену угоду про примирення з потерпілим, повністю погоджуючись з визначеною в ній мірою покарання.
Потерпілий ОСОБА_5 просив суд затвердити укладену ним угоду про примирення з обвинуваченим.
Прокурор вважає, що укладена угода про примирення відповідає вимогам закону та інтересам суспільства, не порушує інтереси сторін, а тому може бути затверджена судом.
Розглянувши питання затвердження угоди про примирення, суд дійшов наступного висновку.
Відповідно до п.1 ст.468 КПК України у кримінальному провадженні може бути укладено угоду про примирення між потерпілим та підозрюваним чи обвинуваченим.
Згідно п.1 ч.3 ст.314 КПК України при прийнятті рішення у підготовчому судовому засіданні суд має право, зокрема, затвердити угоду.
В ч.3 ст.469 КПК України передбачено, що угода про примирення може бути укладена у провадженні щодо злочинів невеликої чи середньої тяжкості.
Кримінальне правопорушення, у вчиненні якого ОСОБА_4 визнав себе винним, відповідно до ст.12 КК України є злочином середньої тяжкості.
При цьому, судом з'ясовано, що обвинувачений ОСОБА_4 цілком розуміє права, визначені п.1 ч.5 ст.474 КПК України, наслідки укладення та затвердження даної угоди, передбачені ст.473 КПК України, характер обвинувачення, вид покарання, а також інші заходи, які будуть застосовані до нього у разі затвердження угоди судом. Також, суд переконався, що потерпілий ОСОБА_5 розуміє наслідки затвердження угоди, передбачені ст.473 КПК України.
На підставі викладеного суд з'ясував, що укладення угоди сторонами є добровільним, тобто не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дій будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді.
Також судом встановлено, що умови даної угоди відповідають вимогам КПК України та КК України.
З огляду на викладене, суд дійшов до висновку про можливість затвердження угоди про примирення від 4 вересня 2013 року і призначення обвинуваченому ОСОБА_4 узгодженої сторонами угоди міри покарання.
Запобіжний захід відносно не обирався.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 314, 373, 374, 475 КПК України, суд, -
Затвердити угоду про примирення від 4 вересня 2013 року, укладену між ОСОБА_4 та ОСОБА_5 .
ОСОБА_4 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.190 КК України та призначити узгоджене сторонами угоди про примирення покарання у вигляді штрафу у розмірі 850 (вісімсот п'ятдесят) гривень.
На вирок може бути подана апеляційна скарга до апеляційного суду Донецької області протягом 30 днів з дня його проголошення через Будьоннівський районний суд міста Донецька.
Суддя ОСОБА_1