Справа №461/11470/13-ц
11 лютого 2014 року Галицький районний суд м.Львова в складі:
головуючого-судді - Городецької Л.М.,
при секретарі - Куц Н.З.,
з участю представника
відповідача Урбанської Т.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Львові цивільну справу за позовом ОСОБА_2, ОСОБА_3 до Львівського міського комунального підприємства «Львівводоканал» про виконання прямої вимоги Закону України від 10.02.2002 року №2918-Ш «Про питну воду та питне водопостачання», Закону України від 20.04.2000 року № 1682 «Про природні монополії», Закону України від 24.06.2004 року № 1875-ІУ «Про житлово-комунальні послуги» в примусовому порядку,
ОСОБА_2, ОСОБА_3 звернулися до суду з позовом, просять зобов'язати ЛМКП «Львівводоканал» в примусовому порядку виконати пряму вимогу Законів: ст.19 ЗУ від 10.02.2002 року №2918-Ш «Про питну воду та питне водопостачання», ст.ст.20,21 ЗУ №1875-ІУ від 24.06.2004 року «Про житлово-комунальні послуги», інших законів та НПА, укласти з ними договір на водопостачання та водовідведення на основі типового, передбаченого Постановою КМУ №630 від 21.07.2005 року «Правила надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення та типового договору» за умови наявності в даного підприємства діючої ліцензії на право здійснення господарської діяльності в сфері водопостачання відповідно до Постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг №279 від 10.08.2012 року.
В подальшому позивачі 15.01.2014 року подали доповнення до позовної заяви, просять постановити ухвалу про накладення штрафу на ЛМКП «Львівводоканал» на виконання Постанови Кабінету Міністрів України №727 від 02.10.2013 року у зв'язку із неналежною якістю послуг водопостачання та водовідведення, що надається в будинок АДРЕСА_1, та за обмеження у використанні ними електронних платіжних засобів.
В обґрунтування позовних вимог покликаються на те, що відповідачем порушено їх права, як споживачів питної води та питного водопостачання та п.1 ст.92 Конституції України. ЛМКП «Львівводоканал» прямо порушує вимоги Закону України від 10.02.2002 року №2918-Ш «Про питну воду та питне водопостачання», Закону України від 20.04.2000 року № 1682 «Про природні монополії», Закону України від 24.06.2004 року № 1875-ІУ «Про житлово-комунальні послуги», тим самим відмовляючись укласти з ними договір відповідно до Закону України «Про надання послуг з водопостачання та водовідведення» та типового договору. Відповідно до Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України №630 від 21.07.2005 року, послуги надаються споживачеві згідно з договором, що оформляються на основі типового договору, проте ЛМКП «Львівводоканал» на їхні звернення укласти договір на надання послуг відмовляється. При цьому, вони не отримали повної та вичерпної інформації про те, хто надає на даний час послуги з водопостачання на законних підставах та отримав на це ліцензію для надання таких послуг. Їх всупереч вимогам законодавства зобов'язують в примусовому порядку вчинити цивільний акт з ЛКП «Айсберг», яке є сумнівним за своїм статусом. Законом України «Про житлово-комунальні послуги» передбачено, що регулювання відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюється виключно відповідно до умов договору. Крім того, покликаються на те, що ЛМКП «Айсберг» відмовляється від укладення будь-яких договорів, а тому їм незрозуміла позиція ЛМКП «Львівводоканал» примусити їх вступити у правовідносини з ЛМКП «Айсберг».
У судовому засіданні позивачі позов та доповнення до позову підтримали, дали пояснення, які відповідають обставинам, викладеним у позовній заяві та доповненнях. Крім того, додатково пояснили, що ЛМКП «Айсберг» в листі № 947 від 05.02.2014 року зазначило, що будинок АДРЕСА_1 перебуває на його балансі, проте не вказало, що квартира НОМЕР_1, яка є приватною власністю їх сім'ї, знаходиться на балансі ЛМКП «Айсберг», тим самим позбавивши їх права приватної власності. Просять зобов'язати ЛМКП «Львівводоканал» укласти договір з квартирою АДРЕСА_1 та відкрити рахунок; відновити їх права, як споживачів, на приватну власність, оскільки згідно листа ЛМКП «Айсберг» вони не мають права розпоряджатися своєю власністю.
Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечила з підстав, викладених у письмових запереченнях ( а.с.39, 185-187). Просить в задоволенні позову відмовити за безпідставністю.
Заслухавши пояснення учасників судового розгляду, з'ясувавши обставини справи, дослідивши надані суду письмові докази, суд підстав для задоволення позову не вбачає.
До такого висновку суд приходить, виходячи з наступного.
Відповідно до ст.16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Закон України «Про житлово-комунальні послуги» визначає основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами, а також їхні права та обов'язки. Цей Закон регулює відносини, які виникають між виробниками, виконавцями, споживачами у процесі створення, надання та споживання житлово-комунальних послуг.
При цьому, ст.4 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» передбачає, що законодавство України у сфері житлово-комунальних послуг, крім цього Закону, базується на Конституції України і складається з нормативно-правових актів у галузі цивільного, житлового законодавства та інших нормативно-правових актів, що регулюють відносини у сфері житлово-комунальних послуг.
Згідно ст.19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах.
Згідно ч.3 ст.20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач зобов'язаний укласти договір на надання житлово-комунальних послуг, підготовлений виконавцем на основі типового договору оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.
Відповідно до ст.21 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» виконавець зобов'язаний забезпечувати своєчасність та відповідну якість житлово-комунальних послуг згідно із законодавством та умовами договору, в тому числі шляхом створення систем управління якістю відповідно до національних або міжнародних стандартів; підготувати та укласти із споживачем договір на надання житлово-комунальних послуг з визначенням відповідальності за дотримання умов його виконання згідно з типовим договором.
Форма та зміст (умови) договору затверджені Постановою Кабінету Міністрів України від 20 травня 2009 року № 529 «Про затвердження типового договору про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій».
Згідно ст.29 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» договір на надання житлово-комунальних послуг у багатоквартирному будинку укладається між власником квартири, орендарем чи квартиронаймачем та балансоутримувачем або уповноваженою ним особою. У разі, якщо балансоутримувач не є виконавцем послуг, він укладає договори на надання житлово-комунальних послуг з іншим виконавцем. Якщо виконавець не є виробником послуг, відносини між ними та виробником регулюються окремим договором.
Судом встановлено, що будинок АДРЕСА_1 перебуває на балансі ЛКП «Айсберг», з яким відповідач уклав договір № 502086 від 01.07.2008 року про надання послуг з водопостачання та водовідведення у житловий будинок АДРЕСА_1 відповідно до вимог Закону України «Про питну воду та питне водопостачання», а саме ст.19 Закону, яка передбачає, що послуги з питного водопостачання надаються споживачам підприємством питного водопостачання на підставі договору з підприємствами, установами, організаціями, що безпосередньо користуються централізованим питним водопостачанням; підприємствами, установами або організаціями у повному господарському відданні або оперативному управлінні яких перебуває житловий фонд і до обов'язків яких належить надання споживачам послуг з питного водопостачання та водовідведення; об'єднаннями співвласників багатоквартирних будинків, житлово-будівельними кооперативами та іншими об'єднаннями житла, яким передано право управління багатоквартирними будинками та забезпечення надання послуг з водопостачання та водовідведення на підставі укладених ними договорів.
Аналіз ст.19 вищевказаного Закону дає підстави для висновку, що укладення договорів підприємством питного водопостачання з мешканцями багатоквартирних будинків не передбаченого Законом, що свідчить про те, що вимога позивачів про укладення договору на послуги водопостачання та водовідведення між ЛМКП «Львівводоканал» та ОСОБА_2, ОСОБА_3 є такою, що не відповідає вимогам Закону.
Відповідно до п.2 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення», які затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 року № 630 - централізоване постачання холодної та гарячої води - це послуга, спрямована на задоволення потреб споживача у холодній та гарячій воді, яка надається виконавцем послуг з використання внутрішньо будинкових систем холодного та гарячого водопостачання.
В даному випадку виконавцем послуг виступає ЛКП «Айсберг», з яким позивачі мають укласти договір про надання послуг з питного водопостачання на підставі типового договору, який має відповідати вимогам, що містяться в Постанові Кабінету Міністрів України № 630 від 21 липня 2005 року.
Що стосується вимоги позивачів щодо накладення штрафу на ЛМКП «Львівводоканал» за неналежну якість послуг водопостачання та водовідведення, що надається в будинок АДРЕСА_1, та за обмеження у використанні ними електронних платіжних засобів, то суд вважає їх безпідставними та такими, що не доведені належними доказами та не мають під собою нормативно-правового підґрунтя.
Так, позивачами не подано жодних письмових доказів того, що вони звертися до Держспоживінспекції із заявою про порушення ЛМКП «Львівводоканал» прав споживачів, передбачених ст.17 ч.2 Закону України «Про захист прав споживачів», не подано доказів надання ЛМКП «Львівводоканал» неналежних та неякісних послуг, доказів вини останніми в наданні неякісних послуг, не подано актів-претензій.
Відповідно до ст.10 ч.3 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Крім того, ч.1 ст.60 ЦК України передбачено, що кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.
Таким чином, дослідивши всебічно, повно, безпосередньо та об'єктивно наявні у справі докази, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, достатність і взаємний зв'язок у сукупності, з'ясувавши усі обставини справи, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, з урахуванням того, що відповідно до ст.1 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичної особи, суд приходить до висновку, що в задоволенні позову ОСОБА_2, ОСОБА_3 слід відмовити.
Керуючись ст.ст.10, 60, 61, 209, 212-215, 218 ЦПК України, ст.16 ЦК України, Законом України «Про житлово-комунальні послуги», Законом України «Про захист прав споживачів», Законом України «Про питну воду та питне водопостачання», суд,
у задоволенні позову ОСОБА_2, ОСОБА_3 - відмовити повністю.
На рішення суду може бути подана апеляційна скарга до апеляційного суду Львівської області протягом 10-ти днів з дня його проголошення.
Суддя Л.М.Городецька