Справа № 405/9239/13-ц
2/405/1776/13
06 лютого 2014 року Ленінський районний суд м. Кіровограда у складі:
головуючого - судді: Драного В.В.
при секретарі: Дудко І.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кіровограді цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-
ПАТ КБ «ПриватБанк» звернувся до суду з даним позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості. В обґрунтування позову зазначив, що відповідно до кредитного договору № DNH4KР66780733 від 16.09.2006 року, укладеного між ПАТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_1, останній отримав кредит в сумі 5259,80 грн. зі сплатою відсотків за користування кредитом 25,08 % річних на рік на суму залишку заборгованості за кредитом терміном повернення 14.03.2008 року. Згідно умов укладеного договору договір складається з заяви позичальника та Умов надання споживчого кредиту фізичним особам ("Розстрочка") (Стандарт). У порушення вимог закону та умов договору, відповідач зобов'язання за кредитним договором належним чином не виконав. Станом на 01.06.2013 року відповідач має заборгованість за договором в сумі 72267,33 грн., зокрема: 5259,80 грн. - заборгованість за кредитом; 23564,78 грн. - заборгованість за відсотками; 39525,26 грн. - пеня за несвоєчасне виконання зобов'язань за договором, а також штрафи відповідно до п. 5.3 умов та правил надання банківських послуг; 500 грн. - штраф (фіксована частина); 3417,49 грн. - штраф (процентна складова). Просить суд стягнути з відповідача заборгованість за договором у розмірі 72267,33 грн. та судові витрати по справі.
Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі, посилаючись на обставини викладені в позовній заяві, просив їх задовольнити.
Відповідач в судовому засіданні позов не визнав та пояснив, що навесні 2006 року втратив паспорт, про кредит не знав, грошові кошти для погашення кредиту до банку не вносив. Зазначив, що в паспорті вклеєна не його фотографія, а в кредитному договорі знаходиться не його підпис. З приводу втрати паспорту у 2006 році звертався до Ленінського РВ УМВС в Кіровоградській області. Також 20.11.2013 року внесено відомості до ЄРДР за ч. 5 ст. 214 КК України про те, що невстановлена особа оформила кредит. Просив відмовити в задоволенні позовних вимог.
Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази по справі в їх сукупності, суд вважає, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено і матеріалами справи підтверджено, що 16.09.2006 року між Публічним акціонерним товариством комерційний банк «ПриватБанк» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № DNH4KР66780733, що складається з заяви позичальника та Умов надання споживчого кредиту фізичним особам ("Розстрочка") (Стандарт), за умовами якого позивач надав відповідачу ОСОБА_1 кредит у розмірі 5259,80 грн. зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 25,08 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення 14.03.2008 року в обмін на зобов'язання позичальника з повернення кредиту, сплати відсотків, винагороди, комісії в зазначені в заяві та Умовах надання споживчого кредиту фізичним особам строки (а.с. 5-8).
Відповідно до ч. 1 ст. 251 ЦК України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення.
Згідно ч. 1 ст. 252 ЦК України строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями, або годинами.
Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутись до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Згідно з ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три року.
Позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін. Договір про збільшення позовної давності укладається у письмовій формі (ч.1 ст. 259 ЦК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатись про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
Конституційний Суд України у рішення від 10 листопада 2011 року № 15-рп/2011 у справі за конституційним зверненням громадянина, щодо офіційного тлумачення положень пунктів 22,23 ст. 1, ст. 11 частини восьмої статті 18, частини третьої статті 22 Закону України «Про захист прав споживачів» у взаємозв'язку з положеннями пунктів 22,23 статті 1 Закону України «Про захист прав споживачів» зазначив, що споживачем вважається фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов'язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов'язків найманого працівника. Споживчий кредит - це кошти, що надаються кредитодавцем (банком або іншою фінансовою установою) споживачу на придбання продукції.
З урахуванням зазначеного суд, вважає що договір, який був укладений між сторонами є договором про надання споживчого кредиту і на правовідносини, які виникли між сторонами, поширюється дія Закону України «Про захист прав споживачів» від 12 травня 1991 року із наступними змінами.
Відповідно до п.5.5 Умов надання споживчого кредиту фізичним особам («Розстрочка») (Стандарт) термін позовної давності по вимогам про стягнення кредиту, відсотків за користування кредитом, винагороди, неустойки - пені, штрафів за даним договором встановлюється сторонами тривалістю 5 років (а.с.8).
За таких обставин, суд вважає, що сторони уклали договір у письмовій формі про збільшення позовної давності та встановлено ними позовну давність тривалістю 5 років.
Відповідно до кредитного договору № DNH4KР66780733 від 16.09.2006 року його дія закінчилася 14.03.2008 року (а.с.4).
Згідно ч. 4 ст. 267 ЦК України сплив позовної давності є підставою для відмови в позові.
З позовом до суду банк звернувся 29 вересня 2013 року, тобто після спливу п'ятирічного строку позовної давності.
Пленум Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у пункті 31 постанови від 30.03.2012 року № 5 «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» роз'яснив, що враховуючи положення пункту 7 частини тринадцятої статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів», суди мають виходити з того, що у спорах щодо споживчого кредитування кредитодавцю забороняється вимагати повернення споживчого кредиту, строк давності якого минув. У зв'язку із цим позовна давність за позовом про повернення споживчого кредиту застосовується незалежно від наявності заяви сторони у спорі.
Оскільки зі спливом строків позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги (стягнення неустойки, накладення стягнення на заставлене майно тощо), положення пункту 7 частини тринадцятої статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» застосовуються й до додаткових вимог банку (іншої фінансової установи).
Вищезазначене свідчить про те, що навіть при відсутності заяви відповідача про застосування строку позовної давності, суд повинен це зробити з власної ініціативи.
За наведених обставин суд вважає безпідставними доводи представника банку про те, що позов до відповідача про стягнення заборгованості за кредитним договором пред'явлено в межах строку позовної давності, крім того, питання про поновлення порушеного строку позивач не ставив.
Враховуючи встановлені судом обставини справи, роз'яснення постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30.03.2012 року № 5, положення статті 266, частини 4 статті 267 ЦК України про те, що сплив позовної давності є підставою для відмови у позові, в тому числі і щодо додаткових вимог (стягнення неустойки, накладення стягнення на заставлене майно тощо), суд відмовляє позивачу у задоволенні його вимог у зв'язку з пропуском строку позовної давності.
Керуючись ст.ст. 11, 60, 61, 88, 209, 213-215 ЦПК України, суд, -
В задоволенні позову Публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його оголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Апеляційна скарга подається до апеляційного суду Кіровоградської області через Ленінський районний суд м. Кіровограда.
Суддя Ленінського районного суду
м. Кіровограда В.В. Драний