Справа № 556/16/14-а
Номер рядка звіту 112
"07" лютого 2014 р. Володимирецький районний суд Рівненської області в складі
головуючої судді Котик Л.О.
при секретарі Соловей Г.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 в інтересах малолітньої ОСОБА_2 до відділу ДВС Володимирецького районного управління юстиції про скасування постанови, -
встановив:
ОСОБА_1 звернулась до суду з адміністративним позовом в порядку ст.181 КАС України, в якому просила визнати незаконною та скасувати постанову про закінчення виконавчого провадження, винесену 06.08.2012 року начальником відділу ДВС Володимирецького районного управління юстиції у Рівненській області. В судове засідання позивач подала заяву, в якій підтримала позовні вимоги, просила розглянути позов у її відсутності.
Належно повідомлений представник відповідача в судове засідання не з'явився, про причини неявки суду не повідомив, заперечення проти позову суду не надав.
Третя особа - УПФУ у Володимирецькому районі - надав письмове заперечення, в якому просила відмовити в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 в повному обсязі та розглянути справу без участі представника.
Дослідивши та оцінивши докази в їх сукупності, суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення позову.
Так, в судовому засіданні встановлено, що на виконанні у відділі ДВС Володимирецького районного управління юстиції у Рівненській області перебувало виконавче провадження за виконавчим листом №2-а-8626/11 від 03.11.2011 року, в якому позивач ОСОБА_1 є стягувачем.
За рішенням суду боржник - управління ПФУ у Володимирецькому районі був зобов'язаний зробити перерахунок та виплатити ОСОБА_1 пенсію , передбачену ст.ст.50, 54 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
06.08.2012 року начальником відділу ДВС Володимирецького районного управління юстиції винесено постанову про закінчення даного виконавчого провадження на підставі п.11) ч.1 ст.49, ст.. 50 Закону України «Про виконавче провадження».
Вказана постанова, на думку суду, винесена з порушенням вимог чинного законодавства і підлягає скасуванню з огляду на таке.
Як вбачається зі ст.124 Конституції України, ст.14 КАС України рішення суду, що набрали законної сили, є обов'язковими для виконання на всій території України.
У відповідності до ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
У відповідності до §1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, (офіційний переклад, затверджений Міністерством закордонних справ України 27 січня 2006 року) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
Як вбачається з рішення Європейського суду з прав людини від 27 липня 2004 року у справі «Ромашов проти України», виконавчі процедури становлять одну із складових судових процедур, у зв'язку з чим тривале невиконання судового рішення позбавляє гарантії, встановлені §1 ст.6 Конвенції, будь-якої корисної дії.
Таким чином, виносячи оскаржувану постанову про закінчення виконавчого провадження до фактичного виконання рішення суду, державний виконавець порушив права стягувача, гарантовані Конституцією України та міжнародними нормативно-правовими актами, обов'язковість яких визнана Україною.
Підставою закінчення виконавчого провадження, як це вбачається з постанови від 29.10.2012 року та письмових заперечень до позову, є відсутність фінансування з державного бюджету.
Разом з тим, що реалізація особою права, що пов'язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актів національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань, тобто посилання суб'єктами владних повноважень на відсутність коштів, як на причину невиконання своїх зобов'язань, не приймається до уваги. Так, у справах «Кечко проти України» та «Бурдов проти Росії» Європейський Суд з прав людини констатував, що не приймає аргумент Уряду щодо бюджетних асигнувань, оскільки органи державної влади не можуть посилатись на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань.
Крім того, у відповідності до ст.11 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Державний виконавець здійснює заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом.
Разом з тим, таких заходів при виконанні постанови Володимирецького районного суду від 03 листопада 2011 року у справі №2-а-8626/11 державний виконавець не вжив, і не забезпечивши повного виконання судового рішення, передчасно виніс постанову про закінчення виконавчого провадження.
З огляду на викладене, постанова начальника відділу ДВС Володимирецького районного управління юстиції у Рівненській області від 06.08.2012 року винесена з порушенням вимог чинного законодавства, у зв'язку з чим ця постанова не може залишатись чинною і підлягає скасуванню.
Як вбачається з ч.1 ст.51 Закону України «Про виконавче провадження», у разі якщо постанова державного виконавця про закінчення виконавчого провадження визнана судом незаконною виконавче провадження підлягає відновленню протягом трьох робочих днів з дня надходження рішення суду.
Враховуючи викладене, керуючись ст.19 Конституції України, ст.ст.11,49, 51, 75 Закону України «Про виконавче провадження», ст.ст.17, 21, 162, 181 КАС України, суд -
Позов задовольнити повністю.
Постанову начальника відділу ДВС Володимирецького районного управління юстиції у Рівненській області від 06.08.2012 ВП№ 31095925 про закінчення виконавчого провадження визнати незаконною та скасувати її.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Житомирського апеляційного адміністративного суду. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення.
Суддя: Котик Л.О.