№ 556/621/13-ц
24.01.2014 року Володимирецький районний суд Рівненської області в складі:
головуючої судді- Котик Л.О.
при секретарі -Соловей Г.С.
за участю позивачки ОСОБА_1
паредставника позивача ОСОБА_2
представника відповідача Старорафалівської сільської ради - Таляр С.І.
відповідача ОСОБА_5
представника відповідача - ОСОБА_6.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт. Володимирець справу за позовом ОСОБА_1 до Старорафалівської сільської ради, ОСОБА_5 про визнання заповіту недійсним,
ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом до Старорафалівської сільської ради, ОСОБА_5 про визнання заповіту недійсним, мотивуючи слідуючим:
ІНФОРМАЦІЯ_1 року помер батько позивачки - ОСОБА_7, з яким вона проживала до дня його смерті.
05.06.2012 року ОСОБА_1 звернулась до Володимирецької державної нотаріальної контори із заявою про видачу їй свідоцтва про право на спадщину після смерті батька.
17.08.2012 року отримала постанову про відмову у видачі даного свідоцтва, оскільки спадщину прийняв син спадкодавця - ОСОБА_5 і отримав свідоцтво про право на спадщину за заповітом.
Вважає даний заповіт недійсним, складений з порушенням вимог щодо його форми та посвідчення, оскільки на час його складання ОСОБА_7 дуже хворів, погано бачив. Не міг сам піти в сільську раду і підписати заповіт.
Крім того заповіт посвідчений секретарем сільської ради, на якого рішенням виконкому сільської ради обов»язки посвідчення заповіту не покладались. Тобто він був посвідчений неповноваженою особою з порушенням вимог закону.
У судовому засіданні ОСОБА_1 і її представник підтрималим свої вимоги, дали пояснення по суті пред»явленого позову. Батько ОСОБА_7, погано бачив. В кінці 2002 року лежав у м. Рівне в лікарні, йому робили операцію. ОСОБА_1 доглядала батька, і коли його виписали з лікарні постійно приїзджала в село. Потім розрахувалася з роботи і гляділа батька. Стан здоров»я в останнього був такий, що він не міг сам прийти в сільську раду і скласти заповіт. Сам по собі підпис у заповіті не свідчить про волю заповідача. Крім того в заповіті не вказано ні часу, ні місця його склдання, не роз»яснено зміст ст. 535 ЦК України (1963 р.), не прочитаний текст заповіту, так як заповідач не бачив. Заповіт посвідчений неповноважною особою, з порушенням Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій посадовими особами виконавчих комітетів сільських, селищних, міських Рад народних депутатів України. А звернення відповідача ОСОБА_5 з позовом про визнання спірного заповіту дійсним є визнання ним факту, що даний заповіт є недійсним.
Представник відповідача Старорафалівської сільської ради позов не визнав, пояснив, що в заповіті відображена дійсна воля заповідача. Секретар сільської ради діяв на підставі посадової інструкції, в межах своїх повноважень. Заповідач ОСОБА_7 був ветераном війни, ще в 2007 році приймав участь в міроприємствах до Дня Перемоги.
Відповідач ОСОБА_5 і його представник позов не визнали. Позивачкою не надано доказів у підтвердження того, що ОСОБА_7 був сліпий, чи мав проблеми із зором. Останній перестав бачити у 2009 році. Про заповіт відповідачу стало відомо у 2004 році. Це була воля ОСОБА_7
Свідок ОСОБА_9, секретар Старорафалівської сільської ради, ствердила, що ОСОБА_7 приходив у сільську раду писати заповіт. Був з дружиною. Заповіт особисто підписав, це було його волевиявлення. ОСОБА_7 був ветераном війни, після 2002 року ще неодноразово приймав участь в міроприємствах до Дня Перемоги.
Той факт, що ОСОБА_7 після операції 2002 року сам ходив, не був лежачий, бачив, ствердили і свідки ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_8
Вислухавши пояснення сторін, свідків, оцінивши та проаналізувавши докази по справі в їх сукупності, суд приходить до висновку, що позов не підлягає до задоволення з наступних підстав.
З урахуванням вимог пп.4 та 5 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного Кодексу України, приймаючи до уваги, що спадщина після смерті ОСОБА_7 відкрилась 14.08.2009 р., при вирішенні даного спору суд виходить з положень чинного Цивільного Кодексу України 2004 року.
Судом встановлено, що батько позивача та відповідача - ОСОБА_7 20 грудня 2002 року склав заповіт на користь свого сина ОСОБА_5 Вказаний заповіт посвідчено посадовою особою Старорафалівської сільської ради - секретарем Ганзюр Т.П., що підтверджується оглянутими в судовому засіданні реєстром нотаріальних дій Старорафалівської сільської ради за 2002 рік, де під №433 зареєстровано вказаний заповіт, та заповітом ОСОБА_7
Як вбачається зі ст.ст.1233, 1234 ЦК України, заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок її смерті, право на складання заповіту має фізична особа з повною цивільною дієздатністю.
Виходячи із загальних правил правомірності правочинів, зокрема ч.3 ст.203 ЦК України волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.
Крім того, чинним законодавством встановлено вимоги до форми заповіту та порядку його посвідчення. Так, у відповідності до ст.ст.1247, 1248, 1253 ЦК України, заповіт складається у письмовій формі, із зазначенням місця та часу його складення. Заповіт має бути особисто підписаний заповідачем.
Заповіт має бути посвідчений нотаріусом або іншими посадовими, службовими особами, визначеними у Цивільному Кодексі. У відповідності до п.18 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій посадовими особами виконавчих комітетів сільських, селищних, міських рад народних депутатів України, затвердженої наказом Міністерства юстиції України №22/5 від 25.08.1994 року, яка була чинною на час посвідчення оспорюваного заповіту, нотаріальне посвідчення заповітів та доручень, засвідчення вірності копій документів і виписок з них, справжності підпису на документах здійснюються шляхом вчинення посвідчувальних написів на відповідних документах, які підписуються посадовою особою виконавчого комітету з прикладенням гербової печатки виконавчого комітету Ради народних депутатів.
У відповідності до ч.1 ст.1257 ЦК України, заповіт, складений з порушенням вимог щодо його форми та посвідчення, є нікчемним.
За позовом заінтересованої особи суд визнає заповіт недійсним, якщо буде встановлено, що волевиявлення заповідача не було вільним і не відповідало його волі. (ч.2 ст. 1257 ЦК України)
Судом встановлено і це підтверджується матеріалами справи, що 20.12.2002 року ОСОБА_7 склав на користь свого сина ОСОБА_5 заповіт, яким заповідав йому усе своє майно.
Як зазначено в ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобов»язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Доказуванню підлягають ті обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі , виникає спір.
Доказування не може грунтуватися на припущеннях.
Однак позивачем не було надано суду достовірних і переконливих доказів про те, що вище вказаний заповіт складений з порушенням вимог щодо його форми та посвідчення і що волевиявлення заповідача не відповідало його волі.
Свідки ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17 не змогли категорично ствердити, що на час складання заповіту ОСОБА_7 не бачив, не міг ходити. Іншими доказами їх пояснення не підтверджені.
Відповідно до ст. 37 Закону України «Про нотаріат» та п.2 Інструкції «Про порядок вчинення нотаріальних дій посадовими особами виконавчих комітетів у сільських, селищних, міських рад народних депутатів України», нотаріальні дії у виконавчих комітетах сільских, селищних, міських Рад вчиняють посадові особи, на яких за рішенням виконавчого комітету відповідної Ради покладено вчинення цих дій.
Із матеріалів справи вбачається, що оспорюваний заповіт був посвідчений секретарем Старорафалівської сільської ради Володимирецького району Рівненської області, на яку цей обов»язок був покладений сільським головою (розпорядження про затвердження посадової інструкції), яке незаконним не визнано.
Даних про те, що ця обставина вплинула на волевиявлення спадкодавця, в справі немає. Як і не надано доказів, що волевиявлення заповідача не було вільним і не відповідало його волі.
Сам секретар сільської ради, діяв на підставі посадової інструкції, в межах посадових повноважень.
Твердження позивача про те, що ОСОБА_7 не бачив, заповіт не складався в сільській раді також нічим не підтверджені.
Враховуючи вище викладене, в позові ОСОБА_1 слід відмовити за недоведеністю позовних вимог.
На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 10, 15, 30, 60, 62, 212, 213 ЦПК України, ст.ст. 203, 1233, 1234, 1247, 1248, 1253, 1257 ЦК України, суд, -
В позові ОСОБА_1 до Старорафалівської сільської ради, ОСОБА_5 про визнання заповіту недійсним відмовити за недоведеністю позовних вимог.
Рішення суду може бути оскаржене до Апеляційного суду Рівненської області через Володимирецький районний суд. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення..
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Котик Л.О.