10.02.2014 Справа № 901/3977/13
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕФОС РІТЕЙЛ»
до відповідача Фізичної особи-підприємця Блашко Сергія Олександровича
про визнання договору недійсним та спонукання до виконання певних дій
Суддя І.К. Осоченко
Представники:
від позивача - Лєбєдєва Н.М., довіреність № б/н від 11.10.2013, представник, паспорт ЕЕ 738630 виданий 10.09.2002;
від відповідача - Зленко Р.В., довіреність № 8413 від 02.12.2013, представник, посвідчення водія ХОА № 191865 від 07.02.2003;
від відповідача - Блашко С.О., паспорт Е 037307 виданий 23.06.1999.
СУТЬ СПОРУ: Товариство з обмеженою відповідальністю «ЕФОС РІТЕЙЛ» - позивач звернулося до Господарського суду Автономної Республіки з позовною заявою до Фізичної особи-підприємця Блашко Сергія Олександровича - відповідач, в якій просить суд:
- визнати недійсним Договір про надання послуг №11 від 01.10.2012, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «ЕФОС РІТЕЙЛ» та Фізичною особою-підприємцем Блашко Сергієм Олександровичем;
- застосувати наслідки недійсності правочину шляхом стягнення з Фізичної особи-підприємця Блашко Сергія Олександровича суми у розмірі 126 920,00 грн. на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕФОС РІТЕЙЛ».
Позовні вимоги ґрунтуються на приписах ст. ст. 203, 215, 216 Цивільного кодексу України ст. 180 Господарського кодексу України, та мотивовані тим, що 02 жовтня 2012 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «ЕФОС РІТЕЙЛ» (Замовник) та Фізичною особою-підприємцем Блашко Сергієм Олександровичем (Виконавець) був укладений договір про надання послуг №11.
Як зазначив позивач, Виконавець за Договором №11 не лише не надавав послуги, а не мав такої можливості їх надати, а отже під час укладання Договору №11 не мав на меті реального отримання зазначених у Договору №11 результатів, у зв'язку з чим просить визнати недійсним вищевказаний договір, у зв'язку з чим звернувся з позовом до суду.
У судовому засіданні 12.12.2013 суд розпочав розгляд даної справи по суті.
Позивач у судовому засіданні 10.02.2014 надав суду клопотання про приєднання документів до матеріалів справи. До клопотання додані письмові пояснення.
Суд вважає за можливе задовольнити вказане клопотання, долучити документи до матеріалів справи та прийняти до розгляду письмові пояснення.
Відповідач у судовому засіданні 10.02.2014 надав суду клопотання про долучення документів до матеріалів справи. До клопотання доданий письмовий відзив, в якому він просить суд в задоволенні позову відмовити в повному обсязі.
Наданий відзив був прийнятий судом до свого розгляду.
Судовий процес фіксувався за допомогою звукозаписувального пристрою в порядку статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд
02 жовтня 2012 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «ЕФОС РІТЕЙЛ» (Замовник) та Фізичною особою-підприємцем Блашко Сергієм Олександровичем (Виконавець) був укладений договір про надання послуг №11, на підставі п. 1.1 якого в порядку та на умовах, визначених цим Договором, Виконавець зобов'язується за завданням Замовника протягом визначеного в договорі строку надавати за плату наступні послуги: На базі Oracle Retail спостереження і прийом, реєстрація звернень користувачів системи управління роздрібної торгівлі «ТОВ «Армикс», а Замовник зобов'язується оплачувати надані послуги (а. с. 10-12).
Відповідно до частини 1 статті 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Згідно з пунктом 2.1 Договору виконавець зобов'язаний:
- за письмовим завданням Замовника особисто надавати останньому визначені цим Договором послуги в строк не пізніше 3 (трьох) днів з дня отримання завдання;
- при неможливості в передбачений цим Договором строк надати послуги, негайно повідомити про це Замовника письмово.
Відповідно до пункту 3.1. Договору сторони передбачили, що за надання передбачених договором послуг Замовник виплачує Виконавцю винагороду протягом 30 днів з дня підписання акту приймання-передачі наданих послуг. А також авансом але не більше подвійного розміру суми в підписаному акті виконаних робіт за попередній місяць.
Пункт 3.2 Договору передбачає, що здавання послуг Виконавцем та приймання їх результатів Замовником оформлюється Актом приймання-передачі наданих послуг, який підписується повноважними представниками сторін протягом 3 (трьох) робочих днів після фактичного надання послуг.
Відповідно до пункту 6.1. Договору обумовлено, що договір вважається укладеним та набирає сили з моменту його підписання сторонами та скріплення печатками.
Згідно з частиною 1 статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Стаття 627 Цивільного кодексу передбачає, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. У договорах за участю фізичної особи - споживача враховуються вимоги законодавства про захист прав споживачів.
Відповідно до частині 1 статті 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частинами 1, 2 статті 180 Господарського кодексу України визначено, що зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства. Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.
Відповідно до частини 5 статті 180 Господарського кодексу України ціна у господарському договорі визначається в порядку, встановленому цим Кодексом, іншими законами, актами Кабінету Міністрів України. За згодою сторін у господарському договорі може бути передбачено доплати до встановленої ціни за продукцію (роботи, послуги) вищої якості або виконання робіт у скорочені строки порівняно з нормативними
Відповідно до пункту 3.1. Договору сторони передбачили, що за надання передбачених договором послуг Замовник виплачує Виконавцю винагороду протягом 30 днів з дня підписання акту приймання-передачі наданих послуг. А також авансом але не більше подвійного розміру суми в підписаному акті виконаних робіт за попередній місяць.
В матеріалах справи наявні копії Звітів про фактично відпрацьовані години та Акти про прийняття-передачі виконання послуг, а саме:
- Звіт про фактично відпрацьовані години від 30.11.2012 (а. с. 89);
- Акт про прийняття-передачі виконання послуг від 30.11.2012 (а. с. 90);
- Звіт про фактично відпрацьовані години від 31.12.2012 (а. с. 91);
- Акт про прийняття-передачі виконання послуг від 31.12.2012 (а. с. 92);
- Звіт про фактично відпрацьовані години від 31.01.2013 (а. с. 93);
- Акт про прийняття-передачі виконання послуг від 31.01.2013 (а. с. 94);
- Звіт про фактично відпрацьовані години від 28.02.2013 (а. с. 95);
- Акт про прийняття-передачі виконання послуг від 28.02.2013 (а. с. 96);
- Звіт про фактично відпрацьовані години від 31.03.2013 (а. с. 97);
- Акт про прийняття-передачі виконання послуг від 31.03.2013 (а. с. 98);
- Звіт про фактично відпрацьовані години від 30.04.2013 (а. с. 99);
- Акт про прийняття-передачі виконання послуг від 30.04.2013 (а. с. 100);
- Звіт про фактично відпрацьовані години від 31.05.2013 (а. с. 101);
- Акт про прийняття-передачі виконання послуг від 31.05.2013 (а. с. 102);
- Звіт про фактично відпрацьовані години від 30.06.2013 (а. с. 103);
- Акт про прийняття-передачі виконання послуг від 30.03.2013 (а. с. 104);
Отже, виходячи з тексту зазначеного пункту, сума договору складається з сум, що визначаються в актах виконаних робіт. Таке не суперечить діючому законодавству і є волею сторін.
Крім того, згідно з Додатком № 1 до Договору про надання послуг №11 від 02 жовтня 2012 року сторони встановили, що вартість однієї години надання послуг за договором складає 110 гривень за одну годину надання послуг; вартість однієї години надання послуг є незмінною до закінчення договору № 11 від 02 жовтня 2012 року; кількість відпрацьованих годин у звітному місяці узгоджується сторонами з урахуванням фактичних обсягів надання послуг, про що сторони щомісячно підписують відповідний звіт про фактично відпрацьовані години; звіт про фактично відпрацьовані години є підставою для щомісячного розрахунку вартості послуг, відображених в актах виконаних робіт.
Враховуючи вищевикладене, суд не погоджується з позицією Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕФОС РІТЕЙЛ» - позивача стосовно начето не визначення сторонами у спірному договорі ціни.
Статтею 203 Цивільного кодексу України передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Частина 1 статті 215 Цивільного кодексу України встановлює, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
З наявної в матеріалах справи Виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців серії АГ № 622779 вбачається, що Товариство з обмеженою відповідальністю «ЕФОС РІТЕЙЛ» є юридичною особою (а. с. 34).
Згідно з частиною 1 статті 92 Цивільного кодексу України юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону.
Спірний договір з боку позивача підписаний особою, що на час його підписання займала посаду директора, що не заперечується позивачем.
Пунктом 11.11. Статуту Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕФОС РІТЕЙЛ» передбачено, що в межах своєї компетенції Директор укладає цивільно-правові угоди, підписує рахунки, банківські документи, заяви, офіційні листи, декларації, звіти та інші документи, пов'язані з діяльністю товариства, видає накази та розпорядження, а також здійснює інші фактичні та юридичні дії.
З матеріалів справи, а саме з Інформації з ЄДРЮОФОП, вбачається, що 02.10.2012 Реєстраційною службою Бахчисарайського районного управління юстиції Автономної Республіки Крим був зроблений запис про проведення державної реєстрації відповідача як фізичної особи - підприємця - Блашко Сергія Олександровича (а. с. 172-173).
Також в матеріалах справи наявна копія Диплому НК № 29795494 Блашко Сергія Олександрович, з якого вбачається, що він у 2006 році закінчив Донецький національний університет і отримав повну вищу освіту за спеціальністю «Економічна кібернетика» та здобув кваліфікацію магістра з економічної кібернетики (а. с. 47).
Згідно зі статтею 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
Стаття 34 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Позивач не надав доказів відсутності спрямованості спірного договору на реальне настання правових наслідків.
Виконання робіт оформлене Актами про прийняття-передачі виконання послуг, які з боку позивача підписані його директором та засвідчені печаткою підприємства (а. с. 13-17).
Позивачем також не надано доказів та не обґрунтовано - у чому саме полягає суперечність нормам цивільного законодавства та моральним засадам суспільства спірного договору.
Матеріалами справи підтверджується, що відповідач належним чином виконував взяті на себе за Договором про надання послуг №11 від 02.10.2012 зобов'язання, однак суд вважає за необхідне зазначити, що зазначені позивачем обставини відносно начебто невиконання відповідачем своїх обов'язків за таким Договором, не можуть бути підставою для задоволення позовної заяви про визнання Договору недійсним. Таких правових підстав про визнання договору недійсним, як ТОВ «ЕФОС РІТЕЙЛ» вказав у своєї позовної заяви, діючим законодавством України не передбачено.
А тому, суд погоджується з позицією відповідача, що невиконання чи неналежне виконання обов'язків сторони за договором не є підставою для визнання такого договору недійсним.
Суд не може прийняти у якості доказу посилання позивача на рішення Господарського суду Автономної Республіки Крим у справі № 901/3882/13, з наступних підстав:
згідно з частиною 2 статті 35 Господарського процесуального кодексу України факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.
Суд звертає увагу на те що сторонами у справі №901/3882/13 є позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Ефос Рітейл», а відповідач Фізична особа-підприємець Костюк Олена Михайлівна, у той час як по даній справі №901/3977/13 - позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «ЕФОС РІТЕЙЛ», відповідач Фізична особа-підприємець Блашко Сергій Олександрович, тобто склад сторін за такими справа різний.
Відповідно до частини 4 статті 92 Цивільного кодексу України якщо члени органу юридичної особи та інші особи, які відповідно до закону чи установчих документів виступають від імені юридичної особи, порушують свої обов'язки щодо представництва, вони несуть солідарну відповідальність за збитки, завдані ними юридичній особі
Але на час укладання Договору про надання послуг №11 від 02.10.2012 єдиним учасником ТОВ «ЕФОС РІТЕЙЛ» була фізична особа Блашко Олександр Олександрович, що підтверджується Рішенням №1 Про утворення Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕФОС РІТЕЙЛ» від 18.04.2012 (а. с. 186); такий склад учасників товариства був змінений лише 14.01.2013.
Статтею 32 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Причому обов'язковою умовою доказів є їх допустимість, під якою, згідно з ч. 2 ст. 34 ГПК України, розуміється, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені п е в н и м и засобами доказування, не можуть підтверджуватись і н ш и м и засобами доказування.
Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Докази подаються сторонами та іншими участинками судового процесу.
Згідно статті 34 Господарського процесуального кодексу України, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені пеними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Отже, дослідивши матеріали справи, суд не знаходить підстав для задоволення позову про визнання договору недійсним; а тому відсутні і правові підстави для застосування наслідків недійсності правочину шляхом стягнення з Фізичної особи-підприємця Блашко Сергія Олександровича суму у розмірі 126 920,00 грн. на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕФОС РІТЕЙЛ».
Судові витрати на підставі ст. 44, 49 ГПК України суд відносить на позивача.
Вступна та резолютивна частини рішення оголошені у судовому засіданні 10.02.2014.
Повне рішення складено 12.02.2014.
Керуючись статтями 44, 49, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд
В позові відмовити.
Суддя І.К. Осоченко