Справа № 802/4498/13-а
Головуючий у 1-й інстанції: Віятик Н.В.
Суддя-доповідач: Смілянець Е. С.
05 лютого 2014 року
м. Вінниця
Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого-судді: Смілянця Е. С.
суддів: Граб Л.С. Драчук Т. О.
при секретарі: Копійчук О.В.
за участю представників сторін:
апелянта - Олійник О.М., Білобородова В.Д.
позивача - ОСОБА_4
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Інспекції з питань захисту прав споживачів у Вінницькій області на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 25 грудня 2013 року у справі за адміністративним позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 до Інспекції з питань захисту прав споживачів у Вінницькій області про визнання незаконною та скасування постанови, -
В листопаді 2013 року фізична-особа підприємець ОСОБА_4 звернувся до Вінницького окружного адміністративного суду з позовом до Інспекції з питань захисту прав споживачів у Вінницькій області про визнання протиправною та скасування постанови від 30.10.2013 року № 31 про накладання штрафних санкцій.
Позовні вимоги заявник мотивував незаконністю та необґрунтованістю оскаржуваного рішення суб'єкта владних повноважень з підстав помилкового застосування відповідачем відповідальності, передбаченої п. 2 ч. 2 ст. 44 Закону України «Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції» (далі - Закон).
Вінницький окружний адміністративний суд постановою від 25.12.2013 року вказаний позов задовольнив повністю.
Не погоджуючись з судовим рішенням відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 25.12.2013 та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позову ОСОБА_4 відмовити повністю.
Обгрунтовуючи апеляційні вимоги скаржник зауважив, що під час проведення перевірки підприємця встановлено відсутність національного знаку відповідності на продукції, яка реалізовувалась позивачем, що є порушенням законодавства про захист прав споживачів, у зв'язку з чим штрафні санкції застосовані правомірно, що не враховано судом першої інстанції при ухваленні оскаржуваної постанови.
У судовому засіданні представники апелянта вимоги скарги підтримали у повному обсязі окремо наголошуючи, що надання необхідних для проведення перевірки зразків продукції являється обов'язком суб'єкта господарювання, а відтак саме уповноважена особа суб'єкта господарювання надавала зразки продукції для обстеження, при цьому за його повної присутності проводилась фото фіксація зразків.
Позивач проти доводів Інспекції заперечив та посилаючись на обґрунтованість і правомірність висновків суду першої інстанції, просив у задоволенні апеляційної скарги відмовити.
Заслухавши суддю-доповідача та думку учасників процесу, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін, виходячи з наступного.
Відповідно до статті 198 Кодексу адміністративного судочинства (далі-КАС) України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін.
Як досліджено з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 22.10.2013 року посадовими особами Інспекції проведено планову перевірку дотримання вимог законодавства про захист прав споживачів ФОП ОСОБА_4, що здійснює свою господарську діяльність за адресою: АДРЕСА_1, за наслідками якої було складено акт перевірки дотримання законодавства про захист прав споживачів №0069 від 23.10.2013 р. (далі - акт перевірки) та протокол №0031 від 23.10.2013 року.
В ході проведеної перевірки зафіксовано, що на реалізації у ФОП ОСОБА_4 перебувають товари на яких відсутній національний знак відповідності, що є порушенням п.7 Постанови Кабінету Міністрів України №1147 від 29.10.2009 року «Про затвердження технічного регламенту безпеки низьковольтного електричного обладнання» та п.17 Постанови Кабінету Міністрів України №785 від 29.07.2009 року «Про затвердження технічного регламенту з електромагнітної сумісності обладнання».
При цьому як з'ясовано з пояснень представника апелянта, під час проведення перевірки не встановлено особу, що ввела таку продукцію в обіг, водночас як встановлено судом, перевіряючим надані копії видаткових накладних №75 від 27.09.2013 року, №189353 від 21.11.2012 року та №416586 від 05.10.2013 року в підтвердження придбання та подальшої реалізації вищевказаного товару СПД ОСОБА_5
30.10.2013 року заступником начальника Інспекції з питань захисту прав споживачів у Вінницькій області Бевзюком П.А. прийнято постанову № 31 про накладення штрафних санкцій, яка в подальшому і слугувала предметом оскарження в даній справі.
Суд першої інстанції при ухваленні оскаржуваної постанови та визнаючи протиправною та скасовуючи постанови від 30.10.2013 року № 31 про накладання штрафних санкцій, виходив з того, що на позивача накладено фінансову санкцію без вчинення ним будь-якого порушення, винної поведінки з його боку.
З такими висновками суду першої інстанції колегія суддів апеляційної інстанції погоджується, виходячи з наступного.
Як встановлено під час апеляційного розгляду, оскаржувана постанова прийнята за результатами виявлених під час перевірки порушень позивачем вимог п.7 Постанови Кабінету Міністрів України №1147 від 29.10.2009 року «Про затвердження технічного регламенту безпеки низьковольтного електричного обладнання» та п.17 Постанови Кабінету Міністрів України №785 від 29.07.2009 року «Про затвердження технічного регламенту з електромагнітної сумісності обладнання», а саме: реалізація товарів, на яких відсутні національні знаки відповідності.
Статтею 13 Закону України «Про стандарти, технічні регламенти та процедури оцінки відповідності» встановлено, що відповідність введених в обіг в Україні продукції, процесів та послуг технічним регламентам є обов'язковою.
Вимоги технічних регламентів поширюються на товари вітчизняного та іноземного походження незалежно від їх походження (п. 3 ч. 4 ст. 13 Закону).
Згідно з Правилами застосування національного знака відповідності, затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 29 листопада 2001 p. N 1599, Національний знак відповідності (далі - знак відповідності) засвідчує відповідність позначеної ним продукції вимогам технічних регламентів, які поширюються на неї. Знак відповідності наноситься тільки на ті види продукції, опис яких міститься в технічних регламентах. При цьому нанесення знака відповідності є обов'язковим. У разі підтвердження відповідності продукції призначеним органом з оцінки відповідності поряд із знаком відповідності наноситься ідентифікаційний номер цього органу згідно з державним реєстром таких органів. Знак відповідності наноситься на продукцію безпосередньо її виробниками. Знак відповідності наноситься на виріб та/або на етикетку, тару, пакування, експлуатаційну та товаросупровідну документацію тощо. Місце та спосіб нанесення (друкування, наклеювання, гравірування, травлення, штампування, лиття тощо) знака відповідності визначається виробником продукції. Дозволяється використовувати зображення знака відповідності у рекламі позначеної ним продукції.
Відповідно до п. 5 Технічного регламенту безпеки низьковольтного електричного обладнання (затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 29 жовтня 2009 р. № 1149) введення електрообладнання в обіг на території України дозволяється за умови, що його розроблено та виготовлено відповідно до встановлених вимог безпеки, у разі дотримання яких таке електрообладнання не створюватиме небезпеки для життя та здоров'я людей, тварин, майна і довкілля.
Пунктом 7 цього ж регламенту унормовано, що забороняється введення в обіг електрообладнання без декларації про відповідність та національного знака відповідності, нанесеного згідно з правилами, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 29 листопада 2001 р. № 1599 «Про затвердження опису та правил застосування національного знака відповідності» (Офіційний вісник України, 2001 p., № 49, ст. 2188).
Національний знак відповідності наноситься виробником або його уповноваженим представником безпосередньо на електрообладнання, а у разі відсутності можливості його нанесення - відповідно на пакування або документацію, що супроводжує електрообладнання (інструкцію з експлуатації, гарантійне свідоцтво тощо), так щоб забезпечувалася його чіткість, розбірливість та незмивність протягом передбаченого строку служби.
Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 44 Закону № 2735-VI до розповсюджувача застосовуються штрафні санкції у разі розповсюдження продукції, на якій відсутній Національний знак відповідності, якщо його нанесення на продукцію передбачено технічним регламентом на відповідний вид продукції, - у розмірі від ста п'ятдесяти до двохсот п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а за повторне протягом трьох років вчинення такого самого порушення, за яке на особу вже було накладено штраф, - у розмірі від двохсот до трьохсот п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
У розрізі наведених правових положень колегія суддів зауважує, що відповідальність настає саме за розповсюдження суб'єктом господарювання продукції, на якій відсутній Національний знак відповідності, якщо його нанесення на продукцію передбачено технічним регламентом на відповідний вид продукції.
Надаючи правову оцінку доводам Інспекції щодо правомірності постанови від 30.10.2013 року № 31, суд апеляційної інстанції зважає на положення статті 238 Господарського кодексу України якою визначено, що за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності до суб'єктів господарювання можуть бути застосовані уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування адміністративно-господарські санкції, тобто заходи організаційно-правового або майнового характеру, спрямовані на припинення правопорушення суб'єкта господарювання та ліквідацію його наслідків. Види адміністративно-господарських санкцій, умови та порядок їх застосування визначаються цим Кодексом, іншими законодавчими актами. Адміністративно-господарські санкції можуть бути встановлені виключно законами.
Через призму наведеної норми можна дійти висновку, що фінансові санкції у вигляді штрафів за розповсюдження продукції, на якій відсутній Національний знак відповідності, є адміністративно-господарськими санкціями, водночас підставою застосування даного виду санкцій є адміністративно-господарське правопорушення - винне, протиправне невиконання чи неналежне виконання суб'єктом господарювання своїх зобов'язань, передбачених чинним законодавством, що порушує права інших суб'єктів господарювання.
Обґрунтовуючи правомірність накладення штрафних санкцій, відповідач зазначає, що вживав всіх необхідних заходів, передбачених ст. 8 Закону № 2735-VI, для з'ясування особи, що ввела продукцію в обіг, на якій відсутній національний знак відповідності. Зокрема, позивачу пропонувалося у строк до 29.10.2013 року надати документи, які б дали можливість встановити особу, що ввела таку продукцію в обіг, однак, останній відповідних документів у запропонований строк не надав.
Разом з тим, на думку судової колегії, відповідач в даному випадку не врахував надані під час перевірки видаткові накладні №75 від 27.09.2013 року, №189353 від 21.11.2012 року та №416586 від 05.10.2013 року, які підтверджують той факт, що товар, який зазначений в акті перевірки, належить і реалізується ФОП ОСОБА_5, якому відповідно до Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності належить 1/2 частина приміщення за адресою: АДРЕСА_1.
Дана обставина, між іншим підтверджена показами безпосередньо самого ФОП ОСОБА_5, який був допитаний судом першої інстанції в якості свідка.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції, що оскільки необхідною умовою для притягнення до юридичної відповідальності є встановлення складу правопорушення як сукупності об'єктивних та суб'єктивних ознак, що характеризують діяння як правопорушення, підстави для застосування фінансових санкцій до позивача відсутні.
Отже, наведені в апеляційній скарзі доводи не викликають сумнівів щодо правильності висновків суду першої інстанції та застосування норм матеріального і процесуального права.
Відповідно до ч.1 ст.200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Зважаючи на те, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, апеляційну скаргу належить залишити без задоволення, а рішення суду - без змін.
Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу Інспекції з питань захисту прав споживачів у Вінницькій області залишити без задоволення, а постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 25 грудня 2013 року - без змін.
Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно ст. 212 КАС України.
Ухвала суду складена в повному обсязі 10 лютого 2014 року .
Головуючий Смілянець Е. С.
Судді Граб Л.С.
Драчук Т. О.