Копія
Постанова
Іменем України
Справа № 801/7451/13-а
04.02.14 м. Севастополь
Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Дугаренко О.В.,
суддів Мунтян О.І. ,
Омельченка В. А.
розглянувши в порядку письмового провадження матеріали справи № 801/7451/13-а за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у м.Сімферополі Головного управління Міндоходів в АР Крим на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (суддя Радчук А.А. ) від 19.09.13
за позовом Приватного підприємства "Фірма "Аеліта" (вул. Бархатової, буд.92,м.Сімферополь,Автономна Республіка Крим,95000)
до Державної податкової інспекції у м.Сімферополі Головного управління Міндоходів в АР Крим (вул. М. Залки, 1/9,м.Сімферополь,Автономна Республіка Крим,95053)
про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 19.09.2013 у справі №801/7451/13-а задоволений адміністративний позов Приватного підприємства «Аеліта» до Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби. Постановлено: визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби №0005321501, №0005331501, №0000971504 від 03.04.2013, №743-15 від 04.07.2013, №0305161501 від 12.06.2013.
Не погодившись з постановою суду відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просив замінити відповідача по справі на його правонаступника - ДПІ у м. Сімферополі ГУ Міндоходів в АР Крим, скасувати постанову суду першої інстанції, прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволені адміністративного позову.
Апеляційна скарга мотивована неправильним, на думку заявника апеляційної скарги, застосуванням судом норм матеріального права. Фактично ж апеляційна скарга містить доводи, які були викладені податковим органом в акті перевірки, яким зафіксовані оскаржувані порушення податкового законодавства. Також податковий орган зазначив, що на час прийняття судом рішення про задоволення адміністративного позову було розглянуто кримінальну справі відносно ОСОБА_2 Вироком Київського районного суду м. Сімферополя від 10.04.2013 було встановлено, що зазначеною особою створені (придбані) суб'єкти підприємницької діяльності (БВП «Строітель плюс», КП «Альянс», ПП «Севелітстрой», ПП «Кримторг», ПП «Кримспецтехнолоджи») без наміру здійснювати підприємницьку діяльність з метою прикриття незаконної діяльності, за попередньою змовою групою осіб, що заподіяло велику матеріальну шкоду державі.
Як вбачається з матеріалів справи відповідачем у справі є Державна податкова інспекція у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби.
Згідно виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців серії АВ №765969 Державна податкова інспекція у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби 11.06.2013 реорганізована шляхом перетворення у Державну податкову інспекцію у м. Сімферополі Головного управління Міндоходів в АР Крим.
Відповідно до п.1 п.2 статті 104 Цивільного Кодексу України від 16.01.2003 № 435, юридична особа припиняється в результаті передання всього свого майна, прав та обов'язків іншим юридичним особам - правонаступникам (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або в результаті ліквідації. Юридична особа є такою, що припинилася, з дня внесення до Єдиного державного реєстру запису про її припинення.
Відповідно до п.1 п.2 статті 108 Цивільного Кодексу України, перетворенням юридичної особи є зміна її організаційно-правової форми. У разі перетворення до нової юридичної особи переходять усе майно, усі права та обов'язки попередньої юридичної особи.
Таким чином, Державна податкова інспекція у м.Сімферополі Головного управління Міндоходів в АР Крим є правонаступником Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби.
Відповідно до статті 55 Кодексу адміністративного судочинства України у разі вибуття або заміни сторони чи третьої особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд допускає на будь-якої стадії адміністративного процесу заміну відповідно сторони чи третьої особи її правонаступником.
Усі дії, вчинені в адміністративному процесі до вступу правонаступника, обов'язкові для нього в такій самій мірі, у якій вони були б обов'язкові для особи, яку він замінив.
Враховуючи вищевикладені обставини, судова колегія вважає за необхідне замінити відповідача у справі на його правонаступника - Державну податкову інспекцію у м. Сімферополі Головного управління Міндоходів в АР Крим.
Відповідно до пункту 2 частини першої статті 197 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.
У судове засідання 04.02.2014 сторони, їх представники не з'явились, про дату, час та місце апеляційного розгляду справи повідомлені в встановленому законом порядку.
Суд, керуючись положеннями пункту 2 частини першої статті 197 Кодексу адміністративного судочинства України, визнав за можливе перейти до письмового провадження по справі.
Колегія суддів, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
З матеріалів справи вбачається, що з 19.02.2013 по 25.02.2013 Державною податковою інспекцією у м. Сімферополі АР Крим ДПС проведена документальна позапланова невиїзна перевірка Приватного підприємства «Аеліта» з питань дотримання вимог податкового законодавства при визначенні податку на прибуток та податку на додану вартість по взаємовідносинам з ПП «Габаріт Груп» за червень 2010 року, ПП «Стар-ГОУ» за грудень 2010 року, «Укрторгпартнер» за періоди: липень, серпень, вересень 2010 року, БВР «Строитель-плюс» за періоди: жовтень 2010 року, лютий, квітень, травень, грудень 2011 року.
В ході перевірки встановлені порушення п.п.3.1.1 п.3.1 ст.3, п.п.7.4.1 ,п.п.7.4.5 п.7.4 , п.п.7.7.1 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» а також порушення п.185.1 ст.185, п.198.1 , п.198.3, п.198.6 ст.198, п.200.1 ст.200 Податкового Кодексу України, а саме завищення суми податкового кредиту в розмірі 33007 грн., у тому числі по взаємовідносинам з ПП «Укрторгпартнер» за липень 2010 у сумі 1400 грн., серпень 2010 року - 1750 грн., вересень 2010 року - 5304 грн., ПП «Габаріт-груп» за червень 2010 року у сумі 1633 грн., ПП «Стар-ГОУ» за грудень 2010 у сумі 4832 грн., БВП «Строитель-плюс» за жовтень 2010 у сумі 2965 грн., лютий 2011 - 1500 грн., квітень 2011 - 2080 грн., травень 2011 - у сумі 8385 грн., грудень 2011 - 3158 грн. Також встановлено порушення п.п.5.1, п.п.5.2.1 п.5.2, п.п. 5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», п.14.1.191 п.14.1 ст.14, п.44.1 ст.44, п.138.1, п.138.2, 138.6, п.п.138.8.1 п.138.8 ст.138, п.п.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового Кодексу України, а саме завищення валових витрат при обчислені податку на прибуток на суму 165035 грн., що призвело до заниження податку на прибуток у загальній сумі 38022 грн., в тому числі за 2010 в сумі 22355 грн., за 2-4 квартали 2011 року в сумі 15667 грн., та завищення суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток за 1 квартал 2011 в розмірі 7500 грн.
За результатами перевірки складено акт №1343/15.4/22262769 від 28.02.2013 від 04.03.2013, який є підставою спірних податкових повідомлень-рішень.
Відповідно до податкового повідомлення-рішення №0005321501 від 03.04.2013 позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств в сумі основного платежу - 38022 грн., штрафна санкція - 5588,75 грн.
Відповідно до податкового повідомлення-рішення №0005331501 від 03.04.2013 позивачу зменшено від'ємне значення об'єкта оподаткування податком на прибуток в розмірі 7500 грн.
Відповідно до податкового повідомлення-рішення №0000971504 від 03.04.2013 позивачу нараховано грошове зобов'язання з податку на додану вартість в сумі основного платежу - 33007 грн., штрафна санкція - 5261,5 грн.
За результатами розгляду скарги Головним управлінням Міндоходів в Автономній Республіці Крим (рішення від 10.06.2013) відповідачем було прийнято податкове повідомлення-рішення №0305161501 від 12.06.2013, яким позивачу додатково збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток в сумі 1725 грн.
Також на адресу позивача відповідачем направлено податкову вимогу №743-15 від 04.07.2013, в якій зазначено, що сума податкового боргу станом на 03.07.2013 за узгодженими грошовими зобов'язанням складає 38826,43 грн., у тому числі основний платіж з податку на прибуток -29403,87 грн., штрафна санкція - 5261,5 грн., пеня - 4161,06 грн. Платника податків попереджено, що з 26.06.2013 на будь-яке майно, яке перебуває у його власності, а також на майно, на яке платник податків набуде прав власності у майбутньому розповсюджується право податкової застави, а на суму податкового боргу нараховується пеня та штрафи, визначені Податковим Кодексом України.
Судовою колегією встановлено, що підставою для висновків податкового органу про заниження позивачем сум грошових зобов'язань з податку на прибуток, податку на додану вартість, завищення суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток стали встановлені актом перевірки обставини щодо включення до складу валових витрат та складу податкового кредиту сум по взаємовідносинах з ПП «Укрторгпартнер», ПП «Габаріт груп», ПП «Стар-ГОУ», БВП «Строитель-плюс», які мали ознаки «фіктивності» та спрямовані на здійснення операцій з надання податкової вигоди з метою штучного формування валових витрат та податкового кредиту.
З матеріалів справи вбачається, що між позивачем та БВП «Строитель-плюс» був укладений договір №283 від 01.02.2011, відповідно до якого БВП «Стоитель-плюс» (продавець) зобов'язується надати у власність за оплату позивачу (покупець) товари - відходи поліетилену, макулатуру. (а.с.64) відповідно до специфікації до договору (а.с.50) кількість продукції - поліетилену складає 8062,5 кг, загальною вартістю з урахуванням ПДВ 50310 грн.
Виконання умов договору та отримання товару підтверджується витратними накладними №РН-0000512 від 01.02.2011 (а.с.43 т.1), №00000982 від 04.04.2011 (а.с.44 т.1), №1231 від 17.05.2011 (а.с.49 т.1), №239 від 14.12.2011 (а.с.57 т.1),фіскальними чеками про сплату №4915 від 29.04.2011, №4929 від 10.05.2011, №5193 від 27.05.2011, №5204 від 30.05.2011, №5221 від 31.05.2011, №5241 від 01.06.2011, №5261 від 02.06.2011, №5299 від 06.06.2011, №7394 від 14.12.2011, №7406 від 15.12.2011 (а.с.37-41 т.2), товарно-транспортними накладними (а.с.37 т.1, а.с. 41 т.1, податковими накладними від 04.04.2011 на суму ПДВ 2080 грн. (а.с.47 т.1), №239 від 14.12.2011 на суму ПДВ 3158,33 грн. (а.с.58 т.1), №512 від 01.02.2011 на суму ПДВ 1500 грн. (а.с.43 т.2) , №211 від 17.05.2011 на суму ПДВ 8385 грн. (а.с.64 т.2).
Також ПП "Фірма "Аеліта" придбало макулатуру, передача якою покупцю підтверджується витратною накладною 1-00006251 від 28.10.2011 оплата за товар здійснена згідно рахунку № 1-00005445 від 28.10.2011 і склала 17788,50 грн. в тому числі ПДВ 2964,75 грн.
Позивач отримав податкову накладну №6251 від 28.10.2010 на суму ПДВ 2964,75 грн. (а.с.68 т.2).
Оплата підтверджується банківською випискою № 254 від 17.11.2010. Товар був оприбуткований на 281 бухгалтерський рахунок "Товари на складі". Унаслідок частина даного товару була передана ТОВ "Екоресурси Полтави", що підтверджується витратною накладною А -00000069 від 28.02.2011.
01.06.2010 позивачем був укладений договір №66 з ПП «Габарит-Груп», відповідно до умов якого виконавець (ПП «Габарит-Груп») зобов'язується надати послуги з ремонту лінії грануляції. Виконання послуг з ремонту підтверджується актом виконаних робот №702 від 30.06.2010 (а.с.21 т.2), рахунком фактурою №964 від 30.06.2010 (а.с.17 т.2) сплатою за надані послуги в сумі 9800 грн. (а.с.19 т.2), податковою накладною №702 від 30.06.2010 на суму ПДВ 1633,33 грн. (а.с.16 т.2).
01.07.2010 між позивачем та ПП «Укрторгпартнер» був укладений договір купівлі-продажу №69. Відповідно до договору позивач придбав у покупця гофротару. Придбання товару підтверджується видатковою накладною №1486 від 20.09.2010 (а.с.142 т.1), рахунком-фактурою № СФ-0001140 від 20.09.2010 (а.с.139 т.1), сплата підтверджується виписками банка №225 від 07.10.2010, №226 від 02.10.2010 (а.с.147 т.1), податковою накладною №1486 від 20.09.2010 на суму ПДВ 3000 грн. (а.с. 150 т.1). Також позивачем у ПП «Укрторгпартнер» був придбаний поліетилен, який був у споживанні, передача товару підтверджується видатковими накладними №392 від 05.07.201, №611 від 10.08.2010, №732 від 01.09.2010, сплатою за товар проведеної згідно рахунків фактур №0000895 від 01.09.2010 (а.с.140 т.1), №0000780 від 10.08.2010 (а.с.144 т.1), №520 від 05.07.2010 (а.с.146 т.1), товарно-транспортними накладними (а.с.38-40 т.1), податковими накладними №732 від 01.08.2010 на суму ПДВ 2304 грн., №611 від 10.08.2010 на суму ПДВ 1750 грн., (а.с.151 т.1), №392 від 05.07.2010 на суму ПДВ 1400 грн. (а.с.152 т.1). Сплата підтверджується виписками банка №154 від 12.07.2010, №177 від 10.08.2010, №199 від 06.09.2010 (а.с.147-148 т.1). Товар був оприбуткований на 201 бухгалтерський рахунок «Сировина та матеріали».
27.12.2010 між позивачем та ПП «Стар-ГОУ» був укладений договір купівлі-продажу №49 (а.с.8 т.2) , відповідно до якого продавець (ПП «Стар-ГОУ») зобов'язується передати у власність покупця (позивача) товар, а покупець зобов'язується сплатити та прийняти товар: плівку, пакети, мішки, макулатуру, гофротару. Реальне виконання договору підтверджується видатковою накладною №РН-0000525 від 30.12.2010 (а.с.6 т.2), рахунком-фактурою №СФ-0000516 від 30.12.2010 (а.с.3 т.2), сплатою за товар платіжним дорученням №14 від 18.01.2011 на суму 12000 грн., випискою банку №18 від 26.01.2011 на суму 5990 грн. (а.с.7 т.2), податковою накладною №545 від 30.12.2010 на суму ПДВ 2998,33 грн. (а.с.10 т.2). Товар був оприбуткований на 281 бухгалтерський рахунок «Товари на складі», а в подальшому реалізований ТОВ «Екоресурси Полтави», що підтверджується витратною накладною № А-00000069 від 28.02.2011 (а.с.14) Також позивач придбав у ПП «Стар-ГОУ» перетворювач частоти у кількості 2 шт., монтаж та установлення яких було проведено продавцем. Виконання операції підтверджується рахунком-фактурою №СФ-503 від 27.12.2010, витратною накладною №РН 509 від 27.12.2010 (а.с.4-5 т.2), актом списання №А-00000008 від 31.12.2010 (а.с.9 т.2), сплатою за товар відповідно до виписки банку №296 від 27.12.2010 (а.с.7 т.2), податковою накладною №528 від 27.12.2010 на суму ПДВ 1833,33 грн. (а.с.11 т.2).
Пунктом 5.1 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» визначено, що валовими витратами виробництва та обігу є сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.
Згідно з підпунктом 5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.
Підпунктом 5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону передбачено, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.
Згідно з п.1.7 ст.1 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.
Підпунктом 7.5.1 пункту 7.5 ст.7 Закону передбачено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).
Згідно з п.п.7.2.3 п.7.2 ст.7 Закону податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Для операцій, що оподатковуються і звільнені від оподаткування, складаються окремі податкові накладні. Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.
Відповідно до п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону 7.4.5. не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).
Пунктом 5 Порядку заповнення податкової накладеної, затвердженої наказом Державної податкової адміністрації України від 30 травня 1997 р. N 165 (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) визначено, що податкова накладна вважається недійсною у разі її заповнення іншою особою, ніж вказаною у пункті 2 даного Порядку.
Згідно з пунктом 2 Порядку податкову накладну складає особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі і якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість.
Відповідно до пункту 18 Порядку всі складені примірники податкової накладної підписуються особою, уповноваженою платником податку здійснювати поставку товарів (послуг), та скріплюються печаткою такого платника податку - продавця. Податкова накладна не підписується покупцем товарів (послуг) і не скріплюється його печаткою.
За змістом пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.
Відповідно до пункту 198.3 цієї ж статті Кодексу податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
В силу вимог пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
Як випливає зі змісту підпункту 138.1.1 пункту 138.1, пункту 138.2 статті 138 Податкового кодексу України собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт наданих послуг є витратами операційної діяльності, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, та визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.
З наведених законодавчих положень вбачається, що обов'язковою умовою виникнення у платника права на податковий кредит та на зменшення оподатковуваного доходу на суму понесених витрат є реальне здійснення операцій з придбання товарів (робіт, послуг), а також оформлення зазначених операцій необхідними документами первинного обліку (зокрема, податковими накладними), що містять достовірні відомості про обсяг та зміст господарської операції.
У справі, що переглядається, судова колегія встановила, що факт поставки товарів спірними контрагентами на адресу позивача підтверджується необхідними документами первинного обліку, а саме - договорами, видатковими накладними, податковими накладними, платіжними дорученнями.
Наведені документи розцінюються судовою колегією як належне документальне підтвердження реального характеру спірних операцій з поставки.
За таких обставин суд першої інстанції правильно визнав незаконним донарахування позивачеві оспорюваних сум податкових зобов'язань з ПДВ та з податку на прибуток.
Однак, судова колегія вважає необґрунтованими висновки суду щодо визнання протиправною та скасування податкової вимоги №743-15 від 04.07.2013 у зв'язку з наступним.
З оскаржуваної податкової вимоги вбачається, що станом на 03.07.2013 позивач має податковий борг з податку на прибуток в сумі 1570,24 грн., в також борг з невизначеного податку, загальна сума складає 38826,43 грн.
З листа відповідача №1218/190/15.1 від 29.07.2013 вбачається, що податковий борг в сумі 37256,19 грн. виник на підставі прийняття податковим органом податкового повідомлення-рішення №0000971504 від 03.04.2013, яким донараховане грошове зобов'язання з податку на додану вартість.
Відповідно до п.59.1 ст.59 Податкового Кодексу України у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.
Згідно п. 56.18 ст.56 Податкового Кодексу при зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання недійсним рішення контролюючого органу грошове зобов'язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили.
З матеріалів справи вбачається, що податкова вимога, яка оскаржується позивачем була винесена в період, коли грошове зобов'язання вважалось узгодженим, тобто рішення по скарзі позивача до Головного управління Міндоходів в Автономній Республіці Крим було прийняте 10.06.2013, до суду позивач звернувся 23.07.2013.
За таких обставин у судової колегії відсутні підстави для задоволення позову у частині визнання протиправною та скасування податкової вимоги №743-15 від 04.07.2013.
Разом з тим судова колегія зазначає, що відповідно до п. 60.5 ст.60 Податкового Кодексу України податкова вимога вважається відкликаною у день набрання законної сили відповідним рішенням суду, яким скасовується повідомлення-рішення контролюючого органу або сума податкового боргу, визначена в податковій вимозі.
Судова колегія вважає помилковими посилання заявника апеляційної скарга на вирок Київського районного суду м. Сімферополя від 10.04.2013 по справі №123/3318/13-к відносно ОСОБА_2 у зв'язку з наступним. По-перше ані суду першої інстанції, ані суду апеляційної інстанції відповідачем зазначений вирок у якості доказу не надавався, акт перевірки, на підставі якого були прийняті спірні податкові повідомлення-рішення, був складений до винесення вироку суду - 04.03.2013.
По-друге відповідач не надав доказів того, що Приватне підприємство "Фірма "Аеліта" вказане у переліку підприємств, зазначених у вироку та яким вчинено ухилення від сплати податків.
Відповідно до п.3 ч.1 ст.163 Кодексу адміністративного судочинства України мотивувальна частина постанови суду повинна містити встановлені судом обставини з посиланням на докази, а також мотиви неврахування окремих доказів.
Разом з тим судова колегія зазначає, що рішення суду першої інстанції не відповідає вимогам ч.1 ст.163 Кодексу адміністративного судочинства України. Суд при винесенні постанови не зазначив жодного письмового доказу, який би підтверджував висновки стосовно реальності здійснених позивачем господарських операцій, судове рішення не містить аналізу первинних бухгалтерських документів, на підставі яких суд дійшов певних висновків.
Таким чином, судова колегія вважає, що висновки суду, викладені в постанові, частково суперечать нормам матеріального та процесуального права тому постанова суду першої інстанції підлягає скасуванню, а позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
Керуючись статтями 195, 197, 198, 205, 207, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Сімферополі Головного управління Міндоходів В Автономній Республіці Крим задовольнити частково.
Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 19.09.2013 у справі №801/7451/13-а скасувати.
Прийняти нову постанову.
Адміністративний позов задовольнити частково.
Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби №0005321501, №0005331501, №0000971504 від 03.04.2013, №0305161501 від 12.06.2013.
В іншій частині у задоволені позову відмовити.
Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі.
Постанову може бути оскаржено до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуючий суддя підпис О.В.Дугаренко
Судді підпис О.І. Мунтян
підпис В.А.Омельченко
З оригіналом згідно
Головуючий суддя О.В.Дугаренко