6.3
Іменем України
07 лютого 2014 рокуЛуганськСправа № 812/10767/13-а
Луганський окружний адміністративний суд у складі:
Головуючого судді: Солоніченко О.В.,
при секретарі: Калашнікові Д.О.,
за участю:
представника позивача - ОСОБА_1 довіреність від 02.07.2012,
представника відповідача - Ігнатова Д.В. довіреність від 14.06.2013,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_3 до реєстраційної служби Луганського міського управління юстиції про скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,-
30 грудня 2013 року до Луганського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_3 до реєстраційної служби Луганського міського управління юстиції про скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що на підставі рішення виконавчого комітету Жовтневої районної у м.Луганську ради народних депутатів позивачу ОСОБА_3 на праві приватної власності належить земельна ділянка площею 0,0712 гектарів, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1. В червні 2012 року державний акт на вищезазначену земельну ділянку було втрачено, у зв'язку з чим 22 серпня 2012 року позивачка дала відповідне оголошення у газету «Наша газета» про втрату такого державного акту. 15 листопада 2013 року позивачка звернулася до реєстраційної служби Луганського міського управління юстиції у Луганській області з заявою про державну реєстрацію прав - земельну ділянку площею 0,0712 гектарів за адресою: АДРЕСА_1, але державним реєстратором прав на нерухоме майно Ігнатовим Дмитром Володимировичем було винесено рішення про відмову у державній реєстрації права на земельну ділянку за мотивом ненадання йому втраченого позивачкою державного акту № 4192002151 серії ЛГ. Вважає, що дане рішення є незаконним та підлягає скасуванню. У зв'язку з викладеним просить суд скасувати рішення державного реєстратора №8411070 від 28.11.2013 року та зобов'язати реєстраційну службу зареєструвати за ОСОБА_3 приватну земельну ділянку площею 0,0712 гектарів за адресою: АДРЕСА_1.
Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав, надав суду пояснення аналогічні викладеним у позовній заяві, зазначив, що відмова відповідача у реєстрації земельної ділянки є незаконною, оскільки ст..24 ЗУ «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» не передбачає відмови у здійсненні такої реєстрації саме із-за «ненадання документу, що посвідчує право: Державний акт ЛГ №4192002151». Отже жодних порушень даного законодавства з боку позивача не було. ОСОБА_3 повністю виконані вимоги, застережені п.4 ч.1 ст.24 ЗУ «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», тоді як передбачені п.5-4 ч.1 ст.24 зазначеного закону умови відмови у здійсненні спірної реєстрації відповідачем протиправно не виконані, передбачені законом недоліки звернення позивачки не названі, строк для їх усунення не наданий. Просив позовну заяву задовольнити у повному обсязі.
Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнав, надав суду пояснення, аналогічні викладеним у письмовому запереченні, зазначив, що статтею 19 ЗУ «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно» передбачені документи, що підтверджують виникнення, перехід та припинення права власності та інших речових прав на нерухоме майно, в якому одним із пунктів є - Державний акт на право власності на земельну ділянку або на право постійного користування земельною ділянкою (якщо таке право було зареєстровано до 01.01.2013 року). Відповідно до вимог п.3 ст.16 Закону разом із заявою про державну реєстрацію прав та їх обтяжень у паперовій формі подають оригінали документів, необхідних для реєстрації прав та їх обтяжень, і копії, засвідчені у відповідному порядку. Представником позивача ОСОБА_1, який діяв на підставі довіреності, для проведення державної реєстрації права власності на земельну ділянку було подано копію державного акту, тому йому було відмовлено у державній реєстрації на земельну ділянку за суб'єктом: ОСОБА_3. Просив відмовити у задоволенні позовної заяви.
Заслухавши пояснення сторін, дослідивши наявні матеріали справи, суд дійшов наступного висновку.
На підставі рішення виконавчого комітету Жовтневої районної у м.Луганську ради народних депутатів ОСОБА_3 на праві приватної власності належить земельна ділянка площею 0,0712 гектарів, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.8,9).
В червні 2012 року державний акт на земельну ділянку площею 0,0712 гектарів, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1, було втрачено, у зв'язку з чим 22 серпня 2012 року позивачка дала відповідне оголошення у газету «Наша газета» (а.с.6).
15 листопада 2013 року представник позивача ОСОБА_1 на підставі довіреності (а.с.10) звернувся до реєстраційної служби Луганського міського управління юстиції у Луганській області з заявою про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, для проведення державної реєстрації права власності на земельну ділянку площею 0,0712 га за адресою: АДРЕСА_1, кадастровий номер земельної ділянки 4410100000:02:040:0195, але державним реєстратором прав на нерухоме майно Ігнатовим Дмитром Володимировичем було винесено рішення №8411070 від 28.11.2013 про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень за мотивом ненадання йому державного акту №4192002151 серії ЛГ (а.с.7).
Відповідно до ст. 182 Цивільного кодексу України право власності та інші речові права на нерухомі речі, обтяження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації. Державна реєстрація прав на нерухомість є публічною, здійснюється відповідним органом, який зобов'язаний надавати інформацію про реєстрацію та зареєстровані права в порядку, встановленому законом. Порядок проведення державної реєстрації прав на нерухомість та підстави відмови в ній встановлюються законом.
Відповідно до ст. 8 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" орган державної реєстрації прав: проводить державну реєстрацію прав та їх обтяжень або відмовляє у їх реєстрації; забезпечує ведення Державного реєстру прав; надає інформацію про зареєстровані права та їх обтяження в порядку, встановленому цим Законом; забезпечує облік безхазяйного нерухомого майна; здійснює інші повноваження, передбачені цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.
Частиною 4 ст. 9 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" передбачено, що державний реєстратор самостійно приймає рішення про державну реєстрацію прав або відмову в такій реєстрації.
Відповідно до ст. 15 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" державна реєстрація прав та їх обтяжень проводиться в такому порядку: 1) прийняття і перевірка документів, що подаються для державної реєстрації прав та їх обтяжень, реєстрація заяви; 2) встановлення факту відсутності підстав для відмови в державній реєстрації прав та їх обтяжень, зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та/або їх обтяжень; 3) прийняття рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, відмову в ній або зупинення державної реєстрації; 4) внесення записів до Державного реєстру прав; 5) видача свідоцтва про право власності на нерухоме майно у випадках, встановлених статтею 18 цього Закону; 6) надання витягів з Державного реєстру прав про зареєстровані права та/або їх обтяження.
Згідно з ч. 2 ст. 15 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" перелік документів для здійснення державної реєстрації прав визначається Кабінетом Міністрів України у Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень.
Відповідно до п. 26 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого Постановою КМУ від 22.06.2011 за № 703 для проведення державної реєстрації права власності та інших речових прав на нерухоме майно необхідними документами є документи, що підтверджують виникнення, перехід або припинення права власності та інших речових прав на нерухоме майно та інші документи, визначені цим Порядком.
Пунктом 23 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень визначено, що державний реєстратор приймає рішення про відмову в державній реєстрації прав та їх обтяжень виключно за наявності підстав для відмови в державній реєстрації прав, що визначені у Законі України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".
Статтею 19 ЗУ "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" передбачені підстави для державної реєстрації прав та їх
обтяжень.
1.Державна реєстрація прав проводиться на підставі:
1) договорів, укладених у порядку, встановленому законом; 2) свідоцтв про право власності на нерухоме майно, виданих відповідно до вимог цього Закону; 3) свідоцтв про право власності, виданих органами приватизації наймачам житлових приміщень у державному та комунальному житловому фонді; 4) державних актів на право власності або постійного користування на земельну ділянку у випадках, встановлених законом; 5) рішень судів, що набрали законної сили; 6) інших документів, що підтверджують виникнення, перехід, припинення прав на нерухоме майно, поданих органу державної реєстрації прав разом із заявою.
Ст. 22 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" передбачено, що у разі якщо документи для державної реєстрації прав та їх обтяжень подано не в повному обсязі, передбаченому нормативно-правовими актами, державний реєстратор у строк, встановлений частинами п'ятою, сьомою і восьмою статті 15 цього Закону для розгляду заявлених прав, приймає рішення про зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень і письмово повідомляє про це заявника.
Якщо заявник протягом п'яти робочих днів після отримання письмового повідомлення виконав вимоги державного реєстратора, загальний строк розгляду заявленого права продовжується з урахуванням часу, що минув до його зупинення.
Відповідно до п. 5-4 ст. 24 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" у державній реєстрації прав та їх обтяжень може бути відмовлено у разі, якщо після завершення п'ятиденного строку з дня отримання заявником письмового повідомлення про зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав не усунено обставин, що були підставою для прийняття такого рішення.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем 15.11.2013 року прийнято рішення за №3994785 про зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав на земельну ділянку за позивачем, у зв'язку з неподанням державного акту на земельну ділянку №4192002151 серії ЛГ (а.с.53).
Оскаржуване рішення №8411070 від 28.11.2013 року про відмову у державній реєстрації права власності за позивачем на земельну ділянку площею 0,0712 гектарів, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1, було винесено у зв'язку з не усуненням заявником в п'ятиденний строк обставин, що були підставою для прийняття рішення про зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію та їх обтяжень (а.с.54).
Таким чином, суд вважає, що у державного реєстратора були всі наявні підстави для зупинення розгляду заяви позивача про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, та, у свою чергу, підстави для прийняття рішення про відмову позивачеві у державній реєстрації прав власності на вищезазначену земельну ділянку, яке було прийнято у зв'язку з не усуненням заявником в п'ятиденний строк обставин, що були підставою для прийняття рішення про зупинення розгляду його заяви про державну реєстрацію.
Суд не враховує посилання представника позивача на неотримання від відповідача рішення від 15.11.2013 року про зупинення розгляду заяви про реєстрацію права власності, що призвело до неможливості усунення недоліків, оскільки зазначене на думку суду не впливає на правомірність прийнятого відповідачем рішення про відмову в реєстрації права власності за умови фактичної відсутності правовстановлюючого документа - державного акта на земельну ділянку №4192002151 серії ЛГ, факт ненадання якого підтверджується представником позивача.
Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що рішення №8411070 від 28.11.2013 року про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень прийняте Державним реєстратором прав на нерухоме майно Ігнатовим Дмитром Володимировичем є обґрунтованим.
За таких обставин, позовні вимоги в частині скасування рішення №8411070 від 28.11.2013 року про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень суд залишає без задоволення.
Щодо позовних вимог про зобов'язання реєстраційну службу Луганського міського управління юстиції вчинити державну реєстрацію права власності за ОСОБА_3 на приватну земельну ділянку площею 0,0712 гектарів за адресою: АДРЕСА_1, суд зазначає, що задоволення позовних вимог в цій частині фактично буде перебиранням суду на себе повноважень спеціального державного органу, які відносяться до його виключної компетенції, оскільки державній реєстрації права власності земельної ділянки має передувати відповідна процедура, дотримання якої у повному обсязі не є предметом розгляду зазначеної справи. За таких обставин, суд не вбачає підстав для покладення на відповідача обов'язку вчинити державну реєстрацію права власності зазначеної земельної ділянки, тому в цій частині позовних вимог позивачеві також належить відмовити.
Відповідно до ч.1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. Частиною 2 цієї статті тягар доказування перекладено законодавцем на суб'єкта владних повноважень у справах про протиправність його рішення, якщо він заперечує проти позову. Дослідженням матеріалів справи встановлено, що позивач неналежним чином обґрунтував свої позовні вимоги, тоді як відповідач свої заперечення на позов обґрунтував відповідно до вимог чинного законодавства.
Таким чином, аналізуючи викладене, суд прийшов до висновку, що позов ОСОБА_3 до реєстраційної служби Луганського міського управління юстиції про скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії не підлягає задоволенню.
У судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частину постанови.
Керуючись ст.ст. 2, 9, 71, 87, 94, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
У задоволенні позову ОСОБА_3 до Міського реєстраційної служби Луганського міського управління юстиції про скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії відмовити повністю за необґрунтованістю.
Постанова суду може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 Кодексу Адміністративного Судочинства України - з дня отримання копії постанови.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого ст..186 КАС України, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Постанову в повному обсязі складено та підписано 12 лютого 2014 року.
Суддя О.В. Солоніченко