Справа № 764/10679/13-ц
Провадження 2/764/343/2014
Категорія 40
21 січня 2014 року м. Севастополь
Ленінський районний суд м. Севастополя в складі:
головуючого - судді Фисюк О.І.
при секретарі - Цукановій Д.О.
за участю: позивача - ОСОБА_1, представника позивача - адвоката ОСОБА_2, представників відповідача - Мотової С.П., Іванова С.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Севастополі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до державного підприємства «Придніпровська залізниця» про зобов'язання до вчинення певних дій,
10.10.2013 р. ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до відповідача, просить зобов'язати державне підприємства «Придніпровська залізниця» видати дублікат свідоцтва про право власності на житло від 26.03.1993 року.
Позовні вимоги мотивовані тим, що позивачу на праві власності належить 1/3 частка квартири АДРЕСА_1, 2/3 даної квартири належить доньки позивача ОСОБА_5 Позивач зазначає, що правовстановлюючий документ на зазначену квартиру, а саме: свідоцтво про право власності на житло від 26.03.1993 року знаходиться у його доньки, яка постійно проживає у м. Санкт-Петербурзі, у позивача є лише копія даного документу. Позивач вказує, що йому як власнику частки квартири необхідно мати оригінал свідоцтва про право власності на житло, або його дублікат, так як без даного документу він позбавлений можливості розпоряджатися своєю власністю. Позивач неодноразово звертався до доньки з проханням надати йому оригінал свідоцтва, проте вона відмовляється передати свідоцтво навіть на деякий час. Крім того, позивач зазначає, що звертався до відповідача із заявою про видачу дублікату свідоцтва про право власності на квартиру АДРЕСА_1, однак це звернення жодного результату не дало, так як відповідачем було висунуто ряд вимог, які позивач не взмозі виконали, оскільки перебуває у конфліктних відносинах зі своєю донькою та не підтримує з нею зв'язку, а тому він вимушений звернувся до суду з даним позовом.
У судовому засіданні позивач та його представник позов підтримали з викладених підстав.
Представники відповідачів у судовому засіданні позов не визнали у повному обсязі, посилаючись на те, що ДП «Придніпровська залізниця» дійсно відмовило ОСОБА_1 у видачі дублікату свідоцтва про право власності на житло, однак, на погляд відповідача, така відмова є законною й не може розцінюватися як порушення законних прав ОСОБА_1 як власника житла, оскільки заявником не надані передбачені законодавством документи для видачі дублікату свідоцтва. Крім того, представник відповідача зазначала, що, як пояснив сам ОСОБА_1, оригінал свідоцтва не втрачений, а знаходиться у його доньки ОСОБА_5, яка є співвласником квартири, отже взагалі відсутні підстави для видачі дублікату, оскільки дублікат видається лише за умови втрати оригіналу документу і служить для його заміни.
Суд, вислухавши пояснення учасників, дослідивши матеріали справи, приходить до висновку, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що 26 березня 1993 року Кримським відділом залізниці на підставі розпорядження від 26 березня 1993 року №120 ОСОБА_1, ОСОБА_6, ОСОБА_5 було видане свідоцтво про право власності на квартиру АДРЕСА_1 в рівних частках (а.с.9).
Рішенням Ленінського районного суду м. Севастополя від 17 грудня 2004 року, що набрало законної сили 17.01.2005 року, між ОСОБА_5 та ОСОБА_1 визначений порядок користування квартирою АДРЕСА_1 (а.с.11).
Згідно листа КП «БТІіДРОНМ» СМР від 15.06.2013 року станом на 31.12.2012 року право власності на квартиру АДРЕСА_1 зареєстроване: 1/3 частка - за ОСОБА_1, 1/3 частка - за ОСОБА_5 на підставі свідоцтва про право власності на житло від 26.03.1993 року, 1/3 частка - за ОСОБА_5 на підставі договору дарування №2-140 від 18.02.1999 року (а.с.14).
Згідно довідки КП «РЕП №1» СМР №961 від 18.06.2013 року квартира АДРЕСА_1 є комунальною на двох господарів. Кімната площею 14,9 кв.м зареєстрована за ОСОБА_1.(а.с.13).
10.06.2013 року ОСОБА_1 звернувся до ДП «Придніпровська залізниця» відокремленого структурного підрозділу «Кримська дирекція залізничних перевезень» із заявою про видачу дублікату свідоцтва про право власності на квартиру АДРЕСА_1.
Листом від 13.06.2013 року вих. №32-ДНКМ-4 ОСОБА_1 було роз'яснено, що у разі втрати або пошкодження свідоцтва про право власності на житло до органу, що проводив оформлення права власності на нерухоме майно, подаються наступні документи: 1) заява власника (власників) або уповноваженої ним (ними) особи, у разі якщо власників нерухомого майна двоє та більш, заява подається від кожного з них; 2) опублікована в пресі заява про недійсність пошкодженого або втраченого свідоцтва про право власності на житло. При цьому в оголошенні обов'язково повинна бути зазначена адреса житла та реквізити свідоцтва про право власності; 3) довідка КП «БТІіДРОНМ» СМР про особу (особи) за ким зареєстроване право власності станом на 01.01.2013 року; 4)оригінали та копії цивільних паспортів власника (власників). У разі подання документів уповноваженою особою подаються оригінал та копія довіреності, де передбачено право отримання дублікату правовстановлюючого документу, копія цивільного паспорту власника (власників) житла; 5) квитанція про оплату послуг по виготовленню дублікату свідоцтва про право власності на житло (а.с.12).
Відповідно до частини першої статті 1 Закону України «Про інформацію» документом є матеріальний носій, що містить інформацію, основними функціями якого є її збереження та передавання у часі та просторі.
Суд зазначає, що визначення терміну «дублікат» у чинному законодавстві відсутнє, проте з теорії права та практики застосування термінів, слів та словосполучень у юриспруденції дублікатом є другий примірник документа, що має таку саму юридичну силу, як і оригінал. Тобто, дублікат документа повинен містити ті ж відомості, що й оригінал документа. Фактично видача дубліката полягає у відтворенні тексту документа, дублікат якого видається, що спрямоване на відновлення такого документа у випадку неможливості використання останнього з певних причин.
За загальним правилом, у разі втрати або зіпсування документа лише суб'єкт, що видавав такий документ, може видати його дублікат.
Як пояснив позивач у судовому засіданні оригінал свідоцтва про право власності на житло від 26.03.1993 року не втрачений, не зіпсований, а знаходиться у його доньки, яка постійно проживає у м. Санкт-Петербурзі. Отримати дане свідоцтво від доньки він не має можливості через конфліктні стосунки між ними.
Проте суду не надано жодних доказів того, що позивач дійсно звертався до ОСОБА_6 із проханням надати йому оригінал свідоцтва й остання відмовила у цьому.
Таким чином, враховуючи, що позивач не надав документів до ДП «Придніпровська залізниця», які необхідні для видачі дублікату свідоцтва про право власності на житло, також не надав доказів про те, що він дійсно звертався до доньки з проханням передати йому оригінал свідоцтва або сприяти в отриманні дублікату й отримав відмову, а також, приймаючи до уваги, що оригінал свідоцтва не втрачений, не зіпсований, а тому взагалі відсутні правові підстави для його видачі, суд вважає позов не заснованим на законі.
Згідно вимог ст. 88 ЦПК України судові витрати суд відносить на позивача.
На підставі ст. 391 ЦК України, керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 88, 212-215 ЦПК України, суд
У задоволенні позову ОСОБА_1 до державного підприємства «Придніпровська залізниця» про зобов'язання до вчинення певних дій відмовити.
Судові витрати віднести на рахунок позивача.
Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду м. Севастополя через Ленінський районний суд м. Севастополя шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення рішення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Суддя - підпис
З оригіналом згідно:
Суддя Ленінського
районного суду м. Севастополя О.І.Фисюк