29000, м. Хмельницький, Майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98
"28" липня 2008 р.
Справа № 16/4480
За позовом Державної екологічної інспекції в Хмельницькій області, м. Хмельницький
до Скаржинецької сільської ради, с. Скаржинці Ярмолинецького району
про стягнення 391,24 грн. шкоди, заподіяної навколишньому природному серидовищу.
Суддя Магера В.В.
Представники сторін:
Позивача: Сліпчук О.П. - за дорученням № 233/03 від 28.11.07 р.;
Відповідача: Плішко В.І. - сільський голова.
Суть спору: Позивач у позовній заяві просить суд стягнути з відповідача 391,24 грн. шкоди, заподіяної навколишньому природному серидовищу внаслідок розташування стихійних сміттєзвалищ побутових відходів.
Представник позивача в судовому засіданні наполягає на задоволенні позовних вимог, посилаючись на те, що вони підтверджені поданими доказами.
Представник відповідача в судове засідання з'явився, проти позову не заперечує. Як стверджує представник відповідача, стихійні сіттєзвалища виникли в наслідок складування громадянами села побутових відходів, а у сільської ради відсутні можливості прибирати їх своєчасно.
Розглядом матеріалів справи встановлено наступне:
Проведеною Державною екологічною інспекцією в Хмельницькій області перевіркою дотримання вимог природоохоронного законодавства на території Скаржинецької сільської ради с. Перегінка, вул. Центральна (біля ставка) та вздовж дороги по вул. Чорновола) виявлено несанкціоновані сміттєзвалища побутових відходів.
В результаті перевірки складено акт перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства від 03.04.08 р. № 001848/160. Актом перевірки зафіксовано 2 несанкціонованих сміттєзвалища засмічених побутовими відходами.
При цьому в акті зазначається, що перша ділянка засмічення розташована біля ставка в с. Перегінка біля вул. Центральної (гребля). Вказується, що площа першої засміченої ділянки -81 кв.м.
Друга ділянка засмічення побутовими відходами розташована вздовж дороги по вул. Чорновола, а її площа становить 54 кв.м.
Згідно акту перевірки також встановлено, що відповідачем порушено ст. 17, 32, 33 Закону України „Про відходи” та ст. 89 Водного кодексу України.
На підставі акту перевірки від 03.04.08 р. позивачем прийнято постанову № 001330 від 14.04.08 р. про накладення адміністративного стягнення на сільського голову за порушення норм Водного кодексу України та Закону України „Про відходи”.
Розмір шкоди, заподіяної відповідачем, нарахований відповідно до „Методики визначення розмірів шкоди, зумовленої забрудненням і засміченням земельних ресурсів через порушення природоохоронного законодаства, затвердженої наказом Міністерства охорони навколишнього природного серидовища України від 27.10.1997 р. № 171 (у редакції наказу Міністерства охорони навколишнього природного серидовища України від 04.04.07 р. № 149), підтверджується актом перевірки дотримання природоохоронного законодавства від № 001848/160 від 03.04.08 р. і становить 391,24 грн.
Аналізуючи надані докази, оцінюючи їх у сукупності, судом приймається до уваги наступне:
Відповідно до п. б ст. 20 Закону України „Про охорону навколишнього природного середовища” до компетенції спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань екології та природних ресурсів і його органів на місцях належать державний контроль за використанням і охороною земель, надр, поверхневих і підземних вод, атмосферного повітря, лісів та іншої рослинності, тваринного світу, морського середовища та природних ресурсів територіальних вод, континентального шельфу і виключної (морської) економічної зони республіки, а також за додержанням норм екологічної безпеки.
Відповідно до п. 5.5 Положення про Державну екологічну інспекцію, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України №1520 від 17.11.2001р., Державна екологічна інспекція має право складати акти перевірки, протоколи про адміністративні правопорушення та розглядати справи про адміністративні правопорушення у межах повноважень, визначених законом.
Відповідно до п.п.„є” ст.12 Змельного кодексу України, до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить здійснення контролю за використанням та охороною земель комунальної власності, додержанням земельного та екологічного законодавства.
Відповідно до п.п.„б” п.1 ст. 33 Закону України „Про місцеве самоврядування в Україні” до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать делеговані повноваження щодо:
- здійснення контролю за додержанням земельного та природоохоронного законодавства, використанням і охороною земель, природних ресурсів загальнодержавного та місцевого значення, відтворенням лісів;
- визначення території для складування, зберігання або розміщення виробничих, побутових та інших відходів відповідно до законодавства.
Відповідно до ст.83 Земельного кодексу України землі, які належать на праві власності територіальним громадам сіл, селищ та міст є комунальною власністю. У комунальній власності перебувають усі землі в межах населених пунктів, крім земель приватної та державної власності, а також земельні ділянки за їх межами, на яких розташовані об'єкти комунальної власності.
Згідно ст. ст. 91, 96 Земельного кодексу України, власники (користувачі) земельних ділянок зобов'язані додержуватись вимог законодавства про охорону довкілля та зберігати корисливі властивості землі.
Відповідного до п. „в” ч. 1 ст. 211 Земельного кодексу України, громадяни та юридичні особи несуть цивільну, адміністративну та кримінальну відповідальність за псування сільськогосподарських угідь та інших земель, їх забруднення хімічними та радіоактивними речовинами та стічними водами, засмічення промисловими, побутовими та іншими відходами.
Відповідно до п. „й” ч. 2 ст. 68 Закону України „Про охорону навколишнього природного серидовища” передбачено, що відповідальність за порушення законодавства про охорону навколишнього природного серидовища несуть особи винні у порушенні природоохоронних вимог при зберіганні, траспортуванні, використанні, знешкодженні та хахороненні хімічних засобів захисту рослин, мінеральних добрив, токсичних радіоактивних речовин та відходів.
Згідно ч. 4 ст. 68 Закону України „Про охорону навколишнього природного серидовища” підприємства, установи, організації і громадяни України, а також іноземні юридичні і фізичні особи та особи без громадянства зобов'язані відшкодувати шкоду, завдану ними внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного серидовища, в порядку та розмірах, встановлених законодавством України.
Разом із тим, розмір шкоди, заподіяної відповідачем, нарахований відповідно до „Методики визначення розмірів шкоди, зумовленої забрудненням і засміченням земельних ресурсів через порушення природоохоронного законодаства, затвердженої наказом Міністерства охорони навколишнього природного серидовища України від 27.10.1997 р. № 171 (у редакції наказу Міністерства охорони навколишнього природного серидовища України від 04.04.07 р. № 149), підтверджується актом перевірки дотримання природоохоронного законодавства від № 001848/160 від 03.04.08 р. і становить 136,00 грн.
Згідно п. 6 ст. 89 Водного кодексу України, прибережні захисні смуги є природоохоронною територією з режимом обмеженої господарської діяльності. У прибережних захисних смугах уздовж річок, навколо водойм та на островах забороняється влаштування звалищ сміття, гноєсховищ, накопичувачів рідких і твердих відходів виробництва, кладовищ, скотомогильників, полів фільтрації тощо.
Відповідно до п. 6 ч. 3 ст. 110 Водного кодексу України відповідальність за порушення водного законодавства несуть особи, винні у недотриманні умов дозволу або порушенні правил спеціального водокористування;
Відповідно до ч. 1 ст. 111 Водного кодексу України підприємства, установи, організації і громадяни України, а також іноземні юридичні і фізичні особи та особи без громадянства зобов'язані відшкодувати збитки, завдані ними внаслідок порушень водного законодавства, в розмірах і порядку, встановлених законодавством України.
Відповідно до ч. 4 ст. 68 Закону України “Про охорону навколишнього природного середовища” підприємства, установи, організації та громадяни зобов'язані відшкодовувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, в порядку та розмірах, встановлених законодавством України.
Дослідивши наявні у матеріалах справи докази та давши їм правову оцінку в сукупності, суд прийшов до висновку, що позов заявлений обґрунтовано, підтверджений належними по справі доказами і підлягає задоволенню .
Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються на відповідача.
Керуючись ст.ст. 44, 49, 82-84, ст. 116, ст. 121 Господарського процесуального кодексу України, суд -
Позов Державної екологічної інспекції в Хмельницькій області, м. Хмельницький до Скаржинецької сільської ради, с. Скаржинці Ярмолинецького району про стягнення 391,24 грн. шкоди, заподіяної навколишньому природному серидовищу задовольнити.
Стягнути зі Скаржинецької сільської ради (с. Скаржинці Ярмолинецького району, реквізити відсутні) в доход державного бюджету України (одержувач коштів: УДК в Ярмолинецькому районі, р/р 33113331700611, код класифікації 21081100, МФО 815013, код 23565207, банк одержувача ГУДКУ у Хмельницькій області) 391,24 (триста дев'яносто одна гривня 24 коп.) шкоди, заподіяної навколишньому природному середовищу.
Видати наказ.
Стягнути зі Скаржинецької сільської ради (с. Скаржинці Ярмолинецького району, реквізити відсутні) в доход державного бюджету України по коду бюджетної класифікації 22090200, символ звітності банку 095 через відділення державного казначейства (на рахунок 31112095700002 УДК у м.Хмельницькому, код 23565225, ГУ ДКУ у Хмельницькій області) державне мито в розмірі 102 грн. (сто дві гривні 00 коп.).
Видати наказ.
Стягнути зі Скаржинецької сільської ради (с. Скаржинці Ярмолинецького району, реквізити відсутні) в доход державного бюджету України через відділення державного казначейства (на рахунок 31215259700002, код банку 815013, ГУ ДКУ у Хмельницькій області, ЄДРПОУ 23565225 УДК м. Хмельницький, призначення платежу: 22050000) витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в розмірі 118 грн. (сто вісімнадцять 00 коп.).
Видати наказ.
Суддя В.В. Магера