"30" липня 2008 р.
11:10
Справа № 1/333/08
м. Миколаїв
За позовом: Товариство з обмеженою відповідальністю
сільськогосподарське підприємство “НІБУЛОН”.
/54030, м. Миколаїв, вул. Фалеївська, 9-б/.
До відповідача: Спеціалізована державна податкова інспекція по роботі з великими
платниками податків у м. Миколаєві
/54017, м. Миколаїв, вул. Чкалова, 20/
про: визнання противоправним та скасування податкового повідомлення-рішення
від 12.06.2008 року № 00010740/0.
Суддя Васильєва Л.І.
Секретар судового засідання Сорокіна А.В.
Представники:
Від позивача
Кравченко О.Б., довіреність від 03.03.2008р.
Грінченко В.В., довіреність від 29.01.2008р.
Від відповідача
Мезінов О.Г, довіреність від 09.06.2008р.
Ільчук О.А., довіреність від 23.06.2008р.
Позивач звернувся з позовом до відповідача про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення -рішення № 00010740/0 від 12.06.2008року, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що документальна невиїзна перевірка проведена з порушенням вимог статті 11 Закону України “Про державну податкову службу в Україні”; у відповідача відсутнє право направляти податкове повідомлення-рішення про зменшення суми бюджетного відшкодування, оскільки відповідно до пункту 4.2.2. статті 4, статті 6 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” податкові повідомлення-рішення направляються платнику податків лише в разі визначення суми податкового зобов'язання податковим органом, а не при зменшенні суми бюджетного відшкодування; сума бюджетного відшкодування визначена відповідно вимог пункту 7.7.1., 7.7.2. статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість”.
Відповідач проти позову заперечує з тих підстав, що позапланова перевірка здійснена з дотриманням вимог статті 11 Закону України “Про державну податкову службу в Україні”, оскаржуване податкове повідомлення-рішення форми В-1 направлено у відповідності з Порядком направлення органами державної податкової служби України податкових повідомлень платникам податків та рішень про застосування штрафних(фінансових) санкцій, яке прийнято на виконання Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”; в порушення вимог пункту 7.7.2. статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість” позивач завищив бюджетне відшкодування за січень 2008 року на 253 351, 29 грн., шляхом включення вказаної суми до розрахунку бюджетного відшкодування, яка фактично не була сплачена постачальникам товарів (послуг) (т.3 а.с.130-132).
Дослідивши надані сторонами докази, заслухавши доводи сторін у судовому засіданні, суд
встановив:
відповідач здійснив невиїзну документальну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість під час відображення операцій з фізичною особою -підприємцем Лисенко Сергієм Петровичем (ідентифікаційний номер 2162017153) по звітній декларації з податку на додану вартість за січень 2008 року, про що склав акт від 11.06.2008 року (т.1 а.с.17-25).
За результатами перевірки відповідач направив позивачу податкове повідомлення - рішення № 00010740/0 від 12.06.2008 року про зменшення суми бюджетного відшкодування за січень 2008 року на 253 351, 29 грн. (т.1 а.с.26), яке позивач просить визнати протиправним та скасувати.
Позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного:
у відповідності зі статтею 19 Конституції України державні органи зобов'язані діяти в межах їх повноважень та у спосіб, передбачений законом. Повноваження податкового органу щодо здійснення невиїзної документальної перевірки передбачені статтею 11 Закону України “Про державну податкову службу в Україні”, відповідно якої податковий орган має право здійснювати документальні невиїзні перевірки (на підставі поданих податкових декларацій, звітів та інших документів, пов'язаних з нарахуванням і сплатою податків та зборів (обов'язкових платежів) незалежно від способу їх подачі. При цьому вказана норма не передбачає, що податкові декларації та інші документи, на підставі яких проводиться перевірка, мають бути подані безпосередньо тим платником податків, відносно якого проводиться ця перевірка.
Отже, здійснюючі документальну невиїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість під час відображення операцій з фізичною особою -підприємцем Лисенко Сергієм Петровичем (ідентифікаційний номер 2162017153) по звітній декларації з податку на додану вартість за січень 2008 року, відповідач діяв у межах своїх повноважень, та у спосіб, визначений законом.
Право податкового органу щодо направлення позивачу податкового повідомлення-рішення про зменшення суми бюджетного відшкодування передбачено пунктом 3.3. Порядку направлення органами державної податкової служби України податкових повідомлень платникам податків та рішень про застосування штрафних(фінансових) санкцій, яке прийнято на виконання статті 6 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”.
Отже, в цій частині доводи позивача судом відхиляються.
В акті перевірки від 11.06.2008 року і в оспорюваному рішенні № 00010740/0 від 12.06.2008 року про зменшення суми бюджетного відшкодування позивача з податку на додану вартість у розмірі 253 351, 29 грн. за січень 2008 року відповідачем зазначено порушення позивачем пунктів 7.2.1., 7.4.1., 7.4.5., 7.5.1., 7.7.1., 7.7.2 статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість”.
Вказані висновки акту перевірки є помилковими, не відповідають фактичним обставинам, виходячи з наступного:
на виконання договору поставки, укладеного між позивачем та фізичною особою -підприємцем Лисенко Сергієм Петровичем позивач придбав у грудні 2007 року соняшник, оплатив його вартість, в тому числі, податок на додану вартість у сумі 264 802, 90 грн., що підтверджується договором з фізичною особою -підприємцем Лисенко Сергієм Петровичем (т.3 а.с.4-26), податковими накладними (т.3 а.с.57-86), оплата здійснена у безготівковій формі (т.3 а.с.87-117).
Зазначене вище підтверджено невиїзною документальною перевіркою від 11.06.2008 року (т.1 а.с.17-25).
Отже, відповідно до вимог пунктів 7.2.1.. 7.4.1., 7.4.5. статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість” позивачем здійснені операції з придбання товару, в наявності належним чином оформлені податкові накладні, видані платником податку, тобто є всі підстави для включення сплаченого податку на додану вартість до складу податкового кредиту відповідних періодів.
Припис пункту 7.2.4. статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість” визначає, що право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.
Акт перевірки від 11.06.2008 року (т.1 а.с.17-25), Довідка від 31.03.2008р. “Про результати невиїзної документальної перевірки суб'єкта підприємницької діяльності Лисенка Сергія Петровича...” (т.3 а.с.120-123), свідоцтво платника податку на додану вартість (т.3 а.с.128) свідчать, що постачальник позивача -фізична особа -підприємець Лисенко Сергій Петрович зареєстрований як платник податку на додану вартість у встановленому порядку і мав право на складання податкових накладних, ним врахована сума податку по податковим накладним, виданим позивачу до податкового зобов'язання відповідного періоду.
Відповідно пункту 7.5.1. статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість” датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:
або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;
або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).
Оскільки позивачем податкові накладні від фізичної особи -підприємця Лисенко Сергія Петровича (а.с.57-86) отримані у грудні 2007 року, то віднесення до податкового кредиту суми податку на додану вартість у відповідний період (січень 2008 року) є правомірним.
Пункт 7.2.1. статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість” встановлює вимоги, яким повинна відповідати податкова накладна, а саме:
а) порядковий номер податкової накладної;
б) дату виписування податкової накладної;
в) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану
вартість;
г) податковий номер платника податку (продавця та покупця);
д) місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість;
е) опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм);
є) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах отримувача;
ж) ціну поставки без врахування податку;
з) ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні;
и) загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.
Надані позивачем копії податкових накладних відповідають всім зазначеним вимогам закону.
Згідно пункту 7.4.5 ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість” не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту). Вказана норма закону однозначно встановлює випадки, коли платник податку не має права включити до податкового кредиту суми сплаченого податку у зв'язку з придбанням токарів, робіт (послуг). Таким єдиним випадком є факт відсутності у платника податку податкової накладної, тобто не підтвердження сум сплаченого податку податковими накладними.
Пунктом 5 Порядку заповнення податкових накладних встановлено, що податкова накладна вважається недійсною у разі її заповнення іншою особою, ніж вказаною у пункті 2 даного Порядку. Частиною 1 пункту 2 Порядку… визначено, що податкову накладну складає особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі і якій присвоєно податковий номер платника податку на додану вартість.
З врахуванням вищезазначених нормативних актів платники податку не мають права включати до податкового кредиту суми сплаченого податку у зв'язку з придбанням товарів, робіт (послуг) лише у випадках, коли такі сплачені суми податку:
- не підтверджені податковими накладними;
- підтверджені недійсними податковими накладними, тобто, податковими накладними, що видані особами, які не є платниками податку на додану вартість.
Як зазначено вище, позивачем дотримано всіх вищезазначених вимог щодо правомірного включення податку на додану вартість у сумі 264 802, 90 грн.: податкові накладні відповідають вимогам пункту 7.2.1. статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість”, вони видані платником податку на додану вартість.
У висновку акту перевірки від 28.05.2008 року і в оспорюваному податковому повідомленні-рішенні відповідачем зазначається про порушення позивачем пункту 7.7.1. статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість”.
Припис вказаної норми (в редакції, що діяла на час подання звітності) встановлює, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.
Відповідачем у вказаному вище акті перевірки не зазначено про неправомірність визначення позивачем як податкового зобов'язання, що виникло у зв'язку з поставкою товарів (робіт, послуг) протягом звітного періоду, та сумою податкового кредиту звітного періоду.
З огляду на вищезазначене суд вважає, що позивачем дотримано всіх вимог чинного законодавства при визначенні податкового кредиту за відповідні періоди, а значить і суми від'ємного значення податку на додану вартість , яка підлягає бюджетному відшкодуванню.
Підпункт “а” пункту 7.7.2 статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість” встановлює, що бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг);
Отже, надані позивачем докази, а саме: акт перевірки від 11.06.2008 року (т.1 а.с.17-25), довідка про результати перевірки суб'єкта підприємницької діяльності Лисенка Сергія Петровича від 31.03.2008р. (т.3 а.с.120-127), первинні бухгалтерські та податкові документі (т.3 а.с.57-117) підтверджують той факт, що сума податку на додану вартість - 264 802, 90 грн. (в т.ч. 253 351, 29 грн. суми зменшення), що сплачена постачальнику підприємцю Лисенко С.П. в ціні товару в грудні 2007 року, була правомірно включена позивачем в рядок 3 Розрахунку суми бюджетного відшкодування за січень 2008 року (сума податкового кредиту попереднього податкового періоду, фактично сплачена отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг) та в рядок 4 (сума, що підлягає бюджетному відшкодуванню).
Посилаючись на пункт 1.8. статті 1, підпункти 7.2.1.,7.4.1.,7.4.5., 7.5.1. статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість”, відповідач правомірно зазначає про необхідність трьох обставин для отримання бюджетного відшкодування: здійснення операції з придбання товарів, наявність належним чином оформленої податкової накладної, фактичне надходження сум податку до державного бюджету. Позивачем всі зазначені вимоги виконані: здійснені операції з придбання товарів, наявні належним чином оформлені податкові накладні. Оскільки податок на додану вартість є непрямим податком, то фактично сплативши суму податку в ціні товару постачальникам, позивач сплатив його до бюджету.
Доводи відповідача стосовно того, що відповідно пунктів 7.4.1. та 7.4.5. статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість” відшкодування позивачу від'ємного значення податку на додану вартість за січень 2008 року можливе лише після сплати податку постачальником фізичною особою -підприємцем Лисенко Сергієм Петровичем є помилковими, оскільки пункт 7.4.1. встановлює, що податковий кредит звітного періоду складається з сум податків, сплачених (нарахованих) безпосередньо платником податку у звітному періоді в зв'язку з придбанням ним товарів (робіт, послуг), а не сплачених (нарахованих) іншими платниками податків, у яких він придбав товари (роботи, послуги).
Статтею 7.7.5. статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість” встановлено, що суми податку на додану вартість зараховуються до Державного бюджету України та використовуються у першу чергу для бюджетного відшкодування податку на додану вартість згідно з цим Законом.
У випадку коли сума бюджетних надходжень від податку на додану вартість відповідного періоду не покриває суму податків, що має бути відшкодована бюджетом, для такого бюджетного відшкодування використовуються доходи з інших джерел, які відповідно до законодавства зараховуються до Державного бюджету України.
Вказана норма регулює лише порядок використання коштів, що надходять до бюджету від сплати податку на додану вартість і його бюджетного відшкодування, але не встановлюють підстав для зменшення суми бюджетного відшкодування або відмови у відшкодуванні.
Крім того, посилання відповідача на несплату податку на додану вартість постачальником у послідуючих ланцюгах постачання як на підставу для зменшення суми бюджетного відшкодування позивача судом відхиляється з тих підстав, що статтею 61 Конституції України, Законами України “Про систему оподаткування” та “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” передбачено принцип індивідуальної (персональної) відповідальності платників податків за порушення податкового законодавства.
Якщо контрагент позивача у будь-якій ланці постачання не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на бюджетне відшкодування, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має усі документальні підтвердження розміру суми бюджетного відшкодування.
Як зазначено вище, позивачем надані всі необхідні докази, які підтверджують його право на бюджетне відшкодування за січень 2008 року тому зменшення відповідачем бюджетного відшкодування за вказані податкові періоди на суму 253 351, 29 грн. є протиправним.
Відповідно частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:
1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;
2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;
3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);
4) безсторонньо (неупереджено);
5) добросовісно;
6) розсудливо;
7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;
8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);
9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;
10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
З огляду на вищезазначене, суд вважає, що при прийнятті оспорюваного податкового повідомлення-рішення відповідач не врахував усіх обставин, що мають значення, діяв нерозсудливо, оскільки висновки акту перевірки не відповідають фактичний обставинам, встановлених судом.
Частина 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України визначає, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідачем не доказано правомірність оспорюваного податкового повідомлення-рішення від 12.06.2008 р. № 00010740/0, яким зменшено суму бюджетного відшкодування позивача з податку на додану вартість у розмірі 253 351, 29 грн. за січень 2008 року, судом встановлена невідповідність його чинному законодавству.
За таких обставин позовні вимоги про визнання противоправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 12.06.2008 р. № 00010740/0, яким зменшено суму бюджетного відшкодування позивача з податку на додану вартість у розмірі 253 351, 29 грн. за січень 2008 року є обґрунтованими і підлягають задоволенню.
Керуючись ст.ст. 87, 94, 160, 162-163, 167, 254, 258 Кодексу адміністративного судочинства України, - суд
Адміністративний позов задовольнити.
Визнати противоправним та скасувати податкове повідомлення -рішення від 12.06.2008 року № 00010740/0.
Стягнути з Державного бюджету України через Головне управління державного казначейства України у Миколаївській області /54055, м. Миколаїв, пр-т. Леніна, 141 В, код ЄДРПОУ 23613047/ на користь Товариства з обмеженою відповідальністю сільськогосподарське підприємство «Нібулон»/54030, м. Миколаїв, вул. Фалеївська, 9-б, код 14291113/ судовий збір в сумі 3,40 грн. (три гривні 40 коп.).
Постанова у відповідності зі ст.254 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано.
Сторони, які беруть участь у справі, мають право оскаржити в апеляційному порядку постанову повністю або частково у порядку і строки встановлені ст.186 Кодексу адміністративного судочинства України.
Виконавчий лист у відповідності зі ст.258 Кодексу адміністративного судочинства України видається за заявою позивача після набрання законної сили рішенням господарського суду.
Суддя
Л.I.Васильєва