04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58
"10" лютого 2014 р. Справа№ 910/11596/13
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Рудченка С.Г.
суддів: Агрикової О.В.
Чорногуза М.Г.
при секретарі судового засідання Степанці О.В.,
від позивача - Ковальчук Л.В., від відповідача - Щербина М.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу
товариства з обмеженою відповідальністю «СМП»
на рішення господарського суду міста Києва від 18.11.2013 року
у справі №910/11596/13
(головуючий суддя Грєхова О.А., судді Бондарчук В.В., Блажівська О.Є.)
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «СМП», м. Київ,
до товариства з обмеженою відповідальністю
«Будівельна компанія «Гранд-Тектоніка», м. Київ,
про стягнення 100000,00 грн., -
У червні 2013 року ТОВ «СМП» (далі - позивач) подало до господарського суду міста Києва позов до ТОВ «Будівельна компанія «Гранд-Тектоніка» (далі - відповідач) про стягнення штрафу у розмірі 100000,00 грн. Мотивуючи свої вимоги позивач посилався на те, що відповідач необґрунтовано відмовився від укладення додаткової угоди №7 від 27.03.2013 року на виконання етапу робіт до договору генерального підряду №21/05/12/2 від 21.05.2012 року, у зв'язку з чим зобов'язаний сплатити 100000,00 грн. штрафу згідно п. 10.1.2.8. договору.
Рішенням господарського суду міста Києва від 18.11.2013 року у справі №910/11596/13 в задоволенні позову відмовлено повністю. При прийнятті оскаржуваного рішення місцевий господарський суд дійшов до висновку про те, що відповідач не відмовлявся від укладення додаткової угоди на виконання етапу робіт до договору генерального підряду. Як встановив суд першої інстанції, при узгодженні умов укладення вказаної додаткової угоди мало місце недосягнення сторонами спору згоди щодо істотної умови договору - ціни договору, а тому такий договір слід вважати неукладеним.
Не погодившись з прийнятим рішенням, ТОВ «СМП» подало до Київського апеляційного господарського суду скаргу, в якій просить скасувати рішення господарського суду міста Києва від 18.11.2013 року у справі №910/11596/13 та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги. В обґрунтування вимог апеляційної скарги позивач посилається на те, що відповідач, в порушення положень ст. 181 ГК України, відмовився від укладення додаткової угоди №7 від 27.03.2013 року на виконання етапу робіт до договору генерального підряду №21/05/12/2 від 21.05.2012 року, жодної відповіді на пропозицію про укладення вказаної угоди не надав. На переконання позивача, надана відповідачем електронна переписка між сторонами спору не може бути доказами по справі в розумінні вимог ст. 34 ГПК України, оскільки з вказаної переписки не вбачається наміру будь-якої зі сторін укласти додаткову угоду на наступний етап робіт та бути зобов'язаною у випадку її укладення.
У своєму відзиві, поданому суду 25.12.2013 року, відповідач заперечує проти задоволення вимог апеляційної скарги, вважає спірне судове рішення законним та обґрунтованим, просить суд залишити його без змін.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 09.12.2013 року у справі №910/11596/13 апеляційну скаргу ТОВ «СМП» на рішення господарського суду міста Києва від 18.11.2013 року у справі №910/11596/13 прийнято до провадження та призначено її розгляд на 25.12.2013 року.
В судовому засіданні 25.12.2013 року було оголошено перерву до 29.01.2014 року.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 29.01.2014 року розгляд справи №910/11596/13 було відкладено на 10.02.2014 року.
В судовому засіданні 10.02. 2014 року представник позивача підтримав вимоги апеляційної скарги та просив їх задовольнити. Представник відповідача в судовому засіданні 10.02.2014 року заперечив проти задоволення вимог апеляційної скарги з підстав, викладених у своєму відзиві.
Статтею 101 ГПК України встановлено, що у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду не підлягає зміні або скасуванню з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, 21.05.2012 року між ТОВ «СМП» (замовник) та ТОВ «Будівельна компанія «Гранд-Тектоніка» (генеральний підрядник) було укладено договір генерального підряду №21/05/12/2 (далі - договір, т. 1, а.с. 13-18), згідно умов якого генеральний підрядник зобов'язувався своїми силами і засобами (та/або залученими силами і засобами) виконати увесь комплекс робіт із модернізації та реконструкції ковбасного цеху в м. Нововолинську по вул. Луцька, 3 (далі - об'єкт будівництва) відповідно до затвердженої проектно-кошторисної документації, умов договору та завдання замовника, а також зобов'язувався передати виконані роботи та взяти участь в роботі по введенню об'єкта в експлуатацію.
За п. 1.2. договору замовник зобов'язувався передати генеральному підряднику проектно-кошторисну документацію, будівельний майданчик та прийняти закінчений будівництвом об'єкт і оплатити вартість виконаних робіт у порядку і розмірах, передбачених договором, додатками до нього і додатковими угодами до договору (якщо такі будуть укладені).
Відповідно до п. 2.1. договору у зв'язку із тим, що роботи виконуються поетапно, по кожному етапу визначається вартість і перелік виконуваних робіт та укладається відповідна додаткова угода. Перелік кожного етапу робіт, що підлягають виконанню, вказується в локальному кошторисі, що є невід'ємною частиною відповідної додаткової угоди.
Договір містить два однакові за нумерацією пункти - п. 2.3. договору.
Пункт 2.3. договору (викладено в договорі раніше за текстом) встановлює, що вартість кожного окремого виду робіт визначається у відповідності до кошторису, що є невід'ємною частиною кожної додаткової угоди і підписується уповноваженими представниками обох сторін. Загальна вартість цього договору складається з сум всіх додаткових угод до цього договору.
Як передбачено п. 2.3. договору (викладено в договорі далі за текстом), договірна ціна є динамічною і уточнюється при зміні цін і тарифів на матеріали (за винятком тих, які надаються замовником) та фактичних обсягів робіт. Динамічна ціна договору визначається кошторисним розрахунком, типовими формами первинних облікових документів з обліку в будівництві (№КБ-2в «Акт приймання-передачі виконаних робіт», №КБ-3 «Довідка про вартість виконаних підрядних робіт та витрати»), що надаються генеральним підрядником замовнику.
Згідно з п. 2.5. та п. 2.6. договору терміни оплати кожного етапу робіт, порядок взаєморозрахунків і сума авансового платежу визначається в додаткових угодах до даного договору. Підставою для здійснення кінцевого розрахунку між сторонами за договором та додатковими угодами до нього є належними чином підписані акти виконаних робіт, які готуються генеральним підрядником та підписуються уповноваженими представниками сторін за результатами приймання відповідних робіт.
Відповідно до п. 3.1. та п. 3.2. договору роботи, передбачені п. 1.1. договору, виконуються генеральним підрядником поетапно, згідно «Календарного графіку виконання робіт» (додаток №1 який є невід'ємною частиною даного договору), який надається генеральним підрядником протягом 7 календарних днів з моменту підписання даного договору та затверджується замовником, який визначає строки виконання окремих етапів робіт. По кожному етапу робіт, складається детальний план робіт, який подається на погодження замовнику за один календарний місяць до початку виконання відповідного етапу робіт. Детальні плани повинні передбачати і забезпечувати здійснення безперебійного виробничого процесу під час модернізації виробничих приміщень.
Згідно п. 4.1.3. договору генеральний підрядник зобов'язувався прийняти від замовника до виконання підписану кошторисну документацію, необхідну для виконання робіт по даному договору.
Замовник зобов'язувався передати генеральному підряднику затверджену в установленому порядку проектно-кошторисну документацію (п. 4.3.1. договору).
Як вбачається з матеріалів справи та підтверджується сторонами спору, між ТОВ «СМП» та ТОВ «Будівельна компанія «Гранд-Тектоніка» було укладено додаткові угоди до договору генерального підряду №21/05/12/2 від 21.05.2012 року на виконання наступних етапів робіт:
- додаткова угода №1 від 01.06.2012 року на виконання демонтажних робіт (підготовка до будівництва ковбасного цеху в м. Нововолинську по вул. Луцька, 3);
- додаткова угода №2 від 20.06.2012 року, на підставі якої сторони дійшли згоди та домовились, що виконання робіт протягом серпня 2012 року, вересня 2012 року буде здійснюватись генеральним підрядником без отримання сум авансових платежів від замовника, розрахунок буде проведено замовником за фактично виконані роботи на підставі підписаних актів приймання-передачі виконаних робіт;
- додаткова угода №3 від 07.08.2012 року на виконання додаткових робіт по влаштуванню огорожі, тимчасового містка, коридору та каналізації на будівництві, яке ведеться на території ковбасного цеху, що знаходиться в м. Нововолинську по вул. Луцька, 3;
- додаткова угода №4 від 27.09.2012 року на виконання земляних робіт на будівництві, яке ведеться на території ковбасного цеху, що знаходиться в м. Нововолинську по вул. Луцька,3;
- додаткова угода №5 від 10.10.2012 року на виконання робіт по влаштуванню піщаної основи під фундаментами на будівництві, яке ведеться на території ковбасного цеху, що знаходиться в м. Нововолинську по вул. Луцька,3;
- додаткова угода №6 від 05.11.2012 року на виконання демонтажних робіт в осях 6-12 (демонтаж покрівлі, залізобетонних конструкцій, сандвіч-панелей), роботи по переміщенню залізобетонних виробів та роботи по демонтажу залізобетонних фундаментів та по зведенню підпірної стінки на будівництві, яке ведеться на території ковбасного цеху, що знаходиться в м. Нововолинську по вул. Луцька, 3 (т. 1. а.с. 20-25).
Роботи за вказаними додатковими угодами були виконані генеральним підрядником, прийняті та оплачені замовником, що підтверджується сторонами.
Підставами звернення до суду стало те, що, на переконання позивача, відповідач необґрунтовано відмовився від підписання додаткової угоди №7, яка йому була надіслана, чим перешкодив подальшому виконанню робіт, що має наслідком сплату штрафу в розмірі 100000,00 грн. на підставі п. 10.1.2.8. договору.
У своїх запереченнях на позов відповідач зазначав, що фактично ним на виконання вимог п. 2.1. договору неодноразово, ще до надіслання позивачем проекту спірної додаткової угоди, надсилались позивачу листи з предмету довготривалості процесу погодження договірної ціни на виконання наступного етапу загальнобудівельних робіт, про які йде мова в спірній додатковій угоді та перелік розбіжностей. Тобто, відповідачем до моменту отримання від позивача спірного проекту додаткової угоди №7 (з додатками), вже було ініційовано укладення відповідної додаткової угоди та велись переговори щодо узгодження її істотних умов.
Так, колегією суддів встановлено, що умовами договору не передбачено обов'язок відповідача та строки укладення додаткових угод, тому до відповідних відносин застосовуються загальні положення про договір.
Згідно з ч. 7 ст. 179 ГК України передбачено, що господарські договори укладаються за правилами, встановленими ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно - правовими актами щодо окремих видів договорів.
01.04.2013 року на адресу генерального підрядника (відповідача) замовником (позивачем) було надіслано пропозицію укласти додаткову угоду до договору генерального підряду №21/05/12/2 від 21.05.2012 року (т. 1, а.с. 26), а також підписані замовником та скріплені печаткою замовника два примірники додаткової угоди №7 (т. 1, а.с. 27), два примірники договірної ціни (додаток №7.2. до даної додаткової угоди №7, т. 1, а.с. 28) та два примірники локального кошторису (додаток №7.1. до даної додаткової угоди №7, т. 1, а.с. 29-37).
Надіслана додаткова угода №7 з додатками передбачала виконання загальнобудівельних робіт на будівництві, яке ведеться на території ковбасного цеху, що знаходиться в м. Нововолинську по вул. Луцька, 3. Перелік робіт, що підлягає виконанню, згідно даної додаткової угоди вказаний в локальному кошторисі, який є невід'ємною частиною вказаної додаткової угоди. Вартість робіт визначено в договірній ціні (додаток №27.2.) і становить 7010040,00 грн. (з ПДВ).
Вказана пропозиція та проект додаткової угоди №7 з додатками були отримані генеральним підрядником 12.04.2013 року, що підтверджується описом вкладення до цінного листа та повідомленням про вручення поштового відправлення (т. 1, а.с. 39).
У відповідності до ч. 2 ст. 638 ЦК України договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.
Частинами 1, 2 ст. 641 ЦК України передбачено, що пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору. Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі її прийняття.
Згідно з ч. 2 ст. 181 ГК України проект договору може бути запропонований будь-якою з сторін. У разі якщо проект договору викладено як єдиний документ, він надається другій стороні у двох примірниках.
Зі змісту наведеної норми вбачається, що початком процедури укладення договору є направлення оферти у вигляді проекту договору іншій стороні. Щоб пропозиція до вступу у договірні відносини визнавалась офертою, вона повинна відповідати сукупності ознак:
- заява про бажання укласти договір має бути зроблена рішуче, щоб інша сторона мала можливість зробити однозначний висновок про спрямованість волі оферента на встановлення договірних зобов'язань;
- вона повинна містити всі істотні умови договору;
- бути адресованою конкретно визначеній особі.
Частини 1-5 ст. 180 ГК України встановлюють, що зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства.
Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.
При укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.
Умови про предмет у господарському договорі повинні визначати найменування (номенклатуру, асортимент) та кількість продукції (робіт, послуг), а також вимоги до їх якості. Вимоги щодо якості предмета договору визначаються відповідно до обов'язкових для сторін нормативних документів, зазначених у статті 15 цього Кодексу, а у разі їх відсутності - в договірному порядку, з додержанням умов, що забезпечують захист інтересів кінцевих споживачів товарів і послуг.
Ціна у господарському договорі визначається в порядку, встановленому цим Кодексом, іншими законами, актами Кабінету Міністрів України. За згодою сторін у господарському договорі може бути передбачено доплати до встановленої ціни за продукцію (роботи, послуги) вищої якості або виконання робіт у скорочені строки порівняно з нормативними.
Колегією суддів встановлено, що пропозиція позивача відповідачеві укласти додаткову угоду до договору генерального підряду №21/05/12/2 від 21.05.2012 року (т. 1, а.с. 26) та додаткова угода №7 до договору генерального підряду №21/05/12/2 від 21.05.2012 року (т. 1, а.с. 27) відповідають вимогам ст. 180 ГК України, ч. 2 ст. 181 ГК України.
Частина 3 ст. 181 ГК України передбачає, що сторона, яка одержала проект договору, у разі згоди з його умовами оформляє договір відповідно до вимог частини першої цієї статті і повертає один примірник договору другій стороні або надсилає відповідь на лист, факсограму тощо у двадцятиденний строк після одержання договору.
Матеріали справи не містять відповіді відповідача на пропозицію позивача укласти додаткову угоду до договору генерального підряду №21/05/12/2 від 21.05.2012 року.
Згідно з ч. 4 ст. 181 ГК України за наявності заперечень щодо окремих умов договору сторона, яка одержала проект договору, складає протокол розбіжностей, про що робиться застереження у договорі, та у двадцятиденний строк надсилає другій стороні два примірники протоколу розбіжностей разом з підписаним договором.
Тобто, якщо сторона, яка отримала оферту у вигляді проекту договору, не згодна з окремими його умовами, але має намір, врегулювавши розбіжності, укласти договір, вона поряд з підписанням договору складає протокол розбіжностей. Протокол виконується у двох екземплярах, які разом з договором направляються оференту. При цьому в тексті договору робиться застереження про підписання договору з протоколом розбіжностей.
Відповідачем додаткову угоду №7 до договору генерального підряду №21/05/12/2 від 21.05.2012 року не підписано, протоколу розбіжностей не складено, у двадцятиденний строк позивачеві вказану підписану додаткову угоду та протокол розбіжностей не надіслано.
Разом з цим, згідно п. 12.1. договору, при виникненні між сторонами спорів та розбіжностей за цим договором або у зв'язку з ним сторони зроблять все необхідне для врегулювання спорів та розбіжностей шляхом переговорів.
Згідно з п. 15.10. договору факсокопії, скановані копії документів (в тому числі договору) набувають юридичної сили з моменту їх підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення печатками та діють до моменту обміну оригіналами документів.
Як вбачається з наданої електронної переписки, відповідач у лютому 2013 року надсилав позивачу кошторис з приводу спірного етапу робіт, на що позивач в листі від 21.02.2013 року №109 повідомив, що запропонований відповідачем кошторис на загально-будівельні роботи перебуває на доопрацюванні.
Згідно листа відповідача від 21.02.2013 року №2102 ним повторно було надано позивачу кошторису документацію загально-будівельних робіт на 1 чергу будівництва.
Позивач в листі №125 від 01.03.2013 року просив відповідача надати кошторисну документацію окремо на кожний вид робіт. Про погодження вартості робіт також свідчить запит позивача у листі від 04.03.2013 року №128 та від 20.03.2013 року №164.
20.03.2013 року позивачу було направлено листа №2103 від 20.03.2013 року, в якому зазначалося про довготривалість процесу погодження кошторисної документації, а також про необхідність узгодження договірної ціни на загально-будівельні роботи.
Згідно листа позивача №178 від 25.03.2013 року він підтверджує непогодження кошторису, яке за його словами розпочато ще 25.02.2013 року, та просив відповідача надати обґрунтування запропонованих цін або погодити кошторис в редакції позивача.
26.03.2013 року позивачу було направлено лист вих. №2603/1 від 26.03.2013 року з переліком суперечностей щодо погодження договірної ціни на виконання комплексу робіт із модернізації та реконструкції ковбасного цеху, з пропозицією залучити альтернативну ген підрядну будівельну компанію та готовністю відповідача надати відповіді на всі запитання позивача.
Вказана вище електронна переписка між сторонами спору фактично відбувалась щодо узгодження кошторису на виконання етапу робіт, тобто ціни додаткової угоди.
Згідно з абз. 14 ст. 3 Загальних умов укладання та виконання договорів підряду в капітальному будівництві, приблизна (динамічна) договірна ціна - договірна ціна, визначена на основі кошторису, що підлягає коригуванню з урахуванням уточнення обсягів робіт, цін на ресурси та інших підстав, визначених умовами договору підряду.
Статтею 844 ЦК України передбачено, що ціна у договорі підряду може бути визначена у кошторисі.
Якщо робота виконується відповідно до кошторису, складеного підрядником, кошторис набирає чинності та стає частиною договору підряду з моменту підтвердження його замовником.
Кошторис на виконання робіт може бути приблизним або твердим. Кошторис є твердим, якщо інше не встановлено договором.
Частиною 3 відповідної статті передбачено, що зміни до твердого кошторису можуть вноситися лише за погодженням сторін.
У разі перевищення твердого кошторису усі пов'язані з цим витрати несе підрядник, якщо інше не встановлено законом.
Згідно з ч. 4 ст. 844 ЦК України передбачено, що якщо виникла необхідність проведення додаткових робіт і у зв'язку з цим істотного перевищення визначеного приблизного кошторису, підрядник зобов'язаний своєчасно попередити про це замовника. Замовник, який не погодився на перевищення кошторису, має право відмовитися від договору підряду. У цьому разі підрядник може вимагати від замовника оплати виконаної частини роботи.
Підрядник, який своєчасно не попередив замовника про необхідність перевищення приблизного кошторису, зобов'язаний виконати договір підряду за ціною, встановленою договором.
Підрядник не має права вимагати збільшення твердого кошторису, а замовник - його зменшення в разі, якщо на момент укладення договору підряду не можна було передбачити повний обсяг роботи або необхідні для цього витрати.
У разі істотного зростання після укладення договору вартості матеріалу, устаткування, які мали бути надані підрядником, а також вартості послуг, що надавалися йому іншими особами, підрядник має право вимагати збільшення кошторису. У разі відмови замовника від збільшення кошторису підрядник має право вимагати розірвання договору.
Згідно зі ст. 843 ЦК України, у договорі підряду визначається ціна роботи або способи її визначення.
Якщо у договорі підряду не встановлено ціну роботи або способи її визначення, ціна встановлюється за рішенням суду на основі цін, що звичайно застосовуються за аналогічні роботи з урахуванням необхідних витрат, визначених сторонами.
Згідно з ч. 8 ст. 181 ГК України у разі якщо сторони не досягли згоди з усіх істотних умов господарського договору, такий договір вважається неукладеним (таким, що не відбувся).
Враховуючи наведене, колегія суддів, в підтвердження висновків суду першої інстанції, встановила, що додаткова угода №7 до договору генерального підряду №21/05/12/2 від 21.05.2012 року є неукладеною у зв'язку з недосягненням між сторонами спору згоди щодо істотної умови договору - його ціни, а тому застосування до відповідача відповідальності, передбаченої п. 10.1.2.8. договору, є необґрунтованим.
Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а при їх відсутності - на підставі закону, що регулює подібні відносини, або виходячи із загальних засад і змісту законодавства України.
Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.
З огляду на викладене вище, колегія суддів дійшла до висновку про те, що місцевий господарський суд, виконавши всі вимоги процесуального закону і всебічно перевіривши обставини справи, вирішив спір у відповідності з нормами матеріального права, в рішенні місцевого господарського суду повно відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.
Таким чином, колегія суддів встановила, що обставини, на які посилається скаржник, не можуть бути підставою для зміни або скасування рішення господарського суду міста Києва від 18.11.2013 року у справі №910/11596/13.
Керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 99, 101, 103-105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд -
1. Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «СМП» на рішення господарського суду міста Києва від 18.11.2013 року у справі №910/11596/13 залишити без задоволення.
2. Рішення господарського суду міста Києва від 18.11.2013 року у справі №910/11596/13 залишити без змін.
3. Справу №910/11596/13 повернути до господарського суду міста Києва.
Головуючий суддя С.Г. Рудченко
Судді О.В. Агрикова
М.Г. Чорногуз