Головуючий у 1 інстанції - Чекменьов Г.А.
Суддя-доповідач - Ляшенко Д.В.
04 лютого 2014 року справа №805/11437/13-а приміщення суду за адресою:83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26
Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів судді-доповідача Ляшенка Д.В., суддів Ястребової Л.В., Чумака С.Ю., при секретарі Копиці В.С., за участі представника позивача Шепілова С.В., відповідача ОСОБА_3 розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Макіївського міського центру зайнятості на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 03 грудня 2013 р. у справі № 805/11437/13-а за позовом Макіївського міського центру зайнятості до ОСОБА_3 про стягнення коштів, виплачених як матеріальне забезпечення на випадок безробіття, у розмірі 7841 грн.,-
В серпні 2013 року Макіївський міський центр зайнятості - робочий орган виконавчої дирекції Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до ОСОБА_3 про стягнення коштів, виплачених як матеріальне забезпечення на випадок безробіття, у розмірі 7841 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на незаконність нарахування та сплати допомоги по безробіттю відповідачу в період знаходження на обліку в центрі зайнятості, оскільки відповідно до Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців в період з 26.03.2003 по теперішній час являється підприємцем. Таким чином, ОСОБА_3 при реєстрації у центрі зайнятості свідомо надав неправдиві відомості для отримання допомоги по безробіттю.
Просив суд стягнути з ОСОБА_3 кошти виплачені як матеріальне забезпечення на випадок безробіття у сумі 7841,00 грн.
Постановою суду 1 інстанції у задоволенні позовних вимог - відмовлено.
Позивач вважаючи, що це судове рішення ухвалено з порушенням норм матеріального права, звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просив постанову скасувати та постановити нове рішення яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
В судовому засіданні представник позивача скаргу підтримав, відповідач проти її задоволення заперечував.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що скарга задоволенню не підлягає, а постанову суду першої інстанції необхідно залишити без змін з наступних підстав.
04.04.2013 р. ОСОБА_3 звернувся до Макіївського міського центру зайнятості із заявою про надання статусу безробітного (а.с.12).
Відповідно до вимог статті 2 Закону України «Про зайнятість населення», статей 22, 23 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» ОСОБА_3 було надано статус безробітного та призначена виплата допомоги по безробіттю, яка виплачувалася з 11.04.2013 р. по 04.07.2013 р.
Сума виплаченої допомоги по безробіттю за вказаний період склала 7841 грн.
У відповідності до порядку розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплати матеріального забезпечення безробітним, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики, ДПА України 13.02.2009 № 60/62 спеціалістом Макіївського міського центру зайнятості на підставі звірки з даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців України встановлено факт подання недостовірних даних безробітним, а саме, безробітний ОСОБА_3 з 26.03.2003 року, зареєстрований як підприємець і його не виключено з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, тобто відноситься до категорії зайнятого населення, про що складено акт № 23 від 04.07.2013 року (а.с.10).
Наказом Макіївського міського центру зайнятості від 04.07.2013 року № 258 прийнято рішення про відшкодування виплачених сум матеріального забезпечення на випадок безробіття ОСОБА_3 на підставі недостовірних даних відповідно до п. 3 ст. 36 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття».
Листом центру зайнятості від 12.07.2013р. № 04-11/4572 ОСОБА_3 було запропоновано у добровільному порядку повернути кошти, які він отримував у період з 04.04.2013р. по 04.07.2013р. у сумі 7841,00 грн. (а.с. 8)
Відповідачем в добровільному порядку кошти в сумі 7841,00 грн. повернуті не були.
Згідно статті 25 Закону України «Про зайнятість населення» розміри та умови надання матеріального забезпечення на випадок безробіття визначаються Законом України «Про загальнообов'язкове державне страхування на випадок безробіття».
Згідно ч.2 ст. 36 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування України на випадок безробіття» застраховані особи, зареєстровані в установленому порядку як безробітні, зобов'язані своєчасно подавати відомості про обставини, що впливають на умови виплати їм забезпечення та надання соціальних послуг.
Відповідно до ч. 3 ст.36 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування України на випадок безробіття» сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг застрахованій особі внаслідок умисного невиконання нею своїх обов'язків та зловживання ними стягується з цієї особи відповідно до законодавства України з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати їй забезпечення та наданих соціальних послуг.
Проте доводи позивача про умисне невиконання ОСОБА_3 своїх обов'язків та зловживання ними, а саме порушення відповідачем п.2, п.3 статті 36 Закону України «Про загальнообов'язкове державне страхування на випадок безробіття» є безпідставними.
Згідно відомостей з Міністерства доходів і зборів України (а.с.58, 63) та Гірницького відділенні Макіївського ОДПІ (а.с.66) свідчать про відсутність у відповідача доходів протягом періоду отримання допомоги по безробіттю.
Також судом 1 інстанції було встановлено, що відповідач у 2003 р. припинив підприємницьку діяльність, подав всі потрібні документи до органу реєстрації для виключення його з числі підприємців. Крім того при взятті на облік в якості безробітного фахівець центру зайнятості було перевірено реєстрацію відповідача у реєстрі, та у його присутності пересвідчилася про відсутність такої реєстрації.
Статтею 31 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування України на випадок безробіття» визначені підстави для припинення, відкладення витрат матеріального забезпечення на випадок безробіття та скорочення їх тривалості.
Виплата допомоги по безробіттю припиняється у разі:
1) працевлаштування безробітного;
2) поновлення безробітного на роботі за рішенням суду;
3) вступу до навчального закладу на навчання з відривом від виробництва;
4) відрахування із навчального закладу;
5) призову на строкову військову або альтернативну (невійськову службу);
6) набрання законної сили вироком суду про позбавлення волі безробітного або направлення його за рішенням суду на примусове лікування;
7) призначення чи отримання права на призначення пенсії за віком, у тому числі на пільгових умовах, пенсії за вислугу років або досягнення особою встановленого законом пенсійного віку;
8) призначення виплати на підставі документів, що містять неправдиві відомості;
9) подання письмової заяви про бажання здійснити догляд за дитиною до досягнення нею трирічного віку;
10) подання письмової заяви про відмову від послуг державної служби зайнятості;
11) зміни місця проживання;
12) закінчення строку їх виплати;
13) зняття з обліку за невідвідування без поважних причин державної служби зайнятості 30 і більше календарних днів;
14) відмови безробітного від двох пропозицій підходящої роботи або від двох пропозицій проходження професійної підготовки, перепідготовки, підвищення кваліфікації за направленням державної служби зайнятості, у тому числі осіб, які вперше шукають роботу та не мають професії (спеціальності);
15) відмови від роботи за спеціальністю, професією, набутою після професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації за направленням державної служби зайнятості;
16) смерті безробітного.
З аналізу наведених підстав для припинення виплат матеріального забезпечення вбачається, що стаття не містить обставин для повернення сум у зв'язку з наявністю запису в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців про перебування фізичної особи-підприємця в процесі припинення підприємницької діяльності.
Так, з викладеного вбачається, що з моменту призначення та у період отримання допомоги по безробіттю, ОСОБА_3 підприємницькою діяльністю не займався і дохід не отримував.
Отже, як правильно зазначив суд 1 інстанції, затримка у внесенні запису до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців про припинення підприємницької діяльності не може вважатися фактом зайнятості особи, та як слідство, сума наданої допомоги по безробіттю повинна повертатися як незаконно отримана.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для відмови у задоволенні позовних вимог Макіївського міського центру зайнятості - робочого органу виконавчої дирекції Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування на випадок безробіття.
Доводи викладені в апеляційній скарзі не спростовують висновків суду 1 інстанції.
Суд апеляційної інстанції зазначає, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи та ухвалено постанову з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись статтями 184, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Макіївського міського центру зайнятості на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 03 грудня 2013 р. у справі № 805/11437/13-а - залишити без задоволення, а постанову суду без змін.
Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом 20 днів з дня складення ухвали в повному обсязі.
Суддя - доповідач Ляшенко Д.В.
Судді Ястребова Л.В.
Чумак С.Ю.