Провадження № 11-кп/790/107/14 Головуючий І-ої інстанції
Справа № 638/6254/13-к ОСОБА_1
Категорія: ч.2 ст.307 КК України Доповідач: ОСОБА_2
04 лютого 2014 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ апеляційного суду Харківської області у складі:
головуючого - судді ОСОБА_3 ,
суддів - ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ,
при секретарі - ОСОБА_6 ,
за участю: прокурора - ОСОБА_7 ,
захисника обвинуваченого - адвоката ОСОБА_8 ,
обвинуваченого - ОСОБА_9
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Харкові кримінальне провадження за апеляційною скаргою прокурора прокуратури м.Харкова ОСОБА_10 на вирок Дзержинського районного суду м.Харкова від 12 листопада 2013 року у кримінальному провадженні за обвинуваченням ОСОБА_9 у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.307 КК України, -
Вказаним вироком
ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець м.Харкова, громадянин України, з вищою освітою, працюючий ФЛП ОСОБА_11 юристом, не одружений, проживаючий в АДРЕСА_1 , раніше не судимий, -
визнаний винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.307 КК України і йому призначено покарання із застосуванням ч.1 ст.69 КК України 5 років позбавлення волі.
Відповідно до ст.75 КК України обвинуваченого звільнено від відбування призначеного покарання з випробуванням 3 роки, якщо він протягом визначеного іспитового строку не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього обов'язки, передбачені ч.1 ст.76 КК України: не виїжджати за межі України на постійне місце проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції, повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця проживання, роботи або навчання, періодично з'являтись для реєстрації в кримінально-виконавчій інспекції.
Постановлено стягнути з обвинуваченого на користь держави витрати на залучення експертів у сумі 857грн. 08коп.
Запобіжний захід до набрання вироком законної сили залишено у виді домашнього арешту.
Долю речових доказів вирішено відповідно до ст.100 КПК України.
Як визнав доведеним суд, 05.04.2013р. приблизно о 23.00 годині ОСОБА_9 , перебуваючи біля будинку №7 по пр.Леніна в м.Харкові, маючи намір, спрямований на незаконний збут особливо небезпечного наркотичного засобу, в ході проведення оперативної закупки незаконно збув ОСОБА_12 за 200грн. речовину рослинного походження зеленого кольору.
В той же день в період часу з 23.20год. по 23.30год. біля будинку №7 по пр.Леніна в м.Харкові ОСОБА_12 , добровільно видав працівникам міліції полімерний згорток з речовиною рослинного походження зеленого кольору, який є небезпечним наркотичним засобом - канабісом, маса якого (у перерахунку на суху речовину) становить 0,4796грама.
05.04.2013р. приблизно о 23.45год. в ході проведення оперативної закупки співробітниками міліції біля будинку №35 по пр.Л.Свободи в м.Харкові ОСОБА_9 був затриманий та в ході його особистого огляду було виявлено та вилучено гроші в сумі 100грн., отримані ОСОБА_9 в ході проведення оперативної закупки за продаж особливо небезпечного наркотичного засобу - канабісу гр. ОСОБА_12 .
В апеляційній скарзі прокурор - процесуальний керівник у кримінальному провадженні просить вирок скасувати та ухвалити новий вирок, яким призначити обвинуваченому покарання 6 років позбавлення волі із конфіскацією майна. Не оспорюючи правильність кваліфікації дій ОСОБА_9 , прокурор вважає, що суд при призначенні покарання не в повній мірі врахував дані, що характеризують особу обвинуваченого, ступінь тяжкості та суспільну небезпеку вчиненого злочину. Крім того, на думку прокурора, наявність корисливого мотиву при вчиненні злочину, виключає можливість застосування ст.69 КК України. Констатація позитивних даних щодо особи обвинуваченого може бути лише підставою для призначення мінімального покарання за санкцією інкримінованої статті.
Заслухавши доповідь судді, прокурора, який просив задовольнити апеляційну скаргу та постановити вирок, яким призначити обвинуваченому більш суворе покарання; обвинуваченого та його захисника, які вважали вирок законним, а доводи апеляційної скарги прокурора необґрунтованими; дослідивши матеріали кримінального провадження та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів не вбачає підстав для її задоволення виходячи з наступного.
Висновки суду про доведеність винуватості ОСОБА_9 у вчиненні інкримінованого злочину за обставин, викладених у вироку, ґрунтуються на перевірених судом, за згодою учасників судового провадження, в порядку ч. 3 ст.349 КПК України доказах і в апеляційній скарзі не оскаржуються. Дії ОСОБА_9 за ч.2 ст.307 КК України кваліфіковані правильно, що також не оскаржується учасниками судового провадження.
Доводи апеляційної скарги прокурора щодо невідповідності призначеного обвинуваченому покарання ступеню тяжкості кримінальних правопорушень та особі обвинувачення не є обґрунтованими.
Згідно з ч.2 ст.50 КК України, покарання на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого, а також запобігання вчиненню ним нових злочинів.
В постанові від 24.10.2003р. №7 «Про практику призначення судами кримінального покарання» Пленум Верховного Суду України звернув увагу судів на те, що вони при призначенні покарання в кожному випадку і щодо кожного підсудного, який визнається винним у вчиненні злочину, мають суворо додержуватись вимог ст.65 КК України стосовно загальних засад призначення покарання, оскільки саме через останні реалізуються принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання.
Призначене ОСОБА_9 покарання відповідає вимогам ст.ст. 50,65 КК України. Судом першої інстанції враховано ступінь тяжкості вчинених кримінальних правопорушень, дані про особу обвинуваченого та обставини, що обтяжують та пом'якшують покарання.
Так, ОСОБА_9 раніше до кримінальної відповідальності не притягався, працює юрисконсультом, має постійне місце проживання, де характеризується позитивно, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває. Обвинувачений хворіє гепатитом-С, має на утриманні мати похилого віку, яка є інвалідом та потребує сторонньої допомоги.
Обставинами, що пом'якшують покарання обвинуваченого, судом визнане його щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину. Обставин, що обтяжують покарання, судом не встановлено.
Враховуючи викладене, а також конкретні обставини по справі - вчинення обвинуваченим одного епізоду злочину, його твердий намір стати на шлях виправлення, сукупність перерахованих обставин та даних про особу ОСОБА_9 , ці обставини суттєво знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину та свідчать про обґрунтованість застосування судом положень ст.ст. 69, 75, 76 КК України із встановленням максимального випробувального терміну при призначенні покарання за ч.2 ст.307 КК України.
Колегія суддів вважає, що призначене ОСОБА_9 покарання є законним, справедливим, обґрунтованим, індивідуально зваженим, таким, яке є достатнім для його виправлення та повернення до нормального, суспільно корисного життя.
З урахуванням зазначеного, колегія суддів не знаходить підстав для скасування вироку, ухвалення нового та призначення обвинуваченому більш суворого покарання.
Враховуючи, що вирок набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції, запобіжний захід у виді домашнього арешту відносно ОСОБА_9 підлягає скасуванню.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 404, 406, 407 КПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу прокурора прокуратури м.Харкова ОСОБА_10 залишити без задоволення, а вирок Дзержинського районного суду м.Харкова від 12 листопада 2013 року відносно ОСОБА_9 залишити без змін.
Запобіжний захід відносно ОСОБА_9 у виді домашнього арешту - скасувати.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення.
На ухвалу може бути подана касаційна скарга протягом трьох місяців з дня її проголошення безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.
Судді:
_________________ _________________ _________________
ОСОБА_2 ОСОБА_4 ОСОБА_5