11 лютого 2014 року Справа №293/1328/13-ц
Черняхівський районний суд Житомирської області в складі :
головуючого судді Васильчука С.Ф.;
при секретарі Тишкевич К.Б.;
з участю позивача ОСОБА_1;
відповідачки ОСОБА_2,
розглянувши цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання договору дарування недійсним,-
Позивач звернувся до суду з вищезазначеним позовом в якому вказав про те , що 20 січня 2001 р. його тітка ОСОБА_3 заповіла йому все своє майно. Заповіт не змінено і не скасовано.
Однак, 09 червня 2004 р. тітка подарувала належний їй будинок відповідачці по справі.
Позивач вважає те, що при складанні договору дарування, тітка не усвідомлювала значення своїх дій та не могла керувати ними з тих підстав, що була людиною похилого віку, хворіла на ряд хвороб, якими хворіють старі люди, а тому просить суд визнати недійсним договір дарування.
В судовому засіданні позивач позов підтримав з обставин, наведених в ньому. Відповідачка позов не визнала.
Заслухавши пояснення сторін, дослідивши письмові докази, заслухавши покази свідків суд приходить до переконання про те , що позов задоволенню не підлягає з наступних підстав:
-правовідносини регулюються ст., ст. 225, 226 ЦК України;
-судом неодноразово було роз'яснено обов'язки та права позивача щодо надання доказів та наслідки їх не надання, відповідно до ст., ст. 27,31, 10 ч.4 ЦПК України;
-в судовому засіданні встановлено те , що дійсно 09.06.2004 р. ОСОБА_3 подарувала свій будинок відповідачці по справі / а.с.70/;
-20 серпня 2001 р. ОСОБА_3 склала заповіт на все своє майно, яке буде їй належати на час смерті, на користь позивача по справі / а.с.6/;
-відповідно до медичних документів - консультативне заключення лікаря психіатра / а.с.17/ датоване 2003 р. дев'ятим місяцем, свідомість ОСОБА_3 «… ясна. Доступний речовий контакт, на запитання відповідає по суті. Мишленя логічне, послідовне, рівень психічної діяльності нормальний. Інтелектуальних порушень не виявлено. Рівень соціального функціонування задовільний». Через 7 місяців після вказаного заключення ОСОБА_3 склала договір дарування;
-відповідно до довідки терапевта від 19.09.2013р. / а.с. 29/ ОСОБА_3 страждала на головний біль, «… частковою провалою свідомості». Лікувалася у дільничного педіатра, який, будучи допитаним під час судового засідання /ОСОБА_4./ суду показала про те , що ОСОБА_3 ніколи психічними захворюваннями не страждала до самої смерті та в неї не спостерігався розлад свідомості;
-допитані в судовому засіданні свідки ОСОБА_5., ОСОБА_6. не дали суду жодного пояснення з приводу психічного розладу ОСОБА_3 Свідок ОСОБА_7. суду показала про те , що навідувала ОСОБА_3 у її будинку. З нею проживала відповідачка по справі разом з дітьми та своїми батьками. Вони разом доглянули бабу до смерті;
- відповідно до свідоцтва про смерть, ОСОБА_3 померла у ІНФОРМАЦІЯ_1 р. / а.с.42/, через 6 років після складання договору дарування;
-відповідно до довідки Черняхівського ТМО, ОСОБА_3 ніколи не перебувала на обліку у лікаря-психіатра / а.с.64/;
-згідно амбулаторної картки ОСОБА_3, оглянутої судом, у неї психічні розлади не спостерігалися до самої смерті ( 3 аркуш з кінця картки);
-відповідно до заяви ОСОБА_3, вона 17.09.2001 р. подала заяву до виконкому Дівочківської сільради з проханням скасувати заповіт, складений на ім'я ОСОБА_1 / а.с.79/, однак, офіційне скасування заповіту не відбулося по невідомим причинам;
-відповідно до довідки Черняхівської державної нотконтори, заяву про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_3 ніхто не подавав / а.с.43/, в той час, як позивач в судовому засіданні, на неодноразові запитання головуючого по справі, повідомив про те , що на день смерті та взагалі не проживав разом з спадкодавицею, що свідчить про те , що він спадщину не приймав.
Вищезазначене свідчить про те , що права позивача щодо спадкового майна, яке залишилося після смерті ОСОБА_3 ніяк не порушені.
Суд бере до уваги і ту обставину, що під час розгляду справи, свідки, заявлені позивачем, до суду не захтіли з'являтися чи подали заяви про те, що їм нічого не відомо з приводу стану здоров'я ОСОБА_3
Інших, будь яких доказів, позивач суду не надав та не простив суд їх витребувати.
Щодо поновлення строків звернення до суду, то суд знаходить те, що строки слід поновити з тих підстав, що позивачу не було нічого відомо з приводу договору дарування, який він просить визнати незаконним.
З огляду на вищенаведене, суд приходить до переконання про те , що договір дарування складений у відповідності до вимог закону, відповідає волевиявленню ОСОБА_3 та не встановлено жодного доказу з приводу того, що ОСОБА_3 на момент складання договору, страждала на будь яке психічне захворювання чи розлад, які не давали їй можливості усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними , а тому у задоволенні позову слід відмовити.
На підставі вищенаведеного, ст., ст. 225, 226 ЦК України, керуючись ст., ст. 209, 212-215 ЦПК України, суд,-
Поновити ОСОБА_1 строки звернення до суду.
У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання договору дарування житлового будинку АДРЕСА_1 укладений ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2, від 09.06.2004 р., посвідчений нотаріально, відмовити за безпідставністю.
Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду Житомирської області, через Черняхівський райсуд, протягом 10 діб,з дня його проголошення, а сторонами, які не були присутні при його проголошення, в той же термін, після отримання його копії.
Головуючий- суддя: (підпис) С.Ф. Васильчук
Копія: вірно
Суддя: