"25" грудня 2006 р.
Справа № 15/414-06-11102А
16 год. 45 хв. м. Одеса
Господарський суд Одеської області у складі:
судді Петрова В.С.
при секретарі Стойковій М.Д.
За участю представників сторін:
від позивача - Ніронка Ю.М.;
від відповідача - Недялкова О.О.;
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Невада» до Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси про скасування рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій,
Товариство з обмеженою відповідальністю «Невада» звернулось до господарського суду Одеської області з позовною заявою про визнання нечинним рішення Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси № 0005682360 від 25.09.2006 р. про застосування штрафних (фінансових) санкцій на суму 1 100,00 грн., посилаючись на неправомірність прийняття відповідачем зазначеного рішення.
Ухвалою господарського суду Одеської області від 24 жовтня 2006 р. відкрито провадження в адміністративній справі № 15/414-06-11102А та призначено попереднє засідання.
Ухвалою господарського суду Одеської області від 09 листопада 2006 р. у справі № 15/414-06-11102А закінчено підготовче провадження та справу призначено до судового розгляду.
В ході розгляду справи позивач уточнив позовні вимоги та просить суд скасувати рішення Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси № 0005682360 від 25.09.2006 р. про застосування штрафних (фінансових) санкцій до ТОВ «Невада».
Відповідач з позовом не згоден, оскільки вважає оскаржуване рішення обґрунтованим, у зв'язку з чим просить суд в задоволенні позову відмовити, про що зазначено у письмових запереченнях на позов.
У зв'язку з набранням 01 вересня 2005 р. чинності Кодексом адміністративного судочинства України господарський суд Одеської області зазначає, що згідно з п. 6 розділу VII Прикінцевих положень Кодексу адміністративного судочинства України до початку діяльності окружного адміністративного суду адміністративні справи, підвідомчі господарським судам відповідно до Господарського процесуального кодексу України 1991 року, вирішуються відповідним господарським судом за правилами Кодексу адміністративного судочинства України. При цьому підсудність таких справ визначається Господарським процесуальним кодексом України.
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши всі письмові докази, які містяться в матеріалах справи, господарський суд встановив наступне.
28 серпня 2006 р. співробітниками ДПА в Автономній республіки Крим складено акт № 000491 перевірки філії «Ялтинський» ТОВ «Невада» щодо контролю за здійсненням розрахункових операцій у сфері готівкового та безготівкового обігу суб'єктами підприємницької діяльності.
Як вбачається з вказаного акту перевірки, податковим органом було здійснено перевірку залу гральних автоматів, що належать позивачу та розташовані за адресою: м. Ялта, вул. Ігнатенко, 2.
На підставі складеного акту перевірки від 28 серпня 2006 р. ДПІ у Приморському районі м. Одеси прийнято рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 25.09.2006 р. № 0005682360 на суму 1 100,00 грн. у зв'язку з порушенням позивачем вимог п. 1 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг».
Проте, на думку суду, зазначене рішення винесено за результатами перевірки, проведеної з порушенням вимог чинного законодавства, у зв'язку з чим оскаржуване рішення прийнято відповідачем неправомірно, виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Повноваження податкового органу щодо проведення перевірок встановлені Законом України «Про державну податкову службу в Україні», Законом України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», Указом Президента «Про деякі заходи з дерегулювання підприємницької діяльності».
Статтею 11-1 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» встановлено, що вважаються позаплановими перевірки в межах повноважень податкових органів, визначених Законами України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів», а в інших випадах -за рішенням суду.
Крім того, згідно «Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства», затвердженого наказом ДПА України від 10.08.2005р. №327, зареєстрований Мінюстом України 25.08.2005 р. №925/11205 позаплановою виїзною перевіркою вважається перевірка, яка не передбачена в планах роботи органу державної податкової служби і проводиться за наявності хоча б однієї із обставин, визначених Законом України «Про державну податкову службу в Україні» та іншими законодавчими актами.
Так, згідно ст. 11-1 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» позапланова виїзна перевірка проводиться лише за наявності хоча б однієї з таких підстав: 1) за наслідками перевірок інших платників податків виявлено факти, які свідчать про порушення платником податків законів України про оподаткування, валютного законодавства, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит органу державної податкової служби протягом десяти робочих днів з дня отримання запиту; 2) платником податків не подано в установлений строк податкову декларацію або розрахунки, якщо їх подання передбачено законом; 3) виявлено недостовірність даних, що містяться у податковій декларації, поданій платником податків, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит органу державної податкової служби протягом десяти робочих днів з дня отримання запиту; 4) платник податків подав у встановленому порядку скаргу про порушення законодавства посадовими особами органу державної податкової служби під час проведення планової чи позапланової виїзної перевірки, в якій вимагає повного або часткового скасування результатів відповідної перевірки; 5) у разі виникнення потреби у перевірці відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з платником податків, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит органу державної податкової служби протягом десяти робочих днів з дня отримання запиту; 6) проводиться реорганізація (ліквідація) підприємства; 7) стосовно платника податків (посадової особи платника податків) у порядку, встановленому законом, податковою міліцією заведено оперативно-розшукову справу, у зв'язку з чим є потреба у проведенні позапланової виїзної перевірки фінансово-господарської діяльності такого платника податків; 8) у разі, коли вищестоящий орган державної податкової служби в порядку контролю за достовірністю висновків нижчестоящого органу державної податкової служби здійснив перевірку документів обов'язкової звітності платника податків або висновків акта перевірки, складеного нижчестоящим контролюючим органом, та виявив їх невідповідність вимогам законів, що призвело до ненадходження до бюджетів сум податків та зборів (обов'язкових платежів). Позапланова виїзна перевірка в цьому випадку може ініціюватися вищестоящим органом державної податкової служби лише у тому разі, коли стосовно посадових або службових осіб нижчестоящого органу державної податкової служби, які проводили планову або позапланову виїзну перевірку зазначеного платника податків, розпочато службове розслідування або порушено кримінальну справу; 9) платником подано декларацію з від'ємним значенням з податку на додану вартість, яке становить більше 100 тис. гривень.
Одна з перелічених підстав обов'язково повинна бути зазначена у направленні та наказі під час проведення позапланової перевірки.
Так, позивач посилається на те, що працівників податкового органу не було допущено до перевірки у зв'язку з ненаданням позивачу направлення на перевірку та копію наказу керівника податного органу про проведення позапланової виїзної перевірки, тому перевірка залу гральних автоматів за адресою: м. Ялта, вул. Ігнатенко, 2, не проводилась взагалі.
Відповідно до ст. 11-2 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» посадові особи ОДПС, зокрема ДПА в АРК, мають право приступити до проведення позапланової перевірки, якщо вони надали платнику податків під розписку направлення на перевірку та копію наказу керівника податкового органу державної податкової служби.
Як з'ясовано судом, в порушення зазначеної норми, фахівцями ДПА в АРК до проведення перевірки не були надані позивачу під розписку ні направлення на перевірку, ні копію наказу про проведення позапланової виїзної перевірки.
Відповідач у своїх запереченнях посилається на те, що оскільки посадові особи податкової служби були допущені до здійснення перевірки, тому твердження позивача про порушення ст. 11-2 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» є безпідставними. Проте, відповідач не надав суду доказів вручення позивачу під розписку направлення на перевірку та копію наказу про проведення перевірки. Наданий відповідачем акт відмови від підпису матеріалів перевірки (акту № 000491 від 28.08.2006 р.) не є належним доказом проведення перевірки філії позивача, більш того оператор Перкушемов Г.В., особу якого не встановлено, про що зазначено в акті перевірки від 29.08.2006 р., не є відповідною особою з правом підпису акту перевірки. У зв'язку з цим відповідач не спростував доказами ствердження позивача про те, що перевірка не проводилась.
Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу, що передбачає підстави для звільнення від доказування.
Частиною 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Приймаючи до уваги те, що позивач посилається на відсутність факту проведення перевірки, а відповідач не надав доказів проведення позапланової перевірки і встановлення порушення позивачем вимог п. 1 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» та обов'язок доведення вказаних фактів покладено на відповідача, суд доходить висновку про безпідставність складання 28 серпня 2006 р. співробітниками ДПА в Автономній республіки Крим акту перевірки № 000491.
У зв'язку з вищевикладеним суд вважає, що відповідачем неправомірно нараховані штрафні санкції позивачу при наданні послуг в сфері грального бізнесу.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу Адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Частиною 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та й спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а згідно ст. 105 КАС України позивач має право вимагати скасування або визнання нечинним рішення відповідача -суб'єкта владних повноважень повністю чи окремих його положень, а також заявляти інші вимоги на захист прав, свобод чи інтересів у сфері публічно-правових відносин.
Відповідно до ст. 162 Кодексу адміністративного судочинства України у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про: 1) визнання протиправними рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень, про поворот виконання цього рішення чи окремих його положень із зазначенням способу його здійснення; 2) зобов'язання відповідача вчинити певні дії; 3) зобов'язання відповідача утриматися від вчинення певних дій; 4) стягнення з відповідача коштів; 5) тимчасову заборону (зупинення) окремих видів або всієї діяльності об'єднання громадян; 6) примусовий розпуск (ліквідацію) об'єднання громадян; 7) примусове видворення іноземця чи особи без громадянства за межі України; 8) визнання наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень; суд може прийняти іншу постанову, яка б гарантувала дотримання і захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
З огляду на вищевикладене, господарський суд дійшов висновку, що рішення Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси № 0005682360 від 25.09.2006 р. про застосування штрафних (фінансових) санкцій на суму 1 100,00 грн., прийнято в порушення вимог чинного законодавства, у зв'язку з чим підлягає скасуванню.
Оцінюючи надані докази в сукупності, господарський суд Одеської області вважає, що позовні вимоги цілком обґрунтовані та відповідають вимогам чинного законодавства, у зв'язку з чим підлягають задоволенню у повному обсязі.
Керуючись ст. ст. 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
1. Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Невада» до Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси про скасування рішення задовольнити.
2. СКАСУВАТИ рішення Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси про застосування штрафних (фінансових) санкцій № 0005682360 від 25.09.2006 р.
Постанову суду може бути оскаржено в порядку, передбаченому ст. 186 КАС України.
Постанова набирає законної сили в порядку ст. 254 КАС України.
Повний текст постанови складено 18.01.2007 р.
Суддя Петров В.С.