"13" грудня 2006 р.
Справа № 22/376-06-11154
За позовом Дочірнього підприємства "Гагарін";
до відповідача Приватного сільськогосподарського підприємства "Союз";
про визнання недійсною угоди
Суддя Торчинська Л.О.
Представники:
Від позивача: Гончарук О.В. -за довіреністю;
Від відповідача: не з'явився;
СУТЬ СПОРУ: позивач звернувся до господарського суду Одеської області з позовною заявою до відповідача про визнання недійсним договору купівлі-продажу механізованого зернового току від 10.02.2004р.
Представник позивача наполягає на позовних вимогах та просить суд визнати недійсною угоду, оформленою договором купівлі-продажу механізованого зернового току від 10.02.2004 р., з підстав викладених у позовній заяві.
Відповідач у судове засідання не з'явився, відзив на позов не надав, у зв'язку з чим справа розглядається за наявними у справі матеріалами, відповідно до ст.75 ГПК України.
Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача,
суд встановив:
10.02.04р. між позивачем та відповідачем було укладено договір купівлі-продажу механізованого зернового току.
Як зазначає позивач, 12 серпня 2006 року, отримавши позовну заяву про визнання дійсною угоди, оформленої договором купівлі-продажу механізованого зернового току від 10.02.04. визнання за СПП «Союз»права власності на механізований зерновий тік, дочірнє підприємство «Гагарін»вперше дізналося про існування названого договору та претензій СПП «Союз».
Крім того позивач вважає, що при укладанні угоди відповідач повинен був перевірити, що особа, яка ставить свій підпис під договором, має таке право. Якщо особа діє за дорученням, необхідно перевірити обсяг повноважень, із яких однозначно видно, що особа дійсно має право укладати саме такі договору та угоди, а не лише представляти інтереси підприємства. Угода, яка укладена від імені особи, яка перевищила свої повноваження, не тягне за собою ніяких правових наслідків для підприємства, від імені якого вона укладена.
В даному випадку доручення було видано на ім'я Пчелинського Івана Сергійовича, який був прийнятий на посаду замісника директора по рослинництву 01.04.2003 р. - наказ № 6 і звільнений з названої посади на підставі поданої заяви 12.11.2003 року - наказ № 26. Тобто, на час укладання угоди 10.02.2004 р. Пчелинський І.С. не мав права представляти інтереси ДП «Гагарін». Оскільки, доручення від 30 .09.2003 року., як видно із змісту та посилань на ст.114 ЦПК та ст.28 ТТГК було видано Пчелинському І.С для ведення справ у господарських та цивільних судах та представництва інтересів підприємства. Відповідно до ст. 209 Цивільного Кодексу України, відповідно до вимог якого договір купівлі-продажу механізованого току повинен бути нотаріально посвідчений та зареєстрований в Балтському МБТІ. ДП «Гагарін»відповідно до ч. 1 ст.220 Цивільного кодексу України вважає, що договір купівлі-продажу механізованого току є нікчемним. Сторони не домовилися про усі істотні умови договору та не мали намір його виконувати.
Так, згідно статті 238 ЦК України, представник може бути уповноважений на вчинення лише тих правочинів, право на вчинення яких має особа, яку він представляє. Відповідно до п. 4.7. статуту ДП «Гагарін»розпорядження належним йому майном обмежується з боку Засновника шляхом погодження. Будь-які угоди, контракти та договори на предмет відчуження майна, зазначеного в п.4.6 здійснюється після письмового узгодження з Засновником. Пунктом 5.3. статуту обмежено повноваження директора підприємства: він самостійно вирішує питання діяльності підприємства, за винятком питань, які вирішуються та погоджуються із Засновником. Директор ДП «Гагарін»Стан І.І. не мав повноважень на відчуження механізованого току та будь-якого іншого майна без письмового погодження із Засновником, а внаслідок цього таких повноважень не мав і Пчелинський І.С.
Відповідно до статті 241 ЦК України, правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання.
Письмового схвалення Засновника на відчуження механізованого току немає. Директор ДП «Гагарін»не вчиняв ніяких дій, які б засвідчили прийняття угоди до виконання. Навпаки, 24.02.2004 року в Балтському МБТІ було отримано витяг з реєстру прав власності на нерухоме майно для передачі механізованого току в заставу , а не для продажу.
Згідно статті 245 ЦК України форма довіреності повинна відповідати формі, в якій відповідно до закону має вчинятися правочин. Договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна згідно статті 657 ЦК України укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації.
Отже, доручення на право укладення договору купівлі-продажу механізованого току повинно було бути завірено нотаріально.
Частиною 2 статті 207 ЦК України, передбачено, що правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою.
Пчелинський І.С. , який підписав договір, акт та угоди, не уповноважений на вчинення таких дій ні статутом ДП «Гагарін», ні довіреністю, на підписаних ним документах немає печатки ДП «Гагарін». Форма договору , акту та угоди не відповідає вимогам до письмової форми правочину.
В акті приймання-передачі від 10.02.2004 р., який підписаний Пчелинським І.С., вказано, що свідоцтво про право власності і технічна документація на ток не збереглися в зв'язку із втратою, що не відповідає дійсності. На підставі цих документів директором ДП «Гагарін»Стан І.І. 24.02.2004 року було отримано витяг з реєстру прав власності на нерухоме майно для передачі механізованого току в заставу для отримання кредиту в ООФ АППБ «Аваль», тобто на наступний день після нібито укладеної угоди про взаємозалік вимог.
Про'те, що не було домовленості про істотні умови договору свідчить те, що опис предмету договору в акті прийманні-передачі та в позовній заяві не відповідає дійсності і не дає можливості встановити, про який саме механізований тік укладено договір.
Так, в позовній заяві та в акті приимання-передачі предмет договору описується як цілісний майновий комплекс на земельній ділянці 100 м х 170 м, із яких 100 х 100 м заасфальтовані, а також прохідна-вагова, піднавіс, ДКУ з піднавісом, два склада-зерносховища, туалет, п'ять стрічкових транспортерів, п'ять електрокарів та інш.
Фактично та згідно технічної документації та свідоцтва про право власності цілісний майновий комплекс механізованого току складається із чотирьох будівель: вагова, піднавіс, склад, механізований тік, який розташований на земельній ділянці розміром 108,0 м х 94,15 м. Згідно розшифровки основних засобів ДП «Гагарін» станом на 30.06.2003 року на балансі не значились п'ять стрічкових транспортерів та п'ять електрокарів.
Таким чином, згідно акту приймання-передачі від 10.02.2004 р. покупець прийняв майно, якого фактично не існувало.
Згідно ст.664 ЦК України обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним в момент надання товарі в розпорядження покупця. Товар вважається наданим у розпорядження покупця, якщо у строк, встановлений договором. Він готовий до передання покупцеві у належному місці і покупець проінформований про це. Готовий до передання товар повинен бути відповідним чином ідентифікований для цілей цього договору, зокрема шляхом маркування.
Фактично механізований тік покупцеві не передавався, про що свідчить невідповідність фактичного опису майна його опису в акті. Майно не маркувалося. Про претензії відповідача на тік, як на власність , позивач узнав лише з позовної заяви.
Згідно ч. 3 ст.334 ЦК України право власності на майно за договором, який підлягає нотаріальному посвідченню, виникає у набувача з моменту такого посвідчення. Якщо договір про відчуження майна підлягає державній реєстрації, право власності у набувача виникає з моменту такої реєстрації (ч.4. ст.334 ЦКУ).
Тому п.10 договору купівлі-продажу про те, що договір набирає сили з моменту передачі майна покупцю суперечить вимогам Цивільного Кодексу України.
Згідно статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою -третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
На підставі ст. ст. 44, 49 ГПК України витрати по сплаті держмита та інформаційно-технічного забезпечення судового процесу віднести за рахунок відповідача,
Керуючись ст.ст. 44, 49, 82-85 ГПК України, суд, -
1. Позов задовольнити повністю.
2. Визнати недійсною угоду, оформленою договором купівлі-продажу механізованого зернового току від 10.02.2004 р.
3. Стягнути з Приватного сільськогосподарського підприємства "Союз" (67940, Одеська область, Красноокнянський район, с. Ставрове, р/р 2600605440135 в ЮГРУ "Приватбанк" м. Одеса, МФО 328704) на користь Дочірнього підприємство "Гагарін" (66150, Одеська область, Балтський район, с. Бендзарі, р/р 260071071 в ООФ АППБ "Аваль" м. Одеса, МФО 328251) держмито в сумі 85 / вісімдесят п'ять грн./; витрати на ІТЗ судового процесу у сумі 118 /сто вісімнадцять / грн.
Рішення суду набуває законної сили в порядку ст.85 ГПК України.
Накази видати в порядку ст. 116 ГПК.
Суддя Торчинська Л.О.