"19" грудня 2006 р.
Справа № 25/381-06-9427
За позовом: Заступника прокурора Київського району м. Одеси в інтересах держави в особі Одеської міської ради
До відповідача: Споживчого кооперативу «Автостоянка Бригадна-2»
Про зобов'язання знести самочинно збудовану автостоянку та зобов'язання звільнити самовільно зайняту земельну ділянку за адресою м. Одеса, вул. Бригадна, 2
Суддя: Малярчук І.А.
В судових засіданнях приймали участь представники:
Від прокуратури: Павлов В.В., посвідчення № 645 від 18.03.05 р.
Позивача: Горголюк-Місюра О.С. довір. від 05.05.06 р. № 219/исх-гс, Семіног Л.В., довір. № 22 від 05.05.06 р.
Відповідача: не з'явився
В судову засіданні 19.12.06 р. приймали участь представники:
Від прокуратури: Павлов В.В., посвідчення № 645 від 18.03.05 р.
Позивача: не з'явився
Відповідача: не з'явився
Суть спору: про зобов'язання Споживчий кооператив «Автостоянка Бригадна-2» знести самочинно збудовану автостоянку та звільнити самовільно зайняту земельну ділянку за адресою м.Одеса, вул. Бригадна, 2.
Прокурор на заявлених позовних вимогах наполягає, подав суду пояснення від 03.10.06р. вх.№ 21460, від 11.10.06р. вх.№ 22238, від 23.10.06р. вх. № 23369, від 13.11.06 р. вх.№ 25269, де навів пояснення наявності порушених відповідачем прав держави за захистом яких прокурор звернувся до суду з даним позовом.
Так, обґрунтовуючи свою правову позицію прокурор зазначає, що в рішенні Конституційного Суду України від 08.04.1999 р. № 3-рп/99 відзначено, що поняття «інтереси держави» є оціночним, у зв'язку з чим прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає, у чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних чи інших інтересів держави, обґрунтовує необхідність їх захисту.
Позивачем за даним позовом прокурором визначено Одеську міську раду, якій згідно ст.33 Закону України «Про місцеве самоврядування» надано повноваження щодо надання під забудову та для інших потреб землю, що перебуває у власності територіальної громади; здійснення контролю за додержанням земельного та природоохоронного законодавства, використанням та охороною земель, реєстрації суб'єктів права власності на землю; реєстрації права користування землею і договорів на оренду землі; видачі документів, що посвідчують право власності і право користування землею; є уповноваженим органом до відання якого віднесено встановлення на відповідній території режиму використання та забудови земель, на яких передбачена перспективна містобудівна діяльність; надання відповідно до законодавства дозволу на спорудження об'єктів містобудування незалежно від форм власності; прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів у порядку, встановленому законодавством; здійснення у порядку державного контролю за дотриманням законодавства, затвердженої містобудівної документації при плануванні та забудові відповідних територій; зупинення у випадках, передбачених законом, будівництва, яке проводиться з порушенням містобудівної документації і проектів окремих об'єктів, а також може заподіяти шкоди навколишньому природному середовищу, тощо.
Звідси, посилаючись на п.5 Рішення Конституційного Суду України та ст.ст. 6, 7, 13, 143 Конституції України, прокурор відмічає, що органом уповноваженим державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах може виступати орган державної влади чи орган місцевого самоврядування, якому законом надано повноваження органу виконавчої влади.
З врахуванням наведеного, прокурор робить висновок, що органу місцевого самоврядування -Одеській міській раді державою делеговані певні повноваження відносно регулювання земельних відносин та правовідносин у сфері будівництва, у зв'язку з чим порушення відповідачем норм земельного та містобудівного законодавства суттєво зачіпає інтереси Одеської міської ради та держави, тому надає органам прокуратури право згідно ст.121 Конституції України, ст.36-1 Закону України «Про прокуратуру» на звернення до суду з вказаними вимогами.
Позивач свою правову позицію стосовно заявленого прокурором позову до відому суду не довів, витребувані судом документи не надав.
Клопотання позивача від 09.10.06 р. вх. № 22049 про відкладення розгляду справи судом задоволено, про що свідчить відповідна судова ухвала.
Відповідач в судові засідання не з'являвся, відзив на позов та витребувані судом документи не надав.
Відповідно до ст.75 ГПК України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.
Ухвалою від 20.11.06 р. Заступника голови господарського суду Одеської області МогилаС.К. строк розгляду справи продовжено відповідно до ч.3 ст.69 ГПК України.
Розглянувши матеріали справи, оцінивши їх в сукупності, вислухавши доводи сторін, проаналізувавши чинне законодавство, суд встановив наступне:
Управлінням з контролю за використанням і охороною земель в Одеській області Одеського обласного головного управління земельних ресурсів Державного комітету України по земельних ресурсах проводились перевірки дотримання вимог земельного законодавства Споживчим кооперативом «Автостоянка Бригадна-2» за результатами яких складені акти перевірки дотримання вимог земельного законодавства від 27.04.06 р., від 08.06.06 р., якими встановлено, що земельна ділянка загальною площею приблизно 0,1 га., яка розташована за адресою м. Одеса, вул. Бригадна, 2 використовується без документів на землекористування під криту автостоянку.
З підстав встановлення неправомірного використання відповідачем земельною ділянкою Управлінням з контролю за використанням і охороною земель в Одеській області Одеського обласного головного управління земельних ресурсів Державного комітету України по земельних ресурсах були складені приписи від 27.04.06 р. № 02179, від 08.06.06р. № 02147, протоколи про адміністративне правопорушення від 27.04.06 р. № 00671, від 08.06.06р. № 00068, постанова про накладення адміністративного стягнення від 11.05.06р. № 00071, від 09.06.06р. № 00068, відповідно до яких на голову правління СК «Автостоянка Бригадна-2» Бабієнко В.Г. накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 170 грн., 255 грн., останній повідомлявся про розгляд справи про адміністративне правопорушення, приписано у визначений в приписах термін усунути виявлені порушення та надати управлінню правовстановлюючі документи на землекористування.
Однак, відповідачем виявлені порушення законодавства усунуті не були, штраф в добровільному порядку оплачений не був, у зв'язку з чим Управління з контролю за використанням і охороною земель в Одеській області Одеського обласного головного управління земельних ресурсів Державного комітету України по земельних ресурсах звернувся до Прокурора Київського району м. Одеси з листом від 30.06.06 р. № 511вих щодо вжиття у відношенні до СК «Автостоянка Бригадна-2» заходів прокурорського реагування.
Дані обставини стали підставою для звернення Заступника прокурора Київського району м. Одеси з позовом в інтересах держави в особі Одеської міської ради про зобов'язання Споживчий кооператив «Автостоянка Бригадна-2» знести самовільно збудовану автостоянку та звільнити самовільно зайняту земельну ділянку за адресою м.Одеса, вул. Бригадна, 2. При цьому наявність порушених прав та інтересів держави прокурор обґрунтовує з огляду на ст. 33 Закону України «Про місцеве самоврядування» та рішення Конституційного Суду України від 08.04.1999 р. № 3-рп/99.
Проаналізувавши наявні в матеріалах справи документи, пояснення сторін, чинне законодавство в їх сукупності суд дійшов висновку щодо необґрунтованості заявлених Заступником прокурора Київського району м. Одеси в інтересах держави в особі Одеської міської ради позовних вимог з огляду на наступне.
Згідно, ст. 1 ГПК України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.
Засадами чинного Цивільного кодексу України в редакції від 16.01.03 р. передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. (ст. 15 ЦК України від 16.01.03 р.).
Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов'язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб(ст. 16 ЦК України від 16.01.03 р.).
Відповідно до ч.ч.4, 6 ст. 2 Господарського процесуального кодексу України господарський суд порушує справи за позовними заявами прокурорів та їх заступників, які звертаються до господарського суду в інтересах держави; прокурор, який звертається до господарського суду в інтересах держави, в позовній заяві самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також вказує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.
Поняття «орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах» визначено в ч.2 п.5 Рішення Конституційного суду України у справі за конституційним поданням Вищого арбітражного суду України та Генеральної прокуратури України щодо офіційного тлумачення положень ст.2 Арбітражного процесуального кодексу України (справа про представництво прокуратурою України інтересів держави в арбітражному суді) від 08.04.1999 р. № 3-рп/99, відповідно до якої органом, уповноваженим державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах - є орган, на який державою покладено обов'язок щодо здійснення конкретної діяльності у відповідних правовідносинах, спрямованої на захист інтересів держави. Таким органом, відповідно до ст.ст. 6, 7, 13 та 143 Конституції України, може виступати орган державної влади чи орган місцевого самоврядування, якому законом надано повноваження органу виконавчої влади.
Підпунктом 34) п.1 ст. 26 Закону України «Про місцеве самоврядування» від 21.05.97 р. № 280/97-ВР до виключної компетенції сільських, селищних, міських рад віднесено вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин.
Делеговані повноваження -повноваження органів виконавчої влади, надані органам місцевого самоврядування законом, а також повноваження органів місцевого самоврядування, які передаються відповідним місцевим державним адміністраціям за рішенням районних, обласних рад (ч. 14 ст.1 Закону України «Про місцеве самоврядування»).
Саме до делегованих повноважень виконавчих органів сільських, селищних, міських рад пп. 3) п.б) ст.31, пп.1) п.б) ст.33 Закону України «Про місцеве самоврядування» віднесено здійснення в установленому порядку державного контролю за дотриманням законодавства, затвердженої містобудівної документації при плануванні та забудові відповідних територій...; здійснення контролю за додержанням земельного та природоохоронного законодавства, використанням і охороною земель,...
Правову позицію щодо наявності порушених прав позивача, Одеської міської ради, та докази в підтвердження викладеної правової позиції, прокурор в позовній заяві та поясненнях до неї надав фактично з огляду на неправомірне використання відповідачем земельної ділянки на якій розташована автостоянка, у зв'язку з чим в процесі розгляду справи суд невзмозі був встановити та зробити правовий аналіз заявлених позовних вимог щодо знесення самочинно збудованої автостоянки за адресою м.Одеса, вул. Бригадна, 2, обгрунтованих Заступником прокурора Київського району м. Одеси з посиланням на ст.ст. 5, 24, 29 Закону України «Про планування і забудову території», ст. 22 Закону України «Про основи містобудування», тобто здійснення будівництва автостоянки за відсутності дозволу на виконання будівельних робіт, затвердженої у встановленому порядку містобудівної документації та проекту будівництва, прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкту.
Разом з тим, докази самовільного зайняття відповідачем земельної ділянки площею 0,1га., яка використовується СК «Автостоянка Бригадна-2» під автостоянку, прокурор підтверджував згідно поданих до матеріалів справи актів перевірки дотримання вимог земельного законодавства від 27.04.06 р., від 08.06.06 р., приписів від 27.04.06 р. № 02179, від 08.06.06р. № 02147, протоколів про адміністративне правопорушення від 27.04.06 р. № 00671, від 08.06.06 р. № 00068, постанов про накладення адміністративного стягнення від 11.05.06р. № 00071, від 09.06.06р. № 00068.
За умови відсутності в матеріалах справи документів, які би підтверджували здійснення будівництва автостоянки згідно затвердженої у визначеному законодавством порядку проектної документації, відповідно до наданого дозволу на виконання будівельних робіт, з дотриманням будівельних норм і правил, та з врахуванням пояснень від 18.07.06 р. щодо проведення будівництва автостоянки, наданих помічнику прокурора Київського району м. Одеси Шарандак О.І. Головою правління СК «Автостоянка Бригадна-2» Бабієнко В.Г., можна дійти припущення щодо самочинного будівництва відповідачем автостоянки за адресою м. Одеса, вул. Бригадна, 2, однак, доказів встановлення цього відповідними компетентними органами прокурор до матеріалів справи не надав та не довів, позовна заява та пояснення до неї фактично не містять обгрунтування самочинного будівництва відповідачем автостоянки.
Так, правовідносини стосовно будівництва об'єктів містобудування врегульовані наступними нормами законодавства.
Частиною 1 ст. 24 Закону України «Про планування і забудову територій» від 20.04.00р. № 1699-ІІІ передбачено, що фізичні та юридичні особи, які мають намір здійснити будівництво об'єктів містобудування на земельних ділянках, що належать їм на праві власності чи користування, зобов'язані отримати від виконавчих органів відповідних рад, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій, у разі делегування їм таких повноважень відповідними радами, дозвіл на будівництво об'єкта містобудування.
Проектна документація на будівництво об'єктів містобудування розробляється згідно з вихідними даними на проектування з дотриманням вимог державних стандартів, норм і правил, регіональних і місцевих правил забудови та затверджується замовником в установленому законом порядку. Порядок розроблення і затвердження проектної документації та будівництво об'єктів містобудування встановлюється спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади з питань архітектури та містобудування (ч.ч. 1, 2 ст.28 Закону України «Про планування і забудову територій»).
Частинами 1, 2 ст. 16 України «Про основи містобудування» від 16.11.92 р. № 2780-ХІІ визначено, що державні стандарти, норми і правила встановлюють комплекс якісних та кількісних показників і вимог, які регламентують розробку і реалізацію містобудівної документації, проектів конкретних об'єктів з урахуванням соціальних, природнокліматичних, гідрогеологічних, екологічних та інших умов і спрямовані на забезпечення формування повноцінного життєвого середовища. Державні стандарти, норми і правила щодо планування, забудови та іншого використання територій, проектування і будівництва об'єктів містобудування розробляються і затверджуються спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в порядку, визначеному законом.
Згідно ч.ч. 1, 2 ст.18 Закону України «Про основи містобудування» реалізація містобудівної документації полягає у впровадженні рішень відповідних органів державної влади, органів влади автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування при плануванні відповідних територій, комплексній забудові та реконструкції населених пунктів, проектуванні та будівництві об'єктів житлового-цивільного і виробничого призначення, систем транспортного та інженерного забезпечення, впорядкуванні і благоустрої територій. Будівництво об'єктів містобудування незалежно від форм власності здійснюється з дозволу відповідних рад. Це право Ради можуть делегувати відповідним виконавчим органам.
Законом України «Про архітектурну діяльність» від 20.05.99 р. № 687-ХІУ, а саме ч.1 ст.9 визначено, що будівництво (нове будівництво, реконструкція, реставрація, капітальний ремонт) об'єкта архітектури здійснюється відповідно до затвердженої проектної документації, державних стандартів, норм і правил, місцевих правил забудови населення пунктів.
Порядок та умови надання дозволу на виконання будівельних робіт з нового будівництва, розширення, реконструкції, технічного переоснащення, реставрації та капітального ремонту об'єктів визначається Положенням про порядок надання дозволу на виконання будівельних робіт, затвердженим Наказом Держбуду України 05.12.00 р. № 273, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 25.12.00 р. за № 945/5166, пунктом 5.1. якого передбачено, що виконання будівельних робіт на об'єктах без одержання дозволу або його завчасної перереєстрації, а також виконання не зазначених у дозволі будівельних робіт уважається самовільним і тягне за собою відповідальність згідно з чинним законодавством.
Обґрунтовуючи свою правову позицію прокурор посилається на приписи п.п. 1, 7 ст. 376 Цивільного кодексу України якими передбачено, що житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без належного дозволу чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил. У разі істотного відхилення від проекту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, істотного порушення будівельних норм і правил суд за позовом відповідного органу державної влади або органу місцевого самоврядування може постановити рішення, яким зобов'язати особу, яка здійснила (здійснює) будівництво, провести відповідну перебудову. Якщо проведення такої перебудови є неможливим або особа, яка здійснила (здійснює) будівництво, відмовляється від її проведення, таке нерухоме майно за рішенням суду підлягає знесенню за рахунок особи, яка здійснила (здійснює) будівництво. Особа, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, зобов'язана відшкодувати витрати, пов'язані з приведенням земельної ділянки до попереднього стану.
В контексті вище проаналізованої норми вбачається, що суд з метою визначення автостоянки, розташованої за адресою м. Одеса вул. Бригадна, 2 самочинним будівництвом має встановити відсутність документів, які би свідчили про її будівництво на земельній ділянці, що була відведена для цієї мети, без оформлення дозволу на будівництво, належно затвердженого проекту, з істотним порушенням будівельних норм і правил. Між тим, прокурором подано до матеріалів справи та обґрунтовано тільки обставини, які підтверджують про розміщення автостоянки на земельній ділянці загальною площею 0,1 га. за адресою м. Одеса, вул. Бригадна, 2 не відведеній для цієї мети.
Разом з тим, знесення самочинного будівництва за рішенням суду законодавцем визначено за наявності в сукупності таких умов: 1) істотного відхилення від проекту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб; 2) істотного порушення будівельних норм і правил; 3) неможливість проведення відповідної перебудови; 4) відмова особи, яка здійснила (здійснює) будівництво від проведення перебудови.
Зробити висновок щодо існування вище перелічених умов, які є підставою для знесення самочинного будівництва суд невзмозі за відсутності, як вже судом було зазначено, як документів, що підтверджують дане так і правової позиції прокурора з цього приводу, у зв'язку з чим суд може лише припустити, що автостоянка є самочинним будівництвом.
Однак, за рішенням суду, знесення за рахунок особи, яка здійснила будівництво, пунктом 7 ст.376 ЦК України передбачено за умови неможливості перебудови будівлі, або при відмові, особи, яка здійснила будівництво від проведення такої перебудови, яку за судовим рішенням зобов'язано провести. Судові рішення з приводу зобов'язання особу, яка здійснила будівництво, провести відповідну перебудову, ні Заступник прокурора Київського району м. Одеси ні Одеська міська рада суду не надали та не довели, що дає підстави суду вважати недотриманням прокурором порядку заявлення позовних вимог про знесення самочинного будівництва.
Згідно ст.32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Статтею 33 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом (ст.43 ГПК України).
Враховуючи вищевикладене, суд вважає заявлені Заступником прокурора Київського району м. Одеси в інтересах держави в особі Одеської міської ради позовні вимоги щодо зобов'язання Споживчий кооператив «Автостоянка Бригадна-2» знести самочинно збудовану автостоянку та звільнити самовільно зайняту земельну ділянку за адресою м.Одеса, вул. Бригадна, 2 неправомірними та недоведеними, що дає підстави суду відмовити в їх задоволенні.
Згідно ст. 49 ГПК України витрати пов'язані зі сплатою державного мити та витрати на оплату інформаційно-технічного забезпечення судового процесу покладаються на позивача.
Керуючись ст. ст. 44, 49, 82- 85 ГПК України суд, -
1. Відмовити в позові повністю.
Рішення господарського суду набирає законної сили згідно зі ст. 85 ГПК України, після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.
Суддя Малярчук І.А.