04 лютого 2014 р.Справа № 820/11871/13-а
Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого судді - Мельнікової Л.В.
суддів - Бартош Н.С., Донець Л.О.
за участю секретаря судового засідання - Співак О.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Харкові справу за апеляційною скаргою Харківської митниці Міндоходів на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 11 грудня 2013 року по справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Автопромпідшипник" до Харківської митниці Міндоходів про скасування рішень,
28 листопада 2013 року позивач, товариство з обмеженою відповідальністю "Автопромпідшипник" (далі по тексту - ТОВ "Автопромпідшипник"), звернувся до суду з адміністративним позовом, з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог, до Харківської митниці Міндоходів, в якому просить :
- скасувати рішення про коригування митної вартості товарів № 807000003/2013/001128/2 від 12 червня 2013 року, яким скориговано митну вартість товару до 126.663,62 дол. США;
- скасувати рішення про коригування митної вартості товарів № 807000003/2013/001203/2 від 20 червня 2013 року, яким скориговано митну вартість товару до 125.374,70 дол. США.
В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначив, що при здійсненні митного декларування правильно визначив митну вартість товарів на підставі основного методу - за ціною договору. Передбачених законом причин для застосування другорядних методів визначення митної вартості товару у спірних правовідносинах не було.
Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 11 грудня 2013 року позовні вимоги ТОВ "Автопромпідшипник" задоволені в повному обсязі.
Не погоджуючись з судовим рішенням, в апеляційній скарзі Харківська митниця Міндоходів, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить скасувати оскаржувану постанову з прийняттям нового судового рішення про відмову в задоволені позовних вимог підприємства у повному обсязі.
Заслухавши суддю-доповідача, представників сторін, перевіривши доводи апеляційної скарги щодо дотримання правильності застосування судом норм матеріального і процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів, враховуючи межі апеляційної скарги, дійшла висновку, що апеляційна скарга відповідно до положень ст. 200 КАС України задоволенню не підлягає, з наступних підстав.
Судом встановлено, що позивачем, ТОВ "Автопромпідшипник", через декларанта 11 червня 2013 року та 20 червня 2013 року до митного поста "Харків - Центральний" Харківської митниці Міндоходів було подано митні декларації (типу ІМ-40 ДЕ) № 807000003/2013/001128/2 та № 807000003/2013/001203/2 на товари "підшипники в асортименті. Країна виробництва - Китай" за товарною позицією УКТЗЕД 8482. Даний товар надійшов на адресу ТОВ "Автопромпідшипник" (код ЄДРПОУ - 0031151565) за зовнішньоекономічною угодою № UA2011F001 від 09 квітня 2011 року, укладеною з контрагентом "Fuda Bearing Corporation CO., Ltd", Китай.
При перевірці заявленої митної вартості товарів посадовою особою митного поста "Харків - Центральний", в результаті спрацювання профілю ризику АСАУР з питання посилення контролю за визначенням митної вартості: "Необхідно перевірити достовірність складових митної вартості товарів, а саме додаткові нахування до ціни угоди. Можливе страхування оцінюваних товарів. Необхідно перевірити достовірність декларування транспортних витрат (фрахт контейнерів). Можливе заниження митної вартості товару. Здійснити перевірку правильності визначення митної вартості, звернувши увагу на вартість ідентичних або подібних товарів" були направлені запити для вирішення спірного питання правильності визначення митної вартості товару до спеціалізованого підрозділу митниці - відділу митної вартості, класифікації товарів та заходів регулювання ЗЕД.
Після надходження запиту до ВМВКТ та ЗРЗЕД, з урахуванням вищенаведеного, у відповідності до вимог п.5 ст.55 та п.4 ст.57 МКУ була проведена процедура консультації між митним органом та декларантом з метою обміну наявної у кожного з них інформацією та обгрунтованого вибору методу визначення митної вартості на підставі інформації, яка наявна в митному органі, що підтверджується належним чином оформлені зворотні сторони декларацій митної вартості (а.с. 142 - 146). Додаткових документів від декларанта надано не було.
За результатами проведеної консультації дійшли до згоди по застосуванню методу визначення митної вартості, відмінного від заявленого та оформлення за митною вартістю наявною у митного органу. 12 червня 2013 року та 20 червня 2013 року декларант засвідчив прохання видати рішення про коригування митної вартості в зв'язку з неможливістю надання станом на 12 червня 2013 року та 20 червня 2013 року запропонованих додаткових документів для підтвердження митної вартості. В зв'язку з тим, що декларантом не було надано вичерпний пакет документів для підтвердження заявленої митної вартості, митним органом було прийняте рішення про неможливість визначення митної вартості за першим методом (за ціною угоди).
Враховуючи вищезазначене, те що декларантом не було надіслано ніяких додаткових документів, у відповідності до вимог МКУ Рішення про коригування митної вартості товарів № 807000003/2013/001128/2 та 807000003/2013/001203/2 було прийнято за другорядним (за резервним) методом, та відповідно до розділу 5 Методичних рекомендацій щодо роботи посадових осіб митних органів з аналізу, виявлення та оцінки ризиків при здійсненні контролю правильності визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, затверджених наказом Державної митної служби України від 13 липня 2012 року № 362.
При коригуванні за основу взято наявну цінову інформацію за фактами митних оформлень подібних товарів по Україні. Джерелом коригування митної вартості була митна декларація, зазначена в графі 33 Рішення про коригування митної вартості.
Погоджуючись з висновком суду першої інстанції щодо обґрунтованості позовних вимог ТОВ "Автопромпідшипник", колегія суддів зазначає наступне.
Керуючись приписами ст. 11 КАС України, а також наведених норм процесуального закону, суд встановив, що правовідносини з приводу визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, унормовані, насамперед, приписами ст.ст. 57-64 глави 9 розділу ІІІ Митного кодексу України.
Відповідно до ст.57 Митного кодексу України основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції) (ч.2 ст.57); кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу (ч.3 ст.57); застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності (ч.4 ст.57); у разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному із продавцем покупцю відповідно до ст. 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до ст. 63 цього Кодексу (ч.5 ст.57); при цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу (ч.6 ст.57); методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи (ч.7 ст.57); у разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу (ч.8 ст.57).
Правила визначення митної вартості за ціною договору викладені законодавцем в ст. 58 Митного кодексу України.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що у спірних правовідносинах на момент прийняття суб'єктом владних повноважень спірних рішень не існувало законодавчо запроваджених перешкод для визначення митної вартості імпортованого платником податків товару відповідно до ст.58 Митного кодексу України.
Так, подані до митного оформлення документи повністю задовольняли вимогам ч.2 ст.58 Митного кодексу України і не створювали розумно достатніх підстав для виникнення у митного органу обґрунтованих сумнівів відносно непідтвердженості чи невизначеності кількісно і достовірно та/або відсутності хоча б однієї із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні.
При цьому, колегія суддів зазначає, що у розумінні ч.4 ст.58 Митного кодексу України митною вартістю є ціна товару, збільшена на розмір платежів, перелічених у ч.10 цієї ж статті.
Частиною 2 ст.53 Митного кодексу України передбачено, що документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у ч. 5 і 6 ст. 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
Відповідно до ч.3 ст.53 Митного кодексу України право органу доходів і зборів на висунення письмової вимоги про надання додаткових документів виникає лише у разі, коли 1) перелічені документи містять розбіжності, 2) перелічені документи містять ознаки підробки, 3) перелічені документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, 4) перелічені документи не містять відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що іноземний контрагент позивача згідно з поданими до митного оформлення документами є виробником імпортованого товару.
Суб'єкт владних повноважень цієї обставини при здійсненні митних процедур під сумнів не поставив, належних та допустимих згідно з ст. 70 КАС України доказів на спростування достовірності цієї обставини до суду не подав.
Отже, за відсутності ознак пов'язаності імпортера з іноземним контрагентом, за відсутності ознак, котрі б показували на явну незвичайність умов або суттєву відмінність від звичайних умов господарської операції з поставки, відносно такої складової митної вартості товару як ціна придбання митний орган не мав фактичних даних вважати подані платником податків документи про ціну придбання неповними чи недостовірними.
Також, з матеріалів справи випливає, що стосовно інших складових митної вартості суб'єкт владних повноважень також не мав підстав для сумніву в достовірності та правильності їх визначення платником податків.
З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що процедура консультацій у спірних правовідносинах була проведена митницею формально, митним органом не було встановлено обставин, які, згідно ч.3 ст.53 Митного кодексу України, є підставою для витребування додаткових документів. При цьому, колегія суддів вважає обґрунтованим судження митниці про те, що неподання платником податків платіжних документів є підставою для проведення процедури консультацій, адже за жодних умов домовленості сторін зовнішньоекономічного контракту стосовно ціни (вартості) товару не можуть втілюватись у відомостях платіжних документів, позаяк останні свідчать лише про стан виконання господарських зобов'язань і об'єктивно не здатні змінити показника розміру вартості товару.
Статтею 54 Митного кодексу України передбачено, що контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у ч. 1 ст. 58 цього Кодексу (ч.2 ст.54); за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень ст. 55 цього Кодексу (ч.3 ст.54).
Відповідно до п.1 ч.4 ст.53 Митного кодексу України орган доходів і зборів під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов'язаний здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Проте, згідно матеріалів справи, суб'єктом владних повноважень не надано до суду жодних фактичних даних, які б засвідчували, що подані до митного оформлення документи містять розбіжності чи ознаки підробки, не підтверджують числові значення складових митної вартості товарів або не містять відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
У зв'язку з неподанням митницею доказів правомірності та обґрунтованості рішень про застосування резервного методу визначення митної вартості товару відповідно до ст. 64 Митного кодексу України, слід дійти висновку про достатність доводів платника податків про невідповідність закону спірних рішень суб'єкта владних повноважень.
Виходячи з вищезазначеного, колегія суддів дійшла до висновку, що реалізація суб'єктом владних повноважень у спірних правовідносинах управлінської функції в порядку ч.1 ст. 55, ст. 64 Митного кодексу України шляхом прийняття рішень про коригування митної вартості товарів здійснена безпідставно.
Щодо посилання відповідача в апеляційній скарзі про те, що джерелом інформації в оспорюваних рішеннях по товару слугувала наявна у митного органу цінова інформація, яка міститься у ціновій базі даних Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби митних декларацій № 00260000/2013/145487 від 24 травня 2013 року, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів (затверджені наказом Міністерства фінансів України №598 від 24 травня 2012 року, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 01 червня 2012 року за №883/21195; далі за текстом - Правила №598) в графі 33 рішення про коригування митної вартості "Обставини прийняття Рішення та джерела інформації, що використовувалися митним органом для визначення митної вартості" зазначаються причини, через які митна вартість імпортованих товарів не може бути визначена за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), у тому числі: неподання основних документів, які підтверджують відомості про заявлену митну вартість товарів (згідно з переліком та відповідно до умов, наведених у ст. 53 Кодексу); невірно проведений розрахунок митної вартості; невідповідність обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 розділу III Кодексу; надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.
Зазначається послідовність застосування методів визначення митної вартості та причин, через які не був застосований кожний з методів, що передує методу, обраному митним органом.
У графі також вказується про проведення процедури консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору методів визначення митної вартості товарів відповідно до вимог статей 59 - 61 Кодексу. Результати проведеної консультації, а також причини, через які не можуть бути застосовані методи визначення митної вартості товарів за ціною договору щодо ідентичних, подібних (аналогічних) товарів (наприклад, відсутня інформація щодо вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів), фіксуються у графі.
Посилання на використання цінової бази Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби у Рішенні допускається тільки при визначенні митної вартості відповідно до положень ст.ст. 59, 60 та 64 Кодексу з обов'язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, з поясненнями щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо.
У випадку визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу (ст. 64 Кодексу) зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні.
Колегія суддів відзначає відсутність в змісті оспорюваних рішень про коригування митної вартості всупереч вимогам Порядку №598, по-перше, детального викладення причин, через які не був застосований кожний з методів, що передує методу, обраному митним органом, по-друге, викладення результатів консультацій, по-третє, обов'язкового зазначення номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, з поясненнями щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо.
Також колегія суддів звертає увагу на те, що митним органом застосована однакова митна вартість одиниці імпортованої продукції 5,65 дол. США/кг. та 5,6 дол. США/кг. відповідно до всього товару, хоча згідно з контрактом №UA2011F001 від 09 квітня 2011 року, інвойсом від 28 квітня 2013 року, номенклатура поставки має суттєві відмінності по позиціям товару в залежності від характеристик підшипників. При цьому, кількість товару за переліченими контрактами вимірюється не в кілограмах, а в одиницях продукції, ціна товару коливається в межах від 0,28 дол. США до 9,565 дол. США і має прив'язку виключно до одиниці продукції, і в жодному разі не залежить від ваги як окремої одиниці товару, так і загальної ваги партії.
Тому, застосування митним органом з причини спрацювання модуля АСАУР ціни за відомостями спеціалізованої бази даних Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби України суд вважає необґрунтованим, так як самі по собі відомості згаданої системи не містять жодних параметрів, об'єктивно необхідних для судження про схожість, подібність, аналогічність чи ідентичність товарів. Потрібні для такого судження характеристики товару можуть бути з'ясовані лише у спосіб порівняння змісту поданих до митного оформлення документів з документами про властивості раніше імпортованого товару. Проте, у спірних правовідносинах, як з'ясовано судом, митницею такого порівняння зроблено не було. До суду документів, котрі б висвітлювали характеристики імпортованого позивачем товару та товару, митна вартість якого була взята митницею за зразок для обчислення, подано не було. А відтак, висновок митниці про можливість визначення митної вартості оцінюваних товарів на рівні митної вартості раніше імпортованого товару є недоведеним за правилами ч.2 ст.71 КАС України через відсутність доказів відповідності оцінюваних товарів раніше імпортованим.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції стосовно обґрунтованості позовних вимог ТОВ "Автопромпідшипник".
Виходячи з наведеного, колегія суддів не вбачає підстав, передбачених ст.ст. 201, 202 КАС України для зміни чи скасування судового рішення та приходить до висновку про необхідність залишення апеляційної скарги без задоволення, а оскаржуваного судового рішення - без змін.
Інші доводи апеляційної скарги висновки колегії суддів не спростовують.
Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Харківської митниці Міндоходів залишити без задоволення, постанову Харківського окружного адміністративного суду від 11 грудня 2013 року - без змін.
Ухвала Харківського апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий суддя (підпис) Мельнікова Л.В.
Судді(підпис) (підпис) Бартош Н.С. Донець Л.О.
Повний текст ухвали виготовлений та підписаний 10 лютого 2014 року