11 лютого 2014 року м. Рівне
Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Рівненської області в складі
головуючий суддя: Хилевич С.В.
судді: Ковалевич С.П., Шеремет А.М.
секретар судового засідання Ковальчук Л.В.
за участю сторін та їхніх представників,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на ухвалу Сарненського районного суду від 15 січня 2014 року про забезпечення позову у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої залиттям квартири,
Ухвалою Сарненського районного суду від 15 січня 2014 року забезпечено позов у справі шляхом накладення арешту на квартиру АДРЕСА_1, що належить на праві власності ОСОБА_1.
У поданій на ухвалу апеляційній скарзі відповідач через свого представника ОСОБА_2 покликалась на порушення норм процесуального права.
На її обґрунтування зазначала, що заява ОСОБА_3 про забезпечення позову не містить передбачених ст. 151 ЦПК України обґрунтувань, які би вказували на необхідність накладення арешту на квартиру. Вважала неспівмірними позовні вимоги заявленому забезпеченню позову, оскільки предметом спору є відшкодування 37 761 гривень, а вартість забезпеченої квартири 164 000 гривень.
Підставою забезпечення позову вказано припущення заявника, що невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду, хоча відповідач не давала підстав сумніватися в неможливості виконання рішення суду. Вона пропонувала укласти мирову угоду на суму 10 000 гривень та запевняла у своїй фінансовій спроможності.
Крім того, на належну їй квартиру вже було накладено арешт ухвалою Сарненського районного суду.
При постановленні оскаржуваної ухвали не враховано роз'яснення постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2006 року № 9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову».
З цих міркувань просила скасувати ухвалу Сарненського районного суду від 15 січня 2014 року.
Заслухавши суддю-доповідача, думку осіб, які беруть участь у справі і з'явились в судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи відповідача, колегія суддів прийшла до висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення.
Забезпечуючи позов, суд першої інстанції правильно виходив з доведеності вимог про забезпечення позову у спосіб накладення арешту та з обґрунтованості припущення, що невжиття цих заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду в разі його ухвалення на користь позивача.
Згідно ч.1 та ч. 3 ст. 151 ЦПК України за заявою осіб, що беруть участь в справі, суд може забезпечити позов на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.
Пунктом 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 22.12.2006 року №9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» (зі змінами, внесеними згідно з Постановою Верховного Суду України №2 від 12.06.2009 року) роз'яснено, що при розгляді заяви про забезпечення позову суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати
обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також
відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати
особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
Як убачається, місцевим судом правильно враховано обґрунтованість припущення про те, що у разі виконання можливого рішення суду, яке буде ухвалено на користь позивача, може утруднитися чи унеможливитися стягнення спірних грошових коштів, а тому зважаючи на обставини справи та характер спірних відносин сторін, вірним є висновок про правову доцільність забезпечення позову у справі.
Доводи апеляційної скарги про неспівмірність предмету спору і виду забезпечення позову на увагу не заслуговують, оскільки на час розгляду справи накладенням арешту на квартиру не порушуються суб'єктивні цивільні права відповідача.
Інші покликання ОСОБА_1 - про порушення норм процесуального права та невідповідність висновків суду обставинам справи є необґрунтованими.
Підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення відповідно до п. 1 ст. 312 ЦПК України є додержання судом першої інстанції вимог закону при постановленні оскаржуваної ухвали.
Керуючись ст.ст. 303, 307, 312-315, 317, 324 ЦПК України, колегія суддів
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 відхилити, а ухвалу Сарненського районного суду від 15 січня 2014 року залишити без змін.
Ухвала касаційному оскарженню не підлягає.
Головуючий: С.В.Хилевич
Судді: С.П.Ковалевич
А.М.Шеремет