Справа № 379/237/14-ц
2/379/76/14
06.02.2014 року Таращанський районний суд Київської області в складі:
головуючого: Бабоїд О.М.,
за участю секретаря: Різник Н.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні м.Тараща цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Ріжківської сільської ради Таращанського району Київської області про визнання права власності на житловий будинок, -
встановив:
Позивач звернувся до суду з даним позовом, де зазначив, що просить суд визнати за ним право власності на самочинно збудоване нерухоме майно - житловий будинок по АДРЕСА_1 з правом реєстрації у відповідних органах.
Позивач в судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи належним чином повідомлений, про причини неявки суд не повідомив, проте його представник надала до суду заяву про розгляд справи у її відсутність та відсутність позивача, позов підтримує та просить задовольнити. Судові витрати позивач бере на себе.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи належним чином повідомлений, про причини неявки суд не повідомив, проте надав заяву про розгляд справи у відсутність представника сільської ради, позов визнає в повному обсязі.
Відповідно до ч. 2 ст. 197 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Суд встановив, що в 1990 році позивач побудував житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, що розташований в АДРЕСА_1. Даний будинок побудовано на місці старої хати для проживання сім'ї. Дане стверджується технічним паспортом на житловий будинок, виготовленим 19.12.2013 року ФОП ОСОБА_2 та довідками № 11 від 14.01.2014 року та № 26 від 21.01.2014 року, виданими виконкомом Ріжківської сільської ради.
Відповідно до довідки № 12 від 14.01.2014 року за житловим будинком, що розташований в АДРЕСА_1 числиться земельна ділянка площею 0,8900 га, а саме: 0,2500 га - для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд; 0,6400 га - для ведення особистого селянського господарства. Державні акти на земельні ділянки не виготовлялися.
У січні 2014 року позивач звернувся до реєстраційної служби з приводу відповідної реєстрації будинку по АДРЕСА_1. Однак, після огляду документів йому було в усній формі роз'яснено, що за відсутності правовстановлювальних документів провести в даний час реєстрацію будинку неможливо.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 376 ЦК України, житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.
Отже, позивач побудував житловий будинок на місці старої хати для проживання сім'ї без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи та належно затвердженого проекту, тобто даний будинок самовільно побудований.
Відповідно до вимог ст. 380 ЦК України, житловим будинком є будівля капітального типу, споруджена з дотриманням вимог, встановлених законом, іншими нормативно-правовими актами, і призначена для постійного у ній проживання.
Згідно з письмовими роз'ясненнями Державної архітектурно-будівельної інспекції України №40-19-7155 від 11.10.2012 року, домоволодіння, завершені будівництвом до 05 серпня 1992 року, не підлягають введенню в експлуатацію, тобто право власності набувається забудовником за декларативним принципом шляхом отримання свідоцтва про право власності на майно в органах реєстраційної служби за місцем розташування об'єкта будівництва.
Постановою КМУ від 5 серпня 1992 року № 449 "Про порядок прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів державного замовлення" (втратила чинність) було вперше встановлено порядок та умови прийняття в експлуатацію об'єктів будівництва". Зазначеною Постановою було встановлено, що порядок прийняття в експлуатацію об'єктів недержавного замовлення визначається органами влади.
У відповідності до цієї Постанови місцевими органами влади в свій час були розроблені та затверджені, за погодженням з Держбудом, Положення про прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів недержавної власності (по всіх регіонах України) державними технічними комісіями.
Тобто, до 5 серпня 1992 року не передбачалась процедура введення приватних житлових будинків в експлуатацію при оформленні права власності.
Згідно п. 3.2. Інструкції про порядок проведення технічної інвентаризації об'єктів нерухомого майна, затвердженої Наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України від 24 травня 2001 року № 127, не належать до самочинного будівництва індивідуальні (садибні) житлові будинки, садові, дачні будинки, господарські (присадибні) будівлі та споруди, прибудови до них побудовані до 05 серпня 1992 року.
Згідно з п. 3.1. Порядку прийняття в експлуатацію індивідуальних (садибних) житлових будинків, садових, дачних будинків, господарських (присадибних) будівель і споруд, прибудов до них, які збудовані без дозволу на виконання будівельних робіт, і проведення технічного обстеження їх будівельних конструкцій та інженерних мереж, затвердженим Наказом № 91 від 24.06.2011 року, прийняття в експлуатацію об'єктів (крім закінчених будівництвом до 5 серпня 1992 року індивідуальних (садибних) житлових будинків, садових, дачних будинків, господарських (присадибних) будівель і споруд, прибудов до них) здійснюється безоплатно територіальними органами Державної архітектурно-будівельної інспекції України за результатами технічного обстеження їх будівельних конструкцій та інженерних мереж та за наявності документа, що посвідчує право власності або користування земельною ділянкою, на якій розміщений об'єкт. Документом, який засвідчує відповідність закінчених будівництвом до 05 серпня 1992 року індивідуальних (садибних) житлових будинків, садових, дачних будинків, господарських (присадибних) будівель і споруд, прибудов до них, які не підлягають прийняттю в експлуатацію, вимогам законодавства, будівельних норм, державних стандартів і правил є технічний паспорт, складений за результатами технічної інвентаризації.
Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 19 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація прав проводиться на підставі рішень судів, що набрали законної сили.
Відповідно до ч. 5 ст. 376 ЦК України на вимогу власника (користувача) земельної ділянки суд може визнати за ним право власності на нерухоме майно, яке самочинно збудоване на ній, якщо це не порушує права інших осіб.
Отже, позивач є власником житлового будинку з господарськими спорудами та будівлями, розташованого в АДРЕСА_1. Даний будинок побудований до 05.081992 року без отримання відповідного дозволу, однак без порушення встановлених будівельних норм і правил, на земельній ділянці, відведеній під індивідуальне будівництво.
За таких обставин позов підлягає до задоволення.
Вказані обставини встановлено з матеріалів справи, вивчених в судовому засіданні.
Судові витрати позивач бере на себе.
Керуючись ст. ст. 10, 11, 16, 57-61, 88, 130, 174, 209, 212, 214, 215 ЦПК України, ст.ст. 331, 376, 380, 392 ЦК України, ст. 19 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», Постановою КМУ від 5 серпня 1992 року № 449 "Про порядок прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів державного замовлення", суд,-
вирішив:
Позов задовольнити.
Визнати за ОСОБА_1 право власності на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, 1990 року побудови, що розташований в АДРЕСА_1, вартістю 268687 грн..
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду Київської області через Таращанський районний суд протягом 10 днів з дня його проголошення, а особами, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Головуючий:О.М. Бабоїд