Головуючий у 1 інстанції - Тихонов І.В.
Суддя-доповідач - Гайдар А.В.
05 лютого 2014 року справа №812/9501/13-а
приміщення суду за адресою: 83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26
Донецький апеляційний адміністративний суд колегією в складі
головуючого судді Гайдара А.В.,
суддів Ханової Р.Ф.,
Яковенка М.М.
за участю секретаря судового засідання Крамської С.О.,
за участю
представників відповідача Коломієць І.О., Шамкій В.М. (за довіреностями)
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державного підприємства «Ровенькиантрацит» на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 24 січня 2014 р. у справі № 812/9501/13-а (головуючий І інстанції Тихонов І.В.) за позовом Луганського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Державного підприємства «Ровенькиантрацит» про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені у розмірі 21647195,04 грн.,-
Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом до Державного підприємства «Ровенькиантрацит» про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені у розмірі 21647195,04 грн.
Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 24 січня 2014 р. у справі № 812/9501/13-а адміністративний позов Луганського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Державного підприємства «Ровенькиантрацит» про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені у розмірі 21647195,04 грн. - задоволено повністю. Стягнуто з Державного підприємства «Ровенькиантрацит» адміністративно-господарські санкції та пеню у розмірі 21647195,04 грн. (т.2 арк. справи 227-229).
Не погодившись з таким рішенням, відповідач - Державне підприємство «Ровенькиантрацит» подав апеляційну скаргу, в якій зазначив, що постанова першої інстанції є необґрунтованою, винесеною з порушенням норм процесуального права, у зв'язку з чим підлягає скасуванню та просив прийняти нове рішення, яким відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
Представники відповідача у судовому засіданні підтримали доводи апеляційної скарги, просили постанову суду першої інстанції скасувати, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.
За правилами частини першої статті 195 КАС України перегляд судового рішення суду першої інстанції здійснюється в межах апеляційних скарг.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, думку представників відповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів встановила наступне.
Як встановлено судами першої та апеляційної інстанції, відповідач - Державне підприємство «Ровенькиантрацит», в яке входить 27 відокремлених підрозділів, зареєстрований в якості юридичної особи, яка використовує найману працю, та має зобов'язання перед Фондом по забезпеченню працевлаштування інвалідів у рахунок нормативів робочих місць. Згідно звіту про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2011 рік, середньооблікова чисельність штатних працівників облікового складу становила 20420 працівників, кількість інвалідів - штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях, створених відповідно до вимог статті 19 Закону № 875-ХІІ України становить 817 осіб (том 1 арк.справи 6).
Відповідач у поданому 28.02.2012 року до Луганського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів звіті про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2011 рік за відповідною формою №10-ПІ, відобразило, що середньооблікова чисельність штатних працівників облікового складу становила 20420 особи, з них середньооблікова кількість штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність, - 468 особи, тоді як повинно працювати 818 осіб. На думку позивача, відповідач не виконав норматив по створенню 349 робочого місця по працевлаштуванню інвалідів.
У звіті про зайнятість та працевлаштування інвалідів підприємство у 2011 році самостійно визначило фонд оплати праці штатних працівників - 1264302, 20 грн., середньорічну заробітну плату штатного працівника - 61914, 90 грн. (т.1 арк. справи 11).
За проведеними підрахунками сума адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів становила 21608300, 10 грн. На суму заборгованості станом на 26.04.2012 року нарахована пеня в розмірі 38894, 94 грн. Загальна сума складає 21 647 195 грн.04 коп. (т.1 арк. справи 6).
Як вбачається за матеріалами справи, Відокремленими підрозділами ДП «Ровенькиантрацит» до відділення фонду соціального захисту інвалідів надавалися звіти про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2011 рік за формою 10 ПІ, відповідно до яких ВП «Гірничномонтажне налагоджувальне управління №2», ВП «Управління по збагаченню та технічному контролю якості вугілля», ВП «Шахтобудівельне монтажне управління № 7» виконало норматив створення робочих місць для інвалідів, ВП «Вузол виробничо-технологічного зв'язку», ВП «Учбово-курсовий комбінат», ВП «Ремонтно-механічний завод», ВП «Управління соціальною сферою», ВП «Управління матеріально технічного постачання» перевищили законодавчо встановлений норматив працевлаштування інвалідів (т.1 арк. справи 234,246,259-260,271,279,292,305,318,331,348,358,372,383,396,397,402,407-415,451).
Відповідно до Наказу Міністерства праці та соціальної політики України від 19 грудня 2005 року № 420 «Про затвердження форм звітності та інструкцій щодо їх заповнення», зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 21 грудня 2005 р. за №1534/11814 (із змінами і доповненнями, внесеними наказом Міністерства соціальної політики України від 14 липня 2011 року N 279) та на виконання вимог Інструкції щодо заповнення форми звітності N 3-ПН "Звіт про наявність вакансій" затвердженою наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 19 грудня 2005 р. № 420 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 21 грудня 2005 року N 1534/11814 на протязі 2011 року підприємством регулярно надавалась інформація до Ровеньківського міського центру зайнятості населення, Луганського обласного відділення фонду соціального захисту інвалідів, Управління праці та соціальної захищеності населення м. Ровеньки про вільні робочі місця та вакантні посади, на яких може використовуватись праця інвалідів, що підтверджується направленими звітами № З-ПН.
Як вбачається із зведеної таблиці по вакансіях для інвалідів по Державному підприємству "Ровенькиантрацит» за 2011 рік, яка додана до матеріалів справи, відокремленими підрозділами Державного підприємства «Ровенькиантрацит», на яких не дотримується норматив працевлаштування інвалідів, щомісячно подавалися звіти до міського центру зайнятості, не зверталися лише ті відокремлені підрозділи на яких виконувався та перевиконувався 4% норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів. Сумарно на протязі 2011 року підприємством було подано вакансії у кількості 1498 осіб, що перевищило кількість інвалідів, які були фактично зареєстровані в центрі зайнятості. (т.1 арк. справи 428-446)
Колегія суддів звертає увагу, що згідно статті 1 Закону України "Про зайнятість населення" від 01.03.1991р. №803-XII, зайнятість населення, що проживає на території України, забезпечується державою. Статтею 7 Закону 803 встановлено, що працевлаштування інвалідів здійснюється згідно рекомендації МСЕК, кваліфікацій і знань які має інвалід, з урахуванням його побажань.
Громадяни мають право на працю та вибір місця роботи, шляхом звернення на підприємство, в установу, організацію, індивідуальне селянське (фермерське) господарство або до працедавця, або при безкоштовному, сприянні державної служби зайнятості (стаття 8 Закону №803).
Статтею 19 частинами 1, 2 Закону №803 передбачено, що Державна служба зайнятості: здійснює допомогу громадянам у підборі підходящої роботи та власникам підприємств, установ, організацій або уповноваженим ними органам у підборі необхідних працівників.
Державна служба зайнятості має право направляти для працевлаштування на підприємства,в установи і організації всіх форм власності при наявності там вільних робочих місць вакантних посад) громадян, які звертаються до служби зайнятості, відповідно до рівня їх професійної підготовки. Державна служба зайнятості здійснює добір і направляє на підприємства працівників потрібних професій (спеціальностей) і кваліфікацій, контролює їх працевлаштування.
Відповідно до ст. 18-1 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» від 21.03.1991 р. № 875-ХІІ (Закон №875) пошук роботи для інвалідів, які не досягли пенсійного віку, не працюють, але бажають працювати, здійснює державна служба зайнятості. Державна служба зайнятості здійснює пошук підходящої роботи відповідно до рекомендацій МСЕК, наявних у інваліда кваліфікації та знань, з урахуванням його побажань, за наявності отриманої від підприємства інформації про вільні робочі місця та вакантні посади, на яких може використовуватись праця інвалідів.
Як вбачається з листа Ровеньківського міського центру зайнятості № 10/04-1244 від 05 2012 року в 2011 році в Ровеньківському міському центрі зайнятості було зареєстровано 50 інвалідів бажаючих працювати, в той час, як ДП «Ровенькиантрацит» для виконання квоти необхідно було 343 інваліда.
Колегія суддів зазначає, що згідно з урахуванням вимог ст. 18 Закону №875, яким передбачений обов'язок працедавця надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів, з боку відповідача виконаний у повному обсязі.
Крім того, згідно ст. 16 Закону України «Про охорону праці» підприємства, які використовують працю інвалідів, зобов'язані створювати для них умови праці з урахуванням рекомендацій соціальної експертизи та індивідуальних програм реабілітації медико-соціальної експертизи та індивідуальних програм реабілітації, вживати додаткових заходів щодо безпеки праці, які відповідають специфічним цієї категорії працівників.
Відповідно до ст.4 Закону України «Про охорону праці» державна політика в галузі охорони праці базується, зокрема, на принципах пріоритету життя та здоров'я працівників, повної відповідальності роботодавця за створення належних безпечних і здорових умов праці; встановлення єдиних умов охорони праці для всіх підприємств та суб'єктів підприємницької діяльності незалежно від форм власності та видів діяльності. Ст. 5 Цього Закону передбачено також, що умови трудового договору не можуть містити положення, що суперечать законам та іншим нормативно-правовим актам з охорони праці. Працівнику не може пропонуватися яка за медичними висновками протипоказана йому за станом здоров'я.
Як вбачається з вищезазначеного листа Ровеньківського міського центру зайнятості у 2011 році Ровеньківським міським центром зайнятості направлялись для працевлаштування інваліди, більшість яких була працевлаштована, однак, у 6 випадках адміністрація відокремлених підрозділів Державного підприємства «Ровенькиантрацит» відмовила у працевлаштуванні направлених інвалідів на підставі того, що інваліди за станом здоров'я не виконувати запропоновану роботу, а саме:
- ОСОБА_5 інваліду 2 гр. направленого до ВП «Інформаційно-обчислювальний центр» Центром зайнятості для працевлаштування на вакантне робоче місце за посадою інженер - програміст відмовлено у зв'язку з невідповідністю кваліфікаційним вимогам існуючої вакансії;
- ОСОБА_6 інваліду 3 гр. направленого до ВПИ «Групова збагачувальна фабрика «Вахрушевська» для працевлаштування Центром зайнятості на вакантне робоче місце за посадою підсобного робітника відмовлено у зв'язку з невідповідністю вимогам за медичними протипоказаннями згідно довідки МСЕК;
- ОСОБА_7 направлений Центром зайнятості для працевлаштування до ВП Проектно - конструкторське бюро» на посаду інженер, було відмовлено у зв'язку з невідповідністю кваліфікаційними вимогами існуючої вакансії, диплом не відповідає запитуваної професії;
- ОСОБА_8 інвалід 2 гр. направленої Центром зайнятості для працевлаштування до ВП «Проектно - конструкторське бюро» на посаду інженер, було відмовлено у зв'язку з невідповідністю кваліфікаційним вимогам існуючої вакансії, диплом не відповідає запитуваної професії;
- ОСОБА_9 інвалід 2 гр. направленої Центром зайнятості для працевлаштування до ВП «Інформаційно-обчислювальний центр» на посаду інженер програміст, було відмовлено у зв'язку з невідповідністю кваліфікаційним вимогам існуючої вакансії, диплом не відповідає запитуваній професії. (т.1 арк.. справи 437-446).
Відповідно до пункту 32 Положення про медико-соціальну експертизу, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 22.02.1992 № 83, визначено, що: «Медико-соціальні експертні комісії видають особам, визнаним інвалідами, довідки МСЕК та індивідуальні реабілітаційні програми і в триденний строк надсилають копії цих документів управлінню праці та соціального захисту населення районної, районної у мм. Києві та Севастополі державної адміністрації та відповідальному відділу, управлінню міської, районної у місті ради, на території якого проживає інвалід. Копія програми надсилається також підприємству, установі, організації, яка зобов'язана надати соціальну допомогу і здійснювати реабілітацію інваліда».
Створення підприємством для інвалідів умов праці з урахуванням індивідуальних рам реабілітації неможливе без наявності конкретного інваліда.
Чинне законодавство України пов'язує виконання підприємствами, організаціями положень Закону стосовно забезпечення працевлаштування інвалідів саме з наявністю рекомендацій медико-соціальної експертизи, за відсутністю яких підприємство позбавлено можливості самостійно створити необхідне робоче місце для інваліда, насамперед не усвідомлюючи, який саме інвалід, з якими анатомічними дефектами чи нозологічними формами захворювання може звернутися безпосередньо, чи буде направлений з метою працевлаштування. Закон зобов'язує підприємства забезпечити працевлаштування інваліда шляхом створення робочих місць для інвалідів, з урахуванням стану здоров'я, здібностей і професійних навичок та побажань інвалідів, направлених на підприємство органами їх працевлаштування, визначеними сі. 18 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів України».
Статтею 19 Закону №875 визначений норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів в залежності від кількості працюючих на відповідному підприємстві.
Статтею 20 Закону №875 передбачена відповідальність за те, що підприємство, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом.
Виходячи з системного аналізу та правового змісту вищенаведених положень законодавства, підприємство самостійно забезпечує працевлаштування інвалідів, тобто на підприємстві повинна працювати визначена кількість осіб, з урахуванням вимог статті 18 цього Закону, шляхом забезпечення прав інвалідів на працевлаштування та оплачувану роботу, за умови їх безпосереднього звернення до підприємства чи до державної служби зайнятості.
Реалізація обов'язків підприємства полягає у самостійному створені вільних (вакантних) місць для інвалідів в залежності від працюючих осіб на підприємстві, направленні звітів до Фонду, інформації до центру зайнятості, працевлаштуванні таких інвалідів при їх зверненні до підприємства або направлених з відповідного центру зайнятості населення.
Тобто нормами цього Закону визначено, що підприємство забезпечує працевлаштування інвалідів, у випадку, якщо такі звернулися до нього, або направленні з центру зайнятості, але ж нормами цього закону не передбачений обов'язок підприємства у встановленому порядку проводити такі дії направленні на самостійне відшукування таких інвалідів, запрошування їх до себе на наявні створені місця для них. Законодавством чітко визначено, що підприємство лише забезпечує працевлаштування таких осіб, тобто оформлює інвалідів на роботу відповідно до вимог трудового законодавства, які прийшли працевлаштовуватися або були направлені з відповідного центру зайнятості.
Спірні правовідносини врегульовано Законом України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» від 21 березня 1991 року №875-XII (далі -Закон №875), Постановами Кабінету Міністрів України «Про затвердження Положення про Фонд соціального захисту інвалідів» від 26 вересня 2002 року №1434 (далі -Положення №1434) та «Про реалізацію статей 19 і 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні»від 31 січня 2007 №70 (далі -Постанова №70).
Частиною першою статті 4 Закону №875 визначено, що держава створює правові, економічні, політичні, соціально-побутові та соціально-психологічні умови для задоволення потреб інвалідів у відновленні здоров'я, матеріальному забезпеченні, посильній трудовій та громадській діяльності.
Відповідно до частин другої та третьої статті 18 Закону № 875 підбір робочого місця здійснюється переважно на підприємстві, де настала інвалідність, з урахуванням побажань інваліда, наявних у нього професійних навичок і знань, а також рекомендацій медико-соціальної експертизи. Підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі - спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до частини 3 статті 18-1 цього Закону державна служба зайнятості здійснює пошук підходящої роботи відповідно до рекомендацій МСЕК, наявних у інваліда кваліфікації та знань, з урахуванням його побажань.
Частинами першою та другою статті 19 Закону № 875 визначено, що для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, (далі - організації та інші роботодавці) установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі 4 відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості 1 робочого місця. Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування інвалідів відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті, і забезпечують працевлаштування інвалідів. При розрахунках кількість робочих місць округлюється до цілого значення.
Згідно з вимогами частини третьої статті 19 Закону №875 організації та інші роботодавці мають самостійно здійснювати працевлаштування інвалідів у рахунок нормативів робочих місць виходячи з вимог статті 18 цього Закону, а виконанням нормативу робочих місць, відповідно до змісту частини п'ятої статті 19, вважається працевлаштування організацією та іншими роботодавцями, які використовують найману працю, інвалідів, для яких це місце роботи є основним.
Разом з тим, організаціями та іншими роботодавцями до виконання нормативу робочих місць, визначеного згідно з частиною першою цієї статті, може бути зараховано забезпечення роботою інвалідів на підприємствах, в організаціях громадських організацій інвалідів шляхом створення господарських об'єднань підприємствами, установами, організаціями, фізичними особами, які використовують найману працю, та підприємствами, організаціями громадських організацій інвалідів з метою координації виробничої, наукової та іншої діяльності для вирішення спільних економічних та соціальних завдань.
Статтею 20 Закону №875 встановлено обов'язок підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачувати відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом. Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, на яких працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, у фізичної особи, яка використовує найману працю.
Сплату вказаних адміністративно-господарських санкцій і пені підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, проводять відповідно до закону за рахунок прибутку, який залишається в їх розпорядженні після сплати всіх податків і зборів (обов'язкових платежів). Адміністративно-господарські санкції розраховуються та сплачуються підприємствами, установами, організаціями, у тому числі підприємствами, організаціями громадських організацій інвалідів, фізичними особами, зазначеними в частині першій цієї статті, самостійно в строк до 15 квітня року, наступного за роком, в якому відбулося порушення нормативу, встановленого частиною першою статті 19 цього Закону. При цьому до правовідносин із стягнення адміністративно-господарських санкцій, передбачених цим Законом, не застосовуються строки, визначені статтею 250 Господарського кодексу України.
Відповідно до частини 8 статті 20 Закону №875 порядок сплати адміністративно-господарських санкцій і пені до відділень Фонду соціального захисту інвалідів, їх акумуляції, обліку, а також, з урахуванням пропозицій всеукраїнських громадських організацій інвалідів, - використання цих коштів затверджується Кабінетом Міністрів України.
Постановою №70 затверджено Порядок сплати підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, суми адміністративно-господарських санкцій та пені за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів (далі -Порядок сплати санкцій), у пункті другому якого визначено, що роботодавці сплачують суму адміністративно-господарських санкцій відділенням Фонду соціального захисту інвалідів за місцем їх державної реєстрації як юридичних осіб або фізичних осіб - підприємців на рахунки, відкриті в органах Державного казначейства, до 15 квітня року, що настає за роком, в якому відбулося порушення нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів.
Обчислення суми адміністративно-господарських санкцій проводиться роботодавцями самостійно згідно з порядком заповнення звіту про зайнятість і працевлаштування інвалідів, затвердженим Мінпраці за погодженням з Держкомстатом.
Разом з тим, адміністративно-господарські санкції за незайняті інвалідами робочі місця не є податком, збором (обов'язковим платежем), обов'язкова сплата яких передбачена Конституцією України та Законом України «Про систему оподаткування» від 25 червня 1991 року № 1251-XII, а є заходом впливу до правопорушника у сфері господарювання у зв'язку зі скоєнням правопорушення.
Відповідно до частини 1 статті 218 Господарського кодексу України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.
У частині 2 наведеної статті передбачено, що учасник господарських відносин відповідає, зокрема за порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.
Відповідальність не може наставати за умови, коли наявні такі місця для інвалідів, про що звітується до центру зайнятості, але ж останні не направлялись до підприємства, або не приходили працевлаштовуватися, тобто не можливо працевлаштувати тих осіб, які не існують. Як і не можливо працевлаштувати осіб, які за своїми якостями не відповідають запропонованої займаній посаді, або за своїми фізичним або психічним станом не мають виконувати відповідну роботу.
Колегія суддів також зазначає, що з урахуванням вищевикладеного, враховуючи специфіку діяльності відповідача, яке здійснює видобування кам'яного вугілля та виконує підземні гірничі роботи, що пов'язано з підвищеною небезпекою та шкідливими (небезпечними) умовами праці, відповідач об'єктивно не міг працевлаштувати більшу кількість інвалідів, ніж фактично було прийнято ним за направленнями центрів зайнятості та внаслідок самостійного працевлаштування інвалідів.
Відповідно до частини 1 статті 218 ГК України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.
Частиною 2 статті 218 ГК України передбачено, що учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи рушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.
Висновки Фонду про порушення вимог статей 19, 20 Закону № 875, які засновані лише на поданому підприємством звіті, на якому побудована та сформована вимога про стягнення відповідних санкцій, не може бути прийняте до уваги, оскільки, позивачем не здійснена перевірка допущених порушень. Колегія суддів вважає, що відсутність підтвердження факту порушення, не дає підстав вважати наявність такого порушення, як не забезпечення права інваліда на працевлаштування.
На підставі викладеного, колегія суддів приходить до висновку про безпідставність та необґрунтованість вимог позивача про стягнення з відповідача нарахованої Фондом пені за несвоєчасну сплату адміністративно-господарських санкцій.
Таким чином, з огляду на вищевикладене, колегія суддів зазначає, що апеляційна скарга Державного підприємства «Ровенькиантрацит» є обґрунтованою та підлягає задоволенню.
Відповідно до ст. 198 КАС України суд апеляційної інстанції має право скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову суду.
Згідно п.4 ч.1 ст. 202 КАС України суд апеляційної інстанції скасовує постанову суду першої інстанції та ухвалює нове рішення, якщо судом першої інстанції при ухваленні рішення допущено порушення норм матеріального або процесуального права, яке призвело до неправильного вирішення справи.
Враховуючи, що судом першої інстанції неправильно застосовані норми матеріального і процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, постанова суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нової про відмову в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
Керуючись ч.ч.1-3 ст. 160, ст.ст. 167, 195-196, п.3 ч.1 ст. 198, п.4 ч.1 ст. 202, ч.2 ст. 205, ст. 207 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
Апеляційну скаргу Державного підприємства «Ровенькиантрацит» на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 24 січня 2014 р. у справі № 812/9501/13-а -задовольнити.
Постанову Луганського окружного адміністративного суду від 24 січня 2014 р. у справі № 812/9501/13-а - скасувати.
Прийняти нову постанову.
В задоволенні позовних вимог Луганського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Державного підприємства «Ровенькиантрацит» про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені у розмірі 21647195грн. 04 коп. - відмовити.
Повний текст постанови виготовлений та підписаний колегією суддів 10 лютого 2014 року.
Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, в даному випадку - з дня складання в повному обсязі.
Головуючий: А.В. Гайдар
Судді: Р.Ф. Ханова
М.М. Яковенко