79010, м.Львів, вул.Личаківська,81
"04" лютого 2014 р. Справа № 914/3010/13
Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії:
головуючого-судді Гнатюк Г. М.
суддів: Кравчук Н. М.
Мирутенка О. Л.
Розглянувши апеляційну скаргу Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України", м.Київ №31/10-5751 від 13.12.2013 року
на рішення господарського суду Львівської області від 04.12.2013 року.
у справі № 914/3010/13
за позовом Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України", м.Київ
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Кроно - Україна", м.Кам'янка - Бузька
про стягнення 21257,30 грн.
за участю представників:
від позивача: Мацегорін А.О. - представник
від відповідача: Галан М.В. - представник
19.12.2013р. на адресу суду поступила апеляційна скарга Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" на рішення господарського суду Львівської області від 04.12.2013 року у даній справі, яка автоматизованою системою документообігу суду розподілена до розгляду судді-доповідачу Гнатюк Г.М.
Розпорядженням голови Львівського апеляційного господарського суду від 19.12.2013 року у склад колегії для розгляду справи №914/3010/13 введено суддів Кравчук Н.М. та Мирутенка О.Л.
Ухвалою суду від 19.12.2013р. зазначена вище апеляційна скарга прийнята до провадження та призначена до розгляду на 21.01.2014р.
В судове засідання 21.01.2014р. з'явилися представники сторін, яким роз'яснено їх права та обов'язки, передбачені ст.22 ГПК України.
Клопотання про технічну фіксацію судового процесу не поступало, заяв про відвід суддів не надходило.
Ухвалою суду від 21.01.2014р. розгляд справи відкладався до 04.02.2014р.
Рішенням господарського суду Львівської області від 04.12.2013р. у справі №914/3010/13 (суддя Коссак С.М.) у задоволенні позову Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" про стягнення з ТзОВ "Кроно-Україна" 12955,73грн. пені, 7797,31грн. 3% річних, та 500,26грн. інфляційних втрат відмовлено повністю.
Рішення місцевого господарського суду мотивоване тим, що позивачем не доведено факту існування заборгованості відповідача за договором №24/11-0224/19 від 07.02.2010р., а тому відсутні підстави для задоволення вимог позивача, які обґрунтовані саме тим, що відповідачем несвоєчасно проведено оплату поставленого йому протягом січня-серпня 2011 року та жовтня 2011 року. природного газу
Не погоджуючись з таким рішенням, Дочірня компанія "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" подала апеляційну скаргу, в якій рішення суду першої інстанції вважає незаконним, прийнятим з порушенням норм матеріального та процесуального права, просить його скасувати, і прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задоволити повністю. Крім цього, скаржником подано доповнення до апеляційної скарги (вх.№01-04/172/14 від 20.01.2014р.), в яких він обґрунтовує свої доводи.
Зокрема, на думку скаржника судом безпідставно не взято до уваги, що кошти перераховані Відповідачем 23.08.11р в сумі 462 505,95 грн., 25.08.11р. в сумі 582 414,90 грн., 29.09.11р. в сумі 412 361,52 грн. за договором 24/11-0224/19від 07.12.10 були зараховані в рахунок погашення іншого договору, укладеного між сторонами, № 24/11-0224/19-0/ПД від 30.08.11р., так як Відповідач повідомив ДК «Газ України» своїм листом від 28 травня 2013р., яким просив переплату в сумі 166 752,30 грн. за природний газ згідно договору № 24/11-0224/19-0/ПДВ від 30.08.11 зарахувати в рахунок погашення заборгованості за природний газ згідно договору № 24/11-0224/19 від 07.12.10р.
В судових засіданнях представник позивача підтримав доводи апеляційної скарги.
Крім цього, на адресу суду поступив супровідний лист Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України"(вх.№01-04/237/14 від 21.01.2014р.) в якому скаржник просить долучити до матеріалів справи лист ТзОВ «Кроно-Україна» від 30.09.2011р. про зміну призначення платежів.
У письмовому відзиві на апеляційну скаргу від 21.01.2014р. №46 (вх.№01-04/235/14 від 21.01.2014р.), а також у відзиві на доповнення до апеляційної скарги від 03.02.2014р. №77 (вх.№01-04/630/14 від 04.02.2014р.) та в судових засіданнях представник ТзОВ "Кроно-Україна" спростовував доводи скаржника та зазначив про законність та обґрунтованість рішення місцевого суду, у зв'язку з чим просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване рішення залишити без змін.
Розглянувши подану апеляційну скаргу та матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, Львівський апеляційний господарський суд прийшов до висновку про відсутність підстав для скасування рішення суду першої інстанції, виходячи з наступного.
Позивач - Дочірня компанія "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" звернулася до господарського суду Львівської області з позовом про стягнення з ТзОВ "Кроно-Україна" 12955,73грн. пені, 7797,31грн. 3% річних та 500,26грн. інфляційних втрат.
В обґрунтування своїх вимог, позивач посилається на те, що відповідачем порушено зобов'язання зі своєчасної оплати за поставлений природний газ в період з січня-серпня 2011 року та жовтня 2011 року, передбачених умовами Договору №24/11-0224/19 від 07.02.2010р.
Як вбачається з матеріалів справи, 07.12.2010р. між Дочірньою компанією "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" (постачальник, позивач у справі) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Кроно-Україна" (покупець, відповідач у справі) укладено договір №22/11-0224/19 поставки природного газу (надалі - Договір). За цим Договором постачальник (позивач у справі) зобов'язується поставити покупцеві (відповідач у справі) імпортований природний газ, а покупець зобов'язується прийняти і оплатити природний газ в обсязі, зазначеному в пункті 1.2. цього договору.
Відповідно до ч.1 ст.11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Відповідно до ч.1 ст.173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Згідно ч.1 ст.509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії , а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Статтею 193 Господарського кодексу України передбачено, що господарські зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до закону, інших правових актів і договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог , що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.
Згідно із ст.526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства. Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
У відповідності до ч.1 ст.712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 ЦК України).
Згідно ст.655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до ч.1 ст.692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Статтею 599 Цивільного кодексу України визначено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Відповідно п.4.1. Договору, оплата за природний газ з врахуванням вартості транспортування територією України проводиться покупцем виключно грошовими коштами в такому порядку: - оплата в розмірі по 34 % від вартості запланованих місячних обсягів проводиться не пізніше за п'ять банківських днів до початку місяця поставки газу: - оплати в розмірі по 33% від вартості запланованих місячних обсягів проводиться до 5-го числа та до 15-го числа поточного місяця поставки.
Остаточний розрахунок за спожитий газ з урахуванням вартості транспортування територією здійснюється на підставі акту приймання-передачі газу (за звітний місяць) до 5-го числа місяця, наступного за місяцем поставки газу.
Додатковими угодами №3 від 30.12.2010р., №4 від 31.03.2011р. та № 5 від 01.07.2011р. сторонами погоджено зміни до Договору в частині ціни природного газу.
Як вірно встановлено судом першої інстанції, на виконання умов Договору від 07.12.2010р. постачальник поставив, а покупець отримав природний газ на загальну суму 11 054 133,30 грн., що підтверджується:
- Актом прийому-передачі природного газу від 31.01.2011р. за період з 01.01.2011р. по 31.01.2011р. на суму 2 696 415,78 грн.;
- Актом прийому-передачі природного газу від 28.02.2011р. за період з 01.02.2011р. по 28.02.2011р. на суму 2 313 134,76 грн.;
- Актом прийому-передачі природного газу від 31.03.2011р. за період з 01.03.2011р. по 31.03.2011р. на суму 2 307 973,56 грн.;
- Актом прийому-передачі природного газу від 30.04.2011р. за період з 01.04.2011р. по 30.04.2011р. на суму 1 535 629,26 грн.;
- Актом прийому-передачі природного газу від 31.05.2011р. за період з 01.05.2011р. по 31.05.2011р. на суму 1 182 960,28 грн.;
- Актом прийому-передачі природного газу від 30.06.2011р. за період з 01.06.2011р. по 30.06.2011р. на суму 356 954,60 грн.;
- Актом прийому-передачі природного газу від 31.07.2011р. за період з 01.07.2011р. по 31.07.2011р. на суму 296 742,92 грн.;
- Актом прийому-передачі природного газу від 31.08.2011р. за період з 01.08.2011р. по 05.08.2011р. на суму 135 153,64 грн.;
- Актом прийому-передачі природного газу від 31.10.2011р. за період з 01.10.2011р. по 10.10.2011р. на суму 229 168,50 грн.,
Зазначені акти підписані сторонами та скріплених печатками без жодних застережень.
Крім цього, в матеріалах справи містяться виставленні Львівською філією ДК "Газ України" НАК "Нафтогаз України" рахунки ТзОВ "Кроно-Україна" за газ по Договору №22/11-0224/19 від 07.12.2010р. на загальну суму 12 314 023,84 грн. (а.с.94-111)
В свою чергу, відповідачем долучено до матеріалів справи докази оплати виставлених рахунків у повному обсязі (а.с.112-128).
Таким чином, суд першої інстанції вірно зазначив, що з врахуванням поставки газу згідно актів прийому - передачі та платіжних доручень, якими підтверджується факт сплати, на момент нарахування штрафних санкцій заборгованість за Договором відсутня.
Натомість позивач стверджує, що відповідачем допущено прострочення виконання зобов'язання. Зокрема, зазначає, що прострочення виконання зобов'язання фактично починається з 06.11.2011 року на суму 189757,41 грн. (поставка 11054133,30 грн. - 10 864 375,89 грн. оплата), в подальшому 15.11.2011 року сума простроченого зобов'язання зменшилась на 23 005,11 грн. та становила 166 752,30 грн.
Підтвердженням того, що станом на 28.05.13 у ТОВ «Кроно -Україна» існувало прострочене зобов'язання перед ДК «Газ України» по договору № 24/11-0224/19 в сумі 166 752,30 грн., позивач вважає лист відповідача від 28 травня 2013 року яким останній просив позивача переплату в сумі 166 752,30 грн. за природний газ згідно договору № 24/11-0224/19-0/ПДВ від 30.08.11 зарахувати в рахунок погашення заборгованості за природний газ згідно договору № 24/11-0224/19 від 07.12.10р. (а.с.136)
На підставі даного листа зобов'язання за договором № 24/11-0224/19 від 07.12.10р. було припинено шляхом зарахування переплати в сумі 166 753,30 грн., що існувала за договором № 24/11-0224/19-0/ПДВ від 30.08.11 в рахунок погашення заборгованості ТОВ «Кроно Україна» по договору № 24/11-0224/19 від 07.12.10р. Відповідно, станом на 28.05.13 у ТзОВ «Кроно - Україна» існувало прострочене зобов'язання перед ДК «Газ України» по договору № 24/11-0224/19-0/ПДВ в сумі 166 752,30 грн.
У відповідності до ст.32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Згідно ст.ст.33, 34 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, а обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Зокрема, із змісту ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" вбачається, що первинними обліковими документами, що підтверджують здійснення господарської операції за Договором від 07.12.2010р., є платіжні дорученнями та банківські виписки. Отже, лист від 28.05.2013р., на який посилається позивач, не може бути належним та допустимим доказом, що підтверджує факт прострочення виконання зобов'язання відповідачем.
Крім цього, відповідно до п. 4.4. Договору кошти, які надійшли від покупця, будуть зараховані як передоплата за умови відсутності заборгованості за цим договором. Отже платежі відповідача не могли зараховувати позивачем по договору №24/11-0224/19-0/ПДВ від 30.08.2011р., якщо існувала заборгованість по Договору № 22/11-0224/19 від 07.12.2010р. При цьому, з матеріалів справи вбачається, що станом на 06.10.2011р. у відповідача існувала переплата по Договору № 22/11-0224/19 від 07.12.2010р.
Зважаючи на викладене, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що відсутні підстави для задоволення позову, оскільки позивачем належними та допустимими доказами не доведено факту прострочення оплати відповідачем природного газу, у зв'язку з чим, місцевий господарський суд правомірно відмовив в позові щодо стягнення пені, 3%річних та інфляційних втрат.
Посилання скаржника на лист ТзОВ «Кроно-Україна» від 30.09.2011р., адресований ДК «Газ України» НАК «Нафтогаз України» про зміну призначення платежів, до уваги судом апеляційної інстанції не береться, оскільки такий лист відсутній в матеріалах справи, а отже, судом першої інстанції не досліджувався і йому не надавалася відповідна оцінка. При цьому, скаржником не наведено жодних поважних причин, з яких цей лист не був поданий в суді першої інстанції.
Інші доводи скаржника спростовуються матеріалами справи та викладеним вище аналізом обставин справи і чинного законодавства, а тому колегією суддів відхилені через їх безпідставність.
З огляду на викладене, колегія Львівського апеляційного господарського суду вважає, що рішення місцевого господарського суду прийняте у відповідності до норм матеріального та процесуального права, а тому відсутні підстави для його скасування.
Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається: у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо господарським судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї судовий збір незалежно від результатів вирішення спору. Судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в доход бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати судового збору. Стороні, на користь якої відбулося рішення, господарський суд відшкодовує мито за рахунок другої сторони і в тому разі, коли друга сторона звільнена від сплати судового збору. Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Зважаючи на те, що апеляційна скарга дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" залишена без задоволення, витрати по сплаті судового збору, в порядку ст.49 ГПК України, слід віднести на скаржника.
Керуючись ст.ст. 101,103,105 ГПК України Львівський апеляційний господарський суд
Постановив:
1. Рішення господарського суду Львівської області від 04.12.2013 року у справі №914/3010/13 залишити без змін, а апеляційну скаргу Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" залишити без задоволення.
2. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку.
3. Матеріали справи повернути в господарський суд Львівської області.
Головуючий суддя Гнатюк Г.М.
Суддя Кравчук Н.М.
Суддя Мирутенко О.Л.
Повний текст постанови
виготовлено 06.02.2014р.