04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58
"03" лютого 2014 р. Справа№ 910/15188/13
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Синиці О.Ф.
суддів: Зеленіна В.О.
Шевченка Е.О.
при секретарі: Вінницькій О.В.
За участю представників:
від позивача -Науменко В.А.,
від відповідача -Павлік І.П.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Річкове пасажирське екскурсійне агентство"
на рішення господарського суду міста Києва від 21.10.2013
у справі №910/15188/13
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "ПКВН"
до ТОВ "Річкове пасажирське екскурсійне агентство"
про стягнення 36512грн.57коп.
Рішенням господарського суду міста Києва від 21.10.2013 (суддя Пригунова А.Б.), відмовлено в задоволенні позову ТОВ "ПКВН" про зобов'язання ТОВ "Річкове пасажирське екскурсійне агентство" сплатити заборгованість за договором купівлі-продажу рятувальних жилетів №1209/27-01, як такого, що не відповідає визначеним нормами ЦК України способам захисту порушених прав. При цьому, врахувавши подане позивачем клопотання про вихід за межі позовних вимог в порядку ст. 83 ГПК України та те, що матеріалами справи підтверджується неналежне виконання відповідачем зобов'язань за вказаним договором, суд застосував норми ст. 83 Господарського процесуального кодексу України та стягнув з відповідача 30932грн. заборгованості за вищевказаним договором за отримані відповідачем рятувальні жилети, 727грн.11коп. пені та 3093грн.20коп. штрафу.
Не погоджуючись з рішенням суду, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, просив його скасувати в частині стягнення, а в іншій частині залишити без змін. В поданій апеляційній скарзі відповідач не зазначає жодних підстав для скасування вказаного рішення суду, а надає лише обґрунтування для поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.
У відзиві на апеляційну скаргу позивач просив залишити рішення суду першої інстанції без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. Позивач зазначив, що належним чином виконав свої зобов'язання за договором, проте відповідач не розрахувався своєчасно та в повному обсязі за отриманий товар. Зазначив позивач і про те, що апеляційна скарга не містить жодних заперечень щодо суті спору.
Перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення присутніх представників сторін, колегія суддів апеляційного господарського суду враховує наступне.
27.09.2012 р. між ТОВ "ПКВН" (позивач) та ТОВ "Річкове пасажирське екскурсійне агентство" (відповідач) укладено договір купівлі-продажу № 1209/27-01, за умовами якого позивач зобов'язався передати у власність, а відповідач - прийняти та оплатити на умовах даного договору рятувальні жилети "Поплавок" у кількості 150 штук протягом 5 робочих днів з моменту укладення даного договору.
Відповідно до п.п. 3.1., 3.2. договору вартість рятувального жилету "Поплавок" за даним договором 227грн.40коп. за одиницю; загальна вартість товару становить 40 932грн. Оплата товару відповідачем здійснюється у строк до 05.06.2013 р.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач передав, а відповідач прийняв товар на загальну суму 40932грн., що підтверджується видатковою накладною № РН-0000006 від 27.09.2012 р.
Відповідач оплатив отриманий товар в сумі 10000грн. Отже заборгованість останнього становить 30932грн.
18.06.2013 р. позивач звернувся до відповідача з претензією № 1306/17-01 від 17.06.2013 р. про оплату вартості товару, поставленого за договором Однак, відповідач відповіді на вказану претензію не надав та заборгованість не сплатив.
Позивач звернувся з позовом до суду про зобов'язання відповідача сплатити заборгованість у розмірі 30932грн., 4093грн.20коп. штрафу та 1487грн.37коп. пені. Крім того, в ході розгляду справи в суді першої інстанції позивачем подано заяву про вихід за межі позовних вимог в порядку ст. 83 ГПК України.
Згідно статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Статтею 16 Цивільного кодексу України встановлено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права, визнання правочину недійсним, припинення дії, яка порушує право, відновлення становища, яке існувало до порушення, примусове виконання обов'язку в натурі, зміна правовідношення, припинення правовідношення, відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди, відшкодування моральної (немайнової) шкоди, визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.
Таким чином, виходячи з вищенаведених законодавчих норм, адресоване суду прохання має відповідати встановленим нормами закону способам захисту та має бути спрямоване на реальний захист порушених прав позивача.
Судом першої інстанції встановлено, що позовна вимога ТОВ "ПКВН" про зобов'язання відповідача сплатити заборгованість у розмірі 30932грн. та відповідні штрафні санкції, не відповідає визначеним нормами Цивільного кодексу України способам захисту порушених прав.
Так, пунктом 4.3. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" господарський суд, дійшовши висновку про те, що предмет позову не відповідає встановленим законом або договором способам захисту прав, повинен відмовити в позові.
Отже, враховуючи викладене, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку, що заявлена позивачем позовна вимога не відповідає визначеним способам захисту порушених прав, а відтак - не підлягає задоволенню судом.
Разом з тим, відповідно до п. 2 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України господарський суд, приймаючи рішення, має право виходити за межі позовних вимог, якщо це необхідно для захисту прав і законних інтересів позивачів або третіх осіб з самостійними вимогами на предмет спору і про це є клопотання заінтересованої сторони.
Як вбачається з матеріалів справи позивачем подано до суду заяву про вихід за межі позовних вимог.
Так, згідно ст.11 Цивільного кодексу України договір є підставою виникнення цивільних прав і обов'язків.
Стаття 629 Цивільного кодексу України визначає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Зі змісту укладеного між сторонами договору вбачається, що за своєю правовою природою вказаний договір є договором купілі-продажу.
Стаття 655 ЦК України передбачає, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно п. 1 статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Відповідно до ст. 193 ГК України, ст. 526 ЦК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Видаткова накладна, копія якої наявна в матеріалах справи, є достатнім доказом факту поставки позивачем та отримання відповідачем товару. Вказана накладна підписана уповноваженою особою відповідача та скріплена печаткою товариства. Отже, факт поставки товару відповідачеві належним чином доведений наявними в матеріалах справи доказами. Крім того, сам відповідач не заперечує факту отримання товару.
В поданій апеляційній скарзі відповідачем не зазначено жодної підстави скасування рішення та жодних заперечень щодо суми заборгованості. Апеляційна скарга містить лише прохальну частину та пояснення відповідача щодо обставин пропуску строку на апеляційне оскарження рішення суду.
За вищевказаних обставин відповідач повинен оплатити отриманий товар, відповідно до положень п. 1 ст. 692 ЦК України.
Як зазначалось вище, матеріалами справи підтверджується поставка позивачем відповідачу товару на суму 40932грн. та його оплата відповідачем у сумі 10000грн.
Враховуючи викладене, апеляційний господарський суд погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність в даному випадку підстав для застосування норми ст. 83 Господарського процесуального кодексу України, в зв'язку з неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за договором №1209/27-01 від 27.09 2012 р., а також наявністю заяви позивача про вихід за межі позовних вимог, та про стягнення з відповідача заборгованості за вищевказаним договором у розмірі 30932грн., вийшовши за межі позовних вимог. Вірними є й висновки суду щодо стягнення з відповідача 727грн.11коп. пені та 3093грн.20коп. штрафу.
Проте, апеляційний господарський суд зазначає про необхідність редакційного уточнення рішення господарського суду першої інстанції, а саме: в пункті першому резолютивної частини рішення необхідно вказати про відмову в позові саме в частині зобов'язання відповідача сплатити борг.
Керуючись ст. ст. 101-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -
1. Рішення господарського суду міста Києва від 21.10.2013 у справі №910/15188/13 залишити без змін, а апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Річкове пасажирське екскурсійне агентство" - без задоволення.
2. Уточнити пункт 1 резолютивної частини рішення господарського суду міста Києва від 21.10.2013 у справі №910/15188/13 включивши в текст між словами "товариства з обмеженою відповідальністю "ПКВН"" та "відмовити" наступний текст: "про зобов'язання товариства з обмеженою відповідальністю "Річкове пасажирське екскурсійне агентство" сплатити заборгованість".
3. Справу № 910/15188/13 повернути господарському суду міста Києва.
Головуючий суддя О.Ф. Синиця
Судді В.О. Зеленін
Е.О. Шевченко