79010, м.Львів, вул.Личаківська,81
"04" лютого 2014 р. Справа № 914/3566/13
Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії:
головуючого-судді Гнатюк Г. М.
суддів: Кравчук Н. М.
Мирутенка О. Л.
Розглянувши апеляційну скаргу дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України", м.Київ № 31/10-5708 від 11.12.2013 року
на рішення господарського суду Львівської області від 02.12.2013 року.
у справі № 914/3566/13
за позовом дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України", м.Київ
до ТзОВ "Сіріуспроект Львів", м. Сокільники, Пустомитівський район, Львівської області
про стягнення боргу та штрафних санкцій.
за участю представників:
від позивача: Мацегорін А.О. - представник
від відповідача: Сеньків А.І. - директор
19.12.2013р. на адресу суду поступила апеляційна скарга Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" на рішення господарського суду Львівської області від 02.12.2013 року у даній справі, яка автоматизованою системою документообігу суду розподілена до розгляду судді-доповідачу Гнатюк Г.М.
Розпорядженням голови Львівського апеляційного господарського суду від 19.12.2013 року у склад колегії для розгляду справи №914/3566/13 введено суддів Кравчук Н.М. та Мирутенка О.Л.
Ухвалою суду від 19.12.2013р. зазначена вище апеляційна скарга прийнята до провадження та призначена до розгляду на 21.01.2014р.
В судове засідання 21.01.2014р. з'явилися представники сторін, яким роз'яснено їх права та обов'язки, передбачені ст.22 ГПК України.
Клопотання про технічну фіксацію судового процесу не поступало, заяв про відвід суддів не надходило.
В судовому засіданні 21.01.2014р. оголошувалась перерва до 04.02.2014р.
Рішенням господарського суду Львівської області від 02.12.2013р. у справі №914/3566/13 (суддя Фартушок Т.Б.) у задоволенні позову Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" про стягнення з ТзОВ "Сіріуспроект Львів" 39713,32грн. боргу, 3040,13грн. пені,2204,65грн. 3% річних, та 119,14грн. інфляційних втрат відмовлено повністю.
Рішення місцевого господарського суду мотивоване тим, що позивачем не доведено факту здійснення поставки природного газу по договору №24/11-1601/11-0/ПДВ від 30.08.2011р., а тому відсутні підстави для задоволення вимог позивача, які обґрунтовані саме тим, що поставка газу здійснювалася на підставі зазначеного договору.
Не погоджуючись з таким рішенням, Дочірня компанія "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" подала апеляційну скаргу, в якій рішення суду першої інстанції вважає незаконним, прийнятим з порушенням норм матеріального та процесуального права, просить його скасувати, і прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задоволити повністю. Крім цього, скаржником подано доповнення до апеляційної скарги (вх.№01-04/39/14 від 11.01.2014р.), в яких він обґрунтовує свої доводи.
Зокрема, на думку скаржника судом безпідставно не взято до уваги, що не зважаючи на неповернення відповідачем Акту приймання передачі природного газу за жовтень 2011 року, відповідно до п.2.3 Додатку №1 до Договору поставки природного газу 24/11-1603/11-0/ПДВ від 30.08.2011р., у разі відмови Покупця від надання та/або підписання 3-стороннього акта приймання-передачі газу, фактично переданим вважається обсяг газу, зазначений в наданому Постачальнику газотранспортним підприємством реєстрі фактично протранспортованих обсягів газу. Так, в підтвердження об'єму поставленого газу, позивачем долучено до матеріалів справи Реєстр реалізації та транспортування природного газу споживачам газорозподільними мережами ПАТ «Львівгаз» за договорами Львівської філії ДК «Газ України» за жовтень 2011 року. Крім цього, позивачем подано податкову накладку, видану на вимогу ТОВ «Сіріуспроект Львів», в підтвердження здійснення господарської операції, а саме поставки позивачем природного газу в жовтні 2011 року по договору №24/11-1603/11-0/ПДВ від 30.08.11р. Зазначені документи на думку скаржника обґрунтовують його вимоги щодо стягнення заборгованості за поставлений природний газ за жовтень 2011 року, однак судом першої інстанції безпідставно не взяті до уваги.
В судових засіданнях представник позивача підтримав доводи апеляційної скарги.
Крім цього, на адресу суду поступило пояснення Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України"(вх.№01-04/629/14 від 04.02.2014р.) в якому скаржник зазначає, що при підписані Додаткової угоди №1 до Договору поставки природного газу було допущено технічну помилку та помилково вказано дату та номер договору поставки природного газу - №24/11-1603/11 від 07.12.10р., замість вірного - № 24/11-1603/11-О/ПДВ від 30.08.11р., а тому просить вважати вірним: Додаткова угода №1 до Договору поставки природного газу № 24/11-1603/11-О/ПДВ від 30.08.11.
У письмовому відзиві на апеляційну скаргу від 20.01.2014р. (вх.№01-04/242/14 від 21.01.2014р.) та в судових засіданнях представник ТзОВ "Сіріуспроект Львів" спростовував доводи скаржника та зазначив про законність та обґрунтованість рішення місцевого суду, у зв'язку з чим просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване рішення залишити без змін.
Розглянувши подану апеляційну скаргу та матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, Львівський апеляційний господарський суд прийшов до висновку про відсутність підстав для скасування рішення суду першої інстанції, виходячи з наступного.
Позивач - Дочірня компанія "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" звернулася до господарського суду Львівської області з позовом про стягнення з ТзОВ "Сіріуспроект Львів" 39713,32грн. боргу, 3040,13грн. пені,2204,65грн. 3% річних, та 119,14грн. інфляційних втрат.
В обґрунтування своїх вимог, позивач посилається на те, що відповідачем порушено зобов'язання з оплати за поставлений природний газ в період з 11.10.2011р.-31.10.2011р., передбачених умовами Договору №24/11-1603/11-0/ПДВ від 30.08.2011 року.
Як вбачається з матеріалів справи, 30.08.2011р. між Дочірньою компанією "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" (Постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Сіріуспроект Львів" (Покупець) укладено договір поставки природного газу №24/11-1603/11-0/ПДВ з додатками (надалі - Договір), відповідно до якого (п.1.1), Постачальник зобов'язується поставити Покупцеві імпортований природний газ за кодом згідно УКТ ЗЕД 2711 21 00 00, ввезений на митну територію України Публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", а Покупець зобов'язується прийняти і оплатити природний газ в обсязі, зазначеному у п.1.2 Договору.
Відповідно до ч.1 ст.11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Відповідно до ч.1 ст.173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Згідно ч.1 ст.509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії , а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Статтею 193 Господарського кодексу України передбачено, що господарські зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до закону, інших правових актів і договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог , що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.
Згідно із ст.526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства. Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
У відповідності до ч.1 ст.712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 ЦК України).
Згідно ст.655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до ч.1 ст.692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Статтею 599 Цивільного кодексу України визначено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Відповідно до п.1.2 Договору, Постачальник передає Покупцю в період з 06.08.2011р. по 30.09.2011р. природний газ з урахуванням вартості його транспортування в обсязі 100 тис.куб.м., в тому числі по місяцях: серпень - 0тис.куб.м.; вересень - 100,0тис.куб.м. (а.с.15)
Згідно п.10.1 Договору, цей Договір набирає чинності з моменту його підписання повноважними представниками Сторін та скріплення печатками Сторін, поширює свою дію на відносини, які склались між Сторонами з 06.08.2011р. і діє у частині поставки газу до 30.09.2011р. включно, а у частині розрахунків за газ - до їх повного здійснення.
Натомість позивач, обґрунтовує свої вимоги тим, що відповідачем порушено умови Договору в частині отриманого природного газу за жовтень 2011 року. Зокрема, як докази здійсненої поставки Позивач наводить копію акту прийому-передачі природного газу для потреб промислових споживачів від 31.10.2011р., відповідно до якого протягом 11.10.2011р.-31.10.2011р. позивачем поставлено відповідачу газу на суму 209300,76грн. (а.с.25), дублікат акту прийому-передачі природного газу для потреб промислових споживачів від 31.10.2011р. (а.с.96) та податкову накладну №31102011 (порядковий №754/003), складену за поставкою від 31.10.2011р. (а.с.100).
Як вбачається з копії акту приймання-передачі газу від 30.10.2011р., він складений Позивачем, не на виконання укладеного між Сторонами Договору (№24/11-1603/11-0/ПДВ від 30.08.2011р.), а на виконання іншого договору №06/11-1297 від 30.08.2011р., який також укладався між Сторонами (і в п.5.1 якого зазначено про поставки в період з 01.01.2011р. по 31.12.2011р. та який укладений строком до 01.01.2011р. (п.10.1)), проте, вимоги щодо стягнення боргу за яким не були предметом розгляду у даній справі.
Податкову накладну №31102011 (порядковий №754/003), яку подано позивачем, як доказ здійсненої поставки природного газу, судом першої інстанції правомірно визнано неналежним доказом, оскільки, в силу вимог Наказу Державної податкової адміністрації України №41 від 25.01.2011р. "Про затвердження форм та порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість", п.п.201.7, 201.10 Податкового кодексу України, така податкова накладна може бути лише доказом твердження Постачальника щодо здійснених ним поставок, і то тільки після реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних. Натомість, позивачем, не представлено витягу з реєстру даної податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних, як не надано а ні суду першої, а ні суду апеляційної інстанцій для огляду оригіналу представленої копії податкової накладної.
У відповідності до ст.32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Згідно ст.ст.33, 34 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, а обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Зважаючи на викладене, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що відсутні підстави для задоволення позову, оскільки позивачем належними та допустимими доказами не доведено факту поставки відповідачу природного газу в період з 11.10.2011р.-31.10.2011р. саме за укладеним між сторонами Договором, а також порушення відповідачем зобов'язань за Договором щодо проведення оплати за отриманий газ. За таких обставин, безпідставними є також вимоги позивача щодо стягнення з відповідача пені, 3% річних та інфляційних втрат, у зв'язку з чим, місцевий господарський суд правомірно відмовив в позові.
Щодо посилань скаржника, викладених в апеляційній скарзі, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити наступне.
Дублікат акту прийому передачі природного газу від 31.10.2011 року не може бути доказом поставки по договору № 24/11 - 1603/11 - 0/ПДВ від 30 серпня 2011 року, оскільки він по-перше не підписаний з боку відповідача, а по-друге містить вказівку на те, що поставка газу була здійснена в періоді з 11 жовтня по 30 жовтня 2011 року по договору № 24/11 - 1603/11 -0/ПДВ від 30 серпня 2011 року, який згідно п.п. 1.2., 5.1., 10.1. не може поширюватись на будь-які поставки, якщо такі мали місце після 30.09.2011 року.
З огляду на те, що договір № 24/11 - 1603/11 - 0/ПДВ від 30 серпня 2011 року згідно п.п. 1.2., 5.1., 10.1. врегульовував відносини сторін виключно щодо поставок проведених в періоді з 06.08.2011 року по 30.09.2011 року включно, не заслуговують на увагу і посилання позивача на положення п.2.2. Додатку № 1 згідно з якими обов'язок по складенню акту приймання-передачі газу покладається на покупця (споживача газу). Оскільки цей обов'язок, як такий, що передбачений договором, може існувати виключно для тих поставок, які фактично відбулись і відбулись в періоді з 06.08.2011 року по 30.09.2011 року. За твердженням же самого позивача викладеним в позовній заяві поставки газу відбулись в періоді січня- квітня 2011 року, а сам акт (дублікат) містить посилання на газ, що начебто був поставлений протягом 11-31 жовтня 2011 року. З огляду на це дублікат акту взагалі не може вважатись належним доказом по справі, оскільки навіть формально не стосується поставок в січні-квітні 2011 року на які як на підставу позову посилається позивач. З цих же мотивів спростовуються посилання позивача і на податкову накладну і на реєстр реалізації та транспортування природного газу, оскільки стосуються вони жовтня 2011 року. Водночас жодного первинного документу (акту приймання-передачі), який би свідчив про поставку відповідачеві природного газу за договором № 24/11 - 1603/11 - 0/ПДВ від 30 серпня 2011 року в періоді січень-квітень 2011 року або ж навіть жовтень 2011 року позивач не надав.
Інші доводи скаржника спростовуються матеріалами справи та викладеним вище аналізом обставин справи і чинного законодавства, а тому колегією суддів відхилені через їх безпідставність.
З огляду на викладене, колегія Львівського апеляційного господарського суду вважає, що рішення місцевого господарського суду прийняте у відповідності до норм матеріального та процесуального права, а тому відсутні підстави для його скасування.
Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається: у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо господарським судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї судовий збір незалежно від результатів вирішення спору. Судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в доход бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати судового збору. Стороні, на користь якої відбулося рішення, господарський суд відшкодовує мито за рахунок другої сторони і в тому разі, коли друга сторона звільнена від сплати судового збору. Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Зважаючи на те, що апеляційна скарга дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" залишена без задоволення, витрати по сплаті судового збору, в порядку ст.49 ГПК України, слід віднести на скаржника.
Керуючись ст.ст. 101,103,105 ГПК України Львівський апеляційний господарський суд
Постановив:
1. Рішення господарського суду Львівської області від 02.12.2013 року у справі №914/3566/13 залишити без змін, а апеляційну скаргу Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" залишити без задоволення.
2. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку.
3. Матеріали справи повернути в господарський суд Львівської області.
Головуючий суддя Гнатюк Г.М.
Суддя Кравчук Н.М.
Суддя Мирутенко О.Л.
Повний текст постанови
виготовлено 05.02.2014р.